Провадження № 11-кп/821/379/26 Справа № 705/6075/25 Категорія: п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
17 лютого 2026 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26 січня 2026 року
Ухвалою, що оскаржується, ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 26 січня 2026 року до 26 березня 2026 року, включно.
При прийнятті такого рішення, суд врахував ступень тяжкості кримінальних правопорушень, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_9 , які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів. Окрім того, суд вказав, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. На існування наведених ризиків вказує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. На підтвердження цих ризиків суд послався на дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не має стабільного джерела доходів, кримінальне правопорушення вчинено групою осіб, що становить загрозу для суспільства та свідчить про ймовірність подальшого повторення таких дій у разі залишення його на свободі.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану ухвалу та обрати його підзахисному запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Вважає вищевказану ухвалу не законною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи. Стверджує, що обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_9 є необґрунтованим, через відсутність доказів. Оспорює кваліфікацію його дій. На думку апелянта, ризики вказані прокурором безпідставними та недоведеними. Переконані, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 КПК України.
Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- захисник, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Дані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що при прийняті рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ризики, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу, не зникли та не зменшились.
Колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду.
Наведене підтверджується відомостями про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не має стабільного джерела доходів, кримінальне правопорушення вчинено групою осіб, що становить загрозу для суспільства та свідчить про ймовірність подальшого повторення таких дій у разі залишення його на свободі.
Отже більш м'який запобіжний захід, а ні ж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Доводи захисника щодо фактичного оспорювання обґрунтованості підозри, надання оцінки доказам, які були вже безпосередньо дослідженні судом першої інстанції є необґрунтованими.
Відповідно до рішення далі ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки на початковій стадії розслідування слідчий суддя при застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу встановив обґрунтованість підозри, то на теперішній час вказані доводи захисника не є окремою підставою для скасування ухвали суду про продовження запобіжного заходу.
З огляду на ці обставини суд першої інстанції привів належні доводи щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, з чим наразі погоджується апеляційний суд.
Всупереч доводам апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. За таких обставин не вбачається підстав для скасування чи зміни ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26 січня 2026 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4