ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/53520.12.10
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі
Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної
академії наук України
про стягнення 77 866,12 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Марковська В.В. -дов. № Д07-2009/12/31-13 від 31.12.09 р.
від відповідача: Давиденко В.М. -дов. № 12 від 02.12.10 р.
Іщук Я.С. -дов. № 12 від 02.12.10 р.
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України про стягнення 54 071,51 грн. основного боргу, 16 175,99 грн. інфляційної складової боргу, 3 928,40 грн. трьох відсотків річних, 11 967,89 грн. пені та 3 785,01 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010207 від 01.06.01 р. та додатками до нього.
Ухвалою суду від 03.11.10 р. було порушено провадження у справі № 37/535 та призначено її розгляд на 06.12.10 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 23.11.10 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка судом була прийнята, у якій позивач повідомляє про допущену ним при розрахунку ціни позову помилку та просить стягнути з відповідача 54 071,51 грн. основного боргу, 10 780,78 грн. інфляційної складової боргу, 2 528,18 грн. трьох відсотків річних, 6 700,64 грн. пені та 3 785,01 грн. штрафу. Зазначена заява про уточнення (зменшення) позовних вимог була прийнята судом.
У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову -77 866,12 грн.
Представник позивача у призначене судове засідання 06.12.10 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 03.11.10 р. не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 11.11.10 р., яке підтверджує отримання позивачем 15.11.10 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.10 р. проти позову заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, документи у справі та клопотання про зобов'язання позивача направити в Фізико-технологічний інститут металів та сплавів Національної академії наук України повноваженого представника для проведення звірки взаєморозрахунків, акт якої надати суду.
Розглянувши зазначене клопотання, суд його відхилив, оскільки відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено наявність помилок у розрахунку позовних вимог.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги нез'явлення представника позивача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 03.11.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/535 на 20.12.10 р.; повторно зобов'язано позивача надати суду: власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; оригінали доданих до позовної заяви документів; довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи, докази надання послуг за заявлений до стягнення період, розрахунок позовних вимог з посиланням на кількість спожитої теплової енергії, застосований тариф, вартість енергії, проплати відповідача, за кожний місяць окремо; пояснення щодо застосування тарифів при розрахунку суми боргу.
У судовому засіданні 20.12.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, надав суду витребувані ухвалами суду від 03.11.10 р. та 06.12.10 р. документи та розрахунок основного боргу за теплову енергію за договором № 3010207 від 01.06.01 р., з якого вбачається, що відповідач 09.11.10 р. погасив заборгованість перед АЕК «Київенерго»в розмірі 54 071,54 грн.
Представники відповідача у судовому засіданні 20.12.10 р. надав суду письмове доповнення до відзиву на по позовну заяву, в якому повідомив про сплату сими основного боргу та просив суд визнати Фізико-технологічний інститут металів та сплавів Національної академії наук України неналежним відповідачем в частині стягнення пені і штрафних санкцій та відмовити позивачу в стягненні пені з наукової установи, у зв'язку з тим, що вона фінансується з Державного бюджету України.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів НАН України (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010207 від 01.06.01 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з п. 5.1. договору № 3010207 від 01.06.01 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.
Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 3010207 від 01.06.01 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку -по 25 число поточного місяця, надання звіту в ВРТ № 4 -не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.
Додатками № 3 та № 4 до договору № 3010207 від 01.06.01 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 3010207 від 01.06.01 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 4 за адресою: м. Київ, вул. Строкача, 9, розрахункова група, тел. 484-71-51, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно з п. 3 та пп. 3.1. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії поданих Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів НАН України відомостей реєстрації середньодобових параметрів теплоспоживання за періоди з 29.01.10 р. до 24.02.10 р., за 24.02.10 р., з 01.01.10 р. до 29.01.10 р., з 01.12.09 р. до 28.12.09 р.,; корінці нарядів на підключення; облікові картки відповідача за період з грудня 2009 р. до березня 2010 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.09 р. до 01.10.10 р. становила 694 802,41 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 3010207 від 01.06.01 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 618 894,04 грн., у зв'язку з чим станом на 01.10.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 54 071,51 грн.
За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України про стягнення 54 071,51 грн. основного боргу, 16 175,99 грн. інфляційної складової боргу, 3 928,40 грн. трьох відсотків річних, 11 967,89 грн. пені та 3 785,01 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010207 від 01.06.01 р. та додатками до нього.
Оскільки позивач 23.11.10 р. надав суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 37/535 розглядається за новою ціною позову - 93 682,54 грн. (з яких 54 071,51 грн. - основний борг, 6 700,64 грн. -пеня, 10 780,78 грн. -інфляційна складова боргу, 2 528,18 грн. -три відсотки річних, 3 785,01 грн. -штраф).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 3010207 від 01.06.01 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.
У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив про сплату основного боргу в розмірі 54 071,54 грн., у підтвердження чого надав суду належним чином завірену копію платіжного доручення № 259 від 09.11.10 р., а також просив відмовити позивачу у стягненні пені з наукової установи, що фінансується з Державного бюджету України.
У судовому засіданні 20.12.10 р. представник позивача надав суду розрахунок основного боргу за теплову енергію за договором № 3010207 від 01.06.01 р.
Відповідач у судовому засіданні 20.12.10 р. надав суду письмове доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому просив суд визнати Фізико-технологічний інститут металів та сплавів Національної академії наук України неналежним відповідачем в частині стягнення пені і штрафних санкцій та відмовити позивачу в стягненні пені з наукової установи, у зв'язку з тим, що вона фінансується з Державного бюджету України.
При цьому слід зазначити, що оплата суми основного боргу 54 071,51 грн. була здійснена відповідачем 09.11.10 р., тобто після звернення позивача з даним позовом до суду, у зв'язку з чим провадження в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 54 071,51 грн. основного боргу підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 10 780,78 грн. інфляційної складової боргу та 2 528,18 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3010207 від 01.06.01 р. за період з 01.12.09 р. до 01.10.10 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені АЕК «Київенерго».
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України за період з 01.01.2010 р. до 01.10.2010 р. підлягають 9 557,18 грн. інфляційних нарахувань.
Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3010207 від 01.06.01 р. станом на 01.10.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2 528,18 грн. трьох відсотків річних.
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також просить суд стягнути з відповідача 6 700,64 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 3010207 від 01.06.01 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
У відповідності до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 3010207 від 01.06.01 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
З наданих відповідачем пояснень вбачається, що Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки є державною науковою установою, видатки якого повністю фінансуються з Державного бюджету України.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об'єктивною неможливістю це вчинити, оскільки відповідач є державною науковою установою, видатки якої повністю фінансуються з Державного бюджету України. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України на момент прийняття рішення у даній справі повністю погасив основний борг перед позивачем.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь АЕК «Київенерго», до 10 % від заявленої позивачем суми пені в уточненому розрахунку заборгованості та стягнути 67,00 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010207 від 01.06.01 р. та додатками до нього.
В обґрунтування заявленої вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 3 785,01 грн. (7 %) позивач посилається на те, що АЕК «Київенерго»належить до державного сектору економіки, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу пеню та штраф у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що дані пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету, а не за порушення державною установою-відповідачем зобов'язання щодо оплати за спожиту електричну енергію (Даний висновок підтверджується також зазначеним у постанові ВГСУ від 29.01.09 р. у справі № 20/27, відповідно до якої зазначено, що обґрунтованими є також висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки за змістом частини 2 зазначеної статті, вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання та узгоджується з висновками постанови ВГСУ від 22.01.2009 р. у справі 24/31).
У відповідності до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
З інформації, розміщеної на офіційному сайті www.kievenergo.com.ua, не вбачається, що Акціонерена енергопостачальна компанія «Київенерго»діє лише на основі державної власності, що державна частка у її статутному фонді станом на день розгляду справ в суді перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність позивача.
Відповідно до ч.ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
З аналізу вищезазначених положень вбачається, що позивач не відноситься до держаного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.
Крім того, п.4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.
Однак доказів того, що Кабінет Міністрів визначив позивача як суб'єкта господарювання державного сектору економіки також не надано.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин у Господарського суду міста Києва відсутні підстави для висновку про належність позивача до суб'єктів господарювання державного сектора економіки, у зв'язку з чим, відсутні підстави до застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України та позовна вимога про стягнення 3 785,01 грн. штрафу задоволенню не підлягає.
Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 216, 217, 230, 231, 233 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України (03142, м. Київ, Вернадського, 34/1, код ЄДРПОУ 05417153) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 9 557 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 18 коп. інфляційної складової боргу, 2 528 (дві тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн. 18 коп. трьох річних процентів, 67 (шістдесят сім) грн. 00 коп. пені, 662 (шістсот шістдесят дві) грн. 24 коп. витрат по сплаті державного мита та 173 (сто сімдесят три) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 54 071,51 грн. основного боргу припинити.
4. У позовних вимогах щодо стягнення 6 633,64 грн. пені, 1 223,60 грн. інфляційної складової боргу та 3 785,01 грн. штрафу відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.