Справа № 369/14431/20
Провадження № 2/369/136/25
16.02.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
за участю секретаря Іларіонова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/14431/20 за позовом ТОВ «Зараз-3» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та договірної пені, -
У листопаді 2020 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-3» (далі - ТОВ «ЗАРАЗ - 3») звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та договірної пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачі є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ТОВ «ЗАРАЗ - 3» з 01 березня 2016 року є виконавцем житлово-комунальних послуг в с. Чайки, Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області від 24 лютого 2016 року.
За період з 01 березня 2016 року Позивач постійно надає житлово-комунальні послуги як по всьому будинку АДРЕСА_2 , так, зокрема, і в квартирі боржників. Боржниками із ТОВ «ЗАРАЗ -3» не було укладено письмовий договір про надання послуг управління будинком станом на день звернення до суду. Проте, оскільки Позивач є управителем багатоквартирного будинку на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , тому боржники зобов'язані виконувати рішення зборів, оплачувати надані послуги в повному обсязі, а також боржники зобов'язані були укласти особисто договір про надання послуг управління будинком.
Відповідачі користувались житлово-комунальними послугами Позивача з 01 березня 2016 року, проте не оплачували їх, у зв'язку з чим у Боржників виник обов'язок сплатити кошти за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів, які погоджені органом місцевого самоврядування. ТОВ «ЗАРАЗ-3» виконало свої зобов'язання щодо надання житлово-комунальних послуг у повному обсязі, надавши відповідні послуги своєчасно та у повному обсязі, а Боржники належним чином не виконували свої зобов'язання по їх оплаті. Відповідно до даних бухгалтерського обліку та інформації про особовий рахунок Боржників, за період надання послуг з 01 березня 2016 року та станом на 03 листопада 2020 року наявна сума основної простроченої заборгованості відповідачів у розмірі 69556,36 грн. перед Позивачем, що підтверджується відомістю (довідкою) про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг.
Як зазначає позивач, відсутність відповідного письмового договору між боржником (споживачем) житлово-комунальних послуг та їх виконавцем (управителем) не є підставою для відмови у стягненні заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з відповідачів. Між Позивачем та Відповідачами наявні фактичні договірні відносини, які породжують цивільні права і обов'язки, оскільки ТОВ «ЗАРАЗ-3» надає Боржникам житлово - комунальні послуги, а Боржники ними користуються. Актів-претензій Відповідачі жодного разу не оформлювали. Так як послуги повинні оплачуватися не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, Боржникам за період прострочення їх оплати після 20 квітня 2016 року нараховується 3% річних, інфляційні збитки та подвійна облікова ставка НБУ за кожен день прострочення оплати.
Враховуючи викладене, позивач ТОВ «ЗАРАЗ-3» просив суд стягнути солідарно з Відповідачів суми боргу в розмірі пропорційно до належної їм частини права власності на квартиру: 1/2 частини боргу з ОСОБА_1 , 1/6 частини боргу з ОСОБА_2 , 1/6 частини боргу з ОСОБА_3 та 1/6 частини боргу з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ЗАРАЗ-№3» заборгованості, за оплату житлово-комунальних послуг у загальному розмірі: 90313,43 грн, що складається з основної заборгованості у розмірі 69556,36 грн та з урахуванням додатково нарахованих інфляційних збитків, 3% річних та договірної пені (подвійної облікової ставки НБУ) відповідно до п.2.4. договору, всього у розмірі 20757,07 грн, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 2102,00 грн пропорційно до частки права власності кожного з відповідачів на квартиру.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Д.Д. від 19 листопада 2020 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 689 від 11 жовтня 2021 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 жовтня 2021 року дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано з Київського державного нотаріального архіву копії договору купівлі-продажу від 29 березня 2012 року серія Р №140 засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д.
30 грудня 2021 року на виконання ухвали суду від 22 листопада 2021 року від Київського державного нотаріального архіву надійшла належним чином завірена копія договору купівлі-продажу від 29 березня 2012 року серія Р №140 засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином. Подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи. Відповідачі на адресу суду відзиву на позовну заяву не подали, причини неможливості подати відзив суду не повідомили, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копії позовних заяв з додатками не отримали. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають| значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що Виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд, та прибудинкової території в АДРЕСА_2 , з 01 березня 2016 року є ТОВ «ЗАРАЗ-3» на підставі рішення №49 Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області від 24 лютого 2016 року.
З 01 березня 2016 року ТОВ «ЗАРАЗ-3» надає житлово-комунальні послуги як по всьому будинку АДРЕСА_2 , так і в квартирі АДРЕСА_3 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12 жовтня 2020 року, наданої суду Позивачем, Відповідачі є власниками вказаної квартири, зокрема: 1/2 частина квартири на АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 , по 1/6 частині - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно.
Як убачається з матеріалів справи між ТОВ «ЗАРАЗ-3» та Відповідачами не було укладено письмовий договір про надання послуг з управління будинком.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку та інформації про особовий рахунок Боржників, за період надання послуг з 01 жовтня 2018 року та станом на 01 жовтня 2020 року наявна сума основної простроченої заборгованості відповідачів у розмірі 69556,36 грн. Вказана заборгованість перед Позивачем підтверджується відомістю (довідкою) про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг від 05 листопада 2020 року.
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (ч. 2 ст. 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац 7 ч. 1 ст. 1 Закону). А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац 14 ч. 1 ст. 1 Закону). Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (ч. 1 ст. 29 Закону). Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону).
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Частинами 1 та 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив.
Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28 лютого 2023 року, наданої суду, квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної часткової власності (розмір частки - 1/2) ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (розмір частики - 1/2) відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №140, виданого 29 березня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д.
Таким чином, вимога позивача до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та договірної пені є безпідставною, оскільки вони не є співвласниками вказаної квартири і не є споживачами відповідних послуг.
Належними відповідачами у даній справі є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яким належить по 1/2 частці квартири АДРЕСА_4 .
Водночас, суд зазначає, що позовних вимог до ОСОБА_5 позивачем у межах розгляду даної справи заявлено не було.
Відповідач ОСОБА_1 , як співвласник вказаної квартири, відповідно до вимог закону була зобов'язана своєчасно і в повному обсязі вносити плату за надані житлово-комунальні послуги пропорційно своїй частці у праві власності.
Позивач є управителем багатоквартирного будинку на підставі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку №5 від 31 травня 2016 року, тому боржники зобов'язані виконувати зборів, оплачувати надані послуги в повному обсязі, а також боржники зобов'язані були укласти особисто договір про надання послуг управління будинком.
Згідно із п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На підставі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому серед інших прав і обов'язків сторін на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Звертаючись до суду з позовом до Відповідачів про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, Позивач посилається на те, що відповідачі зазначених вимог які покладають на них обов'язок своєчасно і в повному розмірі вносити плату за надані житлово-комунальні послуги, не дотримувались, не виконували обов'язки, щодо оплати коштів за комунальні послуги, в результаті чого, утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги перед позивачем, розмір якої, станом на 03 листопада 2020 року становить 69556,36 грн.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до ст. 322 ЦК України.
Так, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України до зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з того, що відповідач не вносила плату за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги пропорційно до належної їй частки у праві власності на квартиру.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-3» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та договірної пені з ОСОБА_1 в загальному розмірі 45 156,72 грн. пропорційно до належної їй частки у праві власності на квартиру.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 15, 16, 322, 509, 525, 526, 610, 611, 625-629 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76- 81, 133, 137, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «Зараз-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та договірної пені, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-3» заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 45 156 (сорок п'ять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 72 коп., що складається з основної заборгованості у розмірі 34 778,18 грн, інфляційних збитків, 3% річних та договірної пені (подвійної облікової ставки НБУ) відповідно до п.2.4. договору у розмірі 10 378,54 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-№3» судовий збір в розмірі 1 051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн. 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-3», код ЄДРПОУ: 40252629, адреса: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 23.
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Інна ФІНАГЕЄВА