19 лютого 2026 року
м. Черкаси
Справа № 711/4980/25
Провадження № 22-ц/821/167/26
Категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О.В., Новікова О. М.,
за участю секретаря - Кукушкіної О. А.,
учасники справи:
позивач - Головне управління Національної поліції в Черкаській області,
представник позивача - Макогін Ірина Володимирівна,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - адвокат Чернявський Анатолій Леонідович,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Головного управління Національної поліції в Черкаській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року Головне управління Національної поліції України звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.12.2024 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Hyundai Accenet, та рухаючись у місті Черкаси по проїзній частині вулиці Чехова зі сторони вулиці Надпільна в напрямку до вулиці Гоголя на нерегульованому перехресті (світлофорний об'єкт не працював) з вулицею Благовісна, поблизу будинку № 517, що по вулиці Благовісна, проявив неуважність та порушив вимоги Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення зі спеціалізованим автомобілем Mitsubishi Outlender під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі вулиці Благовісна, зі сторони вулиці Кобзарська в напрямку до вулиці Юрія Іллєнка.
Вина ОСОБА_1 встановлена Придніпровським районним судом м. Черкаси в ухвалі від 04.03.2025, якою відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілою та кримінальне провадження стосовно нього закрито.
Внаслідок ДТП, спеціалізований автомобіль Mitsubishi Outlender, власником якого є Головне управління Національної поліції України, отримав механічні пошкодження, чим завдано позивачу матеріального збитку на суму 720 001,05 грн.
ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (страхова компанія заподіювача шкоди) було відшкодовано 156 800 грн (страхова виплата) позивачу.
Позивач вважає, що відповідач має доплатити йому різницю між вартістю фактично завданої шкоди (вартість матеріального збитку) та страховою виплатою, що складає 563 201,05 грн, оскільки відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано в повному обсязі розмір матеріального збитку, завданого позивачу, то останній вимагає стягнути з відповідача відповідну суму коштів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2025 року в задоволені позовних вимог Головного управління Національної поліції України відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів, які надали б суду можливість об'єктивно визначити дійсний розмір матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження його службового автомобіля. До того ж, знаючи про зміст заперечень відповідача, сторона позивача не заявляла клопотань про призначення судом експертизи для визначення розміру матеріального збитку та не скористалась своїм правом надання суду інших доказів, зокрема щодо технічного стану свого пошкодженого службового автомобіля відразу після ДТП.
Судом визнано висновок експертного дослідження неналежним доказом, оскільки в ньому відсутня інформація про те, що висновок підготовлено до суду та попередження експерта про кримінальну відповідальність.
Таким чином, позивачем не доведено належним чином розмір матеріального збитку, тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 13.11.2025, представник Головного управління Національної поліції України - Макогін І. В., вважаючи рішення суду першої інстанції ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухвалені рішення судом першої інстанції безпідставно відхилено висновок експертного дослідження Черкаського НДЕКЦ МВС України від 17.04.2025, наданий позивачем на підтвердження розміру матеріального збитку, оскільки судом помилково застосовано до наданого позивачем висновку експертного дослідження положення статей 102, 106 ЦПК України, яким визначено вимоги до висновку експерта.
Крім того, у рішенні відсутні доводи того, що відсутність відповідача під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених в експертному дослідженні розрахунків.
Щодо показання одометра, то суд першої інстанції безпідставно посилається на зазначення у висновку експертного дослідження обмеження достовірності, а саме «що висновки цього дослідження є достовірними за умовами, що показники одометра (лічильника пробігу) автомобіля відповідають його дійсному пробігу, а одометр не піддавався впливу з метою фальсифікації його показників».
Так, при складанні висновку експертного дослідження ОСОБА_3 виходив із нормативного нульового пробігу пошкодженого автомобіля через несправність одометру, що відповідає положенням п. 7.11 Методики. У даному автомобілі пошкоджено електрообладнання, що ніяк не є фальсифікацією.
Тому вищевказане посилання не може бути причиною для відхилення висновку експертного дослідження, та взагалі не відповідає положенням Методики.
Скаржник звертає увагу на те, що автомобіль позивача на даний час не відремонтований. Експлуатація автомобіля із пошкодженнями, що зафіксована у висновку експертного дослідження, а саме на ілюстративній таблиці, взагалі унеможливлює його використання за призначенням без ремонту, так як має значні пошкодження.
Крім того, у випадку незгоди з визначеною позивачем сумою матеріальних збитків. Або з висновком експертного дослідження, сторона відповідача не була позбавлена можливості звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про призначення у справі відповідної експертизи. Відповідач таким процесуальним правом не скористався, не надавши суду будь-яких доказів, які б спростували доводи та розрахунки позивача.
Відзив на апеляційну скаргу.
10.12.2025 від представника ОСОБА_1 - адвоката Чернявського А. Л. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належним чином розмір матеріального збитку.
