1Справа № 335/10701/25 2/335/711/2026
20 лютого 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Шалагінової А. В.,
за участі секретаря судового засідання Савченко О. І.,
представника позивача (в режимі ведеоконференції) Щербяк Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: вул. Перемоги, 107-б, м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Щербяк Юлії Василівни до Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» про відшкодування моральної шкоди,
20.10.2025 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Щербяк Ю. В. звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що з 2008 року працював в Комунальному некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» слюсарем-сантехніком 3-го розряду служби технічного обслуговування. У березні 2022 року місто Енергодар було окуповане російськими військами, у зв'язку із чим у вересні 2022 року він виїхав на неокуповану територію та наразі проживає у місті Рівне, отримав статус внутрішньо переміщеної особи. Керівник підприємства, в якому він працював, залишився на окупованій території, на якій також залишилась і частина інших працівників. У вересні 2025 року позивач у телеграм-каналі «Срочний Енергодар» побачив оголошення про необхідність працівників відповідача зв'язатись з відділом кадрів, після чого позивач дізнався, що наказом № 42-к від 29.07.2025 його було звільнено з роботи за ч. 8-3 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), у зв'язку з відсутністю на роботі та інформації про причини відсутності понад чотири місяці поспіль.
Позивач вважав звільнення незаконним, оскільки йому не було відомо про зміну місця реєстрації підприємства та зміну робочого місця. Внаслідок нехтування трудовими правами позивача він перебував у стресовому стані, адже пропрацював на підприємстві 14 років та мав намір продовжити роботу. Через факт незаконного звільнення позивач втратив повноцінний сон, відчув приниження, був змушений витрачати кошти на правничу допомогу задля захисту своїх порушених прав.
З наведених підстав просив визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» № 42-к від 29.07.2025, яким позивача звільнено з посади слюсаря-сантехника 3-го розряду та поновити його на роботі на займаній посаді, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, судові витрати покласти на відповідача (а.с. 1-3).
Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.
Ухвалою судді від 05.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи, перше судове засідання призначено на 03.12.2025 об 11:00 годині (а.с. 34).
03.12.2025 судове засідання відкладене за клопотанням представника відповідача до 26.12.2025 до 15:00 год.
26.12.2025 відбулось судове засідання, в якому представник відповідача повідомила про можливість мирного врегулювання спору, у зв'язку з чим у судовому засіданні оголошено перерву до 26.01.2026 до 13:15 год.
26.01.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.02.2026 до 11:30 год. у зв'язку із тим, що представником позивача повідомлено про надходження заяви від представника відповідача про закриття провадження у справі в системі «Електронний суд», яка водночас, не надійшла до суду.
26.01.2026 о 14:07 год. до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, яка мотивована тим, що відповідачем прийняті організаційно-розпорядчі рішення, які оформлені наказами від 21.01.2026 №№ 03, 03-к, 04-к, якими внесені зміни до наказу про звільнення позивача, поновлено його на посаді, визначено робоче місце позивачу та призупинено дію трудового договору з 22.01.2026 до моменту усунення обставин, що унеможливлюють виконання сторонами трудових відносин.
Також у цій заяві зазначила заперечення проти вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки обставини справи не свідчать про протиправність дій роботодавця. Так, з 04.03.2022 будівля Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» перебуває під окупацією Російської Федерації. У квітні 2024 року юридична адреса відповідача була змінена на м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164. Розпорядженням Енергодарського міського голови № 1-кп від 26.02.2024 з посади директора підприємства звільнено ОСОБА_2 . Розпорядженням № 2-кп від 05.03.2024 на посаду виконувача обов'язків директора призначено ОСОБА_3 , якій не було передано жодних документів підприємства. У зв'язку з відсутністю інформації по кадровому складу прийнято рішення вважати всіх працівників підприємства такими, щодо яких не відоме місцезнаходження. Наразі триває робота з відновлення кадрової документації. У квітні 2025 року було розміщено оголошення для працівників підприємства про необхідність самостійного звернення до відділу кадрів для актуалізації даних. 04.09.2025 начальник відділу кадрів повідомила, що на зв'язок вийшов ОСОБА_1 , якому було повідомлено, що його було звільнено у зв'язку з відсутністю даних про нього протягом 4 місяців. Під час розмови позивач поводився агресивно, позивач відмовився приймати витяг з наказом про звільнення, адресу свого місця перебування не надав. Після підтвердження даних 09.09.2025 позивачу було надіслано витяг з наказу поштою. Мирне врегулювання спору не відбулось саме з вини позивача. Відповідач діяв відповідно до чинного законодавства та не вчиняв умисних винних дій, які б посягали на трудові права позивача. Тому вважала необґрунтованими вимоги про відшкодування моральної шкоди та просила у цій частині позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 16.02.2026 закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У судовому засіданні, яке відбулось 16.02.2026, представник позивача підтримала позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та просила їх задовольнити. Також просила вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Представник відповідача у судове засідання 16.02.2026 не з'явилась, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності. За таких обставин суд вважав за можливе завершити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
16.02.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 20.02.2026.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
За відомостями трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , 26.06.2008 його прийнято на роботу до Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1» на посаду слюсаря-сантехника енергетичного відділу 3 розряду за строковим трудовим договором.
