19 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/615/25 пров. № А/857/11877/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Рівненської митниці,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року (суддя - Дуляницька С.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного рішення - 26.02.2025),
в адміністративній справі №460/615/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Експрес-Вест» до Рівненської митниці,
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,
встановив:
У січні 2025 року позивач ТзОВ «Інтер-Експрес-Вест» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Рівненської митниці, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000899 від 24.12.2024; 2) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000124/2 від 24.12.2024.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000899 від 24.12.2024. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000124/2 від 24.12.2024. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 6056,00 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржене рішення суду незаконним і необґрунтованим, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи, що є підставою для його скасування.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією від 23.12.2024 №24UA204020031498U0 (товару: 1.Сідельний тягач для перевезення напівпричепів на дорогах загального призначення марки "DAF", модель "XF 510", ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , номер двигуна (маркування) - не визначений, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів 12902см3, потужність двигуна - 375kW, колісна формула 4*2, календарний рік виготовлення - 2016, модельний рік виготовлення - 2016, бувший у користуванні, в кількості 1 шт») встановлено, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.06.2016 № НОМЕР_2 містить відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявленими декларантом. В банківських платіжних документах в графі 70 зазначено «DAF FT XF 105», що не кореспондується з інвойсом від 19.12.2024 № RE277.24. Митна декларація країни відправлення від 19.12.2024 №24DE535549847915A не містить жодних відміток митниці відправлення та вартісних характеристик товару, а відомості щодо умов поставки (EXW DECLO Clopprnburg DE) не кореспондуються із умовами визначеними контрактом від 03.12.2024 № 03/12/2024 (FCA Cloppenburg DE). Витрати за маршрутом м.Рівне - п/п Старовойтово/Ягодин - м.Клоппенбург, Німеччина не зазначені. Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості. Позивач не надав додаткових документів, які б спростували вказані розбіжності, саме тому, застосувати метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, неможливо, оскільки відсутня така складова митної як транспортні витрати. Внаслідок вищевикладеного, митницею правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2024 №UA204000/2024/000124/2. Вказує апелянт, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові , а митний орган може витребовувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За результатами апеляційного розгляду просить апелянт скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
03.12.2024 між ТОВ “Інтер-Експрес-Вест» (Покупець) та ASTrucksCloppenburgGmbH (Німеччина) (Продавець) було укладено Контракт №03/12/2024 від 03.12.2024 року, згідно п. 1.1 якого, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити бувший у користуванні сідельний тягач DAF FTXF105, №XLRTE47MS0E971479, 2012 року випуску. Згідно п. 2.2 Контракту, ціна на тягач встановлена у Євро та складає 8000 Євро (а.с. 19).
Додатковою угодою від 18.12.2024 року ціну на тягач встановлено в сумі 10000 Євро та змінено тягач на DAF XF 510 FT, № XLRTEH4300G116854 (а.с. 22).
Позивач оплатив товар в сумі 10000 Євро згідно платіжних інструкцій від 09.12.2024 року, від 13.12.2024 року, від 19.12.2024 року (а.с. 24, 25, 26, 27).
На підставі договору Продавцем було здійснено поставку товару на загальну суму 10000 Євро, на підтвердження чого позивач надав рахунок-фактуру №RE277.24 від 19.12.2024 року, а також експортну декларацію №24DE535549847915A0 від 19.12.2024 року, калькуляцію транспортних витрат №8l від 23.12.2024 року (а.с. 28, 29).
З метою переміщення через митний кордон товару, позивачем 23.12.2024 було подано до Рівненської митниці електронну митну декларацію №24UA20402003l498U0 про декларування даного товару митною вартістю 10908,07 Євро (з врахуванням вартості перевезення вантажу) разом з вищеперерахованими та іншими документами на підтвердження достовірності даних, зазначених в митній декларації (а.с. 17).
Рівненською митницею було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000899 від 24.12.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000124/2 від 24.12.2024 (а.с. 13, 15).
Рішення про відмову в прийнятті митної декларації митний орган обґрунтував наступним.
І. Митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: 1) декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, ідо позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.; 2) подані до митного оформлення документи є неповними та містять неточності:
- подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.06.2016 № НОМЕР_2 містить відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявленими декларантом;
- інвойс від 19.12.2024 № RE277.24 не містить інформації про реквізити зовнішньоекономічного контракту.
- відповідно до пункту 3.1 Контракту від 03.12.2024 №03/12/2024, покупець здійснює оплату вартості товару на умовах 100% передплати, відповідно до пункту 3.2 Контракту - оплата здійснюється банківським переказом на основі даного договору. Разом з тим в банківських платіжних документах від 09.12.2024 № 350174637.091224 та № 350174645.091224, від 13.12.2024 № 350170439.131224, від 19.12.2024 № 350177719.191224, в графі 70 зазначено «DAF FT XF 105», що не кореспондується з інвойсом від 19.12.2024 № RE277.24 та товаром, що декларується за поданою МД;
- митна декларація країни відправлення від 19.12.2024 №24DE535549847915A не містить жодних відміток митниці відправлення та вартісних характеристик товару. А відомості щодо умов поставки (EXW DECLO Clopprnburg DE) не кореспондуються із умовами визначеними контрактом від 03.12.2024 № 03/12/2024 (FCA Cloppenburg DE) та може свідчити про не включення всіх необхідних транспортних витрат до митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України;
- надана калькуляція транспортних витрат від 23.12.2024 стосується маршруту м.Рівне - п/п Старовойтово/Ягодин - м.Клоппенбург, Німеччина - пп Ягодин/ Старовойтово - м. Рівне, Україна. Однак витрати за маршрутом м.Рівне - п/п Старовойтово/Ягодин - м.Клоппенбург, Німеччина не зазначені.
II. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товару з урахуванням марки, моделі, об'єму двигуна, потужності та календарного року виготовлення, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 18.10.2024 №24UA205140056315U2 - 17500,00 Євро/од.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком:
1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки;
3) копію митної декларації країни відправлення від 19.12.2024 №24DE535549847915A з відмітками митної адміністрації країни відправлення та вартісними характеристиками товару;
4) документи, що підтверджують транспортні витрати по всьому маршруту переміщення;
5) банківські платіжні документи, що стосуються транспортного засобу, який декларується.
У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59-61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару з урахуванням марки, моделі, об'єму двигуна, потужності та календарного року виготовлення, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 18.10.2024 №24UA205140056315U2 - 17500,00 Євро/од. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 17500 Євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митої декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 761449,50 грн. (17500 євро * 43,5114 грн/євро).
В результаті декларантом було подано нову митну декларацію №24UA204020031605U6 від 24.12.2024 року, після якої у зв'язку із забезпеченням сплати гарантійних митних платежів згідно розділу Х Митного кодексу України, в т.ч. і 92104,96 грн. (на підставі рішення про коригування митної вартості), транспортний засіб було випущено на митну територію України (а.с. 11).
Не погоджуючись із прийнятими митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з врахуванням наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статей 49, 50 МК, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України, митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Судом першої інстанції також вірно враховано, що відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої цієї статті у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: - надані декларантом документи містять розбіжності; - або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Матеріалами справи підтверджується, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Так, статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із МД документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України.
Так, відносно зауважень митного органу з приводу відомостей про продавця і покупця, які зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, то відповідачем не враховано, що авто перебувало у власності Продавця, який зняв його з обліку в Німеччині і поставив на тимчасовий облік на водія позивача, який здійснював доставку транспортного засобу на митну територію України.
Відносно доводів митного органу про те, що в митній декларації країни відправлення 19.12.2024 №24DE535549847915A нема жодних відміток митниці відправлення та вартісних характеристик товару, а відомості щодо умов поставки не кореспондуються із умовами, визначеними контрактом, то позивач зазначає, що у декларанта відсутній обов'язок відповідати за наявність чи відсутність в експортній митній декларації відомостей щодо умов поставки та вартості товару. Порядок заповнення митних декларацій країн-походження (експортних митних декларацій) врегульований законодавством Європейського Союзу. Проходження товару через митний кордон Євросоюзу за експортними митними деклараціями є підтвердженням належного оформлення та заповнення граф даного документу з точки зору законодавства Європейського Союзу. В експортній митній декларації наявні відомості щодо придбаного позивачем товару, дані про продавця та покупця, що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в митній декларації та поданих позивачем до митного оформлення документах. Таким чином, є можливість ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з товаром, що оцінюється.
Крім того, митна декларація країни відправлення не передбачена частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України, як документ, що підтверджує митну вартість.
Відносно зауважень митного органу до банківських платіжних документів, то як правильно вказує митний орган, відповідно до пункту 3.1 Контракту від 03.12.2024 №03/12/2024, покупець здійснює оплату вартості товару на умовах 100% передплати, відповідно до пункту 3.2 Контракту - оплата здійснюється банківським переказом на основі даного договору. Оплата за товар була здійснена 9, 13 та 19 грудня 2024 року; в банківських документах є покликання на реквізити контракту. Водночас, 18.12.2024 сторонами договору укладено додаткову угоду до договору від 03.12.2024, яка стосується предмета контракту та ціни. Така додаткова угода надавалася до митного органу. А відтак, відповідач з наданих документів мав можливість встановити, який товар був предметом договору та яка його вартість, переконатися в здійсненні оплати за товар, оскільки контракт від 03.12.2024 стосується лише одного транспортного засобу, і покликання в платіжних документах на реквізити контракту (до якого згодом були внесені зміни), на переконання суду, є достатнім для підтвердження оплати за придбаний товар.
Відносно не зазначення в калькуляції транспортних витрат відомостей щодо витрат за маршрутом м.Рівне - п/п Старовойтово/Ягодин - м.Клоппенбург, Німеччина, то відповідачем не враховано, що товаром є сідельний тягач, який пересувався власним ходом з Німеччини до м.Рівне.
Крім того, згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 (далі - наказ №599), визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
При цьому, Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому калькуляція транспортних витрат є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товару.
Відносно інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем, то такі не належать до документів, які підтверджують митну вартість автомобіля, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості автомобіля, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме інвойсом (рахунком) продавця та платіжними інструкціями та не викликають сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості транспортного засобу.
У частині третій статті 53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України. Відтак, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, відповідач не вказав на подані позивачем документи, які містили б ознаки підробки, неточності, розбіжності і в чому саме такі полягали. Фактичною підставою для сумнівів відповідача у правильності визначення позивачем митної вартості товарів слугувала інформація про вартість транспортного засобу того ж року виготовлення, за такими ж технічними характеристиками згідно з МД від 18.10.2024 №24UA205140066315U2 - 17500 євро/од, про що прямо вказано у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості.
Водночас, жодних доказів того, що митним органом при визначенні митної вартості вказаного автомобіля були враховані всі обставини щодо характеристик, зовнішнього стану, пробігу чи інших ознак, що впливають на вартість вживаного транспортного засобу, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять. Натомість, в оскаржуваному рішенні числове значення скоригованої митної вартості митним органом визначене виключно за відомостями МД від 18.10.2024 №24UA205140066315U2, без врахування фактичного стану транспортного засобу та без проведення технічної експертизи (огляду). Не містить вказане рішення й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, як того вимагає стаття 55 МК України.
Отже, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом позивача відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена. Відповідач не обґрунтував та не довів неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом №1) та неможливість визначення митної вартості шляхом застосування попередніх методів відповідно до частини третьої статті 57 Митного кодексу України (2а, 2б,2в, 2г).
За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд першої інстанції вірного дійшов висновку, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу у митній декларації за ціною договору, або неможливості спростування таких. сумнівів поданими декларантом документами, а отже такі сумніви відповідача є необґрунтованими та безпідставними. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судомне встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком окружного суду про те, що Рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2КАС України, порушує права та законні інтереси позивача, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Таким чином, на думку колегії суддів, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
У зв'язку із задоволенням позову, суд першої інстанції вірно вирішив питання щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Рівненської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року в адміністративній справі №460/615/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Експрес-Вест» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська