ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.02.2026 Справа № 910/11869/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд»
про стягнення 3 428 214,75 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» (далі - ТОВ «Смарт Монтаж», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» (далі - ТОВ «Горбуд», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3 928 214,75 грн за договором субпідряду № 1586/10-20 СП від 14.09.2020 на виконання робіт з улаштування вентильованого фасаду на об'єкті: «Будівництво житлового комплексу з підземними паркінгами по вул. Златоустівській, 27 у Шевченківському районі м. Києва».
Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вказаним договором в частині повної сплати вартості виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у ТОВ «Горбуд» виникла заборгованість.
У позові ТОВ «Смарт Монтаж» просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 2 000 000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 1 577 693,90 грн та 3% річних у сумі 350 520,85 грн, що разом складає 3 928 214,75 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач у строк, встановлений законом, надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що розмір основної заборгованості в сумі 2 000 000 грн визначений позивачем неправильно, оскільки ще до відкриття провадження у справі відповідач сплатив 500 000 грн. Також відповідач зазначив, що частину заборгованості зі сплати 5% вартості робіт позивач заявив необґрунтовано, адже за умовами договору така оплата здійснюється лише після надходження коштів від замовника та заселення будинку з оформленням акту передачі експлуатуючій організації (відкладений платіж), однак, у матеріалах справи відсутній відповідний акт з необхідною технічною документацією під заселення, відтак, строк оплати 5% не настав. Крім того відповідач просив зменшити розмір відсотків річних, вважаючи їх розмір неспівмірним і надмірно нарахованим позивачем.
У відповіді на відзив позивач підтвердив факт сплати відповідачем боргу в сумі 500 000,00 грн, крім того, зазначив, що введення будинку в експлуатацію вже є підставою для сплати 5% від вартості робіт, при цьому позивач не складає і не підписує акт такої передачі, оскільки не є стороною та учасником процесу передачі будинку під заселення, не має договірних відносин із замовником будівництва. Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних позивач також заперечив.
Відповідач подав заперечення до відповіді на відзив, в яких вказав, що строк на сплату відкладеного платежу розпочинається з моменту оформлення акту передачі будинку експлуатуючій організації під заселення та після отримання коштів від замовника відповідно до п. 6.4 договору підряду, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.
У підготовчому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу в сумі 500 000,00 грн, з урахуванням чого у своїй заяві позивач просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 1 500 000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 1 577 693,90 грн, 3% річних у сумі 350 520,85 грн, що разом складає 3 428 214,75 грн.
Указана заява була подана з дотриманням вимог ч. 2 ст. 46 ГПК України, а тому вона була прийнята судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 12.02.2026 для розгляду справи по суті, представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. У минулому судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив задовольнити позов.
Розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.
Установлено, що 14.09.2020 між ТОВ «Смарт Монтаж» (субпідрядник) та ТОВ «Горбуд» (генпідрядник) був укладений договір субпідряду на виконання робіт з улаштування вентильованого фасаду на об'єкті: «Будівництво житлового комплексу з підземними паркінгами по вул. Златоустівській, 27 у Шевченківському районі м. Києва» № 1586/10-20 СП (далі - договір), за умовами якого субпідрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки якісно виконати у повному обсязі роботи на об'єкті. Роботи мають бути завершені у обсязі, достатньому до здачі державній комісії та придатними до експлуатації або до подальшого виконання відповідних будівельно-монтажних робіт. Генпідрядник зобов'язується прийняти якісно виконані субпідрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.4 договору фінансування будівництва об'єкту, в тому числі виконання робіт, передбачених цим договором, здійснюється генпідрядником за рахунок коштів, отриманих від замовника. Орієнтовна сума цього договору узгоджена сторонами в договірній ціні (додаток № 1 до даного договору), яка складена у відповідності вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, винного законодавства України та являється невід'ємною частиною договору (3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що загальна вартість робіт за цим договором визначається на підставі фактично виконаних субпідрядником обсягів робіт та оформлених належним чином і підписаних без зауважень сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних робіт на весь об'єм робіт, які виконувались субпідрядником в рамках даного договору.
Відповідно до п. 5.2 договору приймання виконаних робіт здійснюється генпідрядником щомісяця за актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт. Проект вищевказаних документів субпідрядник складає у 3 примірниках, підписує та скріплює печаткою, попередньо погодивши обсяги з технічним наглядом та відділом матеріально-технічного забезпечення замовника, і передає його генпідряднику до 24-го числа місяця, що є звітним, разом з повним пакетом виконавчої документації, визначеної п. 4.3.21 даного договору. При необхідності за домовленістю сторін акти виконаних робіт можуть бути оформлені за відповідний етап звітного періоду.
У випадку наявності у генпідрядника заперечень щодо змісту актів виконаних робіт, фактичних обсягів, якості та вартості виконаних субпідрядником робіт, генпідрядник повідомляє про відмову у підписі з переліком наявних зауважень та шляхів їх усунень (п. 5.3 договору).
Згідно з п. 5.4 договору датою прийняття генпідрядником виконаних субпідрядником робіт за звітний період, є дата підписання сторонами актів виконаних робіт (з додатком - підсумкова відомість ресурсів) та відповідною виконавчою документацією (акти прихованих робіт, робочі креслення, протоколи вимірювань, протоколи ущільнення ґрунту, протоколи якості з'єднувальних конструкцій та ін.).
Згідно з п. 6.4 договору розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються за умови надходження коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника на фінансування робіт, передбачених п. 1.1 договору від замовника, в наступному порядку: оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником у розмірі 95% від суми кожного оформленого акту виконаних робіт з урахуванням авансових платежів до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Накопичені за період будівництва 5 відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов'язань субпідрядника за договором) залишаються на рахунку замовника та сплачуються субпідряднику генпідрядником в строк до 90 календарних днів після передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі експлуатуючій організації та після отримання коштів від замовника, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення субпідрядником за свій рахунок.
Розмір відкладеного платежу зменшується генпідрядником у беззаперечному порядку на суму витрат, пов'язаних з усуненням дефектів і недоробок за вимогами покупців у набутих ними приміщеннях, оплатою комунальних послуг у зв'язку з несвоєчасним заселенням квартир із вини субпідрядника, тощо. Зменшення відкладеного платежу здійснюється генпідрядником на підставі зробленого ним розрахунку одночасно з направленням субпідряднику письмового повідомлення у порядку, передбаченому п. 11.6 цього договору.
У разі затримки замовником фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання генпідрядником коштів на фінансування робіт за цим договором. У разі відсутності фінансування замовником робіт по даному договору, штрафні санкції не застосовуються до генпідрядника (п. 6.5 договору).
Відповідно до п. 11.9 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.06.2022) цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Додатковою угодою № 2 від 03.06.2021 сторони внесли зміни до назви договору та об'єкту будівництва, визначивши: договір субпідряду № 1586/10-20СП від 14.09.2020 на виконання робіт з улаштування вентильованого фасаду на об'єкті: «Завершення будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами по вул. Златоустівській, 27 у Шевченківському районі м. Києва»; об'єкт - завершення будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами по вул. Златоустівській, 27 у Шевченківському районі м. Києва.
Дослідивши зміст укладеного сторонами правочину, суд встановив, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.
Стаття 853 ЦК України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору субпідряду у червні - липні 2021, жовтні-листопаді 2020, січні-травні 2021, серпні-грудні 2021 позивач виконав будівельні роботи на загальну суму 14 451 704,20 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, що були підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Проте, зі свого боку, відповідач договірні зобов'язання виконав неналежним чином, а саме: вартість зазначених робіт сплатив частково - на суму 12 451 704,20 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, наявними у справі, у зв'язку з чим заборгованість ТОВ «Горбуд» за договором склала 2 000 000,00 грн (14 451 704,20 - 12 451 704,20).
Разом з цим під час розгляду справи судом встановлено, що частина вказаної заборгованості в сумі 500 000,00 грн була сплачена відповідачем до відкриття провадження в цій справі, що вбачається з наданої відповідачем платіжної інструкції № 3803 від 09.10.2025, у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог.
Отже остаточний розмір основного боргу відповідача склав 1 500 000,00 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що вимоги позивача про стягнення накопичених за період будівництва 5% відкладеного платежу у сумі 722 585, 21 грн є безпідставними, оскільки за змістом п. 6.4 договору строк сплати 5 відсотків від вартості виконаних робіт пов'язаний саме з моментом передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі експлуатуючій організації, якого в матеріалах справи немає, а відтак, відсутні підстави для стягнення відкладеного платежу та застосування до відповідача наслідків порушення зобов'язань, передбачених ст. 625 ЦК України, щодо нарахування на вказану суму 3 % річних та інфляційного збільшення.
Щодо наведених тверджень відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 6.4 договору визначено, що накопичені за період будівництва 5% відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов'язань субпідрядника за договором) залишаються на рахунку замовника та сплачуються субпідряднику генпідрядником в строк до 90 календарних днів після передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі експлуатуючій організації та після отримання коштів від замовника, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення субпідрядником за свій рахунок.
Водночас частиною 13 ст. 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» встановлено, що забудовник зобов'язаний не пізніше ніж у 120-денний строк з дня введення об'єкта будівництва в експлуатацію передати цей об'єкт об'єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації разом з необхідною технічною документацією.
Тобто процес передачі житлового будинку під заселення є передбаченим законом строковим зобов'язанням забудовника, яке не перебуває в межах компетенції позивача та не залежить від його волі. Позивач не є стороною та учасником процесу передачі будинку під заселення, не складає та не підписує акт такої передачі.
При цьому судом встановлено, що будівництво житлового комплексу з підземними паркінгами по вул. Златоустівській, 27 у Шевченківському районі м. Києва, 2-й пусковий (3,4 секції) було завершене, об'єкт зданий в експлуатацію 21.12.2021 відповідно до сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Отже враховуючи здачу будинку в експлуатацію (21.12.2021), строк передачі об'єкта експлуатуючій організації під заселення, встановлений у термін 120 днів після здачі будинку та який закінчився 20.04.2022, відповідачем порушений, докази оформлення та видачі відповідного акта передачі у справі відсутні.
За таких обставин забудовник не виконав свій обов'язок щодо передачі об'єкта під заселення у встановлений законом строк і тим самим порушив строки сплати накопичених за період будівництва 5% відкладеного платежу (який передбачався договором як гарантія виконання зобов'язань субпідрядника), враховуючи також те, що субпідрядник виконав свої договірні зобов'язання.
У той же час статтею 511 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.
Згідно з ч. 2 статті 528 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Частиною 2 статті 838 Цивільного кодексу України визначено, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
У спірних правовідносинах генеральним підрядником є відповідач, а тому саме він відповідає перед позивачем (субпідрядником) за виконання обов'язків особою, визначеною у договорі як замовник, та несе відповідальність перед замовником за порушення субпідрядником своїх зобов'язань.
З урахуванням викладеного суд вважає, що після введення об'єкта в експлуатацію в грудні 2021 року подальше невиконання забудовником (відповідачем) обов'язку щодо передачі будинку під заселення не може слугувати підставою для безстрокового відтермінування сплати відкладеного платежу субпідряднику.
Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право. Таким чином поведінка та дії управнених та зобов'язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що на час розгляду справи строк оплати заявленої позивачем суми в розмірі 5% відкладеного платежу на суму 722 585,21 грн є таким, що настав з 19.07.2022 (120 днів), тобто з того моменту, коли забудовник зобов'язаний був оформити акт передачі будинку під заселення.
Відтак доводи відповідача в цій частині є недоведеними, а твердження позивача щодо наявності у ТОВ «Горбуд» заборгованості з оплати виконаних робіт на суму 1 500 000,00 грн є обґрунтованими.
Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Оскільки доказів належної сплати вартості виконаних робіт відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Горбуд» заборгованості в сумі 1 500 000,00 грн підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення також інфляційні втрати в сумі 1 577 693,90 грн та 3% річних у сумі 350 520,85 грн за прострочення основного зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту статей 612, 625 Цивільного кодексу України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Таким чином зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Перевіривши наданий розрахунок 3% річних та інфляції, суд зазначає, що позивач нарахував їх на суму часткових оплат замість суми основного боргу, у зв'язку з чим періоди нарахування ним були визначені невірно. При цьому контррозрахунку інфляційних втрат та 3% річних відповідач суду не надав.
Здійснивши власний розрахунок матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 1 542 088,25 грн та 3% річних у сумі 349 604,00 грн, тобто в менших сумах, ніж просив позивач.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У той же час, як слідує з правових позицій Верховного Суду, інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).
Водночас у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Проте слід зазначити, що у наведеній справі Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Однак у даній справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, що передбачено законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 %, а постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 не містить висновків про можливість зменшення відсотків річних нижче 3%, встановлених чинним законодавством.
Отже у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Смарт Монтаж» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-237 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» про стягнення 3 428 214,75 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» (01013, м. Київ, вул. Камишинська, буд. 4-А, ідентифікаційний код 38374729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Монтаж» (33024, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 370Б, ідентифікаційний код 42513299) основний борг у сумі 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 1 542 088 (один мільйон п'ятсот сорок дві тисячі вісімдесят вісім) грн 25 коп., 3% річних у сумі 349 604 (триста сорок дев'ять тисяч шістсот чотири) грн 00 грн. та судовий збір у сумі 40 700 (сорок тисяч сімсот) грн 31 коп.
У решті вимог - відмовити.
Скорочене рішення підписане в судовому засіданні 12 лютого 2026 року.
Повне рішення складене 23 лютого 2026 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного рішення.
Суддя К. І. Головіна