1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 16 лютого 2026 року, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06 січня 2026 року, відносно
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, -
за участю: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваної ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління НП України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та продовжено підозрюваній ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 06 березня 2026 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою та застосувати щодо ОСОБА_6 інший запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, зокрема домашній арешт (у тому числі цілодобовий) за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що надання доступу у ЄДРСР до повного тексту оскаржуваної ухвали забезпечено лише 09 січня 2026 року, апеляційну скаргу подано засобами електронного зв'язку 13 січня 2026 року. З цих підстав, захисник просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт зазначає, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять жодних фактичних даних, які б свідчили про обізнаність ОСОБА_6 про існування злочинного плану, а також про вчинення її чоловіком кримінально протиправних дій.
Вказує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не підтверджуються жодними фактичними даними.
Посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваної, яка є матір'ю двох неповнолітніх дітей, які потребують догляду, а одночасне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної та її чоловіка фактично позбавляють дітей батьківської опіки.
Також, зазначає, що підозрювана на момент застосування запобіжного заходу перебувала на обстеженні з метою встановлення наявності онкологічного захворювання, а продовження цього обстеження, в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» є неможливим, що створює ризик завдання непоправної шкоди здоров'ю підозрюваної.
Зазначає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із носінням засобу електронного контролю, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які просили поновити строк на апеляційне оскарження, підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням НП України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 01 квітня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025230000000478, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 307 КК України.
09 жовтня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру в у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України. Того ж дня її затримано в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України.
Слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва до підозрюваної застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який продовжено до 09 січня 2026 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва строк досудового розслідування продовжено до 09 квітня 2026 року.
02 січня 2026 року старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління НП України ОСОБА_8 , за погодженням прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 06 січня 2026 року клопотання слідчого задоволено.
Колегія суддів погоджується із прийнятим рішенням, виходячи із наступного.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч твердженням сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
На даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо нього обмежувального заходу.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень та висновку про обґрунтованість повідомленої їй підозри.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_6 перевірено при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрювану, заслухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати та виправдовують тримання підозрюваної під вартою, зокрема ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку і речей та документів, які мають істотне значення для кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Крім того, з урахуванням того, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, слідчий суддя з урахуванням положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив розмір застави, з чим погоджується і колегія суддів.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя вірно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки в даному судовому провадженні слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та надано їм належну правову оцінку, що вбачається зі змісту постановленої ухвали слідчого судді.
Посилання захисника на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваної, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не переважають можливих ризиків її неправомірної поведінки.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він в повному обсязі довів обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу. Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Таким чином підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не встановлено та даних, які б унеможливили подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити захиснику ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06 січня 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06 січня 2026 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Унікальний номер справи 759/8/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження 11-сс/824/2010/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК