79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" лютого 2026 р. Справа №909/898/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Стронська А.І.
за участю представників учасників процесу:
від позивача - Цалованська-Луференко Я.Л., Фурман Р.В.
від відповідачів 1, 2 - Семків М.Н.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" від 26.11.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/3480/25 від 26.11.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025 (повний текст складено та підписано 07.11.2025, суддя О.В. Рочняк)
у справі № 909/898/25
за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс"
до відповідача 2 ОСОБА_1
про солідарне стягнення 1 367 926 грн. 30 коп. заборгованості
Короткий зміст позовних вимог тарішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - АТ "Банк Альянс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" (далі - ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс", відповідач 1) та ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , відповідач 2) про солідарне стягнення заборгованості в сумі 1 367 926, 30 грн, з яких: 1 350 000, 00 грн - сума відшкодування по сплаченій вимозі; 17 926, 30 грн - сума заборгованості за процентами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ "Банк Альянс" як гарант за договором про надання гарантії №1602-23 від 21.04.2023 виплатило бенефіціару (ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") грошові кошти в межах наданої гарантії №1602-23 від 21.04.2023 в розмірі 1 350 000 грн, у зв'язку з чим у гаранта виникло право зворотної вимоги до принципала ( ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс") про відшкодування суми сплаченої гарантії, а також обумовлених договором 30 % річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання (за період з 26.06.2025 по 30.06.2025).
Оскільки виконання зобов'язань ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" було забезпечено порукою ОСОБА_1 на підставі договору поруки №1602-23/П від 21.04.2023, позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість солідарно.
Також, відповідно до вимог ч. 10 ст. 238 ГПК України, позивач просить зазначити про нарахування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних на суму боргу 1 367 926, 30 грн з 01.07.2025 до моменту виконання рішення суду.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025 у справі №909/898/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що АТ "Банк Альянс" безпідставно сплатило 26.06.2025 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" кошти в розмірі 1 350 000 грн за банківською гарантією №1602-23 від 21.04.2014, оскільки строк дії такої банківської гарантії закінчився 20.09.2024.
Відтак, отримані бенефіціаром від банку кошти підлягають поверненню за ст.1212 ЦК України, а позовні вимоги АТ "Банк Альянс" у цій справі про солідарне стягнення з принципала та поручителя заборгованості за договором про надання гарантії №1602-23 від 21.04.2023 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
АТ "Банк Альянс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025 у справі №909/898/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні невірно трактує строк дії гарантії і строк виконання зобов'язання за вимогою бенефіціара. Закінчення строку дії гарантії означає лише неможливість пред'явлення нових вимог бенефіціаром по цій гарантії. Водночас, якщо вимога пред'явлена в межах строку, вказаного у гарантії, зобов'язання гаранта щодо виплати коштів підлягає виконанню, а принципал зобов'язаний відшкодувати такі кошти незалежно від дотримання/ недотримання гарантом порядку та строків сплати коштів за вимогою бенефіціара, шо відповідає ст. 569 ЦК України та п.4.1.9. договору про надання гарантії №1602-23 від 21.04.2023.
За обставинами цієї справи вимога бенефіціара про сплату коштів отримана гарантом в межах строку дії гарантії. Однак, зважаючи на те, що принципал заперечував настання гарантійного випадку і звернувся до суду з позовом про визнання банківської гарантії №1602-23 від 21.04.2023 такою, що не підлягає виконанню, банк сплатив на користь бенефіціара кошти за гарантією після ухвалення остаточного судового рішення у вказаному спорі та відмови у задоволенні позову принципала.
За наведених обставин, апелянт вважає безпідставною відмову судом у задоволенні регресної вимоги гаранта до принципала та поручителя з підстав здійснення виплати бенефіціару коштів за банківською гарантією після закінчення строку її дії.
Відповідачі письмового відзиву на апеляційну скаргу не подали. В судових засіданнях представник відповідачів просив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025 у справі №909/898/25 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025 справу №909/898/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 апеляційну скаргу АТ "Банк Альянс" залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Банк Альянс" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025 у справі №909/898/25 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.01.2026.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, від 06.01.2026 та від 08.01.2026 задоволено заяви представників сторін про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.02.2026.
У судовому засіданні 10.02.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом.
21.04.2023 між АТ "Банк Альянс" (далі - гарант, банк) та ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" (далі - принципал) укладено договір про надання гарантії №1602-23 ( далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого гарант зобов'язався надати на користь бенефіціара (ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") гарантію забезпечення виконання умов договору протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього Договору за умови виконання принципалом зобов'язання, передбаченого п. 4.3.1 цього Договору, та укладення договору забезпечення, передбаченого п. 2.13 цього Договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору гарантія надається відповідно до договору про закупівлю послуг згідно тендерної документації для процедури закупівлі - відкриті торги по предмету закупівлі: Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яблунів-Вербовець DN 150 км 15,46 - км 23,44 з частковою заміною труб та заміною ізоляційного покриття), згідно оголошення №UA-2022-12-13-017535-a на офіційному сайті prozorro.gov.ua/, який буде укладено між принципалом та бенефіціаром (основне зобов'язання).
Згідно з п. 2.4 Договору гарант зобов'язується надати на користь бенефіціара гарантію та сплатити бенефіціару грошові кошти за гарантією при настанні гарантійного випадку відповідно до умов гарантії.
За змістом п. 1.6 Договору гарантійний випадок - це одержання гарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.
В п. 2.6 Договору (з врахуванням додаткового договору №1 від 27.12.2023) визначено, що гарантія діє з 21.04.2023 по 20.09.2024.
За змістом п. 2.8 Договору гранична сума гарантії становить 1 350 000 грн.
Відповідно до п. 4.1.9 Договору, враховуючи положення ст.569 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених банком за гарантією, процентів, пені та будь-яких витрат (збитків). Достатньою підставою для виникнення зобов'язання принципала відшкодувати вказані кошти (в т.ч. витрати, збитки, проценти, пеню тощо) є факт здійснення гарантом платежу на вимогу бенефіціара. Відшкодування має бути здійснено принципалом своєчасно та незалежно від відповідності/невідповідності сплати банком сум за гарантією передбаченому гарантією порядку такої сплати, а також незалежно від факту доведеності бенефіціаром настання гарантійного випадку за гарантією, дійсності вимоги чи відсутності гарантійного випадку за гарантією на бачення принципала.
Згідно з п. 4.3.10 Договору принципал зобов'язаний відшкодувати гаранту суму коштів, сплачену бенефіціару по гарантії, у зв'язку з виникненням у гаранта регресної вимоги до принципала, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
В п. 4.3.12 Договору визначено, що в разі порушення строків відшкодування, що передбачені цим Договором, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання встановлюється у розмірі 30,0 % річних в гривні, та нараховується виключно на прострочену суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого зобов'язання та закінчуючи днем повного погашення. Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим Договором, в разі прострочення, невиконання грошового зобов'язання від несплаченої принципалом суми відшкодування або її не сплаченої частини.
За змістом п. 4.3.12.1 Договору проценти нараховуються з дня перерахування (сплати) гарантом грошових коштів бенефіціару за гарантією до моменту фактичного повернення/відшкодування принципалом гаранту у повному обсязі всієї суми відшкодування.
За змістом п. п. 4.3.12.3 - 4.3.12.4 Договору проценти нараховуються на суму щоденного фактичного залишку заборгованості принципала перед гарантом за цим Договором виходячи з умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці.
Відповідно до п. 6.3 Договору принципал зобов'язаний відшкодувати гаранту в порядку регресу в повному обсязі суми відшкодування не пізніше наступного робочого дня після здійснення гарантом платежу за гарантією, якщо інший строк не встановлений у регресній вимозі. Порушення принципалом зазначеного в цьому пункті терміну сплати суми відшкодування, вважається простроченням виконання принципалом грошового зобов'язання за Договором та встановлюється відповідальність передбачена п. 4.3.12 Договору.
Одержана гарантом письмова вимога від бенефіціара про сплату грошової суми, що відповідає умовам наданої гарантії, є достатньою підставою для сплати коштів бенефіціару за гарантією. Гарант не відповідає перед принципалом за наслідки виконання вимоги, причиною пред'явлення якої стали безпідставні та/або неправомірні дії бенефіціара або його представників-посадових та уповноважених осіб та/або третіх осіб (п. 6.5 Договору).
Відповідно до п.7.1. Договору зобов'язання гаранта перед бенефіціаром припиняються, зокрема: після здійснення повної сплати бенефіціару суми коштів, на яку надана гарантія; після закінчення строку дії гарантії, виданої на підставі цього Договору.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором, 21.04.2023 між АТ "Банк Альянс" та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладено договір поруки №1602-23/П (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель поручився перед банком за ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" (принципал) за виконання зобов'язань за договором про надання гарантії №1602-23 від 21.04.2023, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов'язання), які будуть укладені в майбутньому між банком та принципалом ( договір гарантії).
Згідно з п. 2 Договору поруки, забезпечуються наступні зобов'язання принципала, що випливають з договору гарантії: повернути банку суму всіх грошових коштів, сплачених банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої складає 1 350 000 грн в строк та в порядку, визначеному договором гарантії. Строк дії гарантії з 21.04.2023 по 20.09.2024 (з врахуванням додаткового договору №1 від 27.12.2023); сплатити будь-які комісії, розмір та порядок сплати яких визначений в договорі гарантії; у разі порушення умов договору гарантії сплатити проценти від суми боргу, неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених договором гарантії; відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у принципала перед банком, у зв'язку з укладенням та виконанням договору гарантії, та які передбачені умовами договору гарантії; виконати інші зобов'язання принципала, які випливають з договору гарантії.
В п. 4 Договору поруки його сторони визначили, що за виконання зобов'язань за договором гарантії поручитель та принципал відповідають перед банком як солідарні боржники.
За змістом п. 5 Договору поруки поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату суми, виплаченої банком на вимогу бенефіціара, процентів від суми боргу за гарантією, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених договором гарантії, відшкодування збитків.
У п. 8.2 Договору поруки сторони домовились, що банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до поручителя, як солідарного боржника (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених банком за гарантією, процентів, пені та будь-яких витрат (збитків). Враховуючи положення п. 562 ЦК України, достатньою підставою для виникнення зобов'язання поручителя відшкодувати вказані кошти (в т.ч. витрати, збитки, проценти, пеню тощо) є факт здійснення банком платежу на вимогу бенефіціара. Поручитель зобов'язаний виконати передбачене цим пунктом зобов'язання, як солідарний боржник, протягом строку, вказаного у відповідній вимозі Банку.
Відповідно до п. 25 Договору поруки всі листи/повідомлення/вимоги за цим договором будуть вважатися направленими/зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій (паперовій) формі та надіслані за допомогою програмного комплексу "Клієнт-Банк" (або іншого програмного комплексу, до якого поручитель/припнципал підключений банком) та/або рекомендованим листом, кур'єром, або вручені особисто зазначеними адресами сторін (в т.ч. адресою фактичного проживання). Датою належного повідомлення/отримання листа (вимоги) буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв'язку про відправку повідомлення.
У разі повернення вимоги (листа, повідомлення) на адресу банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресата за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше), датою отримання поручителем вимоги (листа/повідомлення) банку є дата відправлення такого повідомлення.
Повідомлення (вимоги, листи, заяви тощо) можуть направлятись стороною іншій стороні у вигляді електронного документу за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ, в тому числі на її адресу електронної пошти, зазначену в цьому договорі, або на адресу в системі дистанційного обслуговування клієнтів "Корпоративний Клієнт-банк" або "Інтернет-Клієнт-банк". При цьому, сторони домовились, що необхідність у кожної із сторін здійснювати відповідні дії та виконувати відповідні зобов'язання, встановлені цим договором, виникають з моменту направлення іншою стороною повідомлення (вимоги, листа, заяви тощо) про необхідність такого виконання у порядку, визначеному цим абзацом.
Відповідно до умов банківської гарантії №1602-23 від 21.04.2023 ( далі - Банківська гарантія) банк безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських днів після одержання банком паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT гаранта, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 20 вересня 2024 року ( з врахуванням внесених змін від 27.12.2023).
Форма представлення вимоги:
- у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром та/або
- ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара на SWIFT-адресу гаранта.
Внесення змін до цієї гарантії здійснюється в установленому законодавством порядку, після чого вони стають невід'ємною частиною цієї гарантії.
Повернення принципалу цієї банківської гарантії відбувається шляхом надіслання бенефіціаром на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу гаранта (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу принципала повідомлення про ануляцію цієї банківської гарантії.
Листом №21/24 від 07.02.2024 ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" повідомило АТ "Банк Альянс" про порушення строків виконання робіт за договором, яке, на його думку сталося через обставини, які не залежали від нього та були пов'язані із ненаданням бенефіціаром повної інформації щодо місця проведення робіт.
26.02.2024 АТ "Банк Альянс" отримало від бенефіціара - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" SWIFT-повідомлення вимогу №TOVVYKh-24-2811 від 26.02.2024 про сплату коштів за гарантією в сумі 1 350 000 грн у зв'язку з порушенням ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" умов договору в частині строків виконання робіт.
Листом №21.5/1484 від 21.03.2024 банк повідомив принципала про отримання вимоги бенефеціара щодо сплати коштів за Банківською гарантією.
ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Банк Альянс" та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про визнання Банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/4174/24 від 29.10.2024 позов ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" задоволено повністю. Визнано банківську гарантію №1602-23 від 21.04.2023 зі змінами №1 від 27.12.2023 в сумі 1 350 000 грн, видану на забезпечення договору №4600007532 від 26.04.2023, укладеного між ТОВ "Інженерно-технічний центр Рембудсервіс" та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" такою, що не підлягає виконанню.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/4174/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
26.06.2025 банк сплатив на користь бенефіціара за вимогою від 26.02.2024 та за Банківською гарантією кошти в сумі 1 350 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 99779 від 26.06.2025.
27.06.2025 АТ "Банк Альянс" звернулось до ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" та ОСОБА_1 із листами - вимогами відшкодування сплачених за гарантією коштів у розмірі 1 350 000 грн у строк не пізніше 27.06.2025.
18.07.2025 АТ "Банк Альянс" повторно звернувся до поручителя - ОСОБА_1 із листом- вимогою про відшкодування сплачених за гарантією коштів у розмірі 1 350 000 грн у строк не пізніше 22.07.2025.
Вказані вимоги банку залишені принципалом та поручителем без виконання, що слугувало підставою для звернення АТ "Банк Альянс" до суду з позовом у цій справі про стягнення солідарно з ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" та ОСОБА_1 1 350 000, 00 грн відшкодування по сплаченій вимозі та 17 926, 30 грн процентів, нарахованих за період з 26.06.2025 по 30.06.2025.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Частинами 1-3 статті 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як передбачено частиною другою статті 564 ЦК України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 зазначив, що механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов'язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.
Перш за все це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов'язання. Умова щодо забезпечення основного зобов'язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.
Обов'язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору. Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.
Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов'язання гаранта.
Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб'єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв'язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов'язання, зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв'язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов'язки лише для гаранта (частина третя статті 202 Цивільного кодексу України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов'язанні.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
За встановлених судом обставин справи, 26.02.2024, тобто в межах строку дії Банківської гарантії (№1602-23 від 21.04.2023), АТ "Банк Альянс" (гарант) отримало від бенефіціара - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вимогу про сплату коштів за Банківською гарантією в сумі 1 350 000 грн.
У визначений Банківською гарантією строк (протягом п'яти банківських днів після одержання вимоги бенефіціара) банк не сплатив суму Банківської гарантії з огляду на те, що принципал заперечував настання гарантійного випадку і звернувся до суду з позовом про визнання Банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/4174/24 від 29.10.2024 позов ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" задоволено повністю та визнано Банківську гарантію такою, що не підлягає виконанню.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/4174/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відтак, 26.06.2025 банк сплатив на користь бенефіціара за вимогою від 26.02.2024 та за Банківською гарантією кошти в сумі 1 350 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 99779 від 26.06.2025.
За висновком суду першої інстанції у цій справі, з огляду на те, що Договір про надання гарантії та Банківська гарантія припинили свою дію 20.09.2024, відповідно до ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припинилося, а тому Банківська гарантія не підлягала виконанню після закінчення строку її дії.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом ч.1 ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі, зокрема: сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії.
Так, ч.4 ст. 563 ЦК України передбачено, що кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
За змістом ч.1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Згідно з п. 2.4 Договору гарант зобов'язується надати на користь бенефіціара гарантію та сплатити бенефіціару грошові кошти за гарантією при настанні гарантійного випадку відповідно до умов гарантії.
За змістом п. 1.6 Договору гарантійний випадок - це одержання гарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.
З аналізу наведених положень випливає, що зобов'язання гаранта перед бенефіціаром припиняється у разі закінчення строку дії гарантії, якщо в цей строк бенефіціаром не пред'явлено вимогу до гаранта. Однак, якщо бенефіціар до закінчення строку дії гарантії пред'явив вимогу до гаранта і така відповідає умовам гарантії, то зобов'язання гаранта перед бенефіціаром припиняється після сплати бенефіціару суми гарантії. Закінчення строку дії гарантії не може припиняти зобов'язання, яке вже виникло на підставі вчасно отриманої гарантом вимоги бенефіціара, що відповідає положенням ст.599 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відтак, зважаючи на встановлені у цій справі обставини пред'явлення бенефіціаром вимоги гаранту в межах строку дії Банківської гарантії (26.02.2024) зобов'язання гаранта перед бенефіціаром припинились 26.06.2025 у зв'язку зі сплатою суми, на яку видано Банківську гарантію - 1 350 000 грн,
Відповідно до ч. 1 ст.569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
При цьому, п. 4.1.9 Договору про надання гарантії його сторони, скориставшись своїм правом, наданим частиною другою статті 569 ЦК України, погодили, що принципал зобов'язаний здійснити відшкодування незалежно від дотримання/ недотримання банком порядку та строків сплати коштів за вимогою бенефіціара. Достатньою підставою для виникнення зобов'язання у принципала відшкодувати кошти є факт здійснення гарантом платежу на користь бенефіціара.
За наведених обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для сплати гарантом на користь бенефіціара коштів за Банківською гарантією в розмірі 1 350 000 грн та стягнення таких з принципала в порядку регресу.
Щодо вимог позивача про стягнення процентів в сумі 17 926,30 грн суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п. 4.3.12 Договору сторони погодили, що в разі порушення строків відшкодування, що передбачені цим Договором, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання встановлюється у розмірі 30,0 % річних в гривні, та нараховується виключно на прострочену суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого зобов'язання та закінчуючи днем повного погашення. Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим Договором, в разі прострочення, невиконання грошового зобов'язання від несплаченої принципалом суми відшкодування або її не сплаченої частини.
За змістом п. 4.3.12.1 Договору проценти нараховуються з дня перерахування (сплати) гарантом грошових коштів бенефіціару за гарантією до моменту фактичного повернення/відшкодування принципалом гаранту у повному обсязі всієї суми відшкодування.
Упостанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок процентів), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 30% річних в сумі 17 926,30 грн за період з 26.06.2025 по 30.06.2025, тобто з дня сплати гарантом коштів за Банківською гарантією на користь бенефіціара.
Однак, відповідно до п. 6.3 Договору принципал зобов'язаний відшкодувати гаранту в порядку регресу в повному обсязі суми відшкодування не пізніше наступного робочого дня після здійснення гарантом платежу за гарантією, якщо інший строк не встановлений у регресній вимозі.
Зважаючи на те, що у регресній вимозі гаранта не встановлено іншого строку відшкодування, у принципала виник обов'язок сплати коштів у сумі 1 350 000 грн на користь гаранта 27.06.2025.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Оскільки підставою для нарахування гарантом процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України та п. 4.3.12 Договору є прострочення принципалом виконання грошового зобов'язання нарахування позивачем 30% річних за 26.06.2025 та 27.06.2025 є безпідставним.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ст.625 ЦК України передбачене право сторін у договорі визначити інший розмір процентів, а не порядок їх нарахувань.
Відтак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 3 328,77 грн 30% річних, нарахованих за період з 28.06.2025 по 30.06.2025. В решті вимоги позивача у цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають .
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Враховуючи порушення боржником - ТОВ "Інженерно-технічний центр "Рембудсервіс" зобов'язань за договором про надання гарантії №1602-23 від 21.04.2023, забезпечених порукою ОСОБА_1 за договорами від 21.04.2023 №1602-23/П, відповідачі відповідають перед "Банк Альянс" як солідарні боржники щодо сплати суми основного боргу та процентів, а тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості є обгрунтованими.
Щодо заявленої у позові вимоги про зазначення про нарахування 3% річних з 01.07.2025 до моменту виконання судового рішення у цій справі на суму 1 367 926,30 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Частині десятій статті 238 ГПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України “Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.
Правила ж частини десятої статті 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) охоплюються положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України, якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задоволив цю вимогу, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22.
Зважаючи на наведене, а також висновки суду про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача нарахованих за період з 28.06.2025 по 30.06.2025 на підставі ст. 625 ЦК України процентів ( у визначеному Договором збільшеному розмірі), з метою процесуальної економії, колегія судді дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та зазначення в судовому рішенні про нарахування органом, що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, 3% річних з 01.07.2025 до моменту виконання рішення суду.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом ст. 625 ЦК України 3% річних нараховуються від простроченої суми основного грошового зобов'язання, до якої не може включатись сума нарахованих позивачем відповідно до цієї норми процентів річних у визначеному договором збільшеному розмірі.
Зважаючи на те, що розмір грошового зобов'язання відповідачів у цій справі (суми відшкодування по сплаченій вимозі та гарантії) становить 1 350 000 грн, позивачем безпідставно заявлено про продовження нарахування 3% річних на суму боргу 1 367 926,30 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ "Банк Альянс" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025 у справі № 909/898/25 скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, зважаючи на те, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено, розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачу, розподіляються між відповідачами порівну.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" від 26.11.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/3480/25 від 26.11.2025) задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025 у справі № 909/898/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
3. Позов Акціонерного товариства "Банк Альянс" задоволити частково.
4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр рембудсервіс" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 47, ідентифікаційний код юридичної особи 32360202) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360506) в порядку регресу суму відшкодування по сплаченій вимозі - 1 350 000, 00 грн та проценти в сумі 3 328,77 грн.
5. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі №909/898/25, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати та стягувати 3 % річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу - 1 350 000,00 грн, починаючи з 01.07.2025 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр рембудсервіс" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 47, ідентифікаційний код юридичної особи 32360202) на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360506) 8 119,74 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 12 179,61 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
8. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360506) 8 119,74 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 12 179,61 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
9. На виконання постанови Господарському суду Івано-Франіквської області видати накази.
10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
11. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 23.02.2026.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.