Унікальний номер справи 363/3245/25
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4914/2026
Головуючий у суді першої інстанції Г. Є. Чірков
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
28 січня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач Київська обласна державна адміністрація в інтересах якої до суду звернувся Заступник керівника Київської обласної прокуратури
відповідач ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Київської обласної державної адміністрації, на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року, постановлену у складі судді Чіркова Г. Є., в примішенні Вишгородського районного суду Київської області,
У червні 2025 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що спірна земельна ділянка площею 3,4222 га з кадастровим номером 3221886400:34:234:6002 відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства на підставі державного акта на право постійного користування землею від 24 вересня 1998 серії II-КВ №003308 та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року.
Водночас, будь-яким органом державної влади не вчинялись жодні дії, спрямовані на вибуття з державної власності вказаної вище земельної ділянки, право приватної власності на яку ТОВ «Лісовий Філін» набуто незаконно, без відповідної правової підстави, а саме згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року у справі №363/1098/17, яке скасоване постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року. У той же час, 24 травня 2018 року ТОВ «Лісовий Філін» відчужило спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .
Позивач вказав, що в силу зовнішніх, об?єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (ст. 1 ЛК України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки, а також наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про судове рішення у справі №363/1098/17, відомостей у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про приналежність спірної ділянки саме до категорії земель лісогосподарського призначення, добросовісність дій ОСОБА_1 під час придбання ним 24 травня 2018 року спірної ділянки виключається.
У зв'язку із зазначеним просить суд витребувати на користь держави в особі Київської державної адмінстрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,4222 га з кадастровим номером 3221886400:34:234:6002.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 червня 2025 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20 червня 2025 року накладено арешт на земельну ділянку площею 3,4222 га з кадастровим номером 3221886400:34:234:6002, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Новосілківська.
29 жовтня 2025 року відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без руху в зв'язку із набранням чинностіЗакону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 рокувідповідно до якого звернення до суду з позовом про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача можливе лише за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Така вимога є обов'язковою передумовою для прийняття позову до розгляду, оскільки спрямована на забезпечення балансу інтересів держави та захисту прав добросовісного власника, коли добросовісність набувача призюмується згідно ст.ст. 12, 204 ЦК України, доки судом не встановлено протилежного.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду для усунення виявлених недоліків шляхом подання: - експертно-грошової оцінки земельної ділянки площею 3,4222 га з кадастровим номером 3221886400:34:234:6002, здійсненої в порядку визначеному Законом та чинної на дату подання позовної заяви; - уточненого позову із визначенням його ціни в розмірі вартості спірного майна відповідно до вказаної вище оцінки та з доплатою судового збору в розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір»; - документів про внесення прокурором на депозитний рахунок Вишгородського районного суду Київської області або Київською обласною державною адміністрацією, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки відповідно до її експертно-грошової оцінки.
Судом було роз'яснено, що у випадку неусунення у встановлений строк виявлених судом недоліків, позовна заява буде залишена без розгляду.
04 листопада 2025 року Прокурором, на ухвалу суду про залишення позову без руху, було подано заяву, в якій зазначено, що надавати оцінку заявленій позовній вимозі про витребування спірної земельної ділянки від недобросовісного набувача, суд повинен саме під час розгляду справи. Крім того, невнесення прокурором на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості майна виключає можливість постановлення рішення у справі за позовом про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна від недобросовісного набувача. В зв'язку з цим просив вважати визначені в ухвалі суду від 29 жовтня 2025 року недоліки усунутими та просив продовжити розгляд справи.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року позовну заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки залишено без розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою суду Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Київської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що у даній справі суд безпідставно застосував положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, не врахувавши, що підставою для звернення до суду із вказаним позовом слугувало те, що постановою Київського апеляційного суду від 26.03.2025 у справі №363/1098/17 скасовано рішнння Вишгородського районного суду Київської області від 27.04.2017, на підставі якого було визнано за ТОВ «Лісовий Філін» право власності на земельну ділянку державної власності лісогосподарського призначення площею 3,4333га з кадастровим номером 3221886400:34:234:6002 на території Вишгородського району. Однак згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Лісовий Філін» відчужило спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_1 . Вказана земельна ділянка на даний час продовжує перебувати у чужому незаконному володінні фізичної особи. ОСОБА_2 , як засновник ТОВ «Лісовий Філін», був обізнаний про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та у визначений законодавством спосіб з державної власності не вибувала, а тому він не може вважатися добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.
Суд не звернув увагу на те, що у позовній заяві Прокурором належним чином обгрунтовано недобросовісну поведінку як первинних, так і кінцевих набувачів спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, у зв'язку із чим остання підлягає витребуванню саме на підставі ст. 387 ЦК України. Водночас вимога ч. 4 ст. 177 ЦПК України застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України) і не підлягає застосуванню до вимог щодо витребування майна у недобровосісного набувача (ст. 387 ЦК України).
Прокурор Шелест М. Б. у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу, просить задовольнити на підставі викладених у ній доводів, та наданих суду апеляційної інстанції пояснень.
Представник ОСОБА_1 - авдокат Серт О. В., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просив залишити без змін як законне та обгрунтоване, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
У судове засідання апеляційного суду представники Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Київської обласної державної адміністрації не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки - повідомлення до електронних кабінетів учасників судового процесу. Будь - яких заяв або клопотань від вказаних осіб до суду апеляційної інстанції станом на час розгляду справи не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності представника Київської обласної державної адміністрації, враховуючи, що інтереси держави в судовому засіданні представляє Прокурор. При цьому неявка третьої особи не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, підставою для залишення позовної заяви без руху стало набрання 09.04.2025 чинності Закону України № 4292-IX, відтак невідповідність позовної заяви новим приписам ч. 4 ст. 177 ЦПК України в частині долучення документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що Прокурор у визначений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 29.10.2025, тому вважав, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, відтак суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Частинами 3 та 4 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їхвикористання, не має зворотної дії в часі.
Прокурор звернувся до суду з даним позовом у червні 2025 року, провадження у справі відкрито ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 17 червня 2025 року. При цьому суддя дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам статей 175 та 177 ЦПК України.
Так, дійсно 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5.
Також зазначеним Законом було доповнено абзацом 2 частину 4 статті 177 ЦПК України, який передбачає додання до позовної заяви документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, у разі подання, зокрема, прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Указана норма передбачає обов'язок суду постановити ухвалу про залишення позову без руху лише з тих підстав, які при початковому (первинному) вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд не врахував (не помітив) або про них йому не було відомо, щодо невідповідності позовної заяви вимогам, викладеним у статтях 175, 177 ЦПК України.
За змістом наведених вище норм процесуального закону залишення позову без розгляду з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але в установлений судом строк ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
Щодо обов'язку внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 5 статтю 390 Цивільного кодексу України передбачено:
1. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві;
2. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Із аналізу вказаної статті слід зробити висновок, що правом на компенсацію вартості нерухомого майна у разі задоволення позову, поданого Прокурором в інтересах Держави в особі певних органів про витребування нерухомого майна наділений лише добросовісний набувач. Суд вирішує питання про забезпечення цього права добросовісного набувача лише у разі задоволенням позову та витребування нерухомого майна на користь держави чи територіальної громади від добросовісного набувача. При цьому, відсутність попереднього внесення позивачем вартості спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду слід розцінювати як самостійну підставу для відмови у задоволенні позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, навіть за умови установлення судом добросовісності набувача.
Разом з тим, вказані обставини підлягають вирішенню судом під час розгляду справи по суті.
Окрім того, судом, посилаючись на внесені Законом України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» зміни, без достатнього обґрунтування залишено поза увагою доводи прокурора, що у даному випадку (на думку Прокурора) добросовісність відповідача виключається і позивач просить витребувати земельну ділянку з незаконного володіння, а не від добросовісного набувача.
Поза увагою суду залишилось те, що обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п'ятійстатті 390 ЦК України. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК Українипоширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК Українине підлягають застосуванню.
Добросовісним набувачем майна в розумінні ст. 388 ЦК України є особа, яка не знала і не могла знати, що вона за відплатним договором придбала майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.
У цій справі прокурор наполягає на тому, що добросовісність відповідача виключається, адже відповідач придбавши спірну земельну ділянку, як засновник ТОВ «Лісовий Філін», був обізнаний про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та у визначений законодавством спосіб з державної вланості не вибувала. Отже, застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦК України виключається.
Прокурор, розпоряджаючись своїми права на власний розсуд та будучи обізнаним із настанням наслідків, пов'язаних із вчиненням / невчиненням ним процесуальних дій, повинен доводити ті обставини, на які він посилається при зверненні до суду із позовом в інтересах держави. У свою чергу суд, вирішуючи питання за позовними вимогами по суті, з урахуванням конкретних обставин цієї справи вправі як задовольнити позов (повністю / частково), так і відмовити у задоволенні позову із обґрунтуванням ухваленого відповідного рішення.
Водночас, оцінка доданих до позовної заяви документів на підтвердження чи спростування ними тих обставин, на які посилається сторона, здійснюється судом при вирішенні справи по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі або залишення позову без руху.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у даній справі не мав правових підстав для залишення позовної заяви без руху на підставі положень частини 4 статті 177 ЦПК України, а відтак і не мав правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду позовну заяву через неусунення недоліків, оскільки Прокурор, діючи в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, визначився із власною позицією у цій справі, Прокурором вжито дії щодо виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху шляхом роз'яснення власної позиції у питаннях, що окреслено судом при залишенні позову без руху, натомість судом першої інстанції залишено поза увагою доводи Прокурора про недобросовісність відповідача як набувача спірного нерухомого майна.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованими.
Твердження сторони відповідачів про те, що Закон № 4292-ІХ був прийнятий із спеціальною метою, а саме виконання державою Україна міжнародних зобов'язань у сфері гарантування прав і свобод людини, а отже він є спеціальним законом, який має перевагу над загальним законом, при цьому, вказаний закон має зворотну силу, томуухвала суду першої інстанції про зобов'язання прокурора надати документи про внесення на депозитний рахунок суду грошової суми вартості спірних земельних ділянок, є безпідставними, з огляду на зазначене вище.
Разом з цим, не внесення Прокурором на депозитний рахунок суду грошової суми, яка відповідає вартості спірної земельної ділянки, не є підставою для не застосування судом норм матеріального права, щодо яких Законом № 4292-ІХ допущено зворотну дію у часі.
Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до положень статті 141 ЦПК України колегія суддів не здійснює розподіл судових витрат учасників справи.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Київської обласної державної адміністрації задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Повна постанова складена 19 лютого 2026 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна