20 лютого 2026 року справа № 580/13694/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Янківської В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
12 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо виключення (зняття) з військового обліку військовозобов'язаних (присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний») ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний»;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести відомості про виключення (зняття) з військового обліку військовозобов'язаних (присвоєння статусу «невійськовозобов'язаний») ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що підлягав виключенню з військового обліку, як такий що визнаний непридатним до військової служби, про що зроблений запис у документах та виключено/знято з військового обліку. Позивач вважає дії по автоматичному взяттю його на військовий облік протиправними, оскільки рішення про виключення з військового обліку є остаточним та поновлення підлягає тільки в добровільному порядку.
Станом на час постановлення даного рішення відповідач відзив не надав, хоча належним чином повідомлений через систему ЕС про розгляд даної справи
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ від 08.11.2019 №466865 та копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , позивач є особою з інвалідністю 2 групи безтерміново.
Відповідно до копії електронного військово-облікового документа "Резерв+", позивач має відстрочку від призову до завершення мобілізації, дійсну до 04.08.2026, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII.
В той же час, із паперової копії військово-облікового документу позивача із «Резерв+» вбачається, по позивачем на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» уточнені/оновлені дані 08.07.2024, але відомості про проходження ВЛК (постанова, дата ВЛК) відсутні.
18.11.2025 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою з проханням внести коректні дані з його обліково-послужної картки серії УПК № 000114 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Листом від 27.11.2025 №64/758 надана відповідь, в якій позивача повідомлено, що його автоматично взято на військовий облік відповідно до змін, внесених 01 квітня 2025 року постановою КМУ № 932 від 16 серпня 2024 року.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про взяття на облік як військовозобов'язаного, у зв'язку чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21.03.2024 №3621-IX (яким були внесені зміни до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", набрав чинності 04.05.2024) виключено такі визначення як "обмежено придатний до військової служби" та "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час".
Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3621-IX у первісній редакції було установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 12.02.2025 №4235-IX, що набрав чинності 15.02.2025, до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3621-IX внесено зміни, в силу яких установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Отже, вказана категорія осіб має відповідний обов'язок самостійно звернутись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та до 05.06.2025 пройти повторно медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, однак, за виключенням осіб, які мають статус людини з інвалідністю.
Згідно з абзацом третім п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Крім того, у військово-облікових даних "Резерв+" міститься запис про те, що позивач має відстрочку від призову, дійсну до 01.09.2026, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII, відомості про проходження ВЛК відсутні.
Суд має відповісти на запитання чи правильно діяв відповідач у даній справі.
Так, у листі відповіді позивачу відповідач ( а.с.16) посилається на постанову КМУ від 01 квітня 2025 року, якою внесено зміни до постанови КМУ № 932 від 16 серпня 2024 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2025 р. № 370 внесено зміни до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів 1. В абзаці п'ятому пункту 1 слова і цифри “віком від 17 до 25 років, які перебувають за межами України» замінити словами і цифрами “віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України».
2. У пункті 12: 1) абзац перший замінити абзацами такого змісту:
“12. Стосовно громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які звернулися до відокремленого підрозділу для оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон з 25 квітня 2024 р. до набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», та їх не отримали, ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1- 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, та з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних. На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого цього пункту, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки здійснюється взяття зазначених осіб на військовий
облік з формуванням військово-облікового документа в електронній формі.
Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому цьогопункту, здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.
Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
2.Громадяни України чоловічої статі, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть отримати у відокремленому підрозділі оформлені документи за умови дійсності військово-облікового документа без його пред'явлення. Дійсність військово-облікового документа перевіряється працівником відокремленого підрозділу відповідно до пункту 10 цього Порядку.».
Пункт 17 викласти в такій редакції: “17. Взяття на військовий облік громадян України, зазначених у пунктах 13 і 14 цього Порядку, здійснюється територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстроване/не задеклароване, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил. Взяття зазначених осіб на військовий облік здійснюється з формуванням військово-облікового документа в електронній формі.»
Судом встановлено, що у військово - облікових документах позивача ( а.с. 14,15) адреса проживання значиться: АДРЕСА_1 . Tv.
Суд заувжує, що в адміністративному судочинстві основними засадами окрім інших, діє принцип змагальності сторін. Змагальність сторін - це фундаментальний принцип судочинства, який передбачає рівність прав сторін (позивача/відповідача, обвинувачення/захисту) у поданні доказів, їх дослідженні та обґрунтуванні своєї позиції перед незалежним судом. Кожна сторона самостійно доводить обставини справи та несе ризик наслідків невчинення процесуальних дій.
У свою чергу позивач надав суду документи щодо підтвердження на його думку протиправності дій відповідача щодо взяття/поновлення його на військовий облік. В той же час в матеріалах даної справи відсутні докази взаємодії та вчинення активних дій позивача у відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Натомість позивачем надано до суду копія листа до відповідача ( а.с.10-13), додатками до якого є: заява ОСОБА_1 , копія паспорту, копія РНОКПП, копія обліково-послужної картки та Резерв+. Жодних документів про наявність інвалідності чи документів, які підтверджують підстави комісування/_відстрочки тощо до ТЦК не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в період воєнного стану, враховуючи посилення мобілізаційних заходів з боку держави, на виконання приписів законодавства та постанов КМУ, вчинені правомірні дії щодо взяття/поновлення позивача на військовий облік.
Водночас суд наголошує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Крім того, згідно ч.1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
До того ж, згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Таким чином, позивачем, під час дії воєнного стану у державі, з метою встановлення непридатності/придатності до військової служби, не виконано конституційного обовязку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, не надані всі необхідні документи для вчинення ТЦК заходів внесення достовірних даних щодо позивача, а тому у відповідача були правові підстави поновити позивача на військовому обліку.
Встановлені у справі обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини в період воєнного стану у державі, та/або фактичним обставинам справи.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА