Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 лютого 2026 року Справа№200/8853/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій та рішення № 053130011024 від 28.08.2025 протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецького області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку з 01.09.2025 призначеної ОСОБА_1 пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 053130011024 від 28.08.2025 року «Про перерахунок пенсії», внаслідок якого було вдвічи зменшено розмір пенсії позивача;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити з 01.09.2025 нарахування і виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проводити нарахування та виплату призначеної позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796- XII, виплатити суму недоотриманої пенсії з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області як отримувач пенсії у зв"язку втратою годувальника за померлого ОСОБА_2 , який отримував пенсію про інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
Зазначено, що розмір пенсії позивача до 31.08.2025 складав 23610 грн, проте з вересня 2025 року відповідач протиправно зменшив розмір пенсії позивача вдвічі і з 01.09.2025 року розмір пенсії після неправомірного зменшення склав 11162 грн 12 коп. Так, відповідач листом від 27.08.2025 року повідомив позивача про те, що з 01.09.2025 року електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була приведена у відповідність до вимог чинного законодавства.
Вказав, що позивач не висловлювала бажання на розрахунок його пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України.
Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Абдукадировій К.Е.
Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №200/8853/25.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. З 18.06.2023 ОСОБА_1 отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV; з 31.10.2023 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796) на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 01.09.2025 електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була приведена у відповідність до вимог чинного законодавства. Розмір пенсії обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, з урахуванням усіх належних надбавок і підвищень. Під час перевірки пенсійної справи було встановлено відсутність первинних документів, у тому числі документів, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, причини застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100 % тарифної ставки.
В електронній пенсійній справі відсутні документи, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, причини застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100 % тарифної ставки. Підстави для врахування наявної в електронній пенсійній справі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження при обчисленні пенсії відповідно до статті 54 Закону №796 відсутні.
Таким чином, вважає, що за відсутності довідок про заробітну плату та інших первинних документів, які видаються підприємствами на підставі бухгалтерських даних, спеціалісти Головного управління законно здійснили перерахунок пенсії Позивача з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено статтями 54 і 57 Закону № 796-XII.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. З 18.06.2023 ОСОБА_1 отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV; з 31.10.2023 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796) на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не є спірним між сторонами.
З протоколів про перерахунок пенсії позивача № 053130011024 від 13.11.2023 встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої з 01.03.2025 становив 20930,00 грн, а середній заробіток для розрахунку пенсії становив 72064.57 грн. З 1 вересня 2025 року позивачу перераховано пенсію, її розмір склав 11276,00 грн, а середній заробіток для розрахунку пенсії становив 22324.24 грн
У листі відповідача від 27.08.2025 позивача повідомлено про те, що в матеріалах пенсійної справи міститься довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження. У зв'язку з відсутністю документів, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, підстави для врахування довідки при обчисленні пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796 відсутні.
До надходження підтверджуючої інформації щодо первинних документів, на підставі яких видано довідку про заробітну плату, розмір пенсійної виплати буде обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
До суду надана копія довідки № 12.04.1994 яка видана заводом ім. Куйбишева, з якої слідує, що ОСОБА_2 дійсно працював в УРМП цеху на посаді вогнетривника. Заробіток за ІХ-86 р. складає 611 к. 39 коп.
Позивач, вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої законні права порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, відповідно до ч. 1 і ч. 2 статті 54 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Частинами 4 і 5 ст. 57 Закону № 796-XII установлено, що для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Порядок визначення заробітної плати (доходу), у тому числі заробітної плати (доходу), передбаченої частиною четвертою цієї статті, для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
Судом установлено, що розмір пенсії позивача до 31.08.2025 обчислювався відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796-XII.
З 01.09.2025 ГУ ПФУ перерахувало пенсію позивача, її розмір пенсії з 01.09.2025 обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Тобто відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII.
Водночас суд звертає увагу на те, що застосування припису ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII передбачає висловлення бажанням особи, яка звернулася за пенсією.
Як випливає з обставин справи, ОСОБА_1 не висловлювала бажання на розрахунок її пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідач посилається на відсутність первинних документів, у тому числі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження та документів, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, причини застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100 % тарифної ставки, які підлягають врахуванню при обчисленні пенсії.
Проте указані обставини не були перешкодою для розрахунку пенсії позивача до 31.08.2025 включно.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність перерахунку пенсії позивача з 01.09.2025 виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного року.
Разом з цим, позовні вимоги про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до протоколу від 09.09.2025 розмір пенсії позивача не обмежений максимальним розміром.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку з 01.09.2025 призначеної ОСОБА_1 пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити з 01.09.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» шляхом обчислення її із заробітку, одержаного померлим годувальником за роботу в зоні відчуження, з урахуванням виплачених сум.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Таким чином, судовий збір у розмірі 484,48 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій та рішення № 053130011024 від 28.08.2025 протиправними, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку з 01.09.2025 призначеної ОСОБА_1 пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити з 01.09.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» шляхом обчислення її із заробітку, одержаного померлим годувальником за роботу в зоні відчуження, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 484,48 грн.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 лютого 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова