ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/56922.12.10
За первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРВІС»
ДоВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»
Простягнення 2 088 655,55 грн.
За зустрічним позовомВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРВІС»
Провизнання недійсним договору
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від ТОВ «УКРСЕРВІС»: Тичина В.М., дов. № б/н від 08.12.2010 р., Раєнок В.А., дов. № б/н від 08.12.2010 р., Мітічкін А.С., дов. № б/н від 07.10.2010 р.
Від ВАТ «Укрнафта»: Бунечко В.І., дов. № юр-670/д від 31.12.2010 р.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРВІС»до Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»про стягнення 2 088 655,55 грн. дебіторської заборгованості на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 22.11.2007 р.
Ухвалою суду від 22.11.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/569 та призначено її розгляд на 08.12.10 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 22.11.2010 р. надав витребувані судом документи.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу повністю та просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 08.12.2010 р. від ВАТ «Укрнафта»надійшла зустрічна позовна заява.
Судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 13.12.10 р. для вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви.
У судовому засіданні 13.12.2010 р., розглянувши зустрічну позовну заяву, суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття даної позовної заяви до розгляду, враховуючи нижченаведене.
Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта»звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРВІС»про визнання договору купівлі-продажу права вимоги (дебіторської заборгованості Ват «Капітальний ремонт свердловин») від 22.11.2007 р., підписаний між ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»та ТОВ «УКРСЕРВІС», нікчемним на підставі чистини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки він спрямований на незаконне заволодіння майном юридичної особи.
Таким чином, зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»взаємно пов'язаний з первісним, у зв'язку з чим прийнятий судом до розгляду разом з первісним позовом.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 10.12.2010 р. від ТОВ «УКРСЕРВІС»надійшов відзив на зустрічний позов про визнання недійсним договору, в якому відповідач за зустрічним позовом просив відмовити в задоволенні даної позовної вимоги, оскільки для кваліфікації правочину нікчемного на підставі статті 228 ЦК України необхідною є наявність ряду ознак, що можуть кваліфікувати такий правочин як нікчемний. Оскільки ознаки, які передбачені законодавством України, відсутні, то немає підстав вважати даний договір нікчемним.
Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні 13.12.2010 р. надали письмове заперечення на відзив, підтримали первісні позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечили.
Представник відповідача за первісним позовом пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Підтримав зустрічні позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Враховуючи наведене, у зв'язку з прийняттям до спільного розгляду з первісним позовом зустрічної позовної заяви, суд оголосив перерву у справі № 37/569 до 22.12.2010 р. о 10 год. 20 хв.
Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні 22.12.2010 р. повторно позовні вимоги за первісним позовом підтримали, просили їх задовольнити, проти зустрічного позову заперечили.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засідання 22.12.2010 р. пояснив суду, що позовні вимоги за первісним позовом не визнає, підтримав зустрічні позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
12.05.2006 р. Господарським судом м. Києва було прийнято рішення у справі № 7/208 за позовом ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»до ВАТ «Укрнафта»про стягнення боргу, яким було вирішено стягнути з ВАТ «Укранафта»на користь ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»1 983 112,11 грн. основного боргу, 19 842,36 грн. витрат по сплаті державного мита, 101,08 витрат на ІТЗ судового процесу та 85 600,00 грн. витрат на послуги адвоката, всього -2 088 655,55 грн.
На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2006 р. у справі № 7/208 було видано наказ № 7/208 від 18.12.2006 р. про примусове виконання рішення.
25.12.2006 р. державним виконавцем Руденко Ю.О. відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва було відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 7/208, виданого 18.12.2006 р. Господарським судом м. Києва, про стягнення з ВАТ «Укрнафта»на користь ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»боргу в сумі 2 088 655,55 грн.
Відповідно до Постанови № 772/11 від 15.01.2007 р. про зупинення виконавчого провадження, виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 18.12.2006 р. було зупинено на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування»підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23.06.2005 р. № 2711-IV та ст.ст. 34, 35, 36, 64 Закону України «Про виконавче провадження».
Під час зупинення виконавчого провадження № 772/11 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 18.12.2006 р. по справі № 7/208 про стягнення з ВАТ «Укрнафта»на користь ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»боргу в сумі 2 088 655,55 грн., 22.11.2007 р. відбувся конкурс з продажу дебіторської заборгованості ВАТ «Капітальний ремонт свердловин», за результатом якого ВАТ «УКРСЕРВІС» придбало таку заборгованість.
У зв'язку з цим 22.11.2007 р. між ВАТ «УКРСЕРВІС»та ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»був укладений договір купівлі-продажу права вимоги, відповідно до пункту 1 якого сторони погодили, що Відкрите акціонерне товариство «Капітальний ремонт свердловин»продає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс» купує дебіторську заборгованість ВАТ «Капітальний ремонт свердловин», а саме, право вимагати від ВАТ «Укрнафта»належного та реального виконання обов'язку сплатити суму боргу в розмірі 2 089 000,00 грн., яке виникло на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2006 р. у справі № 7/208 та наказу Господарського суду міста Києва від 18.12.2006 р. по справі № 7/208
Повідомленням від 14.12.2007 р. Відкрите акціонерне товариство «Капітальний ремонт свердловин»повідомило ВАТ «Укрнафта»про відступлення права вимоги (копія повідомлення та докази направлення знаходяться в матеріалах справи).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2007 р. по справі № Б-7/113 первісного кредитора - ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»було визнано банкрутом та 28.02.2008 р. ліквідовано, як юридичну особу.
Відповідно до Постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві від 16.06.2010 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 7/208 від 18.12.2006 р. було закінчено. Стягнення по відповідному виконавчому документу -наказу Господарського суду м. Києва № 7/208 від 18.12.2006 р. не відбулося.
Враховуючи несплату з боку ВАТ «Укрнафта»боргу, Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРВІС»03.11.2010 р. направлено відповідачу за первісним вимогу про сплату заборгованості разом з копією договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 22.11.2007 р. та повідомлення про відступлення права вимоги твід 14.12.2007 р., на яку ВАТ «Укрнафта»відповіді не надало, коштів у встановлений строк позивачу не сплатило.
За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРВІС»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним первісним позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»2 088 655,55 грн. дебіторської заборгованості на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 22.11.2007 р.
Зустрічні ж позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»у даній справі ґрунтуються на тому, що договір купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 22.11.2007 р., укладений між ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»і ТОВ «УКРСЕРВІС», є нікчемним в силу частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном юридичної особи та порушує публічний порядок.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРВІС»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»2 088 655,55 грн. дебіторської заборгованості на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 22.11.2007 р. задоволенню не підлягають. Зустрічні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»про визнання договору недійсним також задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Коментована стаття визначає перелік основних підстав для заміни кредитора у зобов'язанні. Першою підставою заміни кредитора у зобов'язанні є відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.
Самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні є правонаступництво. В даному випадку мова йдеться про так зване загальне правонаступництво, на підставі якого до правонаступника переходить весь обсяг прав та обов'язків попереднього суб'єкта, в тому числі права кредитора в окремому зобов'язанні.
Універсальне правонаступництво для юридичних осіб може наступати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, або говорячи термінологією Господарського кодексу України, реорганізація юридичної особи може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу тощо. В такому випадку права кредитора у зобов'язанні перейдуть до правонаступника за передавальним або розподільчим балансом.
Перелік підстав заміни кредитора, закріплений коментованою статтею, не є вичерпним. Частина 2 статті встановлює, що заміна кредитора може відбуватися і з інших підстав, встановлених у законі.
Частина 3 коментованої статті забороняє заміну кредитора у зобов'язанні, якщо це встановлено договором або законом.
В ході судового розгляду даної справи було встановлено, що договір купівлі-продажу права вимоги (дебіторської заборгованості ВАТ «Капітальний ремонт свердловин») укладений між ВАТ «Укрсервіс»та ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»був укладений під час зупинення виконавчого провадження № 772/11 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 18.12.2006 р. по справі № 7/208 про стягнення з ВАТ «Укрнафта»на користь ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»боргу в сумі 2 088 655,55 грн.
При цьому судом приймається до уваги той факт, що на час укладення договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 22.11.2010 р. ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»здійснило право вимоги до ВАТ «Укрнафта»щодо стягнення заборгованості шляхом пред'явлення позову, який рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2006 р. справа № 7/208 було задоволено та стягнено з останнього суму у розмірі 2 088 655,55 грн. У зазначеній справі ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»набуло процесуального статуту сторони, а після видачі наказу на виконання судового рішення - статусу стягувача.
Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про зміну сторони її правонаступником.
Крім того, в пункті 39 Інформаційного листа № 01-8/164 від 18.03.2008 р. «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» Вищий господарський суд України вказав, що заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, в той час як відносини, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, не мають характеру цивільно-правових у розумінні частини першої статті 1 Цивільного кодексу України, а управленою стороною в цих відносинах виступає не кредитор, а стягувач.
В іншому Інформаційному листі № 01-8/241 від 01.07.1996 року «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»Вищий арбітражний суд України вказав, що у статті 197 Цивільного кодексу України йдеться про уступку вимоги кредитора іншій особі, а не про уступку цій особі права стягнення за рішенням суду. Чинне законодавство не надає стягувачеві права уступити виконання судового рішення іншій особі.
В пункті 12 Інформаційного листа № 01-8/870 від 07.12.1995 р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»Вищий арбітражний суд України дав відповідь, що кредитор має право уступити свою вимогу до відповідача-боржника і після звернення до нього з позовом, але до прийняття судом рішення.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи наведене, оскільки право вимоги щодо стягнення боргу вже було реалізовано Відкритим акціонерним товариством «Капітальний ремонт свердловин», то ТОВ «УКРСЕРВІС»не вправі звертатися з такою вимогою до ВАТ «Укрнафта», у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРВІС»про стягнення з відповідача 2 088 655,55 грн. дебіторської заборгованості на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 22.11.2007 р.
Розглянувши зустрічні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»про визнання недійсним договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 22.11.2010 р., суд не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Зустрічний позов у даній справі ґрунтується на тому, що договір купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 22.11.2007 р., укладений між ВАТ «Капітальний ремонт свердловин»і ТОВ «УКРСЕРВІС», є нікчемним в силу частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном юридичної особи та порушує публічний порядок.
Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. В свою чергу, частина 2 ст. 215 ЦК України встановлює, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правочини, які порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права.
Усі інші правочини. Спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.
Тобто, для кваліфікації правочину як нікчемного на підставі статті 228 Цивільного кодексу, необхідною є наявність ряду ознак, що можуть кваліфікувати такий правочин як нікчемний, зокрема це має бути правочини щодо відчуження викраденого майна, правочин, що порушує правовий режим об'єктів, вилучених з обігу. При цьому обов'язковою ознакою нікчемного правочину має бути вина, яка виражається в намірі порушити порядок.
В ході судового розгляду даної справи було встановлено, що зобов'язання сторін, які виникли на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 22.11.2007 р. та договір купівлі-продажу права вимоги від 22.11.2007 р., не містять ознак, спрямованих на порушення громадського порядку.
Як вже зазначалось, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта»в розумінні наведених норм не довело та не надало суду жодних доказів, які підтверджують, що укладений договір купівлі-продажу права вимоги від 22.11.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСЕРВІС»та ВАТ «Капітальний ремонт свердловин», спрямований на порушення публічного порядку та є нікчемним.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивачів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 512, 525, 526, 530, 629, Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 192, 193, 230, 231 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У первісному позові відмовити повністю.
2. У зустрічному позові відмовити повністю.
3. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення складено
30.12.2010 р.