01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
29.12.10№ 05-5- 51 / 118
Суддя , розглянувши позовну заяву Іноземного підприємства "Технопарк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1732-02/08,
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Суд звертає увагу заявника на те, що платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита має містити відомості про те, яка саме позовна заява оплачується державним митом.
Відповідну правову позицію викладно в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 року № 02-5/78.
Згідно з ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.03.93 № 7-93 "Про державне мито" державне мито, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, сплачується за місцем розгляду та зараховується до Державного Бюджету України.
Статтею 46 ГПК України також встановлено, що державне мито сплачується в доход Державного Бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до роз'яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховується в доходи Державного казначейства України на рахунки, відкриті на ім'я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації №22090200, символ звітності банку - 095. У рядку "призначення платежу" зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку.
Відповідно до листа ДКУ № 03-06/176 від 01.03.2005 р. реквізити рахунків для зарахування державного мита, що справляються з позовних заяв, що подаються на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області, за кодом бюджетної класифікації 22090200, символом звітності 095.
Як вбачається з платіжного доручення № 378 від 14.10.2010 р., доданого заявником як доказ сплати державного мита, у рядку "призначення платежу " не зазначений символ звітності банку та код бюджетної класифікації, що не відповідає вимогам як роз'яснень Головного управління державного казначейства України, так листу ДКУ № 03-06/176 від 01.03.2005.
Між тим суд відзначає, що відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України 21.01.2004 р. № 22 реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Відповідно до п. 5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом.
Натомість, в реквізиті «Призначення платежу»платіжного доручення № 378 від 14.10.2010 р. зазначено, що державне мито сплачено за подачу зустрічного позову ІП «Технопарк»до ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль».
Таким чином, суд не може дійти беззаперечного висновку про те, що подача позовної заяви від 19.11.2010 р. оплачена державним митом.
З огляду на викладене, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, а відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги, оскільки названими Правилами не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису (за винятком випадків, зазначених у пункті 60 цього нормативно-правового акта) (п. 2.2. Листа Вищого господарського суду України від 13.04.2009 р. № 01-08/208 "Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку"").
Таким чином, належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо).
В якості доказу направлення ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»копії позовної заяви та доданих до неї документів заявником надано фіскальний чек від 10.12.2010 р. № 5289 та опис вкладення від 10.12.2010 р. Як вбачається з останнього, на адресу відповідача надіслано лише копію позовної заяви без доданих до неї документів, що суперечить ст.ст.56, 57 ГПК України.
Крім того, у позовній заяві зазначено наступну адресу відповідача: 04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5.
В якості доказу направлення на зазначену адресу копії позовної заяви Іноземним підприємством «Технопарк» надано надрукований фіскальний чек від 10.12.2010 р. № 5289, в якому в рядку «Куди» зазначено індекс одержувача на 01000.
Вказані обставини суперечать вимогам ст. 56 ГПК України та є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно з п. 3-1 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до п. 11, 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N1258, з метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою. Документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.
Разом із тим, до позовної заяви заявником в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додано платіжне доручення № 377 від 14.10.2010 р., в графі «призначення платежу»якого не зазначено найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, в той час як зазначено, що сплачено за зустрічний позов ІП «Технопарк»до ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль».
Крім того, в зазначеному платіжному дорученні відсутня вказівка на посадове становище особи, що його підписала; наявний самонаборний штамп, замість печатки установи банку.
Оскільки вказані обставини порушують вимоги постанови КМ України від 21 грудня 2005 р. N1258, суд приходить до висновку, що заявником не подано належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у зв'язку з чим позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявникові без розгляду на підставі п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
За таких обставин вказана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню заявникові без розгляду.
Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 4, п. 6, п. 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позовні матеріали повернути заявникові без розгляду.
2. Примірники даної ухвали направити сторонам.
Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Пригунова А.Б.