Справа № 204/1564/26
Провадження № 1-кс/204/280/26
Іменем України
20 лютого 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області капітана юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 22025040000001977 від 06.10.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Єнакієве, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.4 ст. 408 КК України, -
встановив:
До суду надійшло клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області капітана юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 22025040000001977 від 06.10.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.4 ст. 408 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025040000001977 від 06.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 408 КК України.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу. Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 5 від 05 січня 2026 року солдата ОСОБА_8 призначено на посаду солдата резерву 23 запасної роти військової частини НОМЕР_1 . Крім того, відповідно до посвідчення про відрядження військової частини НОМЕР_1 від 11 січня 2026 року №314, солдат ОСОБА_8 , солдат резерву 23 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , відряджений до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 для проходження базової загальновійськової підготовки. Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 13 від 13 січня 2026 року солдат ОСОБА_8 приступив до виконання службових обов'язків. Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. У невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 17 год. 32 хв. 15 січня 2026 року, у громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з корисливих мотивів та за попередньо змовою із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 винник злочинний умисел спрямований на сприяння вчиненню самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) солдату ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, 15 січня 2026 року о 17 год. 32 хв., ОСОБА_5 на виконання спільного злочинного умислу, використовуючи мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp», надіслав повідомлення громадянину України ОСОБА_9 , яким передав контактні дані ОСОБА_8 , чим фактично запропонував ОСОБА_9 посприяти у дезертирстві ОСОБА_8 . Після чого, ОСОБА_5 використовуючи мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_9 , та повідомив останньому про необхідність поспілкуватись з ОСОБА_8 щодо сприяння йому у дезертирстві, на що ОСОБА_9 надав згоду, тобто погодився на вчинення вказаного злочину. Далі, на виконання спільного злочинного умислу, ОСОБА_9 15 січня 2026 року у період з 17 год. 35 хв. по 17 год. 50 хв, використовуючи власний мобільний телефон із застосуванням додатку «Telegram», надіслав повідомлення на номер мобільного телефону, який раніше надав йому ОСОБА_5 , та використовується ОСОБА_8 з метою встановлення місцезнаходження останнього та встановлення військової частини в якій він проходить військову службу. На що, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 про своє місцезнаходження (с. Дениші Житомирського р-ну Житомирської обл.), а також зазначив військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Після чого, 15 січня 2026 року у період з 17 год. 36 хв. по 17 год. 51 хв., ОСОБА_9 , використовуючи власний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp», надіслав повідомлення громадянину України ОСОБА_5 та повідомив останнього про те, що дізнався місцезнаходження ОСОБА_8 та військову частину у якій він проходить військову службу. Далі, 15 січня 2026 року о 18 год. 03 хв. ОСОБА_9 , використовуючи власний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp», надіслав повідомлення громадянину України ОСОБА_5 з метою дізнатися розмір грошової винагороди, яку отримає у разі сприяння дезертирству ОСОБА_8 . Після чого, 15 січня 2026 року о 18 год. 25 хв. ОСОБА_5 , використовуючи мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp», надіслав повідомлення громадянину України ОСОБА_9 та повідомив останнього про його розмір грошової винагороди у розмірі 4000-4500 доларів США, яку отримає у разі сприяння дезертирству ОСОБА_8 . Крім того, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_9 про весь розмір грошової винагороди, яку отримають учасники протиправної діяльності у разі сприяння дезертирству ОСОБА_8 , а саме 6500 доларів США. Після чого, у невстановлений період часу, але не пізніше 18 год. 46 хв. 17 січня 2026 року, на виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_9 , повідомив невстановленій досудовим розслідуванням особі на ім'я ОСОБА_10 про необхідність сприяння у дезертирстві ОСОБА_8 шляхом вивезення останнього з місця дислокації військової частини. Далі, у невстановлений період часу, але не пізніше 18 год. 46 хв. 17 січня 2026 року, на виконання спільного злочинного умислу, невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім'я ОСОБА_10 прибула на ділянку місцевості за місцем дислокації військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та на транспортному засобі забрав військовослужбовця ОСОБА_8 . Після чого, вивіз ОСОБА_8 з місця дислокації вказаної військової частини та направився до обумовленого з ОСОБА_9 місця, де військовослужбовець ОСОБА_8 повинен був пересісти до транспортного засобу ОСОБА_9 . Після чого, 17 січня 2026 року о 18 год. 46 хв. ОСОБА_9 , використовуючи власний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp», зателефонував громадянину України ОСОБА_5 та повідомив останнього про те, що невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім'я ОСОБА_10 вивіз військовослужбовця ОСОБА_8 з місця дислокації вказаної військової частини та направився до обумовленого місця, де ОСОБА_8 пересяде до транспортного засобу ОСОБА_9 . Далі, 17 січня 2026 року о 18 год. 46 хв. ОСОБА_9 , використовуючи власний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp», надіслав громадянину України ОСОБА_5 повідомлення з фотографією військовослужбовця ОСОБА_8 . Після чого, ОСОБА_9 надіслав повідомлення ОСОБА_5 та повідомив про те, що привезе військовослужбовця ОСОБА_8 до міста Дніпро вранці 18 січня 2026 року. На виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_9 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18 січня 2026 року, на транспортному засобі привіз військовослужбовця ОСОБА_8 до міста Дніпро, чим сприяв у вчиненні ОСОБА_8 дезертирства та завершив реалізацію спільного з ОСОБА_5 , та невстановленою особою на ім'я ОСОБА_10 плану на вчинення вказаного злочину. Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України - пособництво у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану. Крім того, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 283 від 31 грудня 2025 року солдата ОСОБА_11 призначено на посаду солдата резерву. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06 січня 2026 року № 6, солдат ОСОБА_11 вважається таким, що прибув з військової частини НОМЕР_3 у відрядження до військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання службових обов'язків з метою проходження базової загальновійськової підготовки у складі зведеного навчального батальйону «Граніт-1». Відповідно до направлення військової частини НОМЕР_4 від 21 січня 2026 року № 919, солдат ОСОБА_11 направлений на лікування в КНП «Брусилівська лікарня» Брусиловської міської ради. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.01.2026 року №23, солдат ОСОБА_11 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 , прикомандирований з метою проходження курсу базової загальновійськової підготовки у складі зведеного навчального батальйону «Граніт-1», вважається таким, що вибув з метою проходження стаціонарного лікування до КНП «Брусилівська ЦРЛ». Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_11 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. У невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 12 год. 50 хв. 17 січня 2026 року, у громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з корисливих мотивів та за попередньо змовою із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 винник злочинний умисел спрямований на сприяння вчиненню самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Так, 17 січня 2026 року о 12 год. 50 хв., ОСОБА_5 на виконання спільного злочинного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp», надіслав повідомлення громадянину України ОСОБА_9 , яким передав контактні дані ОСОБА_11 , чим фактично запропонував ОСОБА_9 посприяти у дезертирстві ОСОБА_11 . Після чого, 17 січня 2026 року о 12 год. 53 хв., ОСОБА_9 використовуючи мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_5 , в свою чергу, останній повідомив ОСОБА_9 про необхідність поспілкуватись з ОСОБА_11 щодо сприяння йому у дезертирстві, на що ОСОБА_9 надав згоду, тобто погодився на вчинення вказаного злочину. Після чого, 15 січня 2026 року о 18 год. 46 хв. ОСОБА_9 , використовуючи власний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp», зателефонував ОСОБА_5 та повідомив йому про те, що ОСОБА_11 перебуває у військовій частині, яка дислокується у АДРЕСА_2 . Далі, 15 січня 2026 року о 11 год. 26 хв., ОСОБА_9 використовуючи власний мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 та повідомив останньому про те, що за вказівкою ОСОБА_9 , невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа на ім'я ОСОБА_12 здійснить сприяння у дезертирстві ОСОБА_11 , шляхом вивезення останнього на власному автомобілі з території КНП «Брусилівська лікарня» Брусиловської міської ради, де ОСОБА_11 знаходиться на лікуванні відповідно до направлення військової частини НОМЕР_4 від 21 січня 2026 року № 919, та направиться до обумовленого з ОСОБА_9 місця, де військовослужбовець ОСОБА_11 пересяде до транспортного засобу ОСОБА_9 . Далі, у невстановлений період часу, але не пізніше 19 год. 42 хв. 24 січня 2026 року, на виконання спільного злочинного умислу, невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім'я ОСОБА_12 прибула на ділянку місцевості за місцем розташування КНП «Брусилівська лікарня» Брусиловської міської ради за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Брусилів, вул. Захисників України, 41, та на транспортному засобі забрала військовослужбовця ОСОБА_11 . Після чого, невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім'я ОСОБА_12 , вивіз ОСОБА_11 з місця лікування та прибув до обумовленого з ОСОБА_9 місця, де надалі військовослужбовця ОСОБА_11 повинен був забрати ОСОБА_9 на транспортному засобі. Після чого, 24 січня 2026 року о 19 год. 42 хв., ОСОБА_9 використовуючи власний мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 та повідомив останньому про те, що за вказівкою ОСОБА_9 , невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа на ім'я ОСОБА_12 вивіз військовослужбовця ОСОБА_11 з місця лікування та направився до обумовленого місця, де ОСОБА_9 забере військовослужбовця ОСОБА_11 та привезе до м. Дніпро. На виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_9 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05 год. 33 хв. 25 січня 2026 року, на транспортному засобі привіз військовослужбовця ОСОБА_11 до міста Дніпро, чим сприяв у вчиненні ОСОБА_11 дезертирства та завершив реалізацію спільного з ОСОБА_5 , та невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім'я ОСОБА_12 плану на вчинення вказаного злочину. Після чого, 25 січня 2026 року о 05 год. 33 хв. ОСОБА_9 , використовуючи власний мобільний телефон із застосуванням додатку «WhatsApp», надіслав громадянину України ОСОБА_5 повідомлення про те, що привіз військовослужбовця ОСОБА_11 до міста Дніпро. Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України - пособництво у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану. 19 лютого 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, тобто у пособництві у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану. Викладені обставини у своїй сукупності дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України, та підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколами про результати проведення НСРД; відповідями на доручення з відділу у м. Павлограді Управління СБ України у Дніпропетровській області; іншими матеріалами кримінального провадження, які самі по собі так і в сукупності із іншими доказами містять відомості, як доказ факту та обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно санкції ч. 4 ст. 408 КК України, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Відповідно до ч. 6 ст. 176, ст.183 КПК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є винятковим та вбачається єдиним можливим запобіжним заходом, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України. Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії. Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Крім того, наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_5 може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України, виїхати на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України). Наявність вказаного ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, враховуючи тяжкість інкримінованого йому злочину, може вчинити дії спрямовані на знищення носіїв інформації, що мають доказове значення, та засобів зв'язку, якими користувався підозрюваний у протиправної діяльності під час готування та вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, ОСОБА_5 , може повідомити інших осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, про необхідність знищення засобів зв'язку якими вони користувались під час здійснення протиправної діяльності, в тому числі під час спілкування з ОСОБА_5 . Водночас, зазначені речові докази до цього часу не були відшукані, а отже існує реальний ризик, що підозрювана, не перебуваючи під вартою, зможе знищити відповідні речові докази. Незаконно впливати на інших підозрюваних у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Наявність ризику обґрунтовується тим, що після оголошення підозри ОСОБА_5 , останній обізнаний про встановлення органом досудового розслідування інших осіб, причетних до вчинення злочину. В свою чергу, ОСОБА_5 , може повідомити зазначених осіб про необхідність переховування від органу досудового розслідування для ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того, під час досудового розслідування отримано відомості про те, що ОСОБА_5 сприяв у вчиненні дезертирства іншим військовослужбовцям, місцезнаходження яких на даний час встановлюється. Таким чином, наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на вказаних військовослужбовців шляхом повідомлення їх про необхідність зміни місця проживання для подальшого ухилення від кримінальної відповідальності, а також застосування до зазначених військовослужбовців та їх близьких осіб методів залякування, погроз, або пропозицій надання неправдивих показань. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Хоча органом досудового розслідування на даний час виконано значний обсяг слідчих дій, завдяки яким вдалось встановити правопорушників, на даний час у кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до скоєння вказаного злочину та збираються докази на доведення їх вини у вчиненні злочинів, оскільки очевидно, що ОСОБА_5 у своїй протиправній діяльності діяв не самостійно, а за попередньою змовою групою осіб, у зв'язку з чим, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення для провадження, уникати прибуття до органу досудового розслідування для проведення процесуальних дій. Крім того, існує ризик того, що у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_5 отримавши матеріали обґрунтування підозри та перебуваючи на волі, може розголосити відомості досудового розслідування та фактично, матиме можливість безконтрольно спілкуватися особисто або за допомогою телефонних засобів зв'язку з іншими особами причетними до скоєння вказаного злочину, та надавати їм вказівки, що перешкоджатимуть проведенню необхідних слідчих та розшукових дій необхідних для встановлення причетних до вчинення злочину, а також обставин вчинення злочину. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 підозрюється, обґрунтовується фактом того, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, у тому числі самовільно залишити місце служби. Вказаний ризик має місце, так як на даний час орган досудового розслідування встановлює факт можливого систематичного вчинення ОСОБА_5 аналогічних злочинів та вважає, що останній може продовжити вчиняти аналогічні злочини, або при здійсненні тиску на свідків чи підозрюваних вчинити інший злочин. Крім того, відносно ОСОБА_5 скеровано обвинувальний акт до Центрального районного суду міста Дніпра за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 408, у кримінальному провадженні № 42025041110000288 від 13.05.2025 за фактом пособництва у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою, військовослужбовцям шляхом вивезення останніх з місця дислокації військових частин. Також, за фактом перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Враховуючи викладене, ОСОБА_5 будучи підозрюваним, перебуваючи в умовах гауптвахти продовжив вчиняти кримінальне правопорушення, а саме пособництво у дезертирстві. Окрім того, вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.07.2025 ОСОБА_5 засуджено за вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409 КК України, визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнено з іспитовим строком на 3 роки. Тобто, ОСОБА_5 на даний час підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених під час іспитового строку. Тобто, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчиняти інші кримінальні правопорушення. Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану, обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину. При цьому, застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 з правом внесення застави, не є доцільним та можливим, оскільки обставини злочину, у вчиненні якого останній об'єктивно підозрюється, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином він, у разі обрання інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, віднесеться до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, та зможе перешкоджати виконанню процесуальних рішень, взагалі не виконувати покладених на нього обов'язків, переховуватись від органу досудового розслідування і суду, продовжити злочину діяльність, здійснити незаконний вплив на підозрюваних та свідків. Обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не може гарантувати його належну процесуальну поведінку, враховуючи всі встановлені під час досудового розслідування обставини, його особистість, а також беручи до уваги резонансність події та її подальший широкий розголос в суспільстві. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України. Вищевикладені обставини свідчать про те, що безальтернативне тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 є єдиними запобіжним заходом, який здатен запобігти вказаним ризикам. Враховуючи вагомість наявних доказів, тяжкість злочину та суворість покарання, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, а також враховуючи, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий звертається до суду з даним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник не заперечували щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак просили визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Ознайомившись з наданими матеріалами клопотання, заслухавши думку сторін, вивчивши письмові заперечення та додаті матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочинів, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Згідно з ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Прокурором доведено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 408 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного строком до 60 днів. Застосування більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, беручи до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, враховуючи, характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194,196-197, 205, 309-310, 369-372, 392-393, 395 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області капітана юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 22025040000001977 від 06.10.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.4 ст. 408 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 19 квітня 2026 року, без визначення розміру застави.
Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1