Справа № 283/248/26
провадження №3/283/106/2026
23 лютого 2026 року суддя Малинського районного суду Житомирської області Ярмоленко Володимир Вікторович, розглянувши справу, що надійшла від відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, мешканка АДРЕСА_1 , офіційно не працюючої, РНОКПП невідомий,
за ст.184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 468254 від 04.02.2026, ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, передбачені ст.150 Сімейного кодексу України, ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» щодо створення належних умов проживання та виховання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме: 29.01.2026 близько 11 год 30 хв в квартирі брудно, антисанітарний стан, розкидані речі, ОСОБА_1 відсутня за місцем проживання з 28.01.2026, життям доньки не цікавиться, у зв'язку з чим ОСОБА_2 поміщено в патронатну родину.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явилась, обставини викладені в протоколі заперечила. Пояснивши, що має складні стосунки з матір'ю ОСОБА_3 , між ними часто виникають сварки, саме тому матір викликала працівників поліції. Стверджує, що доньку свою дуже любить, завжди дбає про неї та робить все для того, щоб повернути дитину в родину. Працює не офійно, віддалено та має стабільний дохід.
Згідно із ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши подані до суду матеріали, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
В силу ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей закріплена у ст. 184 КУпАП.
Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Обов'язок батьків, щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Під невиконанням обов'язків по вихованню дітей слід розуміти різні форми без дії, внаслідок чого відсутня належна турбота про виховання та освіту неповнолітніх. Виховання складається з різного роду дій батьків, одним з елементів якого є нагляд за поведінкою дитини. А тому легковажне чи байдуже відношення батьків чи осіб, що їх замінюють, до поведінки дитини, відсутність належного нагляду за поведінкою і її відповідності нормам життя суспільства нерідко ведуть до вчинення дітьми правопорушень. В силу цього підставою для відповідальності батьків в разі вчинення дітьми адміністративних проступків і інших правопорушень є також неналежне виконання батьками обов'язків по вихованню, що призвело до вчинення правопорушення неповнолітнім.
Винуватість ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:
письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 04.02.2026;
рішенням № 44 виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 30.01.2026 про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_5 ;
актом обстеження умов проживання від 29.01.2026;
запитом №58 служби у справах дітей виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 30.01.2026.
Вище наведені докази на переконання суду є належними, допустимими, достовірними та не поставлені під сумнів ОСОБА_1 .
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення під час судового розгляду справи не виявлено.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та давши їм оцінку, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вважає за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у межах санкції статті у виді попередження.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 665,60 грн судового збору.
Керуючись ст. 184, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Судовий збір належить стягнути на наступний рахунок:
UA908999980313111256000026001, отримувач коштів:ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.
Суддя