13 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 712/1507/25
провадження № 61-15931ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 серпня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
17 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 серпня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику в частині вимоги майнового характеру сплатити судовий збір в розмірі 1 937,92 грн та надіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій уточнити підстави касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав) та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У січні 2026 року ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду
від 05 січня 2026 року надіслав до суду квитанцію про сплату судового збору у визначеному судом розмірі та касаційну скаргу у новій редакції.
В касаційній скарзі у новій редакції підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, при цьому узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, описує фактичні обставини справи та незгоду зі змістом оскаржених судових рішень.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, який висновок відсутній, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Обов'язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зміст касаційної скарги в новій редакції ОСОБА_1 свідчить про незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, зі змістом оскаржених судових рішень, при цьому заявник підставою касаційного оскарження зазначає пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Проте, у касаційній скарзі в новій редакції відсутнє вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не вказано, від якого саме висновку вважає необхідним відступити заявник та щодо якої норми права, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Сама по собі вказівка на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах) не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження та не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Цитування змісту постанови Верховного Суду також не може бути прийнято судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки заявник не конкретизує, який саме висновок щодо застосування норми права, застосованої апеляційним судом, та в яких подібних правовідносинах не було враховано в оскаржуваних судових рішеннях, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
Заявник повинен зазначити, який правовий висновок Верховного Суду, на його переконання, мав застосувати суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення у цій справі та обґрунтувати наявність іншої підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Отже, недоліки касаційної скарги встановлені ухвалою Верховного Суду
від 05 січня 2026 року заявником не виконано у повному обсязі.
Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно надіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій уточнити підстави касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав) та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 127, 392, 393 ЦПК України,
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, поданої на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 серпня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Копію цієї ухвали надіслати заявнику.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська