вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2026 р. Справа№ 920/960/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Юрченко І.М. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Бернацька І.М. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальність «Газопостачальна компанія» «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Сумської області від 16.09.2025, повний текст якого складено та підписано 26.09.2025.
у справі №920/960/24 (суддя Котельницька В.Л)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Газопостачальна компанія» «Нафтогаз України»
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог
01.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальність «Газопостачальна компанія» «Нафтогаз України» звернулося з позовом до Господарського суду Сумської області відповідно до якого просить стягнути з відповідача 81 417 276,58 грн заборгованості, з якої: 44 828 242,76 грн основний борг, 19 629 681,47 грн пеня, 14 165 997,79 грн штраф, 1 296 374,16 грн інфляційні втрати, 1 496 980,40 грн 3% річних, а також 847 840,00 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідач не виконав свої зобов'язання по договору купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3285-ОГРМ. 05.06.2025 Позивач направив відповідачу вимогу №119/4.1.2-29322-2024 про сплату заборгованості за цим договором, в якій вимагав сплати 44828242,76 грн основного боргу та нараховані за неналежне виконання умов договору щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, а саме: 19 629 681,47 грн пені, 14165997,79 грн штрафу, 1296374,16 грн інфляційних втрат, 1496980,40 грн 3% річних.
Зазначену вимогу відповідач залишив без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав норми статей 16, 549, 526, 555, 610-612, 625, 626, ЦК України.
Короткий зміст заперечень відповідача
30.08.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх №2589), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що відповідач наголошує, що від незалежних від АТ «Сумигаз» обставин в період дії воєнного стану було ускладнено отримання у повному обсязі на спеціальний розподільчий рахунок коштів, достатніх для повного погашення придбаного обсягу природного газу для потреб ВТВ, а державою в особі НКРЕКП жодних дій щодо компенсації різниці в тарифах не робилось. Крім того, на рівні держави в особі Верховної Ради України, Уряду були встановлені законодавчі норми, які не давали та не дають можливості Товариству своєчасно отримувати кошти від споживачів або спонукати їх до цього.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1774 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (код ЄДРПОУ 03352432) зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19 червня 2017 року №814, у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб'єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.
23.10.2024 відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені та штрафу (вх №3245), в якому відповідач просить при ухвалення судового рішення у справі зменшити на 95% пеню та штраф посилаючись на складний фінансовий стан Товариства.
Короткий зміст судового рішення що оскаржується
Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/960/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Газопостачальна компанія» «Нафтогаз України» 44 828 242,76 грн основного боргу, 2 000 000,00 грн пені, 2 000 000,00 грн штрафу, 1 296 374,16 грн інфляційних втрат, 1496980,40 грн. 3% річних, а також 847 840,00 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення, з посиланням на статті 3, 11, 509, 549, 551, 612, 625, 626, 639, 664, 712 ЦК України мотивовано тим, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу природний газ вартістю 217 051 505,04 грн за період з червня 2022 року по вересень 2023 року, в той час як відповідач порушивши умови договору вартість поставленого природного газу повністю і своєчасно не сплатив (частково сплачено 172 223 262,28 грн), чим заборгував позивачу 44828242,76 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 44 828 242,76 грн вартості поставленого газу суд визнає законними, обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.
Також суд, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені та штрафу, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого природного газу, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19629681,47 грн пені та 14165997,79 грн штрафу визнав законним та обґрунтованим.
Разом з цим, вирішуючи питання зменшення пені та штрафу, суд послався на те, що відповідачем доведено, що наявні обставини, котрі вплинули та позбавили відповідача можливості повноцінно здійснювати господарську діяльність. Враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, та надані позивачем заперечення, суд частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу та зменшив розмір пені з 19 629 681,47 грн до 2 000 000,00 грн та розмір штрафу з 14 165 997,79 грн до 2 000 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу у сумі 29 795 679,26 грн. Ухвалити в ціи? частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на його на користь 29 795 679,26 грн, з яких 17 629 681,47 грн пені та 12 165 997,79 грн штрафу.
Апеляційна скарга, з посиланням на ч.1 ст. 277 ГПК України, ст. ст. 509, 549-552, 611, 625,627, 629 ЦК України обґрунтована тим, що судове прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
А саме апелянт посилається на те, що:
- обставини, на які послався суд не є достатніми підставами для зменшення неустойки;
- суд неправомірно та безпідставно зменшив заявлену до стягнення неустойки, чим порушив принципи балансу інтересів сторін закладений у статтях 549-552 ЦК України та підходи Верховного Суду у застосуванні цих статтей, порушено приписи статті 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення яке ґрунтується на принципах верховенства права, бути законним обґрунтованим, направленим на захист інтересів та компенсації втрат постраждалої сторони та стягнення неустойки яка передбачена умовами Договору.
Правова позиція щодо апеляційної скарги відповідача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що у справі наявні підстави для зменшення розміру неустойки, які правильно врахував суд першої інстанції. У задоволенні апеляційної скарги відповідач просить відмовити.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №920/960/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України.
Після надходження матеріалів справи, розглянувши матеріали апеляційної скарги Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України у зв'язку з відсутністю доказів повної сплати судового збору. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
10.11.2025 недоліки апеляційної скарги усунено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальність «Газопостачальна компанія» «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/960/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 22.12.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 15.12.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 15.12.2025 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 02.02.2026.
Явка представників учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2026 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2026 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановленими такі обставини.
21.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальність «Газопостачальна компанія» «Нафтогаз України» (далі - продавець, позивач) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3285-ОГРМ (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір (включаючи всі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2022 р. № 699) (далі - Положення).
Продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором (п. 3.1 договору).
У пункті 3.11 договору встановлено, що сторони на підставі ч. 3. ст. 207 та ст.627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису Комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням договору.
Відповідно до п.4.3 договору покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.
Згідно з п.6.3 договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.
Відповідно до п.6.11 договору, сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань.
Сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії цього договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП)/ електронного цифрового підпису (ЕЦП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронним документами «M.E.Doc», Вчасно, тощо (п. 9.1 договору).
Відповідно до п.п.10.1 та 10.2 договору цей договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України та набуває чинності з дати надання покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. цього договору, та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01 червня 2022 року.
Між сторонами спору до договору було укладено додаткові угоди №4 від 01 травня 2023 та №5 від 16 травня 2023, якими уточнено обсяги газу.
На виконання умов зазначеного договору, позивач, у період з червня 2022 року по вересень 2023 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 217051505,04 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які додані до позову (т.1, а. с. 20-58).
Відповідно до матеріалів справи вказаний договір, додаткові угоди та акти до нього укладено між сторонами спору шляхом підписання цих документів в електронній формі електронними підписами представників та проставлення електронних печаток позивача та відповідача як юридичних осіб.
Вартість поставленого природного газу за договором за період з червня 2022 року по вересень 2023 року відповідач сплатив частково у розмірі 172 223 262,28 грн.
05.06.2025 позивач направив відповідачу вимогу №119/4.1.2-29322-2024 про сплату заборгованості за договором, в якій позивач наголосив на необхідності сплати 44 828 242,76 грн основного боргу та нарахованих за неналежне виконання умов договору щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу 19 629 681,47 грн пені, 14 165 997,79 грн штрафу, 1 296 374,16 грн інфляційних втрат, 1 496 980,40 грн 3% річних (докази направлення додані до матеріалів справи, т.1, а.с. 113-114).
Зазначену вимогу відповідач залишив без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення основного боргу та неустойки за порушення зобов'язання.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
За результатами апеляційної перегляду справи колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки. Доводи апелянта були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд надав їм належну правову оцінку.
Щодо доводів апелянта колегія зазначає таке.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу природний газ вартістю 217051505,04 грн за період з червня 2022 року по вересень 2023 року, в той час як відповідач, порушивши умови договору, вартість поставленого природного газу повністю і своєчасно не сплатив (частково сплачено 172223262,28 грн), чим заборгував позивачу 44 828 242,76 грн.
Відповідно до з п 6.3 договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.
Пунктом 6.11 договору, передбачено, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань.
У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання позивач вимагає стягнути з відповідача 19 629 681,47 грн пені та 14 165 997,79 грн штрафу за зобов'язаннями січня-вересня 2023 року, здійснених за розрахунком, доданим до позову (т.1, а.с. 72-78).
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені та штрафу враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого природного газу, колегія встановила, що позивач правильно визначив своє право на стягнення з відповідача 19 629 681,47 грн пені та 14 165 997,79 грн штрафу.
Щодо зменшення розміру неустойки
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд, у питанні стягнення неустойки та визначення її правової природи неодноразово зазначав, що однією із функцій неустойки є компенсаторна функція наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов'язань; причин неналежного невиконання зобов'язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
Вирішуючи питання зменшення пені та штрафу, суд виходить з того, що відповідачем доведено, що зазначені вище обставини суттєво вплинули та позбавили відповідача можливості повноцінно здійснювати господарську діяльність.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафних санкцій.
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги, ступінь виконання грошового зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (постанова ВС від 22.05.2019 у справі N 910/11733/18).
Враховуючи зазначені положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду щодо порядку стягнення неустойки, у справі що розглядається суд першої інстанції правильно врахував таке:
- АТ «Сумигаз» на момент укладення договору, заборгованість за яким є предметом спору, надавало послуги розподілу природного газу на території Сумської області та с. Мойка Краснокутського району Харківської області, тобто було Оператором ГРМ, які значно потерпають від наслідків воєнних дій, спричинених агресією Російської Федерації проти України у цьому регіоні, що призвело до суттєвих пошкоджень та руйнувань системи газопостачання на території, де відповідач здійснює свою господарську діяльність;
- здійснюючи діяльність з розподілу природного газу під час дії воєнного стану, Товариство функціонувало в умовах форс-мажорних обставин, при цьому, не маючи тарифних джерел фінансування відновлювало розподільчі газопроводи, транспорт, техніку за можливості, відновлювало та відновлює виробничі бази, оскільки від їх наявності і функціонування залежить якісне надання послуги розподілу природного газу;
- відсутність компенсації різниці в тарифах призвели до значних фінансових втрат;
- постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1774 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (код ЄДРПОУ 03352432) зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19 червня 2017 року №814, у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб'єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію;
- розмір неустойки є значним, у порівнянні з сумою основного боргу, адже відповідно до заявлених позовних вимог, основний борг складає 44 828 242,76 грн, пеня та штраф заявлені до стягнення у розмірі 19 629 681,47 грн та 14 165 997,79 грн відповідно. Загальна сума штрафних санкцій, що заявлена до стягнення складає 3 3795 679,26 грн, що складає 75,40% від суми основного боргу.
Враховуючи усі обставини правовідносин сторін у зазначених умовах, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що зменшення розміру пені та штрафу, є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, враховуючи місцерозташування відповідача на території Сумської області.
Колегія вважає достатньо обґрунтованими та враховує запереченні відповідача проти апеляційної скарги, стосовно того, що здійснюючи діяльність з розподілу природного газу під час дії воєнного стану, Товариство функціонувало в умовах надзвичайних важких обставин, при цьому, не маючи тарифних джерел фінансування відновлювало розподільчі газопроводи, транспорт, техніку за можливості, відновлювало та відновлює виробничі бази, оскільки від їх наявності і функціонування залежить якісне надання послуги розподілу природного газу.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія зазначає, що апелянт не спростував висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки.
Правові висновки Верховного Суду щодо порядку зменшення неустойки судом першої інстанції враховані належних чином, з урахуванням саме конкретних фактичних обставин справи, що розглядається.
При вирішенні питання про зменшення пені суд апеляційної інстанції бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені, та враховує, що вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (постанова ВС від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 16.09.2025 у справі №920/960/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 20.02.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
С.І. Буравльов