ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/43520.12.10
За позовом Державного господарського об'єднання консорціуму «Військово-будівельна індустрія»
До Міністерства оборони України
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кабінет Міністрів України
Про визнання недійсним наказу № 515 від 05.10.2010 року
Суддя Удалова О.Г.
Представники учасників процесу:
від позивача не з'явились
від відповідача Єфімова Т. В. (дов. № 220/462/д від 17.11.2009 р.)
від третьої особи Заінчковський Д. А. (дов. № 29-22/323 від 20.10.2010 р.)
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося державне господарське об'єднання консорціум «Військово-будівельна індустрія»з позовом про визнання недійсним наказу Міністерства оборони України від 05.10.2010 р. № 515 «Про ліквідацію державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово- будівельна індустрія».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при прийнятті оспореного наказу порушено норми ст. 19 Конституції України, ст. ст. 22, 60, 70 ГК України та ст. 4, 5, 18 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», оскільки відповідач не є органом державного управління об'єктами державної власності, до яких відноситься позивач, а виходячи з аналізу норм Закону України «Про управління об'єктами державної власності», органом, який мав би приймати рішення про ліквідацію позивача, є виключно Кабінет Міністрів України.
Відповідач позовні вимоги відхилив, виклавши свої міркування у письмовому відзиві на позов. Зокрема, відповідач зазначив, що саме він є органом, який приймав рішення про створення позивача, отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме відповідач вправі й приймати рішення про його ліквідацію. Крім того, відповідач зазначив що вказане право закріплено також в статуті позивача.
Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала. Повноважний представник третьої особи у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену відповідачем.
20.12.2010 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки статтею 81 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав залишення позову без розгляду, серед яких відсутня така, як залишення позову без розгляду за заявою позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2010 р. порушено провадження у справі № 17/345.
Розгляд справи відкладався, в засіданні суду оголошувалась перерва, ухвалою суду від 01.12.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Кабінет Міністрів України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним наказу Міністерства оборони України від 05.10.2010 р. № 515 «Про ліквідацію державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія»(далі - Наказ) як такого, що прийнятий відповідачем з порушенням вимог Конституції України та законів України.
Як на підставу для визнання Наказу недійсним позивач посилається на наступне:
- по-перше, згідно зі ст. 59 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема, у зв'язку з закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено, а відповідно до ст. 120 ГК України консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
Враховуючи, що позивача було створено з метою реалізації певної комплексної державної цільової програми, яка станом на дату винесення Наказу є чинною та підлягає реалізації, відповідачем при винесенні Наказу проігноровано перелічені вище норми;
- по-друге Наказ винесено з порушенням порядку ліквідації державних господарських об'єднань, оскільки, на думку позивача, виходячи з аналізу норм Закону України «Про управління об'єктами державної власності»органом, який мав би приймати рішення про ліквідацію позивача, є виключно Кабінет Міністрів України.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що управління об'єктами державної власності -це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Стаття 3 вказаного Закону визначає об'єкти управління державної власності.
До суб'єктів управління об'єктами державної власності, серед інших, ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»віднесено і міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, в тому числі, й приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності.
Згідно з п. 1 Положення Про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. № 1080, відповідач є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
Згідно з абз. 5 ч. 6 п. 4 Положення Про Міністерство оборони України, відповідач, відповідно до покладених на нього завдань утворює, реорганізує і ліквідує підприємства, установи та організації, які забезпечують діяльність Збройних Сил, здійснює управління закріпленим за ними державним майном, контроль за їх діяльністю.
Позивач створений на підставі наказу відповідача № 308 від 07.06.2005 р. «Про утворення державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія»та затвердження його Статуту».
Статутом позивача визначено, що:
- позивач належить до сфери управління відповідача (п. 1.1);
- відповідач відповідно до покладених на нього повноважень, в тому числі, і приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію позивача (ч. 1 п. 5.11)
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГК України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Частиною 4 ст. 120 ГК України встановлено, що консорціум -це тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
Згідно з ч. 3 ст. 124 ГК України припинення об'єднання підприємств відбувається в результаті його реорганізації в інше об'єднання або ліквідації.
Частиною 5 вказаної статті визначено, що ліквідація господарського об'єднання провадиться за рішенням підприємств-учасників, а ліквідація державного (комунального) об'єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Ліквідація об'єднання підприємств здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом щодо ліквідації підприємства. Майно, що залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно зі статутом об'єднання підприємств чи договором.
Частиною 6 ст. 59 ГК України, серед іншого, визначено, що суб'єкт господарювання ліквідується за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
Отже, як слідує з викладеного вище, відповідач, як суб'єкт управління об'єктами державної власності, до сфери управління якого належить позивач, цілком правомірно прийняв Наказ про ліквідацію останнього.
Жодних інших доказів на підтвердження того, що Наказ суперечить вимогам законодавства, позивачем не надано.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів суду обґрунтованість та законність позовних вимог.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймаються як такі, що не мають значення для справи та не впливають на розгляд справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання недійсним наказу Міністерства оборони України від 05.10.2010 р. № 515 «Про ліквідацію державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія»задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 05.01.2011 р.