23 лютого 2026 року м. Харків Справа № 905/8254/13
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (вх. №2229/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.01.2026 у справі № 905/8254/13
за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Аргос-Трейд», м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32466997)
про банкрутство,
ліквідатор - арбітражна керуюча Карауш Ю.В.,-
У провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Аргос-Трейд», м. Донецьк, порушена ухвалою господарського суду від 09.12.2013 за заявою боржника на підставі ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
24.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Онлайн», м. Київ надійшла заява про заміну кредитора його правонаступником, за змістом якого останній просить замінити кредитора - Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Онлайн» (ідентифікаційний код 40594622).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Онлайн» від 24.07.2025 про заміну кредитора його правонаступником задоволено частково. Замінено кредитора у справі №905/8254/13 Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» (ідентифікаційний код 26549700) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Онлайн» (01133, місто Київ, Провулок Лабораторний, будинок 3, ідентифікаційний код 40594622) на розмір грошових вимог 4609289,32 грн (четверта черга задоволення).
19.11.2025 від Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» надійшла заява про заміну кредитора його правонаступником, за змістом якого останній просить у повному обсязі замінити кредитора - Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Онлайн» (ідентифікаційний код 40594622).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.01.2026 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» від 19.11.2025 про заміну кредитора його правонаступником відмовлено.
Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд поновити строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.01.2026; задовольнити апеляційну скаргу та скасувати зазначену ухвалу; постановити нову ухвалу, якою замінити в повному обсязі Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо», як учасника справи № 905/8254/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Аргос-Трейд» на процесуального правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фактор Онлайн».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.01.2026 у справі № 905/8254/13 залишено без руху. Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» встановлено строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків - десять днів з дня вручення заявникові копії даної ухвали. У вказаний строк заявником має бути надано суду клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, з зазначенням інших причин поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Роз'яснено заявникові, що у разі не усунення ним недоліків у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржникові.
20.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх. №2106), в якій заявник просить поновити строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.01.2026 в справі №905/8254/13.
В обґрунтування поважності причин, що призвели до пропущення строку на апеляційне оскарження ухвали, заявник наводить наступні доводи.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «БАНК КАМБІО» з ринку не зміг вчасно (в межах встановлених процесуальних строків) скористатись правом на апеляційне оскарження, оскільки оскаржувана ухвала від 02.01.2026 не була своєчасно зареєстрована та передана в роботу відповідному структурному підрозділу Фонду, з невідомих та незалежних від апелянта технічних причин.
Так, Фондом використовується Автоматизована система електронного документообігу АСКОД, що забезпечує створення єдиного інформаційного простору та загального структурованого сховища документів в організації.
Оскільки з 18.10.2023 було запроваджено обов'язкову реєстрацію Електронних кабінетів в ЄСІТС для більшості учасників судових проваджень, виникла необхідність у взаємодії програмних комплексів - автоматичний прийом та подальша реєстрація Фондом документів, що надходять до Електронного кабінету.
У зв'язку із цим Фонду надано розширений клієнтський доступ до підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Доступ до підсистем Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надається Адміністратором шляхом надання можливості цілодобового використання АРІ Електронного суду, яке належним чином забезпечує реалізацію можливості розширеного клієнтського доступу.
Проте, ухвала господарського суду Донецької області від 02.01.2026 у справі №905/8254/13 з невідомих причин не була доставлена та зареєстрована як вхідна кореспонденція у системі електронного документообігу Фонду АСКОД за допомогою АРІ Електронного суду. Відповідно, вказана ухвала не була передана в роботу відповідному працівнику Фонду, для подальшого супроводження та апеляційного оскарження.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Камбіо» з ринку зазначає, що про оскаржувану ухвалу адресу дізнався 26.01.2026 зі звіту арбітражного керуючого-ліквідатора Карауш Ю.В.
Проаналізувавши заявлене клопотання про поновлення строку апеляційний суд зазначає таке.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 ст. 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 ГПК України).
У розумінні ст. 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Частиною 3 ст. 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту частин 2 та 3 ст. 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Зазначені правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі №904/3258/14, від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 08.10.2019 у справі №5011-46/18261-2012.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі №904/1875/19 зазначено, що з приписів ч. 2 ст. 261 ГПК України не вбачається безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Наведена норма не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №909/117/17, від 03.04.2023 у справі №906/1357/20, від 16.12.2024 у справі №910/15808/19, від 03.04.2025 у справі №910/6180/20.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях Європейського суду з прав людини, у т. ч. рішення у справі «МШ «Голуб» проти України» від 18.10.2005, рішення справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, рішення у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010, рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
У постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц наголошено, що саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином, за змістом наведених норм та судової практики Верховного Суду, подання апеляційної скарги особою, яку не було повідомлено про розгляд справи або не було залучено до участі в ній, навіть у разі, якщо рішення суду стосується її прав, інтересів та (або) обов'язків, не звільняє цю особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд, у свою чергу, має оцінити надані стороною пояснення та докази на предмет їхньої поважності та обґрунтованості відповідно до вимог ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
У даній справі, ухвала Господарського суду Донецької області постановлена 02.01.2026 у справі №905/8254/13, тому останнім днем строку на апеляційне оскарження є 12.01.2026 (враховуючи вихідні дні).
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ч.2 ст. 256 ГПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
За приписами статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Матеріали справи містять довідку про доставку ухвали Господарського суду Донецької області від 02.01.2026 у справі №905/8254/13 в Електронний кабінет учасника, з якої вбачається, що ПАТ "Банк Камбіо" отримав оскаржувану ухвалу через систему "Електронний суд" - 06.01.2026 о 13 год. 45 хвилині.
Натомість з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що апелянтом подано апеляційну скаргу 04.02.2026, тобто з пропуском строку.
Твердження скаржника щодо неотримання оскаржуваної ухвали з невідомих та незалежних від апелянта технічних причин апеляційний суд вважає необґрунтованим зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, пов'язані із дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №601/485/23 (п. 54)
Апелянт не долучив до матеріалів справи доказів, що могли б підтвердити відсутність у системі електронного документообігу АСКОД ухвали Господарського суду Донецької області від 02.01.2026, наприклад, надавши інформацію про перелік вхідної кореспонденції від 06.01.2026 або акт про технічний збій системи.
А тому, вказане твердження апелянта нічим документально не підкріплене.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо технічної неможливості отримання оскаржуваної ухвали є необґрунтованими і безпідставними.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на наступне.
ПАТ "Банк Камбіо" має зареєстрований у підсистемі «Електронного суду» Електронний кабінет учасника справи.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі №0870/8014/12 зробив такі висновки: «37. У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
38. Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.».
Відтак, зареєструвавши Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, апелянт мав усвідомлювати, що будь-які документи у справах, в яких підприємство бере участь, будуть надсилатись йому саме в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету. Відповідно, суд вважає, що скаржник повинен був з певною періодичністю вживати заходів для перевірки повідомлень направлених до його Електронного кабінету або перевіряти інформацію із Єдиного державного реєстру судових рішень.
З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду ухвали Господарського суду Донецької області від 02.01.2026 була саме заява Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» від 19.11.2025 про заміну кредитора його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Онлайн». Тобто оскаржуване судове рішення ухвалене за результатами розгляду процесуального звернення, ініційованого самим банком. З огляду на те, що з 2020 року повноваження органів управління банку здійснює безпосередньо Фонд, саме він фактично готував, підписував та подавав відповідну заяву, а відтак був належним учасником розгляду цього питання та об'єктивно був обізнаним про перебіг і наслідки її розгляду.
Тому, твердження про те, що Фонд дізнався про ухвалу лише 26.01.2026 зі звіту арбітражного керуючого, спростовується як характером самого спору (розгляд власної заяви заявника), так і даними підсистеми «Електронний суд», відповідно до яких копію ухвали було доставлено до електронного кабінету ПАТ «Банк Камбіо» 06.01.2026 о 13:45.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №9901/278/21 сформульована правова позиція про те, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Також у рішенні в справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06) ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
У п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №601/485/23 вказано, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Таким чином, апелянт був обізнаний про розгляд заяви про заміну кредитора від 19.11.2025, а тому мав розуміти, що за наслідками розгляду даної заяви буде постановлена ухвала, яка відповідно до ч. 5 ст. 6 ГПК буде доставлена до Електронного кабінету учасника справи. А тому, апелянт мав сумлінно і добросовісно виконувати свої процесуальні обов'язки, зокрема, щодо перевірки Електронного кабінету учасника.
Апелянт також зазначає у заяві, що наразі Фонд є учасником декількох тисяч судових проваджень, по яким кожного дня надходить значна кількість процесуальних документів. З огляду на те, що в середньому на одного представника Фонду припадає судове супроводження понад ста судових проваджень, відслідковувати та своєчасно виявляти судові рішення, що підлягають оскарженню, не вбачається можливим.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що внутрішня організація роботи і ведення документообігу Фондом, не може вважатися непереборними обставинами, оскільки розподіл обов'язків між працівниками Фонду, розподіл навантаження на працівників залежить виключно від Фонду.
Так, Верховний Суд у постановах від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21, від 03.11.2025 у справі №917/2317/24 зазначив про те, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у підприємстві для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Подібний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 03.11.2025 у справі №917/2317/24.
У заяві про поновлення пропущеного строку апелянт зазначає, що справа №905/8254/13 розглядається в період дії воєнного стану при постійних обстрілах всієї території України, а також необхідно врахувати, що у місті Києві в грудні-лютому 2026 року важка ситуація з електропостачанням, відсутність світла та води, постійні блекаути, що є перешкодою у роботі.
Апелянт також посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, де Верховний суд, окрім іншого зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим у згаданому апелянтом рішенні Верховного Суду міститься наступна правова позиція: «30. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
31. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
49. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків».
Отже, заявник має обов'язково надавати докази на підтвердження неможливості звернення до суду у встановлені процесуальні строки, якщо воно викликано впровадженням воєнного стану. Саме на заявника покладено обов'язок довести обставини, на які він посилається, належними, допустимими та достатніми доказами. Проте, скаржником таких доказів не надано.
Оцінивши наведені скаржником доводи у їх сукупності з установленими обставинами справи та вимогами процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Проаналізовані вище доводи апелянта свідчать про неналежну організацію забезпечення представництва з боку відповідальних осіб/працівників Фонду та його недбале ставлення до своїх процесуальних обов'язків, що в свою чергу не може вважатися поважними підставами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, наведені заявником причини зводяться до неналежної організації внутрішнього документообігу та контролю за отриманням процесуальних документів, що має виключно суб'єктивний характер і не є об'єктивною, непереборною перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги. За таких обставин підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, а заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: 4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
КГС Верховний Суд у Постанові від 06.02.2020 у справі №907/6/13 зазначає, що лише у разі невиконання відповідних вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху або якщо вказані скаржником на її виконання інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.
Отже, аналіз приписів статей 260, 261 ГПК України у їх взаємозв'язку засвідчує, що застосуванню судом апеляційної інстанції підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України, безумовно має передувати реалізація вимог частини третьої статті 260 ГПК України щодо залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №905/8254/13 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.01.2026 у справі № 905/8254/13 на підставі п.4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.
У зв'язку з тим, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» була подана до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд", матеріали апеляційної скарги у друкованому вигляді на адресу скаржника не надсилаються.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.01.2026 у справі № 905/8254/13.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя В.С. Хачатрян
Суддя О.І. Склярук