справа № 274/6301/25
провадження № 2/0274/2519/25
Рішення
Іменем України
(заочне)
20.02.2026 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міська служба у справах дітей про позбавлення батьківських прав -
ОСОБА_1 звернулася до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою, в якій просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги позову обґрунтовано тим, що вона та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.05.2012 року. Вона та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01.11.2011 року у справі №0603/2-2048/11 з ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 .
Проте відповідач свої аліментні зобов'язання не виконує.
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.02.2021 року у справі №274/971/21 відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183-1 ч.І КУпАП, (несплата аліментів) та застосовано адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 (сто двадцять) годин.
Наразі, відповідач має значну заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 105 860,61 грн.
Вказує, що оскільки відповідач не сплачує аліментів на утримання доньки та беручи до уваги, що він вихованням дитини не займається, не спілкується з нею, станом здоров'я не опікується та повністю усунувся від виконання своїх обов'язків як батька, наявні всі підстави для позбавлення його батьківських прав, що буде відповідати інтересам дитини.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.09.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 24).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.11.2025 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду (а.с. 51).
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися. Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. У поданій заяві підтримав заявлені позовні вимоги, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про розгляд справи повідомлений належним чином, за зареєстрованою адресою проживання. Причини неявки суду не повідомив. Конверт з судовою повісткою на адресу суду повернувся з відміткою " адресат відсутній за вказаною адресою".
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Третя особа у судове засідання свого представника не направила. Відповідно до заяви від 13.09.2023 просить суд слухати справу за відсутності уповноваженого представника ( а.с. 30).
Суд, за письмовою згодою представника позивача, ухвалює заочне рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.05.2012 року (а.с.12).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.03.2010, сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).
Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 29.10.2024 №2024/013026802 та від 12.12.2024 №2024/014980724 та довідки ОСББ "Смерека 57-59" від 14.05.2025 №83 неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована та проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за цією адресою не зареєстрований та не проживає (а.с.8,11,18).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01.11.2011 у справі №2-2048/11 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердичева Житомирської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 300 грн. щомісячно, починаючи з 18.07.2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).
Як вбачається з постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.02.2021 у справі №274/971/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 ч.1 КУпАП та застосовано стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 годин (а.с.14).
Згідно Акту обстеження від 22.04.202 умов проживання неповнолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 5, складеного працівниками МССД, для дитини створені належні матеріально-побутові умови (а.с.15).
Як вбачається з довідки від 24.04.2025 №11/11, виданої Бердичівським міськрайонним відділом ДВС ЦМУ МЮ (м.Київ) та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 25.04.2025, ОСОБА_2 аліменти згідно виконавчого листа №0603/2-2048/11 не сплачує, має заборгованість в розмірі 105860,61 грн (а.с.16,19-21).
Відповідно до характеристики КЗ "Харківський фаховий коледж спортивного профілю" Харківської обласної ради на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати приділяє багато уваги вихованню ОСОБА_5 . Батько не приймає участі у вихованні (а.с.17).
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 31.10.2025 року №319, органом опіки та піклування прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.45-48).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч. 9-10 ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результат для дитини, який має настати.
Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов'язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.
Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Такого ж висновку і дійшов ВССУ в ухвалі від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц ВССУ зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Суд вказав, що потрібно встановити винну поведінку батька щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, а також те, чи можливо змінити його поведінку в кращу сторону попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а також сприяти захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування та перевірити ставлення дитини до свого батька.
Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
У п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17).
Як встановлено судом відповідач не цікавиться донькою на протязі тривалого часу - з 2012 року, не дбає про її фізичний та духовний розвиток, самоусунувся від виховання доньки. Позивачка та її чоловік ОСОБА_6 матеріально забезпечують дитину, дбають про її розвиток, виховання, лікування. Наведені обставини, на думку суду, свідчать про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків стосовно дитини, така поведінка відповідача аж ніяк не свідчить про його бажання надалі мати та виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до доньки.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Зважаючи на викладене, враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 4,12- 13, 76-81, 89, 211,247, 258, 263-265,280-282, 354 ЦПК України, суд ,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міська служба у справах дітей про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2026 року
Суддя Т.М. Вдовиченко