8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1654/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків
до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
про зобов'язання звільнити та повернути нежитлові приміщення та стягнення 29029,49 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Мамалуй М.О., адвокат, ордер № 1255989 від 28.04.2025
відповідача - Фадєєва О.П., адвокат, ордер № 1293505 від 01.10.2025
Позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків, в якому просить зобов'язати Фізичну особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 14095412) нежитлові приміщення 1-го поверху № 4-2, 4-3, 4-4, 5-1, 5-2 загальною площею 38,7 кв.м. в нежитловій будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 за договором оренди № 1892 від 12 грудня 2012 року 29029,49 грн, з яких: 28856,81 грн - орендна плата за період липень 2018 року - березень 2024 року та 172,68 грн - пеня за період липень 2018 року - березень 2024 року. Просить витрати з судового збору та витрати на професійну правничу допомогу на відповідача.
Керуючись частиною 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що другим відповідачем у позовній заяві вказано фізичну особу, що не є підприємцем, суд звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
Електронною поштою Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області подано відповідь (вхідний № 22580) про місце проживання (перебування) Фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засіданні на 23 жовтня 2025 року о 14:20 годин.
16 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд", Фізичною особою ОСОБА_1 подано відзив (вхідний № 24110) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
23 жовтня 2025 року електронною поштою, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано заяву (вхідний № 24696) про відкладення розгляду справи, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 20 листопада 2025 року о 14 годин.
24 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд", Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано відповідь (вхідний № 24783) на відзив на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
12 листопада 2025 року через систему "Електронний суд", Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано клопотання (вхідний № 26282) про поновлення пропущеного процесуального строку на подачу доказів відправлення відповідачеві відповіді на відзив та долучення доказів відправлення відповідачеві відповіді на відзив до матеріалів справи.
20 листопада 2025 року через систему "Електронний суд", Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано клопотання (вхідний № 27044) про долучення доказів, яке суд задовольняє та долучає надані докази до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 листопада 2025 року клопотання (вхідний № 26282 від 12 листопада 2025 року) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про поновленого пропущеного процесуального строку на подання доказів направлення відповідачеві відповіді на відзив - задоволено; поновлено Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради строк на подання доказів направлення відповідачеві відповіді на відзив; прийнято та долучено до матеріалів справи надані 12 листопада 2025 року за вхідним № 26282 доказів направлення відповідачеві відповіді на відзив; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 31 грудня 2025 року та підготовче засідання відкладено на 18 грудня 2025 року о 14 годин.
18 грудня 2025 року через систему "Електронний суд", представником Фізичної особи ОСОБА_1 подано клопотання (вхідний № 29707) про витребування доказів, яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.
18 грудня 2025 року через систему "Електронний суд", Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано клопотання (вхідний № 29721) про долучення доказів, яке суд задовольняє та долучає надані докази до матеріалів справи.
18 грудня 2025 року через систему "Електронний суд", Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано заяву (вхідний № 29720) про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 41709,92 грн за договором оренди № 1892 від 12 грудня 2012 року 29029,49 грн, з яких: 28856,81 грн - орендна плата за період липень 2018 року - березень 2024 року та 172,68 грн - пеня за період липень 2018 року - березень 2024 року. Суд приймає заяву та долучає її до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 18 грудня 2026 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 січня 2026 року об 14:20 годин.
19 січня 2026 року через систему "Електронний суд", представником Фізичної особи ОСОБА_1 подано додаткові пояснення (вхідний № 1362), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 19 січня 2026 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 09 лютого 2026 року до 12:40 годин.
20 січня 2026 року через систему "Електронний суд", Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано клопотання (вхідний № 1513) про долучення доказів, яке суд задовольняє та долучає надані докази до матеріалів справи.
09 лютого 2026 року судове засідання не відбулося у зв'язку з відсутністю електроенергії, про підтверджується Актом відсутності електроенергії № 03 від 09 лютого 2026 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 лютого 2026 року оголошено перерву у судовому засіданні до 17 лютого 2026 року до 14 годин.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
12 грудня 2012 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивачем, орендодавцем) та Фізичною особою - підприємцем Аббасовим Камраном Алі огли (відповідачем, орендарем) було укладено договір оренди № 1892.
07 грудня 2015 року до договору оренди № 1892 від 12 грудня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1.
12 грудня 2018 року до договору оренди № 1892 від 12 грудня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2.
Відповідно до пункту 1.1. договору та додаткової угоди № 2 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 4-2, 4-3, 4-4, 5-1, 5-2 загальною площею 38,7 кв.м. в нежитловій будівлі (технічний паспорт від 20 червня 2012 року, інвентаризаційна справа №34824) (майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Нетіченська, буд. 34, літ. "А-1" та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Розділом 3 договору та додаткової угоди № 2 визначено порядок нарахування та сплати орендної плати.
Згідно пункту 3.1. договору та додаткової угоди № 2 вартість об'єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна та становить 157740,00 грн без ПДВ станом на 30 листопада 2017 року.
Відповідно до пункту 3.2. договору та додаткової угоди № 2 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20 вересня 2007 року № 755/17.
Базова орендна плата становить - 657,25 грн без ПДВ за жовтень 2018 року.
Ставка орендної плати становить 5%.
Згідно пункту 10.1 договору та додаткової угоди № 2 цей договір діє до 12 вересня 2021 року.
Відповідно до пункту 3.3. договору та додаткової угоди № 2 нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі.
Пунктом 3.5. договору та додаткової угоди № 2 орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Згідно пункту 3.6. договору та додаткової угоди № 2, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до пункту 11 Методики, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідач, відповідно до пункту 4.4. договору та додаткової угоди № 2 взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач належним чином не виконував обов'язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі встановленими договором, внаслідок чого виникла заборгованість з оплати орендної плати за договором в сумі 28856,81 грн за період липень 2018 року - березень 2024 року.
Згідно пункту 3.10. договору та додаткової угоди № 2 орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету міста Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Відповідно до пункту 3.4. договору та додаткової угоди № 2, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до пункту 10.6.
Згідно пункту 7.3. договору та додаткової угоди № 2, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому пунктом 3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив строки сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати пені в розмірі 172,68 грн за період липень 2018 року - березень 2024 року.
Відповідно до підпунктів 4 та 5 пункту 7.2. договору та додаткової угоди № 2, орендодавець має право вимагати розірвання цього договору та відшкодування збитків, якщо, орендар не виконує підпункти 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20 та у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.
Згідно пункту 10.6 договору та додаткової угоди № 2, дія договору оренди припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду (суду).
Відповідно до пункту 4.14 договору та додаткової угоди № 2, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Згідно частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Відповідно до пункту 2.3. договору та додаткової угоди у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про не пролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.
Таким чином, у відповідача виникає обов'язок звільнити та повернути нежитлові приміщення за договором, шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі протягом трьох робочих днів з моменту припинення договору.
Такі обставини свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи відповідачем було сплачено заборгованість на суму 29029,49 грн, з яких: 28856,81 грн - орендна плата за період липень 2018 року - березень 2024 року та 172,68 грн - пеня за період липень 2018 року - березень 2024 року.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 29029,49 грн, з яких: 28856,81 грн - орендна плата за період липень 2018 року - березень 2024 року та 172,68 грн - пеня за період липень 2018 року - березень 2024 року, у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки цю заборгованість погашено.
Щодо звільнення та повернення майна, суд зазначає наступне.
Згідно статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статтей 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно частини 1 статті 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Відповідно до пункту 4.14 договору та додаткової угоди № 2, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Згідно пункту 2.3. договору та додаткової угоди № 2 у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про не пролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.
Відповідно до пункту 2.4. договору та додаткової угоди № 2 обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця.
Враховуючи вищевикладене, правові підстави для зайняття відповідачем орендованих приміщень відсутні.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач також просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11000,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 126 Кодексу, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Кодексу). У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи 31 грудня 2024 року між Адвокатським бюро "Антона Новакова" (виконавцем) та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (замовником) укладено договір про надання послуг з адвокатської діяльності № 47.
Згідно пункту 1.1. договору виконавець зобов'язується протягом терміну дії цього договору надати замовнику послуги, зазначені в пунктах 1.2., 1.3. договору, а замовник - прийняти і оплатити ці послуги.
Відповідно до пункту 1.3. договору послуги, що надаються за цим договором, включають, зокрема, забезпечення здійснення представництва у судах під час здійснення господарського судочинства (пункт 1.3.1 договору), а також, підготовка, складення та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань, що є предметом правового супроводу (пункт 1.3.2. договору).
Згідно пункту 2.1. договору виконавець гарантує замовнику, що послуги за цим договором будуть надаватися кваліфікованими спеціалістами виконавця, які мають належну освіту у сфері права і досвід надання послуг, що є предметом договору, та які протягом всього періоду надання послуг зможуть забезпечити глибоке дослідження поставлених завдань, неухильне дотримання вимог законодавства та відстоювання інтересів замовника у спосіб, визначений законодавством.
Відповідно до пункту 2.2. договору послуги надаються виключно після одержання письмових заявок (доручень) замовника, в яких будуть зазначені конкретні завдання (доручення) та інші необхідні дані (далі - заявка). Виконавець після отримання заявки замовника може повідомити про неможливість надання послуги з відповідним обґрунтуванням такої неможливості.
Згідно пункту 3.1. договору ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішення Ради адвокатів Харківської області від 21 липня 2021 року № 13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати, що дорівнює 2000,00 грн без ПДВ.
14 березня 2025 року на виконання пункту 2.2 договору Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради було надіслано заявку №2007, в якій позивач просить Адвокатське бюро "Антона Новакова" на підставі договору про надання адвокатських послуг №47 від 31 грудня 2024 року здійснити підготовку для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів відносно відповідача..
На підставі вищевикладеного, в межах договору, Адвокатським бюро "Антона Новакова" було надано позивачу правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності), а саме: підготовлено для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) загальною вартістю 11000,00 грн, що підтверджується Актом здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 14 від 14 квітня 2025 року.
Відповідно до пункту 3.2. договору ціна договору, визначена в пункті 3.1. цього договору, складається із гонорару виконавця та понесених ним витрат на залучення співвиконавців.
Згідно пункту 5.1 договору строк надання послуг: з 01 січня 2025 року до 31 грудня 2025 року.
Конкретний строк виконання завдання за заявкою (в випадку необхідності) встановлюється замовником за погодженням з виконавцем в заявці.
Відповідно до пункту 5.4. договору акт здавання-приймання наданих послуг складається виконавцем за результатами календарного місяця надання послуг або за результатами надання послуги згідно заявки на розсуд виконавця та затверджується/підписується уповноваженими представниками замовника. В Акті здавання-приймання наданих послуг зазначається назва послуги, опис виконаної роботи та кількість витраченого часу.
На виконання вищевказаного пункту договору 14 квітня 2025 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (замовником) та Адвокатським Бюро "Антона Новакова" (виконавцем) складено Акт №14 відповідно до якого, виконавець здав, а замовник прийняв послуги з адвокатської діяльності у відповідності до договору про надання послуг з адвокатської діяльності №47 від 31 грудня 2024 року.
Згідно Акту: вид наданої правничої допомоги - підготовка для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) відносно Фізичної особи Аббасова Камран Алі огли згідно заявки замовника № 2007 від 14 березня 2025 року.
Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками.
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатами професійної правничої допомоги позивачу у даній справі.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Витрати, понесені позивачем в даній справі на правову (правничу) допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Кодексу).
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об'єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи суму задоволення позовних вимог, суд вважає достатньою та співрозмірною щодо наданих послуг на професійну правничу допомогу в сумі 11000,00 грн.
Таким чином, суд покладає на відповідача витрати позивача на правничу допомогу в сумі 11000,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Разом з тим, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи вище викладене та беручи до уваги пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про повернення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з Державного бюджету 2422,40 грн судового збору, про що постановити окрему ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) нежитлові приміщення 1-го поверху № 4-2, 4-3, 4-4, 5-1, 5-2 загальною площею 38,7 кв.м. в нежитловій будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) 2422,40 грн судового збору та 11000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 41709,92 грн за договором оренди № 1892 від 12 грудня 2012 року 29029,49 грн, з яких: 28856,81 грн - орендна плата за період липень 2018 року - березень 2024 року та 172,68 грн - пеня за період липень 2018 року - березень 2024 року провадження по справі закрити.
Повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з Державного бюджету 2422,40 грн судового збору, про що постановити окрему ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "23" лютого 2026 р.
СуддяП.В. Хотенець