Справа № 361/2053/25
Провадження № 1-кс/359/261/2026
16 лютого 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2
за участі потерпілого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 та захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву потерпілого ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження №62024150020001177 від 17 липня 20244 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення (проступ-ку), передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України, -
встановив:
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження №62024150020001177 від 17 липня 20244 року за обвинува-ченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), перед-баченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України.
10 лютого 2026 року потерпілим ОСОБА_3 подано клопотання про відвід головуючого судді ОСОБА_7 від розгляду вказаного кримінального провадження.
Заяву обґрунтовано тим, що 06 лютого 2026 року о 10-40 год. на електронну адресу потерпілого ОСОБА_3 надійшов лист Бориспільського міськрайонного суду Київської області 06 лютого 2026 року №08/05-06/2026 щодо перебування голови суду ОСОБА_7 у відпустках, на навчанні та на підвищені кваліфікації. Потерпілий зазначив, що в нього є привід сумніватися у неупередженості судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_7 з наступних причин. У березні 2012 року (Указом Президента України ОСОБА_11 ) ОСОБА_7 призначений на посаду судді Бориспільського міськрайоного суду Київської області. 14 річний досвід здійснення правосуддя дозволяє здійснити розгляд справи так званого «Хуліганства» у розумні строки. З квітня 2025 року до лютого 2026 року суддя Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_7 мав можливість здійснити розгляд справи, яка не є складною та багатоепізодною та з огляду на те, що суддя не значний час перебував у відпустках, конференціях, тощо. Потерпілий ОСОБА_3 стверджує, що суддя ОСОБА_7 фактично самоусунувся від розгляду кримінального провадження №62024150020001177 від 17 липня 20244 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Це пояснюється тим, що суддя в дні призначеного судового засідання брав відпустку на 1 день, як наприклад 18 грудня 2025 року та 20 січня 2026 року.
Щодо тривалого розгляду справи суддею потерпілий вказав, що за наявною у нього інформацією суддя ОСОБА_7 в певні дні тижня з понеділка по п'ятницю упродовж 2025 року без поважних на те причин міг не перебувати на робочому місці, хоча згідно табелю обліку робочого часу виконував свої обов'язки та знаходився на робочому місці. Зазначені обставини свідчать про порушення принципу розумних строків кримінального провадження, передбаченого ст. 28 КПК України, а також права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, під час судового розгляду справи суддя дозволяв собі висловлювання в сторону прокурора про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України в діях ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , хоча фактично ще не були досліджені матеріали провадження, не були допитані свідки обвинувачення та потерпілі.
За наявною інформацією суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_7 має домовленості з певними особами щодо затягування розгляду даного кримінального провадження, яке, в подальшому, має намір закрити за строками давності, оскільки вбачає інший склад кримінального правопорушення, тобто за менш тяжкий злочин.
Відповідно інформації в мережі інтернет суддя ОСОБА_7 є кандидатом на посаду судді апеляційного суду. Згідно висновку Громадської ради доброчесноті, який затверд-жено 10 грудня 2025 року ОСОБА_7 , як кандидат на посаду судді апеляцій-ного суду, не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки одним із доводів є те, що не перебуваючи на робочому місці ухвалював судові рішення.
Вказані вище обставини викликають у потерпілого обґрунтовані сумніви у не уперед-женості судді ОСОБА_7 , а тому ОСОБА_3 просив відвести суддю ОСОБА_7 від розгляду вказаного кримінального провадження.
Дане клопотання про відвід судді передано 10 лютого 2026 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями на розгляд судді ОСОБА_1 ..
Потерпілий ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заяву про відвід судді ОСОБА_7 від розгляду даного кримінального провадження підтримали та просили задовольнити з підстав, вказаних в ній.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засідання проти задоволення заяви заперечував, оскільки вважає, що в ній не зазначено підстав, передбачених ст. 75 КПК України, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_7 від розгляду даного кримінального провадження.
Обвинувачені та потерпіла ОСОБА_13 будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання до суду не з'явились, про причини неявки не повідомили, заяв чи клопотань на адресу суду не направили.
Захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні при розгляді заяви потерпілого ОСОБА_3 про відвід головуючого від розгляду даного кримінального провадження поклалась на розсуд суду, а тези, вказані у заяві, вважає необґрунтованими та безпідставними.
Суддя ОСОБА_7 про дату, час і місце розгляду заяви про відвід повідомлений у встановленому законом порядку. На розгляд заяви про відвід не з'явився, заяв чи письмових пояснень не подав.
Дослідивши заяву потерпілого ОСОБА_3 про відвід судді та матеріали кримінального провадження за №1кп/359/261/2026, суд прийшов наступного висновку.
При вирішенні цієї заяви, суд керується положеннями Кримінального процесуального законодавства України, а також враховує практику Європейського суду з прав людини.
У справі за заявою Мироненка і Мартиненка проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності суду має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка судді, тобто чи виявляв суддя уперед-женість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначає-ться серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. у справі Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії). У кожній окремій справі слід визначити чи мають стосунки, що розглядаю-ться, таку природу та сутність, що свідчать про те, що суд є безстороннім (справа Пуллар проти Сполученого королівства).
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (справа Ветштайн проти Швейцарії).
За змістом ст. 2, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. У п.п. 1, 2, 4 ч. 7 ст. 56 цього Закону зазначено, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виявляти повагу до учасників процесу.
Відповідно ч. 81 ст. КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Надаючи оцінку доводам потерпілого ОСОБА_3 , суддею враховується передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.
У справі «П'єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини зазначив, що безсторонність суду, зазвичай, означає відсутність упередженості й включає в себе суб'активний та об'єктивний критерії. Визначаючи суб'єктивну складову вказаного поняття, ЄСПЛ у справі «Гаусшильдт проти Королівства Данії» вказав, що в процесі об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, при цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки. Таким чином, критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його об'єктивності.
Об'єктивну складову категорії «безсторонній суд» Європейський суд з прав людини визначив у справі «Фей проти Австрії», зазначивши, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів у тому, що її забезпечено й гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, що можуть бути встановлені та змусити сумніватися в неупередженості судді. В рішенні у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» ЄСПЛ констатував необхідність визначення в кожній окремій справі, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, яка свідчить про небезсторонність суду.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Так, посилання потерпілого ОСОБА_3 на затягування розгляду справи у зв'язку з перебуванням судді ОСОБА_7 у відпустках, конференціях або навчаннях не можуть бути прийняті судом як підстава для відводу. Вказані обставини є об'єктивними та не свідчать про наявність упередженості чи зацікавленості судді у результатах розгляду кримінального провадження.
Щодо відсутності судді ОСОБА_7 без поважних причин на робочому місці та щодо наявності у нього домовленостей з певними особами про затягування розгляду даного кримінального провадження, то потерпілим ОСОБА_3 не надано жодних доказів, які б це підтверджували.
Відповідно ч. 1 ст. 318 КПК України судовий розгляд має бути завершений протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, дані обставини не дають підстав стверджувати про упередженість та необ'єктивність судді при розгляді справи.
Згідно ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Наведений перелік підстав для заявлення відводу чи самовідводу судді є вичерпним.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивованим, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо відвід не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Разом з тим, потерпілим ОСОБА_3 не надано суду жодних доказів в обґрунтування тверджень щодо судді ОСОБА_7 про те, що відсутні підстави вважати суддю таким, що виявлятиме та підтримуватиме високі стандарти поведінки під час розгляду криміналь-ного провадження та буде розглядати її неупереджено, об'єктивно, законно та справедливо.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що обставини, зазначені в заяві потерпілого ОСОБА_3 , як підстави для відводу судді ОСОБА_7 , не можуть викликати сумнів в не упередженості, безсторонності судді, чи свідчити про його певну особисту зацікавленість в розгляді справи, а також враховуючи презумпцію неупередженості судді. Зважаючи на це суд приходить висновку, що заява про відвід судді є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
За таких обставин, керуючись ст. 75, 81, 94, 242-244 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 2, 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддя -
постановив:
У задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження №62024150020001177 від 17 липня 20244 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України, - відмовити. Ухвала судді окремому апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1