03 лютого 2026 року Справа № 160/32411/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГорбалінського В.В.
за участі секретаря судового засіданняФіліпенко А.С.
за участі:
представник позивача представник відповідача Афонін О.В. Дудко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 27А, код ЄДРПОУ 43441896) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
12.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0446120708 від 04.08.2025 року.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зокрема, представник зазначає, що наказ на проведення перевірки не містить інформації про фактичні підстави для проведення перевірки. Вказує, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, що зумовили необхідність проведення перевірки, натомість, контролюючий орган обмежився лише формальним посиланням на норми, що регулюють питання призначення перевірки, що, на думку представника позивача, ставить під сумнів правомірність призначення та проведення самої фактичної перевірки та, як наслідок, прийняття відповідачем за її результатами спірного податкового повідомлення-рішення.
Крім того, представник позивача вказує, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зокрема, представник зазначає, що позивач отримує оплату за товар згодом від ТОВ «НоваПей» на свій банківський рахунок (тобто у безготівковій формі) у рамках Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (для суб'єктів господарювання), а така операція між Позивачем та ТОВ «НоваПей» не є розрахунковою операцією, оскільки має місце безготівковий розрахунок «з банківського рахунку на банківський рахунок». Тобто ні Позивач, ні платіжна установа ТОВ «НоваПей» не приховують ніяких платежів. Розрахункова операція відбувається у місці видачі товару покупцю (місце реалізації товару), де ТОВ «НоваПей» приймає від покупця кошти, картки тощо, та на підтвердження цього видає покупцю розрахунковий документ (фіскальний чек), який й підтверджує факт оплати товару покупцем.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.
02.01.2026 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у наказі від 25.06.2025 №4109-п ГУ ДПС у Дніпропетровській області на проведення перевірки міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України. Доповідною запискою управління податкового аудиту ініційовано призначення перевірки здійснення ТОВ «ЛАНДАМНН» господарської діяльності на виконання вимог листа Державної податкової служби України від 22.04.2025 №11066/7/99-00-07- 03-04-07 «Щодо проведення розрахункових операцій через ТОВ «НОВАПЕЙ». Таким чином, відповідач вважає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області дотримано вимоги щодо оформлення наказу на проведення перевірки та на його думку, у контролюючого органу були належні підстави для проведення фактичної перевірки.
Крім того, відповідач зазначив, що ТОВ «Нова Пей» не є банком і не має банківської ліцензії, водночас не є транспортною компанією, не виконує функцій служби доставки та не має права вести діяльність в сфері матеріального виробництва та торгівлі, також не здійснює банківські операції в розумінні Закону № 265. Водночас, відповідач вказав, що компанія має статус фінансової установи та включена до відповідного реєстру Національного банку України, як оператор послуг платіжної інфраструктури. На думку відповідача, повноваження обмежуються виключно функціями з переказу коштів, тобто виконання інструкції клієнта щодо передачі певної суми іншій особі без зарахування коштів на банківські рахунки компанії. Таким чином, як вважає відповідач, у відділенні ТОВ «Нова Пошта» не відбувається приймання післяплати за поштове відправлення, а ТОВ «Нова Пей» фактично виконує технічну операцію з отримання готівкових та безготівкових коштів від фізичної особи-платника для подальшого переказу, не залежно від того є він покупцем товару чи ні. Як вказує відповідач, сам по собі факт того, що у конкретному випадку цей переказ здійснюється у момент доставки покупцю (споживачу), а далі ці кошти переводяться на користь відправника - продавця товару, жодним чином не повинно впливати на обсяг обов'язків сторін купівлі- продажу. Це створює ситуацію, у якій логістична компанія ТОВ «Нова Пошта» самоусунулась від проведення розрахунків за товари та послуги, взагалі не проводить будь-яких розрахунків у відділеннях та використовує як посередника для отримання грошових коштів фінансового посередника ТОВ «Нова Пей». Фактично покупець (споживач) передає гроші безпосередньо продавцю, а третя особа (якою виступає компанія «Нова Пей») лише здійснює їх передачу. Таким чином, на переконання відповідача, недотримання вимоги видати фіскальний касовий чек на конкретну операцію яка ними здійснюється з боку компанії або продавця товару порушує законодавчо гарантовані права споживача, в частині фіскального контролю, прозорості обігу торгівельної виручки та сплати податків.
15.12.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.
18.12.2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечував, та підтримав позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
03.02.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла додаткові пояснення, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві та відповіді на відзив, та окремо зазначено, що, оскільки факт виконання договору купівлі-продажу товару обумовлений саме отриманням товару покупцем, а тому, продавець зобов'язаний забезпечити отримання покупцем розрахункового документа, який підтверджує факт оплати покупцем товару. Відповідно, така операція має ознаки розрахункової в розумінні Закону №265, а застосування РРО при її проведенні є обов'язковим.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, у відповіді на відзив та письмових поясненнях, які надавались на адресу суду, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, заперечення на відповідь на відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» (код ЄДРПОУ 43441896) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, дата запису: 09.01.2020 року, номер запису: 12241020000093219, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС Дніпропетровській області.
Основним видом діяльності за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі наказу від 25.06.2025 року за № 4109-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЛАНДМАНН» (код ЄДРПОУ 43441896) за адресою: м. Дніпро проспект Дмитра Яворницького, буд. 27/А» проведено фактичну перевірку господарської одиниці - офіс, що розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 27А, суб'єкта господарської діяльності - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛАНДМАНН», ідентифікаційний код юридичної особи 43441896 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманих особами).
30.06.2025 року за результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки №2905/04/36/07/08/РРО/43441896.
Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ «ЛАНДМАНН»:
- проведення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО на загальну суму - 7 154 158,00 грн., що отримані на розрахунковий рахунок через платіжну систему ТОВ «Новапей» (грошові перекази). Перший випадок 7 154,62 грн. дата події 02.10.2024. Згідно наявної інформації інформаційних систем ДПС України СОД РРО в період з 02.10.2024 по 24.06.2025 фіскалізовано розрахункових операцій в безготівковій формі на загальну суму 65 872,00 грн. (витяг з баз ДПС додаток до акту). Враховуючи вище наведене встановлено порушення на загальну суму 7 088 286,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки №2905/04/36/07/08/РРО/43441896 від 30.06.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення №0446120708 від 04.08.2025 року.
Відтак, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність податкових повідомлень-рішень №0446120708 від 04.08.2025 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо правомірності призначення перевірки, суд зазначає про таке.
Пунктом 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (надалі - ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи виконують такі функції: 19-1.1.14. здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; 19-1.1.16. здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; 19-1.1.17. проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Пунктом 81.3 статті 81 ПК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Суд наголошує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та пред'явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (формальна підстава).
Суд установив, що перевірка ТОВ «ЛАНДМАНН» проведена посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідно до рішення керівника контролюючого органу, а саме: наказу від 25.06.2025 року за № 4109-п.
Посадові особи контролюючого органу були допущені до фактичної перевірки позивача та провели таку перевірку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17 вказала, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно він прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Суд, перевіряючи законність призначення та проведення фактичної перевірки, установив, що у наказі № 6-п від 03.01.2024 року наявне посилання на, як на підставу, на підпункт 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, у якій сформулював висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв'язку із статтею 81 ПК України під час розгляду подібних спорів.
Так, у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Так, у постанові від 06 лютого 2026 року у справі №340/16308/22 Верховний Суд вказав, що з огляду на усталену і сформовану позицію Верховного Суду з питання застосування підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 і пункту 81.1 статті 81 ПК України, слід з'ясовувати підстави, встановлені ПК України для призначення фактичної перевірки та їх належне відображення в наказі про проведення перевірки, так і встановити яка саме фактична підстава для проведення такої мала місце конкретно у цій справі.
Суд, перевіряючи законність призначення фактичної перевірки, установив, що відповідачем вказано про наявність конкретні підстави проведення перевірки, які визначені пунктом 80.2 статті 80 ПК України, а саме на лист ДПС від 22.04.2025 року за №11066/7/99-00-07-03-04-07 «Щодо проведення розрахункових операцій через ТОВ «НОВАПЕЙ».
Зі змісту вказаного листа вбачається, що із метою контролю вимог законодавства з питань порядку здійснення платниками податків розрахунків вибірково проаналізовано дані Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій у частині операцій із приймання коштів для їх переказу надалі на адреси платників податків, що створювалися ТОВ «НОВАПЕЙ» в період з 01.03.2025 по 24.03.2025 (включно), та мають бути фіскалізованими. Проведеним аналізом зазначеної інформації встановлено: 53 суб'єктів господарювання (далі - СГ), наведених у додатку 1, які у зазначеному періоді отримали грошові перекази, здійснені ТОВ «НОВАПЕЙ», сума яких перевищує загальний обсяг проведених розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій / програмні ресторатори розрахункових операцій (далі - РРО / ПРРО) більш ніж на 10 тис. грн, що може свідчити про здійснення розрахунків, які не були проведені через РРО / ПРРО; 51 СГ, наведений у додатку 2, що у зазначеному періоді отримав грошові перекази, здійснені ТОВ «НОВАПЕЙ», має зареєстровані РРО / ПРРО, однак розрахунок через РРО / ПРРО на відповідні суми відсутній; 737 СГ, наведених у додатку 3, які у зазначеному періоді отримали грошові перекази, здійснені ТОВ «НОВАПЕЙ», та які не мають зареєстрованих РРО / РССП.
Суд дослідивши зміст листа ДПС від 22.04.2025 року за №11066/7/99-00-07-03-04-07 вказує, що зміст даного листа не вказує на наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення ТОВ «ЛАНДАМНН» податкового законодавства.
Вказаний лист містить інформацію про ймовірність здійснення розрахунків, які не були проведені через РРО / ПРРО невизначеними суб'єктами господарювання та за участі ТОВ «НОВАПЕЙ» в період з 01.03.2025 по 24.03.2025 (включно).
Відтак, зміст листа ДПС від 22.04.2025 року за №11066/7/99-00-07-03-04-07 не вказує про наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення ТОВ «ЛАНДАМНН» податкового законодавства.
Оскільки відповідач не довів наявність підстав, визначених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, для призначення фактичної перевірки ТОВ «ЛАНДАМНН», тому суд доходить висновку про незаконність призначення та проведення такої фактичної перевірки.
Зазначені порушення процедури проведення перевірки є самостійними підставами для визнання висновків такої перевірки необґрунтованими, що тягне за собою скасування прийнятих, за її наслідками, актів індивідуальної дії, тобто оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №816/501/16 та у постанові від 01.06.2022 року у справі №520/7331/21.
Щодо встановленого контролюючим органом порушення в ході фактичної перевірки позивача порушення норм Закону №265/95-ВР, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Абзацом дев'ятнадцятим статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі- Положення).
Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
У відповідності до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до п.15 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР у період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання застосовується у таких розмірах:
25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом вказує про порушення податкового законодавства, а саме: непроведення позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані РРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів на суму 7 088 286,00 грн.
Так, згідно із абзацами 5, 6 статті 2 Закону №265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Тобто, згідно норм чинного законодавства, розрахунковою операцією, серед іншого є така операція, коли суб'єкт господарювання приймає (отримує) від покупця готівкові кошти, платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо безпосередньо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що суб'єкти господарювання, які здійснюють приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
При цьому, місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
За правилами пунктів 12, 14 частини 1 статті 9 Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо); при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Як встановлено судом, ТОВ «ЛАНДМАНН» здійснює продаж товарів для сільського господарства, основний обсяг яких складають шини для сільськогосподарської та індустріальної техніки, решта - камери, диски, системи підкачування шин, запасні частини, технічні рідини тощо.
Для продажу відповідних товарів ТОВ «ЛАНДМАНН» приєднався до УГОДИ КОРИСТУВАЧА MARKETPLACE ADAM.
Згідно угоди УГОДИ КОРИСТУВАЧА MARKETPLACE ADAM, Marketplace ADAM - програмний продукт (комп'ютерна програма) у вигляді онлайн-платформи Marketplace ADAM, що розміщений в мережі Інтернет на веб-сайті під доменним ім'ям adam.ua, у тому числі у його версії у вигляді мобільного застосунку, і належить ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АДАМ УА» (ідентифікаційний код юридичної особи 44595965), який призначений для інформування про товари та/або послуги суб'єктів господарювання та/або надання можливості дистанційним способом вчиняти електронні правочини щодо їх придбання (укладання договорів купівлі-продажу) з використанням Marketplace ADAM відповідно до цієї Угоди користувача Marketplace ADAM (далі - Угода).
Відповідно до п. 7.1.3 Угоди, під час оформлення Замовлення Відвідувач Сайту може обрати спосіб оплати Товару з тих, що пропонуються Продавцем на Marketplace ADAM, якими можуть бути, зокрема: оплата під час отримання Товару (післяплата) від особи, що здійснює доставку Товару (експедитора, оператора поштового зв'язку, іншого перевізника) у їх відділенні чи кур?єра шляхом переказу грошових коштів у розмірі вартості Товару на користь особи, яка за дорученням Продавця має право отримати оплату за Товар (ТОВ «НоваПей», АТ «Укрпошта», ТОВ «ТК «САТ» або інша особа), з оплатою за такий переказ (комісії) за рахунок Платника.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується контролюючим органом, що для ведення господарської діяльності ТОВ «ЛАНДМАНН» укладено Договір про надання послуг з організації перевезення відправлень та Договір про надання послуг поштового зв'язку та організації перевезення великогабаритних відправлень, зокрема, з ТОВ «Нова пошта» та Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунків з ТОВ «НоваПей».
Згідно з п. 3.1. Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, ТОВ «Нова пошта» як Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Замовника (ТОВ «ЛАНДМАНН») організувати перевезення відправлення й надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а Замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених Договором.
Згідно з п. 3.1. Договору про надання послуг поштового зв'язку та організації перевезення великогабаритних відправлень, на умовах передбачених цим Договором та Правилами ТОВ «Нова пошта», як Оператор зобов'язується за плату надати Користувачу (ТОВ «ЛАНДМАНН») послуги поштового зв'язку, послуги з організації перевезень великогабаритних відправлень, а також інші додаткові послуги та сервіси, що пов'язані з наданням послуг поштового зв'язку та з організації перевезень великогабаритних відправлень, а Клієнт (Користувач) зобов'язується їх прийняти та оплатити.
Згідно з п. 1.1. Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (для суб'єктів господарювання) ТОВ «НоваПей», як Платіжна установа, бере на себе обов'язки щодо надання Отримувачу (ТОВ «ЛАНДМАНН») платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, в тому числі приймання Платежів на користь Отримувача, а Отримувач зобов'язується сплатити винагороду за надані Платіжною установою платіжні послуги відповідного до умов Договору. Умови та порядок надання ТОВ «НоваПей» фінансових платіжних послуг визначаються Правилами надання платіжних послуг у ТОВ «НоваПей», що розміщені на сайті ТОВ «НоваПей» https://novapay.ua/.
Тобто, підсумовуючи наведене, суд вказує, що фактично позивач здійснює продаж товарів різного асортименту через мережу Інтернет шляхом розміщення на онлайн-платформі Marketplace ADAM.
Купівля-продаж товару відбувається наступним чином, а саме:
Покупець онлайн через мережу Інтернет замовляє товар, цей товар доставляється за допомогою різних перевізників у точки видачі (у тому числі, відділення нової пошти), де покупець його отримує та оплачує послуги з перевезення (безпосередньо перевізнику) та вартість товару (фінансовому посереднику, який після отримання від покупця грошових коштів перераховує їх у безготівковій формі на банківський рахунок позивача, на підставі укладеного з ним договору.
З наведеного вбачається, що при реалізації товарів через онлайн-платформу Marketplace ADAM, ТОВ «ЛАНДМАНН» не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для ТОВ «ЛАНДМАНН» є безготівковими.
При цьому, реалізація товару через мережу Інтернет не передбачає в собі чітко визначеного місця реалізації товару (послуги), а за місцем проведення розрахунку за товар позивач не отримує коштів. Такі грошові кошти надходять ТОВ «ЛАНДМАНН» в безготівковій формі.
В свою чергу, розрахунки у готівковій формі безпосередньо з ТОВ «ЛАНДМАНН» не здійснюються, всі розрахунки проводяться із залученням фінансових компанії.
Загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури визначає Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 року №1591-IX (далі Закон №1591-IX).
Пунктом 53 ч.1 ст.1 Закону №1591-IX визначено, що переказ коштів без відкриття рахунку платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Відповідно до пунктів 56, 57 ч.1 ст.1 Закону №1591-IX, платіжна картка електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Платіжна операція будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Частиною 2 ст.41 Закону №1591-IX визначено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.
Разом з тим, Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022 року, визначено, що безготівкові розрахунки перерахування коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, унесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.
Згідно з пунктом 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення) готівкові розрахунки - платежі готівкою суб'єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Пунктом 10 Положення регламентовано, що розрахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття поточного рахунку шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, для подальшого її переказу на рахунки інших суб'єктів господарювання або фізичних осіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що якщо споживач (клієнт) замовив товар на вебсайті продавця (зокрема, в інтернет-магазині) і не здійснював передоплату, а доставку товару здійснила служба доставки на підставі договору про передачу такій службі товару для доставки покупцю, то реєстратор розрахункових операцій застосовує служба доставки, безпосередньо при передачі товару покупцю та отримання оплати від нього (в тому числі із застосування сервісів переказу коштів).
В даному випадку, дії продавця товару не матимуть ознак розрахункової операції, оскільки, в момент придбання товару оплату проведено у відділені служби кур'єрської доставки або поштовому відділені чи в іншому місці доставки.
Враховуючи викладене, суд зазначає про безпідставність посилання контролюючого органу на пункт 11 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», яким визначено, що покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар та на абзац 3 п. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», яким визначено, що розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги), з огляду на викладене вище, оскільки як вже зазначалося судом, в даному випадку позивач, в даний спосіб, здійснюючи відправлення товару на замовлення із можливою оплатною передачею такого товару не має ознак розрахункової операції, а відтак застосування норм, які стосуються СОД РРО не застосовуються.
Більш того, отримавши замовлення в інтернет-магазині без здійснення покупцем передоплати, на стадії передачі товару службі доставки продавець не може безперечно знати, що покупець гарантовано придбає товар та відповідно здійснить переказ коштів. Тобто, на стадії відправки товару продавцем господарська операція фактично не є завершеною і він не може контролювати ані саму подію завершення, ані момент здійснення такої операції.
Таким чином суд вважає, що відповідно до норм чинного законодавства, сама суть проведення розрахункових операцій через РРО та видачі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків) при розрахунках із суб'єктами господарювання у готівковій формі чи за допомогою банківських карток полягає у тому, щоб суб'єкт господарювання вів прозорий та відкритий облік господарської діяльності, показував усі доходи та не приховував будь-якої готівки, яка не обліковується, внаслідок чого до державного бюджету у повному обсязі надходитимуть податки.
Отже, на переконання суду позивач здійснюючи свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, отримував грошові кошти у безготівковій формі від ТОВ «НоваПей», не приховуючи будь-якого доходу.
Більш того, під час проведення перевірки контролюючим органом не було виявлено будь-яких порушень щодо невідповідності реального обсягу здійснених господарських операцій наявній документації щодо діяльності позивача.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.04.2021 року у справі №520/7835/19, у зв'язку з її нерелевантністю до спірних правовідносин, оскільки у вказаній постанові судом надавалась оцінка проведення коштів при розрахунках через системи LiqPay, WayForPay, а не через NovaPay при відправці продавцем товару на умовах післясплати через ТОВ «НОВА ПОШТА».
У спірних правовідносинах позивач не використовував послуги еквайрингу у дистанційному режимі систем LiqPay і WayForPay платіжних сервісів ПриватБанку і ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», а розрахунки покупців із ним не здійснюються в мережі Інтернет за допомогою персональних комп'ютерів та/або інших мобільних пристроїв та з використанням банківських платіжних карток.
Крім того, позивач взагалі не здійснював продаж товарів на умовах повної передоплати із застосуванням платіжних сервісів LiqPay і WayForPay, а тому алгоритм продажу товару та його оплати, щодо яких висловила свою позицію колегія суддів Верховного Суду, є зовсім іншим ніж той, з яким працює позивач.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Згідно з ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірного рішення.
Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв'язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 24 224,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 27А, код ЄДРПОУ 43441896) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0446120708 від 04.08.2025 року.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 27А, код ЄДРПОУ 43441896) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 24 224,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду буде складений до 13 лютого 2026 року, згідно з вимогами ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський