ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2026Справа № 910/13614/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ"
про стягнення коштів у сумі 537309,08 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Гапоненко Р.І.
від відповідача - Кононець С.П.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" (далі - позивач) 433134,27 грн основного боргу, 18461,69 грн інфляційних втрат, 85713,12 грн пені.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивачем було сплачено відповідачу 433134,27 грн на виконання умов договору фінансового лізингу від 13.07.2020 № 7006-AR-FL. В подальшому, відповідач через виконавчий напис нотаріуса вилучив у позивача предмет лізингу. Позивачем в судовому порядку було оскаржено спірний виконавчий напис нотаріуса та рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/10490/22 від 17.05.2023, яке залишено в силі судами вищих інстанцій, спірний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.
Позивач вказує, що 06.03.2025 звернувся до відповідача з вимогою про відмову від договору фінансового лізингу від 13.07.2020 № 7006-AR-FL та повернення сплачених ним коштів. Однак, відповідач грошові кошти у сумі 433134,27 грн не повернув.
Ухвалою суду від 06.11.2025 відкрито провадження у справі №910/13614/25, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
25.11.2025 відповідачем було подано відзив на позовну заяву та заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що не приймає відмову позивача від договору фінансового лізингу від 13.07.2020 № 7006-AR-FL у зв'язку із відсутність порушення з боку відповідача п. 7.9 вказаного договору та не вбачає підстав для повернення коштів.
Ухвалою суду від 27.11.2025 розгляд справи №910/13614/25 призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
03.12.2025 позивачем подано відповідь на відзив у якій позивач стверджує, що рішення у справі № 910/10490/22, яким виконавчий напис приватного нотаріуса щодо вилучення автомобіля було визнано таким, що не підлягає виконанню, та автоматично створює для ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» обов'язок: або повернути позивачу предмет лізингу; або сплатити грошові кошти (вартість усіх сплачених лізингових платежів) як «безпідставно набуті» чи як «збитки».
09.12.2025 позивач подав заперечення на відповідь на відзив, де стверджує, що саме по собі визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не породжує зобов'язання ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» повертати позивачу усі лізингові платежі, а доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
17.12.2025 позивачем подані письмові пояснення по справі.
Ухвалою від 14.01.2026 підготовче судове засідання відкладено на 21.01.2026.
Протокольною ухвалою від 21.01.2026 підготовче провадження було закрито, призначено розгляд справи по суті на 09.02.2026.
У судовому засіданні 09.02.2026 з розгляду справи по суті представник позивача вимоги позову підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
13.07.2020 між позивачем як лізингоодержувачем та відповідачем як лізингодавцем укладено договір фінансового лізингу №7006-AR-FL (далі - Договір), за умовами якого лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати на умовах фінансового лізингу в тимчасове володіння й користування майно, наведене в специфікації (Додаток № 1 до Договору), а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові й інші платежі згідно з умовами цього правочину.
Цей Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
За змістом пункту 1.2 Договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 2 до Договору) (далі - графік) та починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу (далі - акт приймання-передачі) за формою, встановленою лізингодавцем, і закінчується не раніше одного року від дати підписання сторонами вказаного акта.
У специфікації сторони погодили предмет лізингу - автомобіль марки "Реugeot 508", 2017 року виготовлення, серійний номер VF38DBНZTHL012212, у кількості 1 штука, загальною вартістю 405 572,96 грн.
Згідно з п. 6.1 та п. 6.2 Договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, вартість, послуг за організацію фінансування, яка зазначається в Додатку №2 до договору, який є його невід'ємною частиною, а також періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає:
6.2.1 суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу;
6.2.2 винагороду лізингодавця у зв'язку з передачею у лізинг предмет лізингу (надалі "Винагорода").
Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку у додатку № 2 до Договору (пункт 6.3 Договору).
Відповідно до графіку (у редакції додаткової угоди від 22.07.2020 №1), лізингоодержувач зобов'язався сплачувати лізингові платежі до 25.07.2023 включно в загальному розмірі 491356,55 грн.
Пунктом 7.1.1 Договору передбачено, що істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем є несплата ним лізингового платежу або інших платежів (частково або в повному обсязі) за цим правочином (у разі, якщо прострочення сплати становить більше 30-ти календарних днів з дня настання строку платежу).
У пункті 7.2 Договору сторони погодили, що у випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов'язань, передбаченої у пунктах 7.1.1, 7.1.9 Договору, лізингодавець має право на свій власний розсуд: розірвати договір і вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за договором та повернення предмета лізингу; застосувати штрафні санкції, передбачені договором; вилучити предмет лізингу в порядку, передбаченому договором таабо законодавством України, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса; застосувати інші заходи, не заборонені законодавством України; застосувати заходи, передбачені вищевказаними підпунктами договору як окремо, так і в сукупності. При цьому, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. У випадку, якщо зазначені платежі не покривають заподіяних лізингодавцеві збитків, він має право вимагати відшкодування таких збитків.
У випадку вилучення предмета лізингу лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про вилучення предмету лізингу, є надсилання цінного листа лізингодавцем або надсилання такого повідомлення службою кур'єрської доставки або надання лізингоодержувачу такого повідомлення. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10-ти робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Підтвердженням отримання лізингоодержувачем такої вимоги є повідомлення про вручення цінного листа, або відмітка поштової служби про відмову від прийняття цінного листа, або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур'єрської доставки, або розписка керівника лізингоодержувача на примірнику повідомлення лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється лізингодавцем на адресу, вказану лізингоодержувачем у договорі або в повідомленні про зміну адреси. Примусове вилучення предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України (пункт 7.3 Договору).
Якщо лізингоодержувач протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання від лізингодавця письмового повідомлення про вилучення предмета лізингу усуне порушення, визначені пунктом 7.1 (з підпунктами) цього правочину, то лізингоодержувач має право на: викуп предмета оренди на умовах, погоджених з лізингодавцем; продовження користування предметом лізингу на умовах цього договору за умови сплати штрафних санкцій і відшкодування збитків (за їх наявності) (пункт 7.5 Договору).
За умовами пунктів 7.9 Договору лізингоодержувач має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30-ти робочих днів.
Пунктом 8.14 Договору визначено, що необхідним та достатнім доказом надіслання письмового повідомлення сторонами одна одній є повідомлення про відправлення з відміткою сторони, якій надсилалось повідомлення, про отримання, або відміткою поштової служби про відмову від прийняття рекомендованого чи цінного листа, або закінчення терміну зберігання. Рекомендовані (цінні) листи надсилаються на адресу, зазначену в цьому договорі, або на надану стороною адресу (у випадку зміни її місцезнаходження). Рахунки, передбачені умовами цього правочину, можуть бути надіслані лізингодавцем лізингоодержувачу за допомогою факсимільного повідомлення або направлення їх факсокопій електронною поштою з наступним надісланням оригіналу рахунку поштою.
Цей договір може бути достроково розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом відповідного письмового повідомлення лізингоодержувача у випадках, коли лізингоодержувач: користується предметом лізингу з порушенням умов договору або використовує предмет лізингу не за призначенням; не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) і прострочення сплати становить більше 30-ти календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого договором; не проводить технічне обслуговування предмета лізингу та не утримує його в належному стані; до закінчення строку дії договору укладає договори, що стосуються предмета лізингу, окрім тих, що письмово погоджені з лізингодавцем; у період дії договору щодо лізингоодержувача порушено справу про визнання його неплатоспроможним або банкрутом; порушує інші умови договору; до закінчення строку дії договору має невиконані зобов'язання щодо інших договорів фінансового лізингу, укладених мiж сторонами; не надав забезпечення для цілей виконання своїх зобов'язань за цим договором (за їх наявності) (пункт 11.2 Договору).
