19 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24640/25
Провадження № 22-ц/820/391/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П'єнти І. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року (суддя Заворотна О. Л., повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд
У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 30.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4264781, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 10000 грн зі сплатою комісії і процентів за користування коштами, який мав повернути 29.04.2021. Кредитний договір підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 4264781 від 30.03.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, заборгованість складає 45600 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 10000 грн; заборгованість за процентами - 34500 грн; заборгованість за комісією - 1100 грн.
Зазначену заборгованість позивач просив стягнутими з відповідача.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 30.03.2021 у розмірі 20000 грн, 1062,46 грн судового збору та 2000 грн витрат на правничу допомогу. В решті вимог відмовлено.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на незаконність рішення суду. Суд безпідставно зменшив суму процентів, передбачених договором. Умова договору про сплату комісії відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Установлено, що 30.03.2021 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4264781, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит в сумі 10000 грн, на строк 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування коштами у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Пунктом 1.5.1. договору передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 1100 грн, яка нараховується за ставкою 11% від суми кредиту одноразово.
Згідно з пунктом 1.5.2. договору проценти за користування становлять 4500 грн, які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 1.6. договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.3.1. договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у таблиці: 3 дні - 3%; 7 днів - 5%; 15 днів - 10%.
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2. Договору.
Відповідно до пункту 2.3.1.2. договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6. Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 2.1. договору кошти надаються позичальнику безготівково на картковий рахунок.
Кредитний договір підписаний із застосуванням електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора W59112.
ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надало відповідачу кредитні кошті, однак позичальник свої зобов'язання за договором не виконав та не повернув у визначений строк отримані в борг грошові кошти, не сплатив проценти та комісію.
02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а новий кредитор прийняв належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4264781 від 30.03.2021 у сумі 45600 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 10000 грн; заборгованість за процентами - 34500 грн; заборгованість за комісією - 1100 грн.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи частково в позові про стягнення процентів, суд виходив з того, що непропорційно велика сума процентів не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, а умова договору щодо сплати комісії є нікчемною.
Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Укладаючи кредитний договір, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати комісії, процентів за користування ним.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає погодженим між сторонами умовам договору.
Проценти нараховані за користування кредитом і не є відповідальністю за порушення зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
З огляду на положення частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем несправедливих умов є підставою для визнання таких умов недійсними.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У матеріалах справи відсутні відомості про оспорення відповідачем у судовому порядку укладеного кредитного договору, визнання його в судовому порядку недійсним в цілому або в частині.
Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину правомірність положень договору презюмується.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за процентами (10000 грн). Проценти підлягають стягненню у розмірі 34500 грн.
У пункті 1.5.1. договору № 4264781 про надання кредиту сторони погодили сплату комісії за надання кредиту у сумі 1100 грн (11% від суми кредиту одноразово).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Висновок суду про нікчемність умови договору про сплату комісії за надання кредиту є помилковим.
Тому слушними є доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення вимог про стягнення процентів у повному обсязі та комісії за видачу кредиту.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно змінити і збільшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором до 45600 грн, у тому числі: 10000 грн - заборгованість за кредитом, 34500 грн - заборгованість за процентами, 1100 грн - заборгованість за комісією, суму судового збору до 2422,40 грн.
Відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь товариства витрат на правничу допомогу у сумі 2000 грн з урахуванням складності справи, її значення для сторін, обґрунтованості витрат, критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, обсягу наданої адвокатом допомоги та клопотання ОСОБА_1 про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі частин 1 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати товариства по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача в сумі 2034,82 грн. При цьому апеляційний суд виходить з розміру судового збору, який підлягав сплаті, а не надміру сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року змінити і збільшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за договором про споживчий кредит № 4264781 від 30 березня 2021 року до 45600 грн (сорок п'ять тисяч шістсот грн), у тому числі: 10000 грн (десять тисяч грн) - заборгованість за кредитом; 34500 грн (тридцять чотири тисячі п'ятсот грн) - заборгованість за процентами, 1100 грн (одна тисяч сто грн) - заборгованість за комісією та суму судового збору до 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн).
Рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, ІК ЄДРПОУ 35234236) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2034,82 грн (дві тисячі тридцять чотири грн 82 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді Р. С. Гринчук
І. В. П'єнта