19 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23900/24 пров. № А/857/17858/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року (суддя-Морська Г.М. час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - не зазначено),
в адміністративній справі №380/23900/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У листопаді 2024 року позивач звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 15.11.2024 року №133950016154 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком №2 періоду роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком №2 період роботи з 01.04.2022 по 30.09.2024 у відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля»; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 20.08.2024 (дня що настає за днем досягнення 50 річного віку ) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.
Відповідач не визнав позовних вимог. В суді першої інстанції подав відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 15.11.2024 №133950016154. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком №2 період роботи з 01.04.2022 по 30.09.2024 у відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ із дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, із урахуванням висновків суду. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при винесенні рішення судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що до пільгового стажу за Списком 2 не враховано період з 01.04.2022 по 18.10.2024 в зв'язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків. Для зарахування вказаних періодів необхідно надати підтверджуючі документи видані за місцем роботи (архівним відділом) на підставі первинних документів. Твердить скаржник,що станом на дату звернення з питання призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах в порядку визначеному Законом №1058 не досягла 55 років пенсійного віку, визначеного положеннями пунктом 2 частини 2 ст.114 розділу XIV1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону №1058, оскільки мала на дату звернення лише повних 50 років, що є недостатнім для визначення права на такий вид пенсії.
За результатами апеляційного розгляду апелянт відповідач просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.11.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, до якого додала пакет документів: трудову книжку серія НОМЕР_1 від 01.09.1994; довідку відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» від 18.10.2024 року №303 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній. Відповідно до якої позивачка працювала повний робочий день на відокремленого підрозділу «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» і за період з 01.02.2013 по 02.08.2016 (03 роки 06 місяців 02 дні) і виконувала відкриті гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою машиніст (кочегар) котельні на вугіллі, що передбачено Списком №2, розділ XXXIII позиція 33, згідно Постанови КМУ від 16.01.2003 №36; і за період з 03.08.2016 по 18.10.2024 (07 роки 02 місяці 16 днів) і виконувала відкриті гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою машиніст (кочегар) котельні на вугіллі, що передбачено Списком №2, розділ ХХХПІ згідно Постанови КМУ від 24.06.2016 №461; накази по підприємству про завершення атестації робочих місць за умовами праці: №1037 від 04.12.2008 року, №845 від 30.11.2018 року, №409 від 30.11.2018 року, №296 від 30.11.2023 року.
Дана заява розглядалась за принципом екстериторіального розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 15.11.2024 за №133950016154 відмовлено в призначенні пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до п.2 ч.2 ст.2 ст.114 Закону України «Про загальнообовязкове дрежавне пенсійне страхування». Відповідно до наданих до заяви документів загальний страховий стаж складає 18 років 5 місяців, пільговий стаж становить 9 років 2 місяці (а.с. 9).
Не погодившись із рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», (далі - Закон №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто, Законом №213-VIII віковий ценз для жінок у 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 01 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; набували право на пенсію по досягненню 52 роки 6 місяців. Закон №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В той же час, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020» У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».
Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII. Правовідносини, що не врегульовані Законом №1058-IV, регулюються Законом №1788-ХІІ.
З урахуванням наведених вище правових висновків, головними умовами для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 08.11.2024 є досягнення нею віку 50 років, наявність стажу роботи понад 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Судом встановлено, що згідно змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, позивачу обраховано страховий стаж, де загальний складає 18 років 5 місяців, стаж роботи за Списком №2 - 9 років 2 місяці.
За приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162; якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03.08.2016, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36; якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів чи неточних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Судом враховується, що згідно записів у її трудовій книжці та даних із системи персоніфікованого обліку, на час звернення позивачки за призначенням пільгової пенсії, їй виповнилося 50 років.
Розрахунок страхового та пільгового стажу наводиться у порівнянні до розрахунку, проведеного відповідачем.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
В досліджуваному випадку ключовим є обставина відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за періоди: 01.04.2022 - 30.09.2024 за відокремленим підрозділом «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля, з цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Вирішуючи спірні правовідносини в межах предмету апеляційної перевірки, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції цілком правильно вказав на підставі аналізу приведених вище правових норм, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Тобто, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, можлива несплата страхувальником страховим внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що наведена у постановах: від 17.07.2019 у справі №144/669/17; від 20.03.2019 у справі №688/947/17.
За вказаного у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового та пільгового стажу позивача спірний періоди роботи позивача з 01.04.2022 по 30.09.2024 для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, за які роботодавцем не було сплачено належних страхових внесків.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 15.11.2024 року №133950016154 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком №2 періоду роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Водночас, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини в частині вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, дійшов помилкового (передчасного) висновку щодо необхідності зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Разом з тим, частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
Згідно ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Отже, щодо зобов'язальної частини рішення суду, колегія суддів враховує, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 08.11.2024 про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, зарахувавши до її трудового стажу спірні періоди.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за результатами зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів, саме у відповідного органу ПФ наявний обов'язок щодо визначення достатнього трудового стажу та необхідних додаткових документів для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Тобто, відповідач має обов'язок перевірити чи виконано всі умови, визначені законом, які є необхідними для прийняття законного рішення щодо призначення пенсії.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 08 листопада 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до її страхового стажу та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком №2 період роботи з 01.04.2022 по 30.09.2024 у відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» із урахуванням висновків суду, - і за результатами повторного розгляду прийняти обґрунтоване рішення.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення в частині вирішення позовної вимоги зобов'язального характеру без всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині в силу приписів статті 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям у ній нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як законне і обгрунтоване.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задоволити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року в адміністративній справі №380/23900/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ із дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, із урахуванням висновків суду», - і в цій частині прийняти нову постанову, якою відповідні позовні вимоги задоволити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 листопада 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до її страхового стажу та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком №2 період роботи з 01.04.2022 по 30.09.2024 у відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля», і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване та законне рішення, із урахуванням висновків суду.
У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року в адміністративній справі №380/23900/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. М. Шевчук