18 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/11999/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.,
за участю представників:
АТ "Скай Банк" - Боднара М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Скай банк"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025
у справі № 910/11999/21
за заявою Акціонерного товариства "Скай банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал"
про банкрутство.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/11999/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал" (далі - ТОВ "Євроінвест метал", боржник), провадження у якій відкрито 15.09.2021 за заявою Акціонерного товариства "Скай банк" (далі - АТ "Скай банк", ініціюючий кредитор).
Постановою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Загороднього О. М.
Ліквідатор боржника та ініціюючий кредитор АТ "Скай банк" звернулись до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства, в якій просили покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника в сумі 5 401 043,91 грн у зв'язку із доведенням його до банкрутства на: ОСОБА_1 (керівник товариства), ОСОБА_2 (учасник товариства, розмір частки 85%), ОСОБА_3 (учасник товариства розмір частки 15%).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Загороднього О.М. та АТ "Скай банк" задоволено. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ "Євроінвест метал" у розмірі 5 401 043,91 грн у зв'язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ "Євроінвест метал" грошові кошти в розмірі 5 401 043,91 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Євроінвест метал", у зв'язку з доведенням до банкрутства.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.04.2025 апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнив, рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 скасував. Прийняв нове рішення. В задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Євроінвест метал" арбітражного керуючого Загороднього О.М. та АТ "Скай банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі № 910/11999/21 відмовив.
Постановою Верховного Суд від 24.09.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 910/11999/21 залишено без змін.
Короткий зміст додаткової постанови апеляційного суду
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Північного апеляційного господарського суду з заявами про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених судових витрат за подачу апеляційних скарг.
АТ "Скай банк" подало пояснення на заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в яких просило покласти судові витрати в повному обсязі на ТОВ "Євроінвест метал", як сторону у справі на користь якої було присуджено задоволення позовних вимог.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Євроінвест метал" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1514 грн.
Стягнуто з АТ "Скай банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1514 грн.
Стягнуто з ТОВ "Євроінвест метал" на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1514 грн.
Стягнуто з АТ "Скай банк" на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1514 грн.
Додаткова постанова з посиланням на положення частини першої статті 129 ГПК України мотивована тим, що у зв'язку з задоволенням апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відмовою у задоволенні спільної заяви АТ "Скай банк" та ТОВ "Євроінвест метал" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, судові витрати по сплаті судового збору належить покласти на заявників в рівних частках.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
АТ "Скай банк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 щодо розподілу судових витрат скасувати в частині покладення судових витрат на АТ "Скай банк", в цій частині прийняти нове рішення про відмову в покладенні судових витрат на АТ "Скай банк" та покладення усіх судових витрат на ТОВ "Євроінвест Метал".
В якості підстави касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема в ухвалі від 22.09.2021 у справі № 5017/2833/2012; відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд неправильно витлумачив статтю 129 ГПК України, фактично поклавши судові витрати зі сплати судового збору на АТ "Скай банк", начебто як на сторону у справі, хоча АТ "Скай банк" являється лише учасником справи, яке діяло в інтересах дійсної сторони у справі, а саме, позивача банкрута ТОВ "Євроінвест Метал".
Зазначає, що станом на момент ухвалення оскаржуваної додаткової постанови апеляційного суду Верховним Судом не сформульовано правового висновку, який би конкретизував застосування частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв'язку з положеннями статей 47 та 129 ГПК України та визначав правові наслідки реалізації кредитором повноваження, передбаченого частиною другою статті 61 КУзПБ, у контексті розподілу судових витрат.
Доводи інших учасників справи
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника зазначаючи про їх необґрунтованість, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану додаткову постанову - без змін.
Вважає, що оскільки у даній справі мала місце процесуальна співучасть заявників (позивачів), що прямо передбачено частиною першою статті 47 ГПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що кожен із заявників як самостійний суб'єкт процесу несе тягар негативних процесуальних наслідків, зокрема обов'язок з відшкодування судових витрат іншій стороні.
АТ "Скай банк" вважає заперечення ОСОБА_2 , викладені у відзиві, неспроможними та відхиляє їх у повному обсязі.
Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про покладення субсидіарної відповідальності була подана двома заявниками - ліквідатором боржника ТОВ "Євроінвест Метал" та АТ "Скай банк".
Таким чином, у даній справі мала місце процесуальна співучасть заявників (позивачів), що прямо передбачено частиною першою статті 47 ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 задоволено апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/11999/21, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Євроінвест метал" арбітражного керуючого Загороднього О. М. та АТ "Скай банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі №910/11999/21.
Згідно положень частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Втім, у постанові від 22.04.2025 не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в апеляційному суді.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Північного апеляційного господарського суду з заявами про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених судових витрат за подачу апеляційних скарг.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 при поданні апеляційної скарги сплатила судовий збір в сумі 3028 грн (квитанція № 3058-5881-1316-5222 від 02.12.2024), ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги сплатила судовий збір в сумі 3028 грн (квитанція № 3988-9500-9812-0826 від 16.12.2024).
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та відмовою у задоволенні спільної заяви ліквідатора ТОВ "Євроінвест метал" арбітражного керуючого Загороднього О. М. та АТ "Скай банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі № 910/11999/21, суд апеляційної інстанції обґрунтовано, у відповідності до положень статті 129 ГПК України, дійшов висновку про покладення судових витрати по сплаті судового збору на заявників в рівних частках.
Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про неможливість покладення судових витрат на нього як кредитора у справі про банкрутство, який подавши спільну з ліквідатором заяву діяв в інтересах боржника, оскільки, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Заявниками (позивачами) у даній справі є дві особи - процесуальна співучасть і кожен з них щодо іншої сторони (відповідачів за заявою у справі про банкрутство) діє в судовому процесі самостійно у відповідності до частини першої статті 47 ГПК України.
Відтак кожен із заявників, незалежно від мотивів звернення до суду чи дії в інтересах іншої особи, як самостійний суб'єкт процесу, несе процесуальні ризики та обов'язок відшкодування судових витрат самостійно у разі відмови в позовній заяві (у нашу випадку спільної заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності).
Ні Кодекс України з процедур банкрутства, ні Господарський процесуальний кодекс України не містять норм, які б звільняли кредитора-заявника як сторону в процесі від обов'язку нести судові витрати у разі відмови в задоволенні його заяві. Навпаки, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони залежно від результатів його розгляду. Адже кожна сторона самостійно несе судові витрати у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав.
Оскільки АТ "Скай банк" звернулося до суду з спільною з ліквідатором боржника заявою про субсидіарну відповідальність, в задоволенні якої судом відмовлено, апеляційний суд правомірно поклав на заявників обов'язок з відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг в рівних частках.
Вказані висновки не суперечать правовій позиції, викладеній ухвалі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 5017/2833/2012, на яку посилається скаржник.
Відтак, скаржником не доведено наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з таких підстав, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Про такий підхід зазначено, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19, від 24.07.2024 у справі № 912/1863/23.
Водночас, сама по собі відсутність окремого правового висновку Верховного Суду не є безумовною підставою для касаційного перегляду, якщо відповідна норма права є чіткою, однозначною та не потребує спеціального тлумачення.
У даному випадку спір стосується розподілу судових витрат, який прямо та імперативно врегульований статтею 129 ГПК України. Зазначена норма не містить винятків щодо звільнення кредитора-заявника у справі про банкрутство від обов'язку нести судові витрати у разі відмови в задоволенні його заяви.
Кодекс України з процедур банкрутства також не встановлює спеціального порядку розподілу судових витрат у ситуації, що склалася у даній справі, який би відрізнявся від загальних правил господарського процесу.
За таких обставин апеляційний суд застосував норму процесуального права без необхідності формування або відступу від правового висновку Верховного Суду, оскільки правове регулювання є достатнім, чітким та не містить прогалин.
Посилання скаржника на відсутність окремого висновку Верховного Суду щодо таких правовідносин не може бути підставою для скасування законного судового рішення, оскільки питання розподілу судових витрат прямо врегульоване нормами процесуального права.
Зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного перегляду, що виключає можливість скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Скай банк" залишити без задоволення.
2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі № 910/11999/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С.В. Жуков
В.І. Картере