Справа № 165/3744/25
Провадження № 2/165/256/26
20 лютого 2026 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Рибас А.В.
з участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у спільній сумісній власності, -
встановив:
20 жовтня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Свередюк Ю.А. звернулася до суду із вказаною позовною заявою.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб 21 грудня 2022 року. 1 березня 2024 року подружжя придбали квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Титульним власником є ОСОБА_1 . Оскільки вказану квартиру придбано за час шлюбу, тому вона є спільною сумісною власністю подружжя та кожному з них належить по частині даної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 є діти померлої - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та чоловік померлої - ОСОБА_1 . ОСОБА_1 спадщину прийняв, так як звернувся до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Ушакової Ю.А. із заявою про прийняття спадщини. Оскільки дана квартира належала на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_5 , частки в спільному майні виділено не було, ОСОБА_1 є титульним власником, тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом, так як неможливо встановити розмір часток у спільному сумісному майні співвласників, у зв'язку з чим рекомендував звернутися до суду за захистом своїх прав.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області з позовною заявою про визначення часток у спільній сумісній власності.
Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
У підготовче засідання сторони не з'явилися.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 12 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у тому ж складі суду за участю сторін у справі та/або їх представників.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, його представник - адвокат Свередюк Ю.А. подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності та відсутності її довірителя, позов підтримала повністю, просила його задоволити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилася, проте подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, позов визнала повністю.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, проте подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позов визнав повністю.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України) 20.02.2026 року.
Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що 21 грудня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 422, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 21 грудня 2022 року Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_5 (а.с. 9).
01 березня 2024 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Асадуллаєвим О.Е., зареєстрований в реєстрі за № 451 (а.с. 11). За умовами договору ОСОБА_7 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв і зобов'язався оплатити на викладених нижче умовах квартиру за АДРЕСА_2 .
Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 01 березня 2024 року, номер відомостей про речове право 53948343, власники: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , країна громадянства: Україна, що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав № 368183728 від 01.03.2024 року (а.с. 12).
Згідно із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 24 грудня 2024 року Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
23 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Ушакової Ю.А. із заявою про прийняття спадщини, яка міститься у копії спадкової справи щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , наданої приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Ушаковою Ю.А. на виконання ухвали Нововолинського міського суду Волинської області про витребування доказів (а.с. 33-44).
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною 3 статті 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Норми ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України визначають, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Статтею 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
У інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Із статті 60 СК України вбачається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Матеріалами спадкової справи № 65/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Володимирського нотаріального округу Волинської області Ушакової Ю.А. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 і відповідно має право на спадкування майна, яке залишилося після її смерті.
Враховуючи визнання позову відповідачами та приймаючи до уваги, що визнання позову відповідачами не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення та визначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить кожному по (одній другій) частині квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у спільній сумісній власності, - задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить кожному по (одній другій) частині квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
Повний текст рішення складено 20.02.2026 року.
Головуючий суддя Алла РИБАС