Згідно з пунктом 11.4 Договору у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення цього договору з причин, зазначених у цій угоді та/або законодавстві України), раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Документом, що підтверджує розірвання договору є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної у такому листі (повідомленні) лізингодавця, або розписка уповноваженої особи лізингоодержувача на примірнику листа лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити несплачені платежі за договором до дня його розірвання (включно), або до дня фактичного вилучення, або повернення предмета лізингу протягом 3-х робочих днів з дня такого розірвання договору чи вилучення (повернення) предмета лізингу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/10490/22 за позовом позивача до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та набрало законної сили в установленому законом порядку, встановлено, що на виконання умов вказаного правочину відповідач на підставі акта приймання-передачі від 22.07.2020 передав позивачу предмет лізингу - автомобіль марки "Реugeot 508", 2017 року виготовлення, серійний номер VF38DBНZTHL012212, загальною вартістю 414332,37 грн.
Вказаними судовими рішеннями також встановлено, що у зв'язку з порушенням позивачем умов Договору щодо сплати лізингових платежів та наявністю простроченої заборгованості перед лізингодавцем у загальному розмірі 67540,59 грн за рахунками відповідача: від 25 грудня 2021 року № 65903 на суму 13 725,94 грн, від 11 січня 2022 року № 2620 на суму 13 692,53 грн, від 10 лютого 2022 року № 9844 на суму 13 571,32 грн, від 11 березня 2022 року № 14403 на суму 13 221,90 грн, від 12 квітня 2022 року № 21303 на суму 13 328,90 грн, - відповідач листом від 16 червня 2022 року вих. №52/06/ю направив позивачу повідомлення про розірвання з 27 червня 2022 року договору фінансового лізингу № 7006-AR-FL та повернення предмета лізингу протягом 10-ти робочих днів з дня припинення (розірвання) договору (належні копії вказаних документів наявні також у матеріалах даної справи).
У той же час, листом від 07.07.2021 вих. № 451 відповідач повідомив позивача про наявну в останнього заборгованості за Договором у сумі 94171,48 грн, у зв'язку з чим просив в найкоротший термін забезпечити виконання зобов'язань у порядку, встановленому Договором і законодавством.
У подальшому відповідач склав та направив позивачу рахунок від 12.07.2022 №36953 на оплату коштів у сумі 107076,32 грн (з урахуванням суми лізингових платежів за липень 2022 року) у строк до 25.07.2022.
На підставі цього рахунку позивач сплатив відповідачу кошти в сумі 94171,48 грн (сума заборгованості за Договором з урахуванням лізингових платежів за червень 2022 року), що підтверджується наявною в матеріалах справи № 910/10490/22 копією платіжного доручення від 25.07.2022 № 1741 з призначенням платежу: "відшкодування частини вартості предмета лізингу згідно графіку № 7006-AR-FL/1 договір фін. лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020, у т.ч. ПДВ 20% - 15695,25".
Разом із цим, 15.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 356 про вилучення та повернення від лізингоодержувача - позивача, на користь лізингодавця - відповідача, автомобіля марки Реugeot 508, державний номерний знак: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що був переданий у користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 7006-AR-FL, у зв'язку з невиплаченою в строк (простроченою) заборгованістю за місячними платежами та штрафними санкціями в загальному розмірі 67540,59 грн (станом на 14 липня 2022 року).
На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П.: 3 серпня 2022 року - винесено постанову від вказаної дати про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5; 4 серпня 2022 року - складено акт про вилучення та передачу майна стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_5; 5 серпня 2022 року - винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_5 у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення (виконавчого напису нотаріуса).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/10490/22 позов позивача до відповідача задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Г.О. про вилучення та повернення від позивача на користь відповідача автомобіля марки "Peugeot 508", державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , вчинений 15.07.2022 та зареєстрований в реєстрі за № 356.
У постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/10490/22 зазначено, що:
" у спірному випадку дії відповідача не відповідають принципу добросовісності, оскільки відповідач спочатку (17 червня 2022 року) направляє позивачу повідомлення про розірвання договору, проте після повернення такого листа з відміткою про неотримання його позивачем ("за закінченням терміну зберігання"), звертається до позивача з листом від 7 липня 2022 року вих. № 451, яким повідомляє про наявну заборгованість за чинним договором фінансового лізингу № 7006-AR-FL та необхідність сплати заборгованості у найкоротший термін, виставляє відповідний рахунок на оплату, а потім звертається до приватного нотаріуса, вказуючи про розірвання договору. Так, проаналізувавши зміст листа відповідача від 7 липня 2022 року вих. № 451, колегія суддів встановила, що останній не містить жодних посилань на те, що такий договір є розірваним з 27 червня 2022 року та що позивач має здійснити сплату лізингових платежів саме відповідно до пункту 7.4 договору. Натомість, лист містить посилання на норми зобов'язального права щодо обов'язковості виконання взятих на себе сторонами зобов'язань за договором, нагадування, що "у відповідності до положень Договору, на його чинність не впливають будь-які обмеження або навіть неможливість користування об'єктом лізингу…", повідомлення про невиконання лізингоодержувачем саме зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за договором, а не несплату платежів за фактичне користування предметом лізингу після розірвання договору, а також наголошує на настання можливих наслідків у вигляді права лізингодавця достроково в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору у разі невиконання лізингоодержувачем взятих зобов'язань. Відповідно, зміст листа відповідача від 7 липня 2022 року вих. № 451 та дії останнього щодо виставлення рахунку саме із посиланням на графік лізингових платежів згідно договору № 7006-AR-FL/1 та прийняття відповідачем оплати від позивача саме в рахунок сплати лізингових платежів згідно графіку, свідчать фактично про визнання ним самим чинності договору станом на 7 липня 2022 року та подальшу суперечливу поведінку, що проявилася у поданні до приватного нотаріуса заяви про вчинення виконавчого напису. Таким чином позивач, сплачуючи лізингові платежі, обґрунтовано розраховував на те, що такий договір є чинним".
Оскільки предмет лізингу після скасування в судовому порядку спірного виконавчого напису приватного нотаріуса не був повернутий лізингоодержувачу, позивач направив відповідачу вимогу від 03.11.2023 та вимогу № 2 від 03.11.2023 про повернення всіх сплачених ним грошових коштів за Договором у сумі 435406,88 грн протягом 5 днів з дня отримання такої вимоги. Однак, ці вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення з відповідача 435406,88 грн, сплачених позивачем за укладеним Договором, спір вирішувався в межах справи №910/14204/24, за наслідками вирішення якого у позові було відмовлено повністю, про що постановлено відповідне рішення від 06.03.2025 у справі №910/14204/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025.
У рішенні від 06.03.2025 у справі №910/14204/24 Господарським судом міста Києва було встановлено:
- «… позивач сплатив відповідачу за спірним Договором грошові кошти в загальному розмірі 435406,88 грн, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копії: платіжних доручень: від 20 липня 2021 року № 75 на суму 14 500,00 грн, від 20 липня 2021 року № 78 на суму 188,58 грн, від 4 червня 2021 року № 36 на суму 14 384,01 грн, від 31 травня 2021 року № 34 на суму 189,38 грн, від 26 травня 2021 року № 32 на суму 12 600,00 грн, від 7 квітня 2021 року № 3 на суму 15 000,00 грн, а також копії банківських виписок по рахунку відповідача в АТ "Укрсиббанк" за періоди: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року»;
- « … на час розгляду даного спору в матеріалах справи відсутні докази розірвання спірного правочину сторонами чи відмови від нього в односторонньому порядку (як з боку лізингоодержувача, так і лізингодавця) у встановленому договором та чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством порядку»;
- «…позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт неналежного виконання ним своїх зобов'язань за Договором у частині повного та своєчасного внесення лізингових платежів за графіком за період з грудня 2021 року по квітень 2022 року. Дана обставина також не була спростована під час вирішення спору в справі № 910/10490/22»;
- «…докази оплати позивачем усієї суми заборгованості за Договором до моменту вилучення предмета лізингу (04.08.2022) у матеріалах даної справи відсутні».
Після ухвалення рішення у справі №910/10404/24 позивач направив відповідачу вимогу-повідомлення №3 про відмову від Договору датовану 06.03.2025 у якій повідомив про відмову від Договору в односторонньому порядку з поверненням всіх сплачених грошових коштів та просив повернути йому 435406,88 грн, зу рахування штрафних санкцій.
Відповідач грошові кошти не повернув позивачу, у зв'язку із чим останній звернувся до суду з указаним позовом про стягнення з відповідача 433134,27 грн основного боргу, 18461,69 грн інфляційних втрат та 85713,12 грн пені.
Позивач повідомив суд, що підстави позову у даній справі і у справі № 910/14204/24 є відмінні, адже Договір, на теперішній час, вже розірвано позивачем в односторонньому порядку з підстав, вказаних у даному позові.
Свою відмову від Договору позивач обґрунтовує тим, що після того, як рішенням суду у справі №910/10490/22 визнано недійсним виконавчий напис про вилучення об'єкта лізингу за Договором, відповідач не передав його у користування позивача, при тому, що Договір був чинним, що дає право позивачу в порядку п. 7.9 Договору в односторонньому порядку відмовитися від Договору.
Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що ним було направлено відповідь на вимогу від 06.03.2025 де повідомив ТОВ «ПВК АРСЕНАЛ» про те, що ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» не приймає односторонню відмову від Договору, у зв'язку з відсутністю порушення п. 7.9 Договору та не вбачає підстав для повернення сплачених платежів за відповідним Договором.
Відповідач звертає увагу, що після визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з порушенням процедурних питань вчинення виконавчого напису встановлених у справі № 910/10490/22 Договір є діючий, і графік лізингових платежів підлягає виконанню.
За твердженнями відповідача, згідно графіком лізингових платежів до Договору у позивача перед відповідачем існує заборгованість у загальному розмірі 158821,77 грн без врахування штрафних санкцій та пені. Враховуючи вищезазначене, позивач не набув право вимагати повернення сплачених лізингових платежів, оскільки Договір є діючий, також відповідач звертає увагу суду на п. 11.4 Договору що визначає, у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення цього договору з причин, зазначених у цій угоді та/або законодавстві України), раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Тобто, сама по собі вимога про стягнення коштів є безпідставною та незаконною.
Фактично спір стосується правової підстави повернення відповідачем позивачу лізингових платежів за Договором та чинність останнього.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За частиною 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (частина 3 статті 806 ЦК України).
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (далі - Закон), у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору, оскільки згідно з пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про фінансовий лізинг" від 4 лютого 2021 року № 1201-IX відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За частиною 2 статті 1 Закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема: своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Лізингодавець має право, зокрема: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу (частина 1 статті 10 Закону).
Статтею 16 Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 7 Закону визначені порядок та умови відмови сторонами від договору лізингу. Зокрема, лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Аналогічні положення містяться у пунктах 7.9. та 7.10. договору.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (частини 2 та 3 статті 7 Закону).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, в межах справи №910/10490/22 та справи №910/14204/24 судами було встановлено, що: Договір на момент вирішення спорів є чинний; позивач фактично користувався об'єктом лізингу за Договором з 22.07.2020 по 04.08.2022; позивач допустив порушення умов Договору щодо строків оплати лізингових платежів, що стало підставою для вчинення виконавчого напису від 15.07.2022; позивач сплатив відповідачу кошти в сумі 94171,48 грн (сума заборгованості за Договором з урахуванням лізингових платежів за червень 2022 року).
Враховуючи наведене вище, позивачем було сплачено лізингові платежі лише до червня 2022 року включно, натомість доказів оплати за липень 2022 року та 4 дні серпня 2022 року позивач не здійснив, доказів протилежно матеріали справи не містять.
З долучених позивачем до справи копій платіжних доручень та банківських виписок не вбачається, що після останнього платежу за Договором на суму 94171,48 грн, факт якого встановлено судами у справах №910/10490/22, №910/14204/24, позивач здійснював ще оплати.
Суд звертає увагу, що сплата позивачем компенсаційних платежів за порушення ПДР не відноситься до вартості предмету лізингу, згідно умов Договору.
Факт неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором у частині повного та своєчасного внесення лізингових платежів за графіком встановлено судами у зазначених справах.
Відповідно до умов п. 7.4 Договору у випадку вилучення лізингодавцем предмета лізингу, зобов'язання лізингоодержувача по сплаті майбутніх лізингових платежів припиняються з дня вилучення предмету лізингу. Несплачені лізингові платежі та інші платежі згідно з Договором підлягають сплаті лізингодавцю протягом трьох робочих днів з дня вилучення предмету лізингу. Вилучення предмета лізингу не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення предмета лізингу, передбачених Договором, в тому числі несплаченої суми комісій, штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди.
У п. 7.5 Договору вказано, що якщо лізингоодержувач протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання від лізингодавця письмового повідомлення про вилучення предмета лізингу усуне порушення, визначені пунктом 7.1 (з підпунктами) цього правочину, то лізингоодержувач має право на:
- викуп предмета оренди на умовах, погоджених з лізингодавцем;
- продовження користування предметом лізингу на умовах цього договору за умови сплати штрафних санкцій і відшкодування збитків (за їх наявності).
Умовами п. 9.2.1 Договору визначено, що за порушення з своєчасної оплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від загальної суми простроченої заборгованості, яка існує на момент на момент нарахування пені за платежами за кожен день прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через вісімнадцять місяців від дня коли сплата мала відбутися. Сплата пені не звільняє лізингоодержувача від обов'язків за даним Договором.
З наведеного пункту Договору вбачається, що позивач зобов'язаний сплачувати пеню за порушення ним своєчасної оплати платежів.
Враховуючи, що позивачем після отримання від відповідача вимоги про сплату заборгованості (ще до вчинення виконавчого напису нотаріусом) не було повністю виконано свого обов'язку з оплати лізингових платежів, у останнього втрачається право на викуп предмета оренди та можливість продовження користування предметом лізингу.
Крім того, враховуючи, що Договір є і був чинний увесь час з моменту його укладення (що було встановлено рішенням судів у справах №910/10490/22, №910/14204/24), обов'язок позивача зі сплати лізингових платежів не припинився і останній мав оплачувати такі платежі за увесь строк його фактичного користування предметом лізингу.
Що стосується тверджень позивача, що відповідач був зобов'язаний повернути предмет лізингу після визнання недійсним виконавчого напису, то суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Оскільки у позивача наявна заборгованість за Договором по фінансовим платежам, зокрема, за липень і декілька днів серпня 2022 року, то не дивлячись на скасування у судовому порядку виконавчого напису на підставі якого було вилучено у позивача предмет лізингу за Договором, відповідач в порядку ст. 594 ЦК України мав право на утримання предмету лізингу до виконання позивачем своїх обов'язків зі сплати лізингових платежів.
Що ж стосується односторонньої відмови позивача від Договору на підставі п. 7.9 Договору, то така відмова є неправомірною, а Договір є чинний, враховуючи наступне.
Як вже було зазначено вище, за умовами пункту 7.9 Договору лізингоодержувач має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30-ти робочих днів.
Передача предмету лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем відбулась на підставі акту приймання-передачі до Договору від 22.07.2020. Вказана обставина встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/10490/22.
Крім того, вказаним рішенням було скасовано спірний виконавчий напис нотаріуса на підставі якого було вилучено позивачем предмет лізингу, разом з тим, оскільки станом на день вилучення предмета лізингу і на дату скасування виконавчого напису і по цей день у позивача наявна заборгованість з оплати лізингових платежів, а тому відповідач в порядку ст. 594 ЦК України правомірно утримував та утримує предмет лізингу за Договором та не зобов'язаний позивачу його повертати до моменту погашення останнім боргу.
Таким чином, з боку відповідача відсутнє порушення щодо строків передачі позивачу предмета лізингу за Договором, а тому у останнього не виникло право для одностороннього розірвання Договору на підставі п. 7.9 Договору.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши всі надані сторонами докази у сукупності, враховуючи встановлені факти у рішеннях межах справи №910/10490/22 та справи №910/14204/24, беручи до уваги пояснення сторін, керуючись принципами законності, справедливості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал".
Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Судовий збір та витрати позивача на правничу допомогу, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23.02.2026.
Суддя Р.Б. Сташків