Позивачем не надано суду жодного доказу (висновок експерта за результатами проведення автотехнічної експертизи, схема ДТП тощо), які б доводили, що пошкодження автомобіля Mitsubishi Outlender були спричинені саме ДТП, яке сталася 10.12.2024 за участю ОСОБА_1 , а наданий позивачем висновок експертного дослідження №ЕД-19/124-24/17929-АВ від 17.04.2025 щодо розміру завданої шкоди, на думку скаржника, є недопустимим доказом.
Фактичні обставини справи
10.12.2024 близько 11 год 30 хв відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в місті Черкаси по проїзній частині вулиці Чехова зі сторони вулиці Надпільна в напрямку до вулиці Гоголя на нерегульованому перехресті (світлофорний об'єкт не працював) з вулицею Благовісна, поблизу будинку № 517, що по вулиці Благовісна, всупереч вимог п.п. 2.3. «б», 16.11 Правил дорожнього руху України та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не зупинив керований ним автомобіль Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , а продовжив рух на перехрестя та допустив зіткнення зі спеціалізованим автомобілем Mitsubishi Outlаnder, реєстраційний номер НОМЕР_2 (на синьому фоні), під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі вулиці Благовісна, зі сторони вулиці Кобзарська в напрямку до вулиці Юрія Іллєнка. В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а пасажир автомобіля відповідача - ОСОБА_4 - отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
За фактом події ДТП було розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12024250310004023 від 10.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2025 відповідне кримінальне провадження закрите у зв'язку з примиренням обвинуваченого ОСОБА_1 з потерпілою ОСОБА_4 і звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України (судова справа №711/1323/25) (а.с. 34-35).
Власником службового автомобілю АП САП - МП (на базі а/м марки «Mitsubishi» моделі Outlander), номерний знак НОМЕР_2 , є ГУ НП в Черкаській області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 33).
Наказом Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області «Про закріплення транспортних засобів» від 08.07.2024 №251 службовий автомобіль (СРПП) Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер 241280, 2023 року випуску, штатна група-АГР закріплено, зокрема, за начальником СРПП відділу поліції діяльності № 2 Черкаського РУП ГУНП капітаном поліції Медведенком С. М. (а.с. 31-32).
За результатами службового розслідування щодо обставин зазначеної події ДТП за участю службового автомобіля ВПД №2 Черкаського РУП ГУНП «Mitsubishi Outlаnder», д.н.з. НОМЕР_2 (на синьому фоні), дисциплінарною комісією ГУ НП в Черкаській області складений висновок від 25.12.2024 відповідно до якого не встановлено порушень службової дисципліни в діях окремих поліцейських Черкаського РУП ГУНП, зокрема, капітана поліції ОСОБА_2 (а.с. 24-28).
Згідно листа ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 20.03.2025 за вих. №240001220936-2 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на момент події ДТП була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-220432472. Розмір франшизи за таким полісом складає 3 200 грн (а.с. 30).
На підставі заяви представника ГУ НП в Черкаській області від 14.03.2025, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 20.03.2025 здійснило виплату на користь ГУ НП в Черкаській області страхового відшкодування в розмірі 156 800 грн в якості покриття матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження службового автомобіля «Mitsubishi Outlаnder», д.н.з. НОМЕР_2 , у ДТП, що сталося 10.12.2024 за участю відповідача (а.с. 9, 29, 30).
За замовленням позивача судовим експертом Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Науменком В. С. було проведено транспортно-товарознавче дослідження автомобіля АП САП-МП, номерний знак НОМЕР_2 , за результатом якого складений висновок експерта №ЕД-19/124-24/17929-АВ від 17.04.2025 (а.с. 10-23).
Згідно змісту відповідного висновку ринкова вартість автомобіля АП САП - МП (на базі а/м марки «Mitsubishi» моделі «Outlander»), номерний знак НОМЕР_2 , після ДТП станом на 10.12.2024 складає 258 784,95 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу станом на 10.12.2024 - 658 599,11 грн, вартість матеріального збитку станом на момент проведення дослідження - 720 001,05 грн.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Між сторонами існує спір щодо порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Частиною 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Крім того, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Частина 1 ст. 14 та ч. 1 ст. 18 вказаного Закону передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону та згідно укладеного договору.
Згідно приписів ч. ч. 1-3 ст. 27 зазначеного спеціального Закону страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу; його евакуацією у визначених межах; оплатою послуг стоянки.
Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає, зокрема вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту.
Слід врахувати, що відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З урахуванням викладеного вище правового регулювання правовідносин у сфері відшкодування збитків, завданих внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, у аспекті встановлених у даній справі фактичних обставин слід прийти до таких висновків.
Як зазначалося вище, в силу вимог ст. 1194 ЦК України та зважаючи на правові висновки Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18, винуватець ДТП, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, відшкодовує потерпілій особі збитки, які залишилися після виплати страхового відшкодування.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що факт ДТП, факт завдання позивачу матеріального збитку внаслідок ДТП та отримання позивачем від ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суми страхового відшкодування у повному обсязі в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, завдану майну, за вирахуванням франшизи, тобто в розмірі 156 800 грн, не заперечуються сторонами.
Предметом спору є недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для повного поновлення його прав та необхідність відшкодування відповідачем позивачу матеріальних збитків в повному обсязі.
У свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач заперечував наявність своєї вини у спричиненні ДТП та посилався на необґрунтованість визначеного позивачем розміру матеріального збитку.
Вина відповідача у спричиненні ДТП підтверджується ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2025 у справі №711/1323/25, якою суд закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Підставою закриття кримінального провадження стало примирення обвинуваченого ОСОБА_1 з потерпілою.
Колегія суддів звертає увагу, що передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, є встановлення у діях обвинуваченого всіх елементів складу кримінального правопорушення, зокрема як тих, які складають об'єктивну сторону (в даному випадку - протиправне діяння, яке полягає у порушення вимог ПДР), так і тих, які складають суб'єктивну сторону (вина у формі умислу по відношенню до діяння з порушення вимог Правил дорожнього руху та вина у формі необережності по відношенню до наслідків ДТП).
За таких обставин доводи сторони відповідача про відсутність доказів його вини у спричиненні ДТП є необґрунтованими.
Щодо розміру матеріального збитку, завданого позивачу.
Обґрунтовуючи розмір позовних вимог в частині відшкодування матеріальних збитків, позивач посилався на висновок експертного дослідження № ЕД-19/124-24/17929-АВ від 17.04.2025, складений за замовленням позивача.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши наданий доказ, прийшов до помилкового висновку, що висновок експертного дослідженняне відповідає ознакам допустимості та належності, виходячи із наступного.
У ч. 6 ст. 106 ЦПК України, яка регламентує проведення експертизи на замовлення учасників справи зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначений висновок було виконано до пред'явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, указаний висновок не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, а особа, яка його виконувала, має кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю «Визначення вартості автотранспортних засобів, розміру матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу, стаж експертної роботи з 2019 року, тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 та від 18 квітня 2024 року у справі № 701/453/21.
Згідно з пунктом 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 та зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.
Крім того, доводи відповідача про те, що його не було викликано для проведення огляду колісного транспортного засобу для проведення експертного дослідження, не є обґрунтованими, оскільки відповідач не навів об'єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених в експертному дослідженні розрахунків.
Відповідач стверджує, що у висновку експертного дослідження від 17.04.2025 № ЕД-19/124-24/17929-АВ не зазначено, що експерт був попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, однак вказане пояснюється відмінністю між висновком експерта та висновком експертного дослідження. Так, згідно пункту 4.23 Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 зі змінами, зазначено, що у висновку експертного дослідження опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку. Тому вказані доводи є безпідставними.
Таких самих висновків щодо висновків експертних досліджень дійшов і КЦС ВС у постанові від 23.11.2020 року у справі № 643/10751/16.
Таким чином, колегія суддів, дослідивши висновок експертного дослідження, вважає що наданий висновок відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 та зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395.
Із висновку експертного дослідження від 17.04.2025 № ЕД-19/124-24/17929-АВ, складеного старшим судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України Науменком В. С., вбачається, що до розрахованого розміру матеріального збитку входить вартість відновлювальних робіт (28 990,00 грн), вартість матеріалів (35 673,91 грн), вартість складників (593 935,20 грн) та втрата товарної вартості (61 401,94 грн).
Колегія суддів зауважує, що у випадку незгоди з визначеною сумою матеріальних збитків, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості подати до суду клопотання про проведення у справі відповідної судової експертизи, враховуючи те, що на час розгляду справи судом пошкоджений в наслідок ДТП спеціалізованим автомобілем Mitsubishi Outlаnder, реєстраційний номер НОМЕР_2 не був відремонтований.
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.
Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 у справі № 523/5890/15-ц зазначено, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. В зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №565/1210/19, у постанові від 21.12.2020 у справі №911/286/20 та у постанові від 12.07.2023 у справі № 591/1861/22.
Як вбачається з матеріалів справи позивач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення транспортного засобу після ДТП.
Оскільки автомобіль АП САП-МП (на базі а/м марки «Mitsubishi» моделі Outlander), номерний знак НОМЕР_2 , на час розгляду справи в суді не відремонтовано, то сума вартості матеріалів (35 673,91 грн) та вартості складників (593 935,20 грн) підлягає зменшенню на суму ПДВ, що становить 20 %.
При визначенні розміру збитку та врахуванні при цьому ПДВ, суд враховує постанову КЦС ВС від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22.
Отже, розмір збитку, який ОСОБА_1 має компенсувати ГУ НП в Черкаській області становить 437 279,23 грн з розрахунку: 28 990,00 грн + ((35 673,91 грн + 593 935,20 грн) 20 %) + 61 401,94 грн = 437 279,23 грн.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд першої інстанції не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги матеріального і процесуального права, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки і дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно приписів ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Черкаській області підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з вищенаведених підстав.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги Головного управління Національної поліції в Черкаській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного Управління Національної поліції в Черкаській області матеріальні збитки, спричиненні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 437 279,23 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2026 року.
Головуюча Л. І. Василенко
Судді О.В. Карпенко
О.М. Новіков