ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/47320.12.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-сервіс»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Модус 2»
Про стягнення 35169,27 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
від позивача Ждимора О. В. (дов. № 5 від 03.12.2010 р.)
від відповідача не з'явились
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Пропан-сервіс»з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Модус 2»35169,27 грн. за договором № 127/01-2009 від 26.01.2009 р., а саме: 20656,73 грн. основного боргу, 5856,84 грн. пені, 3965,97 грн. штрафу, 919,56 грн. трьох процентів річних та 3770,18 грн. збитків від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р. порушено провадження у справі № 17/473.
Під час розгляду справи позивачем на виконання вимог суду надано розрахунок боргу, в якому позивач змінив частину з заявлених до стягнення сум, визначивши їх наступним чином: основний борг -20656,73 грн. (без змін), пеня -5129,65 грн. (зменшено), штраф -3965,97 (без змін), три проценти річних -1093,86 грн. (збільшено), збитки від інфляції -4478,31 грн. (збільшено).
Проте, враховуючи, що позивач у встановленому ГПК України порядку не звертався до суду з заявою про уточнення розміру заявлених до стягнення позовних вимог, суд розглядає позовні вимоги в розмірі, визначеному позивачем в позовній заяві.
Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку по оплати придбаного за умовами договору № 127/01-2009 від 26.01.2009 р. обладнання.
Відповідач у судові засідання представників не направив, про день та час проведення судового розгляду був повідомлений належним чином.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розгляд справи відкладався, за згодою позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
26.01.2009 р. позивач та відповідач уклали договір № 127/01-2009 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати автозаправну газову станцію (далі - обладнання) у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти обладнання в кількості, асортименті, узгоджених сторонами та сплатити його вартість на умовах Договору.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість обладнання складає 145184,23 грн.
Відповідно до п. 2.5 Договору право власності, користування та розпорядження обладнанням переходить до відповідача в момент повної оплати на рахунок позивача 100% вартості обладнання, визначеної в п. 2.1 Договору. До моменту набуття повного права власності відповідачем обладнання вважається таким, що передано на відповідальне зберігання.
Як слідує з наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі заправника газу стаціонарного (ЗГС) на відповідальне зберігання згідно з договором № 127/01-2009 від 26.01.2009 р., позивач свій обов'язок по передачі відповідачу обладнання за умовами Договору виконав в повному обсязі. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень.
Згідно з п. 2.2 Договору продаж здійснюється на умовах розстрочення платежу. Термін розстрочення платежу складає 12 місяців.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що відповідач сплачує вартість обладнання згідно з графіком погашення заборгованості - додаток № 1, який є невід'ємною частиною Договору.
Сторонами підписано додаток № 1 до Договору (графік погашення коштів з розстрочкою), яким погоджено суми щомісячних платежів та терміни їх внесення. Сторонами погоджено, що оплата вартості обладнання має проводитись 12 платежами (перший з 01.01.2009 р. по 31.01.2009 р., останній - з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р.), які вносяться щомісячно.
Згідно з п. 2.4 Договору оплата вартості обладнання проводиться щомісяця в передостанній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення боргу згідно з Додатком № 1.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач свої обов'язки по своєчасній оплаті платежів за Договором виконував неналежним чином, а саме:
- сьомий платіж (12009,91 грн.) мав бути сплачений в строк до 31.07.2009 р. (включно), проте був сплачений 10.08.2009 р.;
- восьмий платіж (11783,72 грн.) мав бути сплачений в строк до 31.08.2009 р. (включно), проте був частково сплачений 15.10.2009 р. (2000 грн.), 16.10.2009 р. (2000 грн.), 22.10.2009 р. (5000 грн.), остаточно погашений 25.06.2010 р.;
- дев'ятий платіж (11557,53 грн.) мав бути сплачений в строк до 30.09.2009 р. (включно), проте був сплачений 25.06.2010 р.;
- десятий платіж (11331,35 грн.) мав бути сплачений в строк до 31.09.2009 р. (включно), проте був сплачений 25.06.2010 р.;
- одинадцятий платіж (11105,16 грн.) мав бути сплачений в строк до 30.11.2009 р. (включно), проте частково в сумі 1327,40 грн. був сплачений 25.06.2010 р., залишок боргу по одинадцятому платежу становить 9777,76 грн.;
- дванадцятий платіж (10878,97 грн.) мав бути сплачений в строк до 30.12.2009 р. (включно), проте сплачений не був.
На доказ часткової оплати відповідачем платежів за сьомий -десятий періоди позивачем до матеріалів справи додано журнал проводок за 01.08.09-31.10.10 31, 361; Контрагенти: ТРОВ «Модус 2»-Варава.
Таким чином, неоплаченими за Договором залишився одинадцятий платіж на суму 9777,76 грн. та дванадцятий платіж повністю (10878,97 грн.). Загальна сума неоплаченої відповідачем за Договором вартості обладнання становить 20656,73 грн.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач жодного доказу того, що він вживав будь-яких заходів щодо виконання свого договірного зобов'язання по оплаті обладнання, суду не надав.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 20656,73 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, трьох процентів річних та збитків від інфляції, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.
Згідно з п. 4.1 Договору за порушення відповідачем строків оплати, встановлених п. 2.4 Договору, відповідач на письмову вимогу позивача, зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми Договору за кожний день прострочення.
Як слідує з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо сплати заборгованості за Договором, в тому числі й пені та штрафу (претензії від 17.11.2009 р., від 13.05.2010 р. та лист № 236 від 10.06.2010 р.). До матеріалів справи долучено копії фіскальних чеків № 7326 від 17.11.2009 р. та № 0479 від 18.05.2010 р., які свідчать про направлення даних документів відповідачеві.
Як слідує з розрахунку позивача, він розраховує пеню виходячи з суми простроченого відповідачем грошового зобов'язання з урахуванням шестимісячного періоду нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, що є правомірним.
Проте, доданий позивачем до позовної заяви розрахунок виконаний з помилками, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточними розрахунком суду в сумі 5181,77 грн.
сума боргу, на яку нараховується пеня, грн.період прострочки
кількість днів прострочкипеня НБУ*2сума пені
12009,9101.08.200909.08.200992265,15
11783,7301.09.200914.10.20094420,5291,20
9783,7315.10.200915.10.2009120,55,49
7783,7216.10.200921.10.2009620,526,23
2783,7222.10.200901.03.201013120,5204,81
11557,5301.10.200901.04.201018320,51187,89
11331,3501.11.200901.05.201018220,51158,28
11105,1601.12.200901.06.201018320,51141,40
10878,9701.01.201007.06.201015820,5965,40
10878,9708.06.201001.07.20102419135,91
Всього 5181,77
При цьому суд враховує, що позивачем на виконання вимог ухвали суду здійснено розрахунок пені, в якому сума її визначена на рівні 5129,65 грн., тобто у меншому, ніж визначено судом, розмірі, проте, як зазначено вище, позивач з заявою про зміну позовних вимог до суду не звертався, а відтак, при винесенні рішення суд виходить з того, що позивачем до стягнення заявлено пеню в сумі 5856,84 грн.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що у випадку, якщо термін прострочення строків оплати, встановлених п. 2.4 Договору, перевищує 15 календарних днів, відповідач, окрім пені, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів з дня одержання відповідної письмової вимоги.
Як було зазначено вище, позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами про стягнення штрафу, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 3965,97 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача як законні та обґрунтовані.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 919,56 грн. та збитків від інфляції в сумі 3770,18 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Модус 2»(03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54, код 32415172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-сервіс» (03027, Київська область, Києво- Святошинський район, с. Новосілки, вул. Васильківська, 2-А, код 32214510) 20656 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 73 коп. основного боргу, 5181 (п'ять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 77 коп. пені, 3965 (три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 97 коп. штрафу, 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 56 коп. трьох процентів річних, 3770 (три тисячі сімсот сімдесят) грн. 18 коп. інфляційних, 344 (триста сорок чотири) грн. 94 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О. Г. Удалова
Рішення підписано 05.01.2011 р.