18 лютого 2026 року м. Київ
Справа №761/1526/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/852/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Аббасової Н.В. 17 листопада 2023 року в м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У січні 2023 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 766055 грн 41 коп за пошкодження майна , яке сталося в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 , 14000 грн за проведення дослідження щодо визначення пошкодження майна та розміру матеріальної шкоди, 50000 грн на відшкодування моральної шкоди, та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .
18 квітня 2022 року сталось залиття водою належної позивачу квартири. Внаслідок залиття було пошкоджено майно позивача, про що складено відповідний Акт. Так матеріальна шкода, відповідно до будівельно-технічного дослідження становить 357242 грн. Також було пошкоджено рухоме майна, що знаходилось у квартирі на момент залиття, майнова шкода якого, відповідно до товарознавчого дослідження становить 846420 грн 74 коп. Таким чином загальний розмір завданої шкоди внаслідок залиття становить 1203662 грн 74 копп.
На підставі укладеного з АТ «Страхова компанія «Інго» договору страхування № 330149400.21, позивач в межах застрахованої суми отримав страхове відшкодування в розмірі 437607 грн 33 коп.
В результаті цього вимога до відповідача в частині відшкодування матеріальної шкоди становить 766055 грн 41 коп, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що обов'язковою умовою для відшкодування матеріальної шкоди є наявність вини у діях особи, яка заподіяла таку шкоду, однак у даному випадку вину відповідача не доведено. Оскільки позивачем не доведено належними доказами протиправність діянь саме відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і діями відповідача, не надано суду належних доказів того, що саме внаслідок залиття квартири позивача було заподіяно моральну шкоду, яку позивача оцінив в 50000 грн, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову у цій частині також слід відмовити.
Не погодився із вказаним рішенням позивач, ним подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість рішення, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на те, що жодних доказів надання управляючої компанії «Голді-Сервіс» послуг ОСББ «Тургенєвська 45-49», ні позовна заява, ні матеріали справи не містить.
Однак, у своїх заявах від 21.07.2023 та 19.09.2023 року, представник позивача просив суд викликати у якості свідків ОСОБА_3 (керівник управляючої компанії «Голді-Сервіс») та ОСОБА_4 (слюсар управляючої компанії «Голді-Сервіс»). Проте, зазначені особи не були викликані та допитані як свідки, про що свідчать протоколи судових засідань, які містяться в матеріалах справи.
Судом першої інстанції також було зазначено, що в графі «З актом ознайомлені мешканці квартир» зазначено прізвище та ініціали ОСОБА_2 (без підпису). Жодних доказів того, що відповідач був повідомлений чи запрошувався для здійснення огляду квартири № 47 у матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, в додатку № 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 зазначено, що відмова від підпису складеного акту присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність.
До того ж, сторона відповідача фактично не заперечує залиття квартири позивача.
Позивач звертає увагу на те, що згідно зі ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтерес суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або закон (ст. 322 ЦК України).
Між ФОП ОСОБА_2 , та громадянкою України ОСОБА_5 був укладений Договір оренди житлового приміщення № 5 від 01.09.2021 року.
Відповідачем у зазначеному Договорі не було прописано право відповідача перевіряти стан збереження майна, для запобігання настання шкоди і своєму майну, і третім особам, у зв'язку з володінням/користуванням таким майном Орендодавцем. Отже відповідач не вжив заходів для запобігання завдання шкоди третім особам, зокрема позивачу, внаслідок своєї підприємницької діяльності.
Відтак, саме внаслідок бездіяльності відповідача позивачу було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
За таких обставин, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на те, що в оскаржуваному рішенні вірно встановлено всі обставини справи і на їх підставі зроблені висновки щодо недоведеності вини відповідача у залитті квартири №45 , тому викладені в апеляційній скарзі доводи позивача є безпідставними. Крім того, висновків Верховного суду у постановах, на які посилається позивач в апеляційній скарзі не існує, а позивач вже вдруге намагається ввести суд в оману. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кузнєцов К.В. підтримав апеляційну скаргу з підстави викладених у ній.
