Провадження № 22-ц/803/1044/26 Справа № 185/4052/25 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
19 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Халаджи О.В., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про розірвання договору оренди землі,-
У квітні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про розірвання договору оренди землі .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 5,9739 га для ведення сільськогосподарського виробництва. 19.02.2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Максимал-Агро» був укладений договір оренди землі строком на 7 років. З державного реєстру речових прав на майно та реєстру прав власності вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач набула право власності на зазначену вище земельну ділянку у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 .
Проте з моменту державної реєстрації права власності позивачки на вказану земельну ділянку 22 лютого 2023 року відповідач всупереч умовам укладеного договору оренди землі жодного разу не сплатив орендну плату за 2023, 2024 роки, що є порушенням умов договору оренди. У зв'язку з систематичними порушеннями умов договору оренди позивачка була вимушена звернутися до суду із позовом.
Враховуючи зазначене, позивачка просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки №44-01/21 від 19 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та товариством з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро», який був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Межівської селищної Ради Дніпропетровської області від 01.03.2021 року, кадастровий номер 1223584000:01:001:0490. Вирішити питання стосовно судових витрат.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю 'Максимал-Агро' про розірвання договору оренди землі задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки №44-01/21 від 19 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та товариством з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро», який був зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Межівської селищної Ради Дніпропетровської області від 01.03.2021 року, кадастровий номер 1223584000:01:001:0490.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Максимал-Агро» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2021 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір №44-01/21 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223584000:01:001:0490 строком на 7 років.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач набула право власності на зазначену вище земельну ділянку у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22.02.2023 року та витягом з Державного реєстру речових прав.
Відповідачем не надано суду доказів сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2023 та 2024 роки.
Відповідно до п. 5.3 договору оренди Орендна плата сплачується орендарем один раз на рік особисто Орендодавцю після закінчення осіннє-польових робіт та до 31 грудня поточного року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки орендар порушив свій обов'язок зі сплати орендної плати протягом 2023 та 2024 роки за договором оренди від 19.02.2021 року , суд вважав, що вказаний договір оренди землі підлягає розірванню.
Колегія суддів з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
За правилами частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
За загальними правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).
Частиною третьою статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто дата оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежувати можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач з 22.02.2023 року є власником земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 19.02.2021 року.
Відповідно до вимог ст. 148-1 Земельного Кодексу до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:
кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;
найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;
місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;
платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих медіа місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки.
Виходячи з викладеного, на виконання положень статті 148-1 ЗК України, спадкоємець (новий орендодавець) повинен повідомити орендаря про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов'язків за договором оренди.
Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-10491св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 341/245/19 (провадження № 61-215св21).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В матеріалах даної справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , в порядку, визначеному частиною третьою статті 148-1 ЗК України, повідомила ТОВ “Максимал-Агро» про набуття права власності на земельну ділянку у період з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 у 2023 році до часу звернення з даним позовом до суду.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не врахував, що саме на позивача, як нового орендодавця, покладено обов'язок доведення до позивача як орендаря інформації про перехід права власності із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
Таким чином, відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов'язок щодо виплати орендної плати позивачу.
Враховуючи вищезазначене, підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки № 44-01/21 від 19.02.2021 року, немає.
Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, колегія суддів, в тому числі, керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі «РуїзТоріхапротиІспанії» (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа «СерявінпротиУкраїни», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги, а саме, що ТОВ “Максимал-Агро» порушені умови Закону України «Про оренду землі» та Договору оренди земельної ділянки від 19.02.2021 року щодо нарахування та виплати орендної плати.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Максимал-Агро» підлягають стягненню судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення та апеляційної скарги, у розмірі 1816,80 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» про розірвання договору оренди землі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро» судові витрати, понесені на сплату судового збору, у розмірі 1816,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: