Справа № 560/15056/25
іменем України
21 лютого 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) , Виконавчого комітету Хмельницької міської ради третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними рішення, наказу, ордера на житлове приміщення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у протоколі №3 від 28.11.2022 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яким ОСОБА_2 рекомендовано надати службове житло - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 18,7 кв. м.,
- визнати протиправним та скасувати наказ ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького №1358-АГ від 20.12.2022 про надання службової квартири ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) вчинити дії, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, що затверджена наказом МВС №26 від 18.01.2021, щодо звільнення службової квартири АДРЕСА_2 , яка втратила статус службової, зобов'язати Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького оформити і направити Виконавчому комітету Хмельницької міської ради документи згідно з Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, що затверджена наказом МВС №26 від 18.01.2021, для затвердження рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом №1 від 13.02.2020, погодженого Адміністрацією Державної прикордонної служби України протоколом №33 від 01.04.2025, та видачі ОСОБА_1 ордера на заселення в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 18,7 кв. м;
- скасувати рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27.04.2023 №351 "Про надання службового житла" в частині затвердження наказу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького про надання ОСОБА_2 службової однокімнатної квартири АДРЕСА_1 жилою площею 18,7 кв. м., сім'я - 2 чоловіки;
- визнати недійсним та скасувати ордер на жиле приміщення ХМН№000406 від 01.05.2023, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №351 від 27.04.2023;
- зобов'язати Виконавчий комітет Хмельницької міської ради затвердити рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом №1 від 13.02.2020, погодженим комісією Адміністрації Державної прикордонної служби України протоколом №33 від 01.04.2025, про надання у постійне користування ОСОБА_1 однокімнатної квартири АДРЕСА_1 жилою площею 18,7 кв. м. та видати ордер для заселення у дану квартиру.
В обґрунтування позову зазначає, що рішення житлової комісії від 13.02.2020 про надання йому вказаної квартири є чинним, тоді як подальше надання цієї ж квартири іншій особі як службової, відбулось на підставі рішень, у подальшому скасованих судом, з огляду на що ордер іншій особі виданий з порушенням законодавства, відтак підлягає скасуванню.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, а також ознайомившись з позицією інших учасників, суд приходить до висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку іншого (цивільного) судочинства, оскільки встановлено наявність спору про право.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції, на основі законодавства.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на розгляд адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням таких функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою, але сама по собі не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та обов'язково відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Натомість необхідною ознакою публічно-правового спору є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.
З іншої сторони приватноправові відносини характеризуються наявністю певного майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, що підлягає захисту у спосіб, передбачений для приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо особа вбачає порушення своїх прав у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, що мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту саме цивільних ( приватноправових) прав цієї особи.
Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в іншому процесуальному порядку.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Проаналізувавши зміст заявлених позивачем позовних вимог та їх обґрунтування, суд встановив, що предметом спору є встановлення правомірності дій відповідачів, які прямо стосуються реалізації житлових прав позивачем ОСОБА_1 та третьою особою у справі ОСОБА_2 , кожен з яких має певні правомочності власника та прийняті на їх користь рішення щодо житлового приміщення (квартири АДРЕСА_1 )
Як вбачається з відзиву на позов, вказана квартира на цей час надана (з видачею ордера на приміщення) третій особі без самостійних вимог ОСОБА_2 на підставі відповідного рішення, є заселеною ним та використовується. Натомість ОСОБА_1 ставить під сумнів законність підстав передачі вказаної квартири ОСОБА_2 , стверджуючи, що саме йому належить відповідне право на неї.
Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що вони спрямовані не лише на перевірку правомірності дій суб'єктів владних повноважень (відповідачів), а й на припинення права користування житловим приміщенням ОСОБА_2 та набуття такого права ОСОБА_1 .
Отже, предмет спору фактично та прямо стосується визначення майнових прав позивача та іншої особи на одне й те саме житло, що є ознакою спору цивільного і свідчить про його приватноправовий характер. Предмет спору стосується захисту і реалізації саме майнових прав позивача (права користування житлом, дійсності ордера, набуття/втрати житлового права)
Наявність серед відповідачів суб'єктів владних повноважень сама по собі не змінює приватноправового характеру спірних правовідносин, оскільки оскаржувані рішення є підставою виникнення житлового права конкретної особи, а їх перевірка неможлива без вирішення питання про належність права користування житлом.
У даному спорі відповідачі виступають не як носії владних управлінських функцій, а як суб'єкти, дії яких стали підставою для виникнення або зміни приватного права позивача та третьої особи. Зважаючи на це, оскарження рішень у таких правовідносинах є способом захисту цивільного права, а не самостійним предметом адміністративного судового контролю. Заявлені позивачем вимоги фактично спрямовані на вирішення спору про належність житлового права між фізичними особами, тоді як оскарження рішень відповідачів є способом досягнення такого результату.
Водночас, якщо ймовірним наслідком задоволення позову є виникнення, зміна або припинення цивільного чи житлового права конкретної особи/осіб, такий спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Крім того, практика Верховного Суду підтверджує, що спори подібного характеру мають цивільний, а не публічно-правовий характер. Так, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що спори щодо визнання військовослужбовців такими, що втратили право користування службовими приміщеннями, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, що підтверджується постановами Верховного Суду від 02 квітня 2025 у справі №607/19247/21 та від 07 червня 2023 у справі № 732/5/22. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2025 по справі №320/15356/23, у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло, зокрема щодо надання житла, користування жилим приміщенням.
З огляду на вказане, оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у цій справі є способом захисту саме цивільного права, а не самостійним публічно-правовим спором. Враховуючи це, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
У той же час, розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства призвів би до вирішення спору судом, який не наділений повноваженнями на розгляд спорів щодо виникнення, зміни та припинення житлових прав фізичних осіб. Зазначене суперечило б принципу розгляду справи судом, встановленим законом. З метою недопущення ухвалення рішення судом неналежної юрисдикції та запобігання порушенню права осіб на належний судовий захист, провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд роз'яснює, що з наведеними вище позовними вимогами позивач може звернутись до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п. 1, статті 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) , Виконавчого комітету Хмельницької міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, ордера на житлове приміщення та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя І.С. Козачок