Представники відповідача ОСОБА_2 - адвокат Смосюк С.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
По суті спірних правовідносин апеляційним судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №382 від 20 лютого 2019 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 лютого 2019 року (а.с. 4 т. 1).
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 , на підставі договору дарування квартири № 1244 від 12 травня 2021 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 травня 2021 року (а.с. 101 т.1).
Згідно з актом про залиття від 18 квітня 2022 року, складеного комісією у складі управителя УК «Голді-сервіс» Гладіліна О.М., майстра Дудника М.С. , слюсара-сантехніка ОСОБА_4 , було проведено обстеження квартири АДРЕСА_2 (власник ОСОБА_1 ) на предмет залиття. Під час залиття постраждали: стеля, стіни, диван, крісла, стіл журнальний, стіл дубовий, килим, паркет на підлозі, часи, двері з налічниками, стільці, телевізор, акустична система, комод, шафи, пошкоджена електрика, залита кімната 4,4х8,5. Причиною залиття кв. АДРЕСА_2 став несправний підривний клапан бойлеру в кв. 47 , дренажний шланг був знятий (а.с. 56 т.1).
Відповідно до висновку експерта № ED-1727-1-1978.22 від 23 вересня 2022 року, складеного судовим експертом Комашко Р.В., розмір матеріальної шкоди, яку завдано внаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 , станом на 23 вересня 2022 року становить 357242 грн. У вступній частині висновку зазначено, що він складений на замовлення ОСОБА_1 , наведені всі дані про експерта Комашко Р.В. , а також міститься застереження про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність. (а.с.5-15 т.1)
Згідно з висновком експерта № ED-1725-6-19798.22 від 12 серпня 2022 року, складеного судовим експертом Цепою Ю.В., розмір матеріальної шкоди рухомого майна, яку завдано внаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 , становить 846420,74 грн. У вступній частині висновку зазначено, що він складений на замовлення ОСОБА_1 , наведені всі дані про експерта Цепа Ю.В. , а також міститься застереження про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність. (а.с.28-55 т.1).
У справі також наявний страховий акт № 14 про врегулювання страхового випадку, який складений АТ «СК «ІНГО» на підставі заяви страхувальника від 26 липня 2022 року й сума збитку за залиття квартири, яке сталося 18 квітня 2022 року складає 438 607 грн 33 коп. З вирахуванням франшизи в розмірі 1 000 грн - 437 грн 607 грн 33 коп. Збиток є врегульований повністю та остаточно (а.с. 67 т.1).
Також встановлено, що квартира відповідача на час виникнення події була передано в оренду ОСОБА_5 , що підтверджується договором № 5 оренди житлового приміщення від 01 вересня 2021 року, списком майна, яке передається разом з квартирою, актом прийому-передачі до договору № 5 (а.с.103-106 т.1).
Окрім цього 12 серпня 2022 року було складено акт прийому-передачі, відповідно до якого договір № 5 оренди житлового приміщення від 01 вересня 2021 року розірвано достроково, квартира АДРЕСА_5 повертається орендодавцю у незадовільному стані (із пошкодженням покриття підлоги) у наслідок залиття, що сталося в квартирі у квітні 2022 року (а.с. 107 т.1).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15 та частина 1 статті 16 ЦК України).
У пунктах 8, 9 частини 2 статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частинами 1,2 статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
В порядку визначеному ч. 1 статті 23, ч. 1 статті 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу положень ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
В порядку визначеному ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
В додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17, від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.
В силу ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Положеннями ст. 13 ЦПК України закріплений принцип диспозитивності цивільного судочинства, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В порядку визначеному п.2 ч.1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази.
Положеннями п.п. 2,4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порядку визначеному ч.ч.1-7 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно зі ст. 1110 ЦПК України Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1 - 3 статті 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, шкода, заподіяна особі і майну особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає і презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
З наведених обставин у цій справі вбачається, що 18 квітня 2022 року відбулось залиття належної позивачу квартири. Позивач вказував, що залиття відбулося з вини відповідача, як власника квартири АДРЕСА_5 .
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки доказів того, що залиття квартири позивача відбулося саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача матеріали справи не містять, а наданий стороною позивача акт суд визнав неналежним доказом у справі, у зв'язку з відсутністю доказів надання управляючою компанією «Голді-Сервіс» послуг ОСББ «Тургенєвська 45-49», а також відсутністю відомостей про огляд квартири відповідача.
Дослідивши акт про залиття, який міститься у даній справі як письмовий доказ, колегією суддів встановлено, що акт від 18 квітня 2022 року складений та підписаний комісією у складі голови комісії - управителя УК «Голді-сервіс» Гладіліна О.М., майстра Дудника М.С. , слюсара-сантехніка ОСОБА_4 та затверджений уповноваженою особою ОСББ «Тургенівський 45-49». Наявність затвердження акту уповноваженою особою ОСББ, само пособі вказує на підтвердження ОСББ повноважень управляючої компанії, а тому посилання суду першої інстанції на відсутність доказів надання управляючою компанією «Голді-Сервіс»послуг ОСББ «Тургенєвська 45-49» не можна визнати достатньо обґрунтованою підставою для його відхилення.
В суді апеляційної інстанції сторона відповідача вказувала на те, що під час складання акту не був присутній один із членів комісії. Разом з тим вказані обставини не підтверджуються доказами, члени комісії не були допитані в якості свідків, хоча таке клопотання було заявлено стороною позивача, однак свідки не з'явились. Сторона відповідача стосовно цього жодних клопотань не заявляла.
Оцінюючи посилання суду першої інстанції на відсутність огляду квартири відповідача, слід звернути увагу на те, що відповідачем в ході розгляду справи фактично не заперечувались обставини залиття квартири позивача з квартири відповідача, яка розташована поверхом вище. Стороною відповідача також наданий доказ - було складено акт прийому-передачі від 12 серпня 2022 року, відповідно до якого договір № 5 оренди житлового приміщення від 01 вересня 2021 року розірвано достроково та вказана, що квартира повертається відповідачу у незадовільному стані (із пошкодженням покриття підлоги) у наслідок залиття, що сталося в квартирі у квітні 2022 року.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції сторона відповідача вказувала на вину орендаря власної квартири. Разом з тим доказів того, що залиття сталось саме внаслідок дій орендаря квартири суду представлено не було, як і не було надано доказів на спростування встановленої в акті причини залиття «несправний підривний клапан бойлеру».
На стадії апеляційного перегляду стороною відповідача було вказано на наявність на розгляді в суді першої інстанції справи № 761/12180/22 за позовом відповідача до орендаря про розірвання договору, усунення перешкод у користуванні майном, стягнення заборгованості та відшкодування шкоди. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень 13 квітня 2023 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Проте за даними сайту «Судова влада» 30 грудня 2025 року на вказане рішення подана апеляційна скарга, результат щодо її прийняття та/або розгляду відсутній. Отже вказане рішення суду не є таким, що набрало законної сили, а тому не може бути прийнято до уваги суду.
Разом з тим з тексту вказаного рішення суду вбачається, що 13 квітня 2022 року представниками управляючої компанії (УК «Голді-Сервіс»), також був складений акт про залиття квартири відповідача. Проте вказаний акт в межах розгляду справи, що переглядається, стороною відповідача суду представлений не був, натомість було здійснено заяву про відсутність огляду квартири відповідача. Такі дії сторони відповідача суперечить процесуальним обов'язкам визначеним у п.п. 2,4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України.
Відповідач є власником квартири, а в силу положень ЦК України власність зобов'язує , зокрема, до використання свого майна так, щоб це не призвело до порушень прав власників інших квартир. Використання у квартирі приладу для нагріву води (бойлеру) є зміни у квартирі, що здійснені на власний розсуд, а отже встановлення такого приладу покладає на власника і відповідальність.
