19 лютого 2026 рокусправа № 380/22962/25
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 07.11.2025 № 913300811704 щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020, починаючи з 29.10.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач дотрималась усіх вимог для підтвердження свого права на зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020. Однак, в силу того, що позивач набула пенсійного віку - вона стала непрацездатною особою і цей факт не залежить від її волевиявлення, однак, вона продовжувала (з 26.06.2006 по 12.04.2020 та з 01.05.2020 по 30.04.2026) та продовжує станом на сьогодні, згідно довідок про отримання допомоги від 28.10.2025 №260309-2067 та 12.05.2025 №260309-827 відповідно здійснювати догляд за своєю донькою як за особою, яка має інвалідність І групи. Таким чином, неправомірними на думку позивача є посилання відповідача на відсутність підстав зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020 з підстав, які є непереборними обставинами та ніяким чином не впливають на статус позивачки як матері - близького родича, яка має повноваження та моральний обов'язок щодо догляду за своєю непрацездатною з дитинства донькою. Вказує, що невиконання належним чином обов'язку стосовно сплати єдиного внеску, або не подання (не відображення) відповідної звітності відповідним органом не може ставити в залежність право позивача на пенсійне забезпечення, - до необхідності дотримання формальностей, які не від нього не залежать. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 26 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача1, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що заява позивача була розглянута 07.11.2025 структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким прийнято рішення № 913300811704 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, оскільки заявниця є непрацездатною особою (отримує пенсію за віком як мати інваліда з дитинства). Вказує, що ОСОБА_1 призначено з 27.05.2013 дострокову пенсію по віку як матері інваліда з дитинства, тому відповідно до п.1 Закону № 1058-IV з цієї дати вона належить до категорії непрацездатних громадян. Зазначає, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 відсутні дані про сплату страхових внесків за період здійснення догляду з 01.05.2013 по 12.04.2020 роки. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від відповідача2, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та відповідно за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 07.11.2025 № 913300811704. Отже вважає, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України є неналежним відповідачем у справі, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не приймалося рішення про відмову у призначенні пенсії. Зазначає, що дана позиція узгоджується з позицією викладеною в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах № 380/6218/24, №500/1216/23, № 240/16372/23.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
ОСОБА_1 з 27.05.2013 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач є матір'ю особи, яка має інвалідність І групи та у періоди з 26.06.2006 по 12.04.2020 та з 01.05.2020 по 30.04.2026 здійснювала та здійснює постійний догляд за особою, що має інвалідність І групи, що підтверджується довідками від 28.10.2025 №260309-2067 та 12.05.2025 №260309-827 відповідно.
29.10.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020 до страхового стажу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуло вказану заяву та прийняв рішення від 07.11.2025 № 913300811704 про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю з 01.05.2013 по 12.04.2020 з тих підстав, що позивач досягла пенсійного віку, є непрацездатною особою та отримує пенсію за віком як мати інваліда з дитинства.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні страхового стажу, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, визначено в статті 11 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Абзацом 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Окрім цього, в статті 1 Закону №1058-IV визначено, що терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ).
Так, згідно пункту «є» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
З огляду на вищевказані положення пункту 9 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV та пункту «є» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ, передбачено зарахування до стажу роботи час догляду за особою з інвалідністю, а саме з І групою.
В спірному випадку, позивачка є матір'ю особою з інвалідністю І групи, що підтверджується копією висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду.
Пунктом 9 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV передбачено також вимоги до особи, яка здійснює догляд: така особа має бути непрацюючою, однак працездатною.
Непрацездатна особа - це громадянин, який через вік (досягнення пенсійного віку) або стан здоров'я (інвалідність I, II, III групи, включаючи дітей-інвалідів) не має здатності до повноцінної трудової діяльності. Також до цієї категорії належать особи, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника.
Так, позивачка є непрацюючою, однак перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV), починаючи з 27.05.2013.
Таким чином, до страхового стажу особи зараховується період, в якому непрацюючі працездатні особи, які доглядають дитину-інваліда віком до 16 років, інваліда І групи
Підсумовуючи, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для зарахування позивачу до страхового стажу періоду догляду за особою з інвалідністю І групи, а тому рішення ПФУ в Закарпатській області від 07.11.2025 № 913300811704 про відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю І групи з 01.05.2013 по 12.04.2020 прийнято правомірно.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-248, 256, 294, 295 КАС України, суд,
1. В позові ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії- відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 19.02.2026.
СуддяКоморний Олександр Ігорович