ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7381/25
провадження № 2/753/3436/26
20 лютого 2026 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
представника позивача - адвоката Голуба В.А.,
представника відповідача - адвоката Онишко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва в режимі відеоконференції цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»,
та ОСОБА_2
про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Узагальнені доводи сторін
В обґрунтування позову, з яким позивачка звернулась до суду 14.04.2025 року, зазначено наступне.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 10.10.2024 року з вини відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем "Daewoo Lanos", д.н.з. НОМЕР_1 , був пошкоджений належний позивачці на праві власності автомобіль "Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Пошкодженням автомобіля позивачці була завдана матеріальна шкода.
13.11.2024 року відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» без погодження з позивачкою здійснив їй виплату страхового відшкодування у розмірі 9 125,80 грн., що визначена шляхом віднімання суми франшизи у розмірі 2 500,00 грн. від загальної вартості відновлювального ремонту у сумі 11 625,80 грн.
Проте дійсна вартість відновлювального ремонту становить 99 935,83 грн., що майже в дев'ять разів перевищує визначену страховиком суму, а сума матеріального збитку становить 43 107,35 грн., який залишається не відшкодованим.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила стягнути:
1) з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА», як страховика, страхове відшкодування у розмірі 34 731,55 грн., з яких: 31 481,55 грн. - вартість матеріального збитку та 3 250,00 грн. - половина вартості проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки матеріального збитку;
2) з відповідача ОСОБА_2 , як заподіювача шкоди, різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в розмірі 62 475,78 грн., з яких: 59 225,78 грн. - вартість відновленого ремонту та 3 250,00 грн. - половина вартості проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки матеріального збитку (а.с. 1-71).
Відповідач ОСОБА_2 , у відзиві позов не визнав, посилаючись на те, що заявлена сума відшкодування підлягає стягненню з відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА», оскільки в межах ліміту відповідальності страхової суми 160 000,00 грн. відшкодування шкоди має здійснювати страховик, і лише при вичерпанні ліміта відповідальності потерпіла особа має право на стягнення з винної особи різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Оскільки сума матеріального збитку, вказана позивачкою, знаходиться в межах страхової суми, страховик несе повну відповідальність по відшкодуванню збитків позивачці (а.с. 122-142).
Відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» позов визнав частково, уклавши з позивачкою мирову угоду, за умовами якої сторони погодили загальну суму страхового відшкодування у розмірі 33 125,80 грн. З урахуванням вже виплаченого страхового відшкодування у розмірі 9 125,80 грн.,відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зобов'язався виплатити позивачці 24 000,00 грн. протягом десяти робочих днів після затвердження мирової угоди. Позивачка відмовилась від решти заявлених позовних вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та від вимоги про стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» судових витрат.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08.07.2025 року мирову угоду затверджено та провадження у справі відносно відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» закрито (а.с. 105-106).
Отже предметом спору є позовна вимога позивачки до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 62 475,78 грн., з яких 59 225,78 грн. - вартість відновлювального ремонту автомобіля та 3 250,00 грн. - половина вартості проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки матеріального збитку.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені у заявах по суті справи.
Встановлені судом обставини
08.10.2024 року о 15 год. 35 хв. вул. Київський Шлях, 6, в м. Бориспіль, Київська область, Бориспільський район, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes Benz Sprinter 316 CDI» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.11.2024 року у справі № 359/11166/24, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та зазначено, що відповідач порушив п.п. 2.3 б, 10.2 ПДР України, а саме при виїзді з парковки магазину «Сільпо», не був уважним, не дав дорогу автомобілю «Mercedes Benz Sprinter 316 CDI» НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Січнева та скоїв з ним зіткнення (а.с. 16).
Відповідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Автомобіль «Mercedes Benz Sprinter 316 CDI» д.н.з. НОМЕР_4 належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданим ТСЦ 8046 від 25.04.2018 року (а.с. 14-15).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_3 застрахована у ПАТ НАСК «ОРАНТА» на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.08.2024 року за № 222642541, що підтверджується Листом ПАТ НАСК «ОРАНТА» № 09-02-17/ від 01.04.2025 року (а.с. 24) та полісом серії ЕР № 222642541 (а.с. 31).
Ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну становить 160 000,00 грн., франшиза - 2 500,00 грн.
У жовтні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до ПАТ НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування.
22.10.2024 року уповноваженою особою ПАТ НАСК «ОРАНТА» Задов'євим С.І. складено протокол огляду транспортного засобу «Mercedes Benz Sprinter 316 CDI» д.н.з. НОМЕР_4 , в ході якого були встановлені пошкодження бамперу переднього, підсилювача бамперу переднього, решітки радіатора, блок фари, кріплення блоку фари, переднього крила, кожуха вентилятора, обмежувача передніх фар, заглушки (а.с. 25-27).
07.11.2024 року складено висновок № С19879/24Н, у відповідності до якого вартість ремонту становить 18 162,75 грн., з яких вартість робіт 5 850,00 грн., сума фарбування 2 787,48 грн., сума запчастин 9 525,27 грн. При цьому враховано, що знос запчастин 70%, що становить 6 536,95 грн. Загальна сума виплати 11 625,80 грн. (а.с. 28-30).
На підставі огляду транспортного засобу ПАТ НАСК «ОРАНТА» проведено розрахунок страхового відшкодування, сума якого становить 9 125,880 грн. (11 625,80 грн. - 2 500,00 грн.) (а.с. 33).
13.11.2024 року ПАТ НАСК «ОРАНТА» складено страховий акт № ОЦВ-СП-24-33-19879/1, у відповідності до якого сума страхового відшкодування становить 9 125,80 грн. (а.с. 32).
13.11.2024 року ПАТ НАСК «ОРАНТА» перерахувало позивачці ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 9 125,80 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією № 62122 від 13.11.2024 року та реєстром безготівкових переказів від суб'єктів господарювання № 230 від 13.11.2024 року (а.с. 34-35).
Не погоджуючись із сумою виплати, 09.01.2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась із заявою до ПАТ НАСК «ОРАНТА», в якій просила переглянути розрахунок страхового відшкодування, оскільки виплачене їй страхове відшкодування у розмірі 9 125,80 грн. не покриває ремонт автомобіля, надавши страховику рахунок про дійсну вартість відновлюваного ремонту (а.с. 17).
Листом від 05.02.2025 року за № 09-02-17/1525 страховик ПАТ НАСК «ОРАНТА» повідомив позивачку про те, що не вбачає підстав для доплати страхового відшкодування у заявленому розмірі (а.с. 18-19).
В подальшому, позивачка ОСОБА_1 звернулась до ФОП « ОСОБА_4 » з метою проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу, що підтверджується Договором № 88/82.03.2025 від 17.03.2025 року (а.с. 65-66) та квитанцією № 107528 від 26.03.2026 року, у відповідності до якої вартість проведення оцінки становить 6 500,00 грн. (а.с. 69).
26.03.2025 року, повторно оглянувши автомобіль «Mercedes Benz Sprinter 316 CDI» д.н.з. НОМЕР_4 , ФОП « ОСОБА_4 » склав Звіт № 88/82.03.2025 про оцінку вартості матеріального збитку, у відповідності до якого: ринкова вартість КТЗ до пошкодження становить 670 390,30 грн., значення коефіцієнту фізичного зносу 0,70, вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 99 835,83 грн., вартість матеріального збитку 43 107,35 грн. (а.с. 36-68).
У відповідності до ремонтної калькуляції № SA_8882 від 26.03.2025 року, вартість ремонту автомобіля «Mercedes Benz Sprinter 316 CDI» д.н.з. НОМЕР_4 становить 99 835,83 грн., з яких: вартість робіт - 6 933,33 грн., додаткові витрати - 250,00 грн., сума фарбування - 9 991,01 грн., сума запчастин - 82 661,49 грн. (а.с. 51-53).
В обох розрахунках визначено коефіцієнт фізичного зносу 70%.
Страховик здійснив виплату страхового відшкодування за мінусом франшизи та виходячи з вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 70%.
Застосовані норми права
Між сторонами виникли правові відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), до яких підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), тобто Закону, чинного на день завдання шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом статті 1192 ЦК України одним із способів відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого є відшкодування збитків у повному обсязі, які визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством,
Статтею 12 Закону № 1961-ІV визначено, що страхове відшкодування за шкоду, завдану майну, завжди зменшується на суму франшизи, встановленої договором страхування.
Отже відповідно до Закону № 1961-ІV розмір страхового відшкодування, яке сплачує страховик потерпілому, не завжди дорівнює фактичному розміру завданої шкоди, оскільки обмежується, зокрема, вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (у випадку наявності), а також сумою франшизи.
При вирішенні справи судом враховано висновки Верховного Суду щодо вибору та застосування відповідної норми права відповідно до ст. 263 ЦПК України.
Верховний Суд виснував та дотримується такої позиції, що потерпілий вправі заявляти вимоги про відшкодування заподіяної шкоди, до яких законом віднесено витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто без врахування коефіцієнту фізичного зносу (постанова КЦС ВС від 02.02.2022 року у справі № 757/54513/16).
Отже, вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які потерпіла особа мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому має право відшкодування вартості відновлювального ремонту без урахування зносу.
Оцінка суду
Предметом спору є недостатність суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого внаслідок ДТП майна позивачки (транспортного засобу).
Сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, яка сталась з вини відповідача ОСОБА_2 . Також не оспорюється факт отримання позивачкою від страховика ПАТ «НАСК «ОРАНТА» суми страхового відшкодування за шкоду, завдану заподіювачем шкоди ОСОБА_2 у розмірі 9 125,80 грн.
Разом з тим відповідачем ОСОБА_2 у відзиві на позов поставлено під сумнів розрахунок завданої майнової шкоди з огляду на те, що суб'єкт оціночної діяльності, який проводив оцінку вартості матеріального збитку на день проведення оцінки не мав чинного сертифікату на здійснення оціночної діяльності, що викликає у обґрунтовані сумніви щодо належності та допустимості звіту про оцінку як доказу. Крім того, відповідач заперечував проти відшкодування шкоди, посилаючись на достатність ліміту страхової відповідальності.
Щодо розміру завданої позивачці шкоди суд зауважує наступне.
Суд визнає доведеним розмір майнової шкоди, завданої позивачці пошкодженням автомобіля, виходячи з оцінки, наданої суб'єктом оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_4 » у звіті № 88/82.03.25 від 26.03.2025 року, виходячи з наступного.
Визначений страховиком розмір збитків не позбавляє позивачку права не погодитись з розрахунком страховика. Крім того, такий розрахунок не має для суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінку проведено суб'єктом оціночної діяльності з використанням Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортного засобу на підставі договору оцінювача з власником транспортного засобу.
Жодних аргументів щодо недоліків зазначеного експертного дослідження відповідачем не наведено.
Доводи відповідача щодо недопустимості звіту як доказу з підстав закінчення строку дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 920/21 (дійсного до 21.12.2024 року) суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» сертифікат суб'єкта оціночної діяльності видається строком на три роки. При цьому згідно з пунктом 7 Прикінцевих положень зазначеного Закону сертифікати суб'єктів оціночної діяльності, строк дії яких закінчився під час дії воєнного стану, є чинними до спливу трьох місяців з дня його припинення або скасування.
Таким чином, на момент складення звіту сертифікат суб'єкта оціночної діяльності вважався чинним, а сам звіт відповідає вимогам належності та допустимості доказів
З огляду на таку засаду цивільного процесу як змагальність, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, на виконання чого позивачем суду надано вищезазначені докази, і в даному випадку закон (частина третя статті 78 ЦПК України) не визначає виключного переліку засобів доказування, якими мають бути підтверджені обставини розміру завданої шкоди.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав доказів іншого розміру завданої шкоди, та не скористався правом заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Отже, суд визнає доведеним, що вартість відновлюваного ремонту належного позивачці на праві власності автомобіля становить 99 835,83 грн.
За договором обов'язкового страхування страховик відшкодовує потерпілій особі витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту зносу та не встановлено, що за договором добровільного страхування страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілій ці витрати без урахування коефіцієнту зносу.
Відповідачем не надано доказів того, що умовами договору страхування, укладеного ним з ПАТ «НАСК «ОРАНТА», передбачено обов'язок страховика відшкодувати потерпілій особі витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу без урахуванням зносу.
Отже, за встановлених судом обставинсаме на відповідача як винуватця ДТП покладено обов'язок відшкодування різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є менше страхового відшкодування (страхової виплати).
Виходячи з системного аналізу наданих позивачкою доказів розміру майнової шкоди, яку вона просить стягнути з відповідача, позивачкою заявлено вимогу про стягнення різниці між загальною вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та виплаченого страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту зносу особою, винною у завданні шкоди.
Така різниця у заявленому позивачкою розмірі 59 225,78 грн. відповідно до закону відшкодовується не страховиком, а особою, винною у завданні шкоди.
Щодо стягнення з відповідача половини вартості плати за проведення суб'єктом оціночної діяльності оцінки розміру майнової шкоди у розмірі 3 250,00 грн., то такі витрати підтверджені належними доказами та у розумінні ст. 22 ЦК України є збитками, які позивачка вимушено понесла для захисту порушеного права, та які є складовою частиною завданої позивачці майнової шкоди. Вказана шкода підлягає відшкодуванню особою, винною у завданні шкоди, оскільки таке відшкодування страховиком не передбачено Законом.
Висновки суду
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 62 475, 78 грн. (59 225,78 грн. + 3 250,00 грн.).
Судові витрати
Ухвалюючи рішення у справі, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню у порядку, визначеному ст. 270 ЦПК України, відповідно до якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 62 475 (шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят п'ять) гривень 78 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: Л.М. Осіпенко