ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/54420.12.10
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Річковик-3»
Простягнення 41 312,23 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судовому засіданні брали участь:
Від позивача: Марковська В.В. -дов. № Д07-2009/12/31-13 від 31.12.2009 р.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-3»про стягнення 209 009,99 грн. основного боргу, 18 702,86 грн. інфляційних нарахувань та 5 208,55 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за угодою № 18-07 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1640290 на постачання від 01.10.2000 р.
Ухвалою суду від 05.11.10 р. було порушено провадження у даній справі № 37/544 та призначено її розгляд на 08.12.2010 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 08.12.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2010 р. витребувані документи надав частково, зокрема, не надав довідку з органів статистики про включення від відповідача до Єдиного державного р5еєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи.
Представник відповідача у судове засіданні 08.12.2010 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 05.11.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи до 20.12.2010 р.
У судовому засіданні 20.12.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав суду витребувані ухвалою документи.
Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Річковик-3»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640290 від 01.10.2010 р.
06.09.2007 р. між сторонами було укладено угоду № 18-07 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1640290 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Згідно з пунктами 1 та 2 вищезазначеної угоди, Житлово-будівельний кооператив «Річковик-3»визнало та підтвердило заборгованість перед АЕК “Київенерго” в особі СВП “Енергозбут Київенерго” за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640290 від 01.10.2010 р. сумою 466 187,06 грн., станом на 01.09.2007 р.; підлягає реструктуризації заборгованість сумою 444 713,71 грн., питання щодо оплати різниці в нарахуваннях сумою 21 473,35 грн. відкладається до визначення джерела покриття, але не пізніше 01.03.2008 р.; боржник зобов'язався сплатити суму заборгованості у розмірі 444 713,71 грн. протягом 09.2007-08.2010 р.р.
У відповідності до п. 5. угоди № 18-07 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1640290 від 01.10.2010 р. на постачання теплової енергії, при проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язується посилатися в реквізитах «призначення платежу»платіжного документа на цю угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються, в першу чергу, як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) -на виконання цієї угоди.
Згідно додатку № 1 до угоди № 18-07 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1640290 від 01.10.2010 р., сплата щомісячних платежів повинна здійснюватись до 25 числа поточного місяця.
Позивач у позовній заяві пояснив суду, що за період з 01.04.2009 р. по 01.10.2010 р. відповідачем не перераховувались кошти на виконання умов угоди № 18-07, у зв'язку з чим борг відповідача за угодою № 18-07 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1640290 від 01.10.2010 р. становить 209 009,99 грн.
За таких обставин АЕК “Київенерго” в особі СВП «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-3»про стягнення 209 009,99 грн. основного боргу, 18 702,86 грн. інфляційних нарахувань та 5 208,55 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за угодою № 18-07 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1640290 на постачання від 01.10.2000 р..
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 209 009,99 грн. за спожиту теплову енергію відповідач у встановлений угодою № 18-07 строк та у повному обсязі не виконав.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 209 009,99 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-3»суми основного боргу за угодою № 18-07 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1640290 у розмірі 209 009,99 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 18 702,86 грн. інфляційних нарахувань та 5 208,55 грн. трьох річних процентів, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за угодою № 18-07 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1640290.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р. та серпні 2009 р. на рівні 99, 9 % та 99, 8 % відповідно та у квітні, травні, червні та липні 2010 р. на рівні 99,7 % , 99,4 %, 99,6% та 99,8 % відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені АЕК «Київенерго».
У зв'язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційної складової боргу, у відповідності до якого стягненню з Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-3» підлягають 15 892,09 грн. інфляційної складової боргу.
Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 15 892,09 грн. інфляційної складової боргу та 5 208,55 грн. річних відсотків.
Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Річковик-3»(02232, м. Київ, просп. Маяковського, 93 «А», код ЄДРПОУ 22884181) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) 209 009 (двісті дев'ять тисяч дев'ять) грн. 99 коп. основного боргу, 15 892 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 09 коп. інфляційних нарахувань, 5 208 (п'ять тисяча двісті вісім) грн. 55 коп. трьох відсотків річних, 2 301 (дві тисячі триста одну) грн. 11 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.