05.08.2008 ОСОБА_1 переведено слюсарем-сантехніком енергетичного відділу 3 розряду на невизначений строк.
22.09.2011 відбулось перейменування Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1» на Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1» Міністерства охорони здоров'я України.
01.07.2012 позивача переведено на посаду слюсаря-сантехніка 3 розряду служби технічного обслуговування.
16.08.2019 Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1» Міністерства охорони здоров'я України реорганізований шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» (а.с. 7).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно з розділом ІІ цього Переліку, місто Енергодар є тимчасово окупованим з 04.03.2022.
24.10.2022 позивача ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу Управлінням державних соціальних програм Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради, що підтверджується довідкою від 24.10.2022 № 5612-5002262807 (а.с. 6).
26.02.2024 розпорядженням Енергодарського міського голови № 1-кп ОСОБА_2 звільнено з посади директора Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» та розпорядженням Енергодарського міського голови № 2-кп від 05.03.2024 на посаду виконувача обов'язків директора було призначено ОСОБА_3 .
У квітні 2024 року юридична адреса Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» змінена на адресу, яка знаходиться на підконтрольній території України, а саме: АДРЕСА_1 .
Наказом в.о. директора Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» від 29.07.2025 № 42-к позивача ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв'язку з відсутністю на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, за п. 8-3 ст. 36 КЗпП (а.с. 4).
Витяг з вказаного наказу надіслано позивачу листом від 08.09.2025 № 38 (а.с. 5).
20.10.2025 представником позивача направлено до суду позов у даній справі (а.с. 25).
Наказом в.о. директора Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» від 21.01.2026 № 03-к «Про внесення змін до наказу № 42-к від 29.07.2025 «Про звільнення» та поновлення на роботі ОСОБА_4 » внесено зміни до наказу № 42-к від 29.07.2025 «Про звільнення», а саме видалено підпункт 1.1 « ОСОБА_1 , слюсаря-сантехніка 3 розряду служби технічного обслуговування звільнити. Компенсація 0 (нуль) днів щорічної відпустки за період роботи з 06.03.2024 по 28.07.2025». Цим же наказом поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря-сантехніка 3 розряду служби технічного обслуговування з 29.07.2025 (а.с. 84).
Водночас, згідно з витягом з наказу від 21.01.2026 №04-к «Про призупинення дії трудового договору», призупинено ОСОБА_1 , слюсарю-сантехніку 3 розряду служби технічного обслуговування, дію трудового договору з 22.01.2026 до моменту усунення обставин, що унеможливлюють виконання сторонами трудових відносин (а.с. 35).
Отже, поновлення порушеного права ОСОБА_1 відповідачем відбулось після початку розгляду даної цивільної справи, внаслідок чого ухвалою суду від 16.02.2026 провадження у цій справі закрито в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі в зв'язку з відсутністю предмета спору у цій частині.
Предметом спору у справі залишились позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінив у 10 000 грн.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
За змістом позовної заяви, моральна шкода, заподіяна позивачу внаслідок дій відповідача, полягала в тому, що він перебував у стресовому стані, адже пропрацював на підприємстві 14 років та мав намір продовжити роботу. Через факт незаконного звільнення позивач втратив повноцінний сон, відчув приниження, був змушений витрачати кошти на правничу допомогу задля захисту своїх порушених прав.
З доводами позивача частково погоджується і суд, оскільки дійсно позивач тривалий час пропрацював на підприємстві відповідача, і його звільнення фактично відбулось без його належного попередження. Водночас, визначаючи тривалість моральних страждань позивача через необхідність докладення додаткових зусиль для поновлення його порушеного права, суд виходить з того, що фактично період порушення тривав з моменту його звільнення 29.07.2025 до моменту поновлення на роботі наказом від 21.01.2026. Окрім того, суд також враховує, що до позовної заяви позивачем не долучено доказів його звернення за медичною або психологічною допомогою з метою подолання наслідків стресу, втрати сну та інших негативних наслідків для здоров'я.
З урахуванням викладеного, засад розумності та справедливості, глибини душевних страждань, переживань позивача, з врахуванням негативних наслідків морального характеру, яких зазнав позивач внаслідок незаконного звільнення, суд вважає можливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачеві відповідачем, в сумі 2 000,00 грн.
Надаючи оцінку аргументам представника відповідача, за яких він заперечує проти вимог про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі, суд вважає необґрунтованим посилання представника на положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у наказі про звільнення позивача з роботи не зазначено посилань на цей Закон як на підставу припинення трудових відносин із працівником, як і не зазначено обставин, які згідно із вказаним Законом є підставою для обмеження його права на працю. Суд вважає, що саме по собі звільнення позивача з підприємства і необхідність у зв'язку із цим звернення до суду з метою відновлення його порушених прав спричинило позивачу психологічний дискомфорт і зміну у його звичному житті, що є моральними стражданнями, за які він вправі одержати розумну компенсацію.
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 2 000,00 грн.
При вирішенні питання про стягнення судових витрат, суд враховує, що при зверненні до суду за вимогами про відшкодування моральної шкоди позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 грн. З урахуванням приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто розміром 242,24 грн (20% від 1 211,20 грн).
Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 142 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано такі докази:
копію договору про надання правничої допомоги № 91-09/25 від 29.09.2025, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «ДІРЕКТ» в особі керуючого партнера Щербяк Ю. В. (а.с. 8-9);
копію акту виконаних робіт до цього договору від 20.10.2025, яким погоджено вартість робіт 8 000 грн (а.с. 10);
копію платіжної інструкції від 20.10.2025 про сплату позивачем вказаному адвокатському об'єднанню 8 000 грн в якості оплати за вищезазначеним договором (а.с. 11);
попередній розрахунок витрат на правничу допомогу на суму 13 200 грн, в якому зазначено перелік наданих послуг, витрачений час та їх вартість, а саме: підготовка адвокатського запиту тривалістю 1 год. на суму 1 200 грн, підготовка позовної заяви тривалістю 3 год. на суму 3 600 грн, надання правової консультації тривалістю 1 год. на суму 1 200,00 грн, участь у судових засіданнях тривалістю 3 год. на суму 3 600 грн, підготовка процесуальних документів тривалістю 3 год. на суму 3 600 грн (а.с. 12);
ордер серії ВК № 1194095 від 20.10.2025, виписаного Адвокатським об'єднанням «ДІРЕКТ» на представництво інтересів ОСОБА_1 у Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя адвокатом Щербяк Ю. В. (а.с. 23).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалось.
Вивчивши надані позивачем докази понесених витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що вони доводять понесені позивачем витрати на правничу допомогу на суму 8 000 грн у цій справі, які були оплачені позивачем. Щодо попереднього розрахунку судових витрат суд зазначає, що зазначення у ньому про підготовку адвокатом процесуальних документів тривалістю 3 год. на суму 3 600 грн не підтверджується наданими доказами, а також не знайшло відображення у акті виконаних робіт. Також, щодо тривалості судових засідань у цій справі суд зазначає, що адвокат Щербяк Ю. В. відповідно до протоколів судових засідань у цій справі брала участь у судовому засіданні 26.12.2025 тривалістю 1 година, у судовому засіданні 26.01.2026 тривалістю 5 хвилин, 16.02.2026 тривалістю 15 хвилин. Відтак, зазначення у попередньому розрахунку судових витрат на правничу допомогу про участь у судових засіданнях тривалістю 3 години не відповідає фактичній тривалості судових засідань. Відтак, враховуючи вказані обставини, суд виходить із фактично понесених позивачем витрат на правничу допомогу розміром 8 000 грн, які підтверджені документально.
Враховуючи, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди частково задоволені судом (20% від заявленої суми моральної шкоди), а також те, що інші позовні вимоги були фактично задоволені відповідачем, внаслідок чого провадження в тій частині вимог закрито за відсутності предмету спору, суд з урахуванням принципу пропорційності та положень ч.ч. 2, 3 ст. 142 ЦПК України вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на правничу допомогу розміром 5 866,67 грн (8 000 грн : 3 вимоги = 2 666,67 грн; 2 666,67 х 20% = 533,33 грн; 2 666,67 х 2 + 533,33 = 5 866,67 грн).
Керуючись ст.ст. 4, 76-80, 141, 142, 247, 263-266, 268, 273, 277, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Щербяк Юлії Василівни до Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди розміром 2 000 (дві тисячі) гривень, судові витрати на оплату судового збору розміром 242 (двісті сорок дві) гривні 24 копійки, витрати на професійну правничу допомогу розміром 5 866 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 67 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення складене в повному обсязі 20 лютого 2026 року.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради Запорізької області», ЄДРПОУ 42594137, адреса місцезнаходження: просп. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107.
Суддя А. В. Шалагінова