Справа № 676/872/26
Номер провадження 3/676/441/26
20 лютого 2026 року м. Кам'янець-Подільський
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Воєвідко Я.І., за участю секретаря судових засідань Мельник Р.Р., розглянувши протокол та матеріали справи у відкритому судовому засіданні в залі Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, що надійшли від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП Хмельницької області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя по АДРЕСА_1 , пенсіонера, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), за ч.1 ст.130 КУпАП, -
До Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП Хмельницької області ДПП, надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №579795 від 31 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу, ОСОБА_1 о 06:06 год. 31 січня 2026 року по Проспекту Грушевського, 31 в м. Кам'янець-Подільського Хмельницької області, керував транспортним «Nissan Micra» державний номерний знак НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу - газоаналізатору «Alcotest Drager ARНК-0553», результат тесту №2921 - 0,55 ‰, з результатом ОСОБА_1 не згідний. В подальшому огляд проводився у закладі охорони здоров'я Кам'янець-Подільська міська лікарня, результат огляду - 0,327‰, що підтверджується висновком лікаря 11/26, чим порушив вимоги пункту 2.9.а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , повторно не з'явився без поважних причин, до початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи за його відсутності та до початку розгляду справи надав письмові пояснення, в яких зазначив, що о 06:06 год. 31 січня 2026 року транспортним засобом не керував. Автомобіль був припаркований ще з вечора 30 січня 2026 року. 31 січня 2026 року він перебував поблизу свого автомобіля, коли до нього підійшли працівники патрульної поліції та повідомили про необхідність пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, яким він пояснив, що транспортним засобом не керував. Однак, працівники поліції повідомили, що мають докази зворотного. Він пройшов огляд за допомогою приладу «Драгер», який показав певний результат, після чого його було доставлено до медичного закладу, де він також пройшов огляд, за результатами якого відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення. Зазначив, що він як пішохід не може нести відповідальність за результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки транспортним засобом не керував. Повідомив, що є учасником бойових дій, не зміг належним чином відстояти свою позицію під час складання матеріалів, оскільки йому стало зле, у медичному закладі лікар надала йому медичну допомогу та призначила лікарські засоби. Просить розгляд справи проводити за його відсутності та закрити провадження у справі.
Суд, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №579795 від 31 січня 2026 року та додані до нього матеріали справи, не здобув достатньо доказів доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю з огляду на наступне.
Так, відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Слід зауважити, що заборона керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачена п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, при цьому обов'язковим є фіксування стану алкогольного сп'яніння та підтвердження в письмовій формі, висновком лікаря, або ж тестом «Драгер Алкотест» та встановлення факту керування транспортним засобом.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особою, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, спеціальний, тобто водій транспортного засобу або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності такої ознаки цього адміністративного правопорушення, як керування транспортним засобом.
Відеозапис, що міститься в матеріалах справи, є обривчастим та неповним, оскільки не містить відеофіксації факту руху транспортного засобу, яким керує ОСОБА_1 , що не дає можливості суду об'єктивно оцінити наданий доказ у сукупності з іншими матеріалами справи.
Так, з досліджених відеозаписів вбачається, що файл «clip0» зупиняється о 06:06:22 год., та не містить інформації про факт керування ОСОБА_1 о 06:06 год. 31 січня 2026 року по Проспекту Грушевського, 31 в м. Кам'янець-Подільського Хмельницької області, транспортним засобом «Nissan Micra» державний номерний знак НОМЕР_2 . В той же час наступний файл «clip1» починається лише о 06:21:08 год., тобто між зазначеними відео фрагментами відсутній проміжок відеозапису на 15 хв., де працівники поліції запрошують ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу. Інші докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом особою, що притягається до адміністративної відповідальності, у матеріалах справи відсутні.
Судом не здобуто жодних інших переконливих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 о 06:06 год. 31 січня 2026 року по Проспекту Грушевського, 31 в м. Кам'янець-Подільського Хмельницької області транспортним засобом марки «Nissan Micra» державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проведений Кам'янець-Подільській міській лікарня, надав позитивний результат - 0,327‰, отже перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, не доводить, що він є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Наведені вище докази не підтверджують наявність у діях останнього ознак об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відсутній факт керування транспортним засобом, як вказано у протоколі, оскільки відсутні будь-які докази, які прямо чи опосередковано можуть підтвердити вказаний факт транспортним засобом, отже відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге, і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Суд констатував, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом п. 2 ст. 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 (п.4.1) встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно рішення ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява №926/08) Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення прав захисту (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має право захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у праві №5-рп/2015 визначено, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводи свою невинуватість, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, оскільки докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що викладені обставини свідчать про відсутність належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тому підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 245, п.1 ч.1 ст.247, ст.266, 283, 284, 287, ч.2 ст.294 КУпАП, суд -
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницької апеляційного суду через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду
Я.І. Воєвідко