441/1951/25 2/441/163/2026
09.02.2026 Городоцький районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Малахової-Онуфер А.М.
за участю секретаря судового засідання Стебеляк А.-А.Ю.
позивача ОСОБА_1 , представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Городок справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , 17.09.2025 звернулася в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_4 майнової та моральної шкоди мотивуючи в основному тим, що відповідач, 20.06.2025 о 21 год. 50 хв., на АДРЕСА_1 , наніс декілька ударів по належному ОСОБА_1 автомобілю «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 , спричинивши йому пошкодження, що внаслідок таких протиправних дій, згідно висновку експерта автотоварознавчої експертизи № 22816 від 26.08.2025 позивачу завдано майнову шкоду в розмірі 88 494 грн. 04 коп., а також моральну шкоду, яка полягає у неможливості використання особистого транспорта і необхідністю користування громадським транспортом, витрачанні часу на пошук експертної організації та юриста, що викликало у нього перманентно душевні хвилювання та стрес, інше. Просила стягнути з відповідача 88 494 грн. 04 коп. майнової шкоди, 20 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Ухвалою судді від 23.10.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 54).
ОСОБА_1 в суді вимоги підтримав, покликаючись на мотиви викладені у заяві, окрім цього, пояснив, що належний йому автомобіль «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 20.06.2025 о 21 год. 50 хв., був припаркований поблизу його будинку, що на АДРЕСА_1, що ОСОБА_4 , з незрозумілих причин, наніс декілька ударів по ньому, пошкодивши вітрове вікно, вікно лівих дверей, лакофарбоване покриття, інше, що згідно висновку експерта № 22816 від 26.08.2025, вартість відновлювального ремонту ТЗ становить 88 494 грн. 04 коп. Окрім цього, пошкодження 20.06.2025 автомобіля «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 і неможливість його подальшого використання без попереднього ремонту, завдало йому життєвих труднощів, душевних страждань, значного стресу, він був змушений тривалий час користуватися громадським транспортом, що одразу викликало стутєві незручності у пересуванні, інше. Просив позов задовольнити.
Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у суді висловилися на підтримку позову з мотивів у ньому наведених.
Відповідач ОСОБА_4 у суді позов визнав повністю, не заперечує пошкодження ним 20.06.2025 о 21 год. 50 хв., на АДРЕСА_1, автомобіля «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 , як і не заперечує завдання позивачу моральної шкоди, вчинене мотивує станом алкогольного сп'яніння.
Заслухавши пояснення сторін, представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4, ст. 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 значиться власником автомобіля «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 (а.с. 11-12).
Із пояснень позивача в суді та змісту його заяви від 20.06.2025, інших матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 20.06.2025 звернувся у відділення поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області із заявою про прийняття міри до ОСОБА_4 , який 20.06.2025 о 21 год. 50 хв., на АДРЕСА_1 , наніс декілька ударів по належному йому автомобілю «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 , спричинивши пошкодження такому (а.с. 14-18).
Згідно відповіді начальника відділення поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області О.Подвисоцького № 233355-2025 від 21.07.2025, за результатами перевірки по факту викладеному у заяві від 20.06.2025, ознак кримінального правовпорушення - не встановлено, у зв'язку з чим відомостей в ЄРДР, не внесено, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виник спір цивільно-правового характеру, відтак, для вирішення такого спору, в т.ч. відшкодування завданих матеріальних збитків, слід звернутися до суду із позовною заявою (а.с. 19).
Про те, що ОСОБА_4 20.06.2025 о 21 год. 50 хв., спричинив пошкодження припаркованому на АДРЕСА_1, автомобілю «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 , ствердив в суді і сам відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
05.08.2025, представник позивача ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_4 рекомендованим повідомленням запрошення на 12 год. 00 хв., 11.08.2025 для участі у проведенні експертного огляду автомобіля «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого ним 20.06.2025 (а.с. 21-23).
Згідно висновку судового експерта ОСОБА_5 № 22816 від 26.08.2025, підготовленого на замовлення ОСОБА_1 для подачі до суду, під час проведення експертного огляду пошкодженого внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 автомобіля «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 виявлено такі пошкодження: розбите вітрове вікно та вікно лівих дверей, деформована накладна (обводка) вікна лівої боковини, деформований капот та передні ліві двері. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 , як і вартість матеріального збитку, заподіяного власнику означеного ТЗ, внаслідок його пошкодження 20.06.2025, становить 88 494 грн. 04 коп. (а.с. 27-49).
Статтею 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Судовий експерт ОСОБА_5 обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та, що такий підготовлено для подання до суду, а відтак висновок № 22816 від 26.08.2025 є належним та допустимим доказом у справі.
Завдану відповідачем майнову шкоду на 09.02.2026 не відшкодовано.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) . Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз"яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно частини 1 статті 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Таким чином, ураховуючи наведені вище норми матеріального права та встановлені обставини справи і зокрема, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 позивачу завдано майнову шкоду, між такими діями і завданою шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завданої майнової шкоди, що підтверджується висновком експерта судової автотоварознавчої експертизи № 22816 від 26.08.2025.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь 20 000 грн. моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
За змістом частин 3-5 статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
ОСОБА_1 в суді та у заяві від 17.09.2025 просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь 20 000 грн. моральної шкоди, мотивуючи в основному тим, що внаслідок пошкодження відповідачем 20.06.2025 о 21 год. 50 хв., на АДРЕСА_1, належного йому автомобіля «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 , він зазнав душевних страждань та значного стресу, був змушений тривалий час користуватися громадським транспортом, що одразу викликало суттєві незручності у пересуванні, витрачений час на пошук експертної організації та юриста, інше.
Пунктами 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Вказана правова позиція відображена в Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року по справі №757/53996/17 (провадження №61-6127св19).
Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, керуючись принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості, при цьому враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких позивач зазнав через пошкодження ОСОБА_4 належного йому ТЗ «Peugeot 508», р.н. НОМЕР_1 , тяжкість вимушених змін у житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також позицію відповідача та інші обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 20 000 грн. грн. моральної шкоди і вважає такий розмір достатнім для розумного задоволення потреб ОСОБА_1 , як потерпілої особи.
Окрім цього, позивач просить про стягнення з відповідача на його користь 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми убачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Із матеріалів справи вбачається, що 01.08.2025 між адвокатським об'єднанням «Фостяк і партнери» в особі директора Фостяка А.Я. та ОСОБА_1 укладено договір № 070/25 про надання правничої допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу у справі про відшкодування шкоди в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с.65-67).
Додатковою угодою № 1 до договору про надання правничої допомоги № 070/25 від 01.08.2025 передбачено, що вартість послуг (гонорар) складає 5000 грн. незалежно від обсягу наданих послуг, яку клієнт зобов'язаний сплатити не пізніше трьох днів після прийняття рішення у справі (а.с. 69).
Згідно акта від 09.12.2025, на виконання договору № 070/25 від 01.08.2025 виконані такі роботи, вартістю 5 000 грн.:
- консультація клієнта та узгодження правової позиції, час 1, 5 год.;
-підготовка, збирання доказів, вивчення письмових доказів та написання позовної заяви, час 6 год.;
-представництво в суді першої інстанції, час 1 год.
Відповідно до квитанції № Р909-ТЕ0С-В414-М61Н від 16.08.2025, АБ «Фостяк і Партнери» за надання професійної правничої допомоги за договором № 070/25 від 01.08.2025 та додатковою угодою № 1, отримано кошти від ОСОБА_1 в розмірі 5 000 грн. 00 коп. (а.с. 70).
Отже, з огляду на конкретні обставини справи та відсутність заперечень відповідача щодо витрат на оплату правничої допомоги адвоката, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, ціною позову, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Окрім цього, із пояснень позивача в суді, із платіжної інструкції № @PL602113 убачається, що ОСОБА_1 сплачено ФОП « ОСОБА_5 » 7 000 грн. за проведення судової експертизи згідно висновку № 22816 від 26.08.2025 (а.с. 24).
Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_4 на користь позивача 7 000 грн. 00 коп. витрат на проведення судової експертизи та 1 211 грн. 20 коп. судового збору.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд, -
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що значиться зареєстрованим на АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що значиться зареєстрованим на АДРЕСА_3 ) майнову шкоду в розмірі 88 494 грн. 04 коп., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп., витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7 000 грн. 00 коп. та 1 211 грн. 20 коп. судового збору, а всього 121 705 грн. 24 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.02.2026.
С у д д я А.М. Малахова - Онуфер