Виходячи з норм цивільного законодавства та усталеної судової практики, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, і якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Враховуючи наведене вище колегія суддів приходить до висновку, що у цій справі стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на спростування вини у заподіянні шкоди майну позивача.
Вирішуючи питання щодо розміру матеріальної шкоди колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що стороною позивача при зверненні до суду з позовом було надано два висновки за результатами проведеного експертного дослідження. Вказані висновки складені з додержанням вимог процесуального закону. Обсяг майна, який був наданий на оцінку відповідає обсягу наведеному у акті про залиття.
Стороною відповідача не було надано і не було заявлено про докази на спростування визначеного у експертних дослідженнях розміру матеріального збитку, завданого позивачу. Посилання сторони позивача на те, що при оцінці вартості пошкоджених меблів та техніки безпідставно визначені торгівельні марки, не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки інших даних матеріали справи не містять
Всі пошкодження квартири, меблів та техніки, внаслідок залиття, були зафіксовані шляхом фотофіксації, за результатами огляду визначений розмір матеріальної шкоди, яку завдано внаслідок залиття, а саме в межах будівельно-технічно дослідження розмір матеріальної шкоди становить 357242 грн, матеріальна шкода завдана рухомому майну становить 846420, 74 грн.
Заявляючи суму матеріальної шкоди в розмірі 766055 грн 41 коп позивачем зазначено та враховано сплачену АТ «СК «ІНГО» на його користь суму відшкодування за договором добровільного страхування 437607 грн 33 коп, відповідно до страхового акту № 14 про врегулювання страхового випадку. Тобто страховою компанією було визнано настання страхового випадку та проведено оцінку розміру матеріальної шкоди, завданої квартирі позивача внаслідок залиття та визначений розмір відшкодування відповідно до умов договору укладеного з позивачем, у якому максимальний розмір відшкодування був визначений у сумі 500000 грн.
Відтак на підставі оцінки наведених аргументів і наданих доказів, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, в загальному розмірі 766055 грн 41 коп.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що стороною позивача доведена наявність всіх елементів за яких настає цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, які не спростовані стороною відповідача.
Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми матеріальної шкоди є підтвердженими належними доказами у справі, на їх спростування відповідачем не надано доказів, обраний позивачем спосіб захисту прав відповідає умовам договору та не суперечить вимогам чинного законодавства
Крім того до суми матеріального збитку також слід віднести сплачену позивачем вартість експертного дослідження, що підтверджується меморіальними ордерами на суму 6000 грн та 8000 грн(а.с. 65, 66 т.1), тобто становить загальну суму 14000 грн.
Таким чином загальний розмір матеріального збитку завданого позивача становить 780055 грн 41 коп.
При зверненні до суду з позовом позивач також вказував, що внаслідок пошкодження його майна йому були спричинені моральні страждання, тобто завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 50000 грн.
Розмір відшкодування моральної шкоди не визначений на законодавчому рівні, але він має відповідати засадам розумності та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Таким чином, апеляційний суд вважає, підстави до стягнення моральної шкоди знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанцій, проте її розмір має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючи розмір моральної шкоди апеляційний суд виходить із того, що у результаті винних дій відповідача, позивачу завдано моральної шкоди, оскільки у зв'язку із залиттям квартири вона перенесла моральні переживання і незручності, проте також враховує і ступінь вини відповідача. А тому колегія суддів приходить до висновку, що розмір моральної шкоди визначений у сумі 5000 грн відповідає вимогам розумності і справедливості.
За таких обставин, доводи наведені в апеляційній скарзі позивачем знайшли своє підтвердження матеріалами справи частково та спростовують висновки суду першої інстанції.
Вказане не було враховано судом першої інстанції у зв'язку з чим судом допущено неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що дає підстави апеляційному суду для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог частково.
В порядку визначеному ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пов'язаний з розглядом справи пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить суму 19275 грн 24 коп (20401,40 х 94,48 %).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої залиття квартир 780055 (сімсот вісімдесят тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 41 копійка.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 19275 (дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) гривень 24 копійки.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук