23 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 54/239
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026, прийняту за наслідками перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі
за позовом Банку
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Степ-УА";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Півострів Пілот"
про стягнення 4 031 961, 64 грн,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),
Банк 12.02.2026 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 у справі № 54/239 залишити в силі.
Водночас у скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги.
Від ОСОБА_1 15.02.2026 (через систему "Електронний суд ") надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за скаргою Банку, які мотивовані тим, що оскаржувана ухвала про затвердження мирової угоди не підлягає касаційному оскарженню у зв'язку з чим просить відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Банку у цій справі.
Від Банку 17.02.2026 (через систему "Електронний суд" ) надійшли пояснення на заперечення ОСОБА_1 , в яких скаржник зазначає про помилковість тверджень, викладених у запереченнях третьої особи, стосовно можливості оскарження ухвали суду першої інстанції від 12.07.2011 у цій справі.
Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги з урахуванням поданих заперечень та пояснень до них, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Верховний Суд звертається до правової позиції викладеної в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №911/918/15 та від 06.06.2025 у справі №917/141/24, відповідно до якої: "Оскільки закриття провадження у справі у даному випадку є наслідком затвердження судом мирової угоди, процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди та закриття у зв'язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної".
Оскільки в касаційному порядку оскаржується постанова у цій справі, якою переглянута ухвала про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017, положення якої є аналогічними положенням пункту 7 частини першої статті 231 ГПК України у чинній редакції, тому вказана ухвала нерозривно пов'язана з ухвалою про закриття провадження у справі (пункт 13 частини першої статті 255 ГПК України), яка належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).
Отже, предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у цій справі, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 (про затвердження мирової угоди і припинення провадження у справі) та відмовлено у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, а матеріали справи №54/239 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.
Відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Натомість у поданій скарзі як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України із зазначенням того, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у касаційній скарзі, а також посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права, тобто як для оскарження судового рішення, зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої вказаної норми.
Однак касаційна скарга взагалі не містить посилання на підставу подання касаційної скарги, яка визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України, як для оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми, а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Водночас Суд звертає увагу скаржника, що наведені окремі посилання на норми ГПК України у контексті доводів касаційної скарги не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права без прямої вказівки на це скаржника.
Отже, наведена скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підпадає під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет касаційного оскарження (ухвала суду).
Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, шляхом подання скарги у новій редакції, в якій зазначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу) з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху подане скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень залишається без вирішення до усунення недоліків.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без вирішення до усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі № 54/239 залишити без руху.
2. Надати Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова