20 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/7416/25 (суддя Бухтіярова М.М., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі №160/7416/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 11 березня 2025 року звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів - пенсії позивача за кожний місяць періоду з 07.10.2009 по 03.04.2023, виплаченої із затримкою у січня 2025 року, в порядку та у спосіб, що не відповідає вимогам Закону № 2050-III, а саме: не окремо за кожен місяць, а шляхом розрахунку на загальну суму 189293 грн. за період з 07.10.2009 - 30.06.2022, що має разовий характер;
з урахуванням індексу інфляції не за весь період невиплати доходу починаючи з 07.10.2009 року по січень 2025 року а лише за період з 30.06.2022 по 01.04.2023.
-зобов'язати відповідача: нарахувати позивачу компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 07.10.2009 по 31.04.2023, виплачені із затримкою у січні 2025 року, окремо для кожного місяця. Розрахунок компенсації здійснити шляхом множення суми пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати у січні 2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
виплатити суму компенсації втрати частини доходів за вичетом сплачених сум, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення з січня 2025 року до моменту виконання судового рішення, а також 3% річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позов обгрунтовано тим, що розрахунок компенсації втрати частини доходів здійснений відповідачем є протиправним. Відповідач здійснив розрахунок компенсації втрати частини доходів - пенсії позивача за відповідні місяці періоду з 07.10.2009 по 30.04.2023, виплаченої із затримкою у 23.01.2025, у спосіб, що не відповідає вимогам Закону № 2050-III та Порядку № 159.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2022 за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати
пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2022 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позову в іншій частині відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що недоотримання позивачем сум пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2022 відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Здійснення відповідачем розрахунку заборгованості одним платежем на виконання судового рішення не змінює характер соціальних виплат як періодичних.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає обставини справи, свою позицію по справі та те, що виплата пенсії « ОСОБА_2 » здійснювалась, «та з 01.11.2021 виплату пенсії припинено» …, «і тому компенсація втрати частини доходів не передбачено законодавством».
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних законних аргументів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, що була призначена з 27.03.1998.
7 травня 1998 року позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, після чого виплату їй пенсії припинено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі №160/5259/20, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладене в листі від 07.04.2018 р. №0400-030-8/1515387, яким відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.04.2020 року на вказаний нею банківський рахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
У задоволенні решти позову - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №160/5259/20 касаційну скаргу Вадима Меламеда в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2021 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непоновлення ОСОБА_1 пенсії, визнано протиправним і скасовано рішення про відмову у поновленні їй пенсії, викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 7 квітня 2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплати ОСОБА_1 пенсії з 7 жовтня 2009 року на вказаний нею банківський рахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з виплатою компенсації втрати частини доходів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Представник позивача адвокат Меламед Вадим звернувся до Верховного Суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови від 18.05.2022 у справі №160/5259/20.
Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2024 заяву Меламеда В.Б., подану в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року задоволено частково, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом 60 днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20.
23.01.2025 в рамках судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №160/5259/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено виплату позивачу загальної суми заборгованості в розмірі 251500,41 грн. на визначений банківський рахунок в АТ «Ощадбанк».
Згідно з розрахунком заборгованості на виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №160/5259/20 сума 251500,41 грн. складається з таких виплат:
228290,96 грн - належні пенсійні кошти за період 07.10.2009 по 30.04.2023;
23209,45 грн - компенсація втрати частини доходів.
За розрахунками компенсації втрати частини доходів на виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №160/5259/20, сума компенсації 23209,45 грн складається з двох частин:
587,03 грн - сума компенсації втрати частини доходів на загальну суму доплати 9386,43 грн, перераховану у листопаді 2022 року;
22622,42 грн - сума компенсації втрати частини доходів на загальну суму доплати 218545,37 грн за період з 07.10.2009 по 30.04.2023.
За розрахунком компенсації втрати частини доходів на суму доплати 218545,37грн. за період з 07.10.2009 по 30.04.2023 на виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №160/5259/20 сума компенсації нарахована таким чином:
з 07.10.2009 по 30.06.2022 - на доплату 189293,97грн. (індекс споживчих цін 111,3%) сума компенсації становить 21390,22грн.;
з 01.07.2022 - на доплату 2810,14грн. (індекс споживчих цін 110,5%) сума компенсації становить 295,06грн.;
з 01.08.2022 - на доплату 2810,14грн. (індекс споживчих цін 1093%) сума компенсації становить 261,34грн.;
з 01.09.2022 - на доплату 2810,14грн. (індекс споживчих цін 107,3%) сума компенсації становить 205,14грн.;
з 01.10.2022 - на доплату 2940,14грн. (індекс споживчих цін 104,6%) сума компенсації становить 135,25грн.;
з 01.11.2022 - на доплату 2940,14грн. (індекс споживчих цін 103,9%) сума компенсації становить 114,67грн.;
з 01.12.2022 - на доплату 2940,14грн. (індекс споживчих цін 103,2%) сума компенсації становить 94,08грн.;
з 01.01.2023 - на доплату 2940,14грн. (індекс споживчих цін 102,4%) сума компенсації становить 70,56грн.;
з 01.02.2023 - на доплату 2940,14грн. (індекс споживчих цін 101,7%) сума компенсації становить 49,98грн.;
з 01.03.2023 - на доплату 3060,14грн. (індекс споживчих цін 100,2%) сума компенсації становить 6,12грн.;
з 01.04.2023 - на доплату 3060,14грн. (-) сума компенсації становить 0,00грн.
Не погодившись з розрахунком суми компенсації втрати частини доходів, здійсненої на загальну суму доплати 218545,37грн., представник позивача адвокат Меламед В.Б. сформував до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву, в якій просив здійснити перерахунок та виплату компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159, розрахувавши компенсацію окремо за кожен місяць прострочення, та виплатити загальну суму компенсації, за винятком сплаченої суми 22622,42 грн, з урахуванням інфляційних та 3% річних з 23.01.2025 до моменту фактичної виплати, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Докази надіслання/вручення вказаної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як і докази надання відповіді на таку заяву, матеріали справи не містять.
Правомірність дії відповідача щодо непроведення позивачу розрахунку компенсації втрати частини доходів - пенсії за кожен місяць прострочення за період з 07.10.2009 по 03.04.2023 з урахуванням індексу споживчих цін та 3% річних на нараховану суму компенсації відповідно до ст. 625 ЦК України є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до положень ст.2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Тобто стаття 2 Закону № 2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.
Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З метою реалізації Закону №2050-III Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159 проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Дія норм Закону №2050-III та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Також статтею 55 Закону №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Обчислення суми компенсації передбачене Порядком №159 кореспондується зі статтею 3 Закону №2050-III, в якій зазначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-III).
Судом першої інстанції встановлено та знайшли підтвердження під час апеляціного розгляду справи наступні обставини.
Так, сума перерахованої позивачу компенсації втрати частини доходів у розмірі 23209,45 грн складається з двох частин: 587,03 грн - сума компенсації втрати частини доходів на загальну суму доплати 9386,43 грн, перераховану у листопаді 2022 року, та 22622,42 грн - сума компенсації втрати частини доходів, що нарахована на загальну суму доплати 218545,37 грн за період з 07.10.2009 по 30.04.2023, яка обрахована наступним чином: з 07.10.2009 по 30.06.2022 - на доплату 189293,97 грн (індекс споживчих цін 111,3%) сума компенсації становить 21390,22 грн; з 01.07.2022 - на доплату 2810,14 грн (індекс споживчих цін 110,5%) сума компенсації становить 295,06 грн; з 01.08.2022 - на доплату 2810,14 грн (індекс споживчих цін 1093%) сума компенсації становить 261,34 грн; з 01.09.2022 - на доплату 2810,14 грн (індекс споживчих цін 107,3%) сума компенсації становить 205,14 грн; з 01.10.2022 - на доплату 2940,14 грн (індекс споживчих цін 104,6%) сума компенсації становить 135,25 грн; з 01.11.2022 - на доплату 2940,14 грн (індекс споживчих цін 103,9%) сума компенсації становить 114,67 грн; з 01.12.2022 - на доплату 2940,14 грн (індекс споживчих цін 103,2%) сума компенсації становить 94,08 грн; з 01.01.2023 - на доплату 2940,14 грн (індекс споживчих цін 102,4%) сума компенсації становить 70,56 грн; з 01.02.2023 - на доплату 2940,14 грн (індекс споживчих цін 101,7%) сума компенсації становить 49,98 грн; з 01.03.2023 - на доплату 3060,14 грн (індекс споживчих цін 100,2%) сума компенсації становить 6,12 грн; з 01.04.2023 - на доплату 3060,14 грн (-) сума компенсації становить 0,00 грн.
Отже, враховуючи викладене та дослідивши розрахунки суми компенсації (на виконання постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №160/5259/20), суд першої іннстанції дійшов правильного висновку про те, що компенсація втрати частини доходів на загальну суму доплати 218545,37 грн за період з 07.10.2009 по 30.04.2023 нарахована відповідачем, однак не у спосіб, що визначений статтею 3 Закону №2050-III та пунктами 3 та 4 Порядку №159, оскільки компенсація нарахована на разову суму виплати 189293,97 грн за період з 07.10.2009 по 30.06.2022, а не з суми не виплаченого доходу (пенсії) за відповідний місяць на індекс інфляції у відповідний період невиплати такого доходу (пенсії). Недоотримання позивачем вказаної суми пенсії відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Здійснення відповідачем розрахунку заборгованості одним платежем на виконання судового рішення не змінює характер соціальних виплат як періодичних.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову.
Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних законних аргументів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін.
Відносно інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі №160/7416/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 20 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов