23 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 913/499/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Луганської області від 17.11.2025 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Комунального некомерційного підприємства Новоайдарська багатопрофільна лікарня Новоайдарської селищної ради
про стягнення 973 857,30 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", скаржник) 12.02.2026 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 17.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 у справі №913/499/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 76 825,01 грн (з них: основний борг у сумі 10 683,95 грн, пеня у сумі 62 376,77 грн, три проценти річних у сумі 801,91 грн, інфляційні втрати у сумі 2 962,38 грн); ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" щодо стягнення 76 825,01 грн задовольнити.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028 грн.
Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України унормовано, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Позов у зазначеній справі подано у грудні 2024 року. Предметом позову є вимога про стягнення боргу за поставлений природний газ у сумі 973 857,30 грн за договором постачання природного газу. Отже, ціна позову у цій справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
У касаційній скарзі ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" зазначає, що не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 76 825,01 грн (з яких: основний борг у сумі 10 683,95 грн, пеня у сумі 62 376,77 грн, три проценти річних у сумі 801,91 грн, інфляційні втрати у сумі 2 962,38 грн); викладає обставини справи; посилається на випадки передбачені підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; скаржник звертає увагу, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за природний газ, поставлений на об'єкт відповідача, розташований на окупованій території; наводить низку справ, де Касаційний господарський суд зупинив касаційне провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23; стверджує про відсутність усталеної правової позиції Верховного Суду щодо застосування положень статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, що виникли у зв'язку з тимчасовою окупацією окремих територій України; вказана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки цей Закон був прийнятий ще в квітні 2014 року та змінювався, але залишається неадаптованим до умов сьогодення, існує серйозна, обґрунтована зацікавленість, яка має неабияке значення для учасників ринку природного газу та інших енергоносіїв; поряд з цим зазначає, що для суб'єктів енергетичного сектору у контексті загальнонаціонального ринку значення цієї справи є винятковим, оскільки рішення касаційного суду безпосередньо впливатиме на формування ринку природного газу та виконання спеціальних обов'язків постачальників; також визначає підстави касаційного оскарження, із посиланням на пункти 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що у поданій касаційній скарзі скаржник хоч і визначає випадки передбачені підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, проте не наводить належного обґрунтування того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, вказана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Суд також зауважує, що посилання скаржника на пункти 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, підтверджують наявність випадків на право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Поряд з цим сам лише факт передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування норми права, викладених в ухвалених постановах, не свідчить про неактуальність раніше висловленої правової позиції, адже для твердження про відсутність усталеної правової позиції має бути чітке розуміння того, що підстава для цього вже існує. Окрім того, Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22.01.2026 повернула справу № 280/5808/23 відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Водночас у касаційній скарзі викладено обставини справи та доводи, які зводяться до висловлення незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій ( у відмовленій частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 76 825,01 грн) стосовно оцінки доказів у справі, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, що по своїй суті є проханням про повторний перегляд справи у цій частині та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що в силу приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним передбачуваним процесом.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
За змістом рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу.
Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 17.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 у справі №913/499/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 17.11.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 у справі № 913/499/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова