8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" лютого 2026 р. Справа № 922/3286/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Надвіренко А.Д,.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Паніна Андрія Павловича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
до Фермерського господарства «Яквіл» (адреса: 225103, Республіка Білорусь, Брестська обл., Жабінківський р.-н, с. Федьковичі, вул. Нова, буд. 18; ОНП: 290378729)
про стягнення 2487,37 доларів США, що еквівалентно 102280,65 грн, за офіційним курсом НБУ
за участю представників сторін:
позивача - Філенко С.О.(ордер № 1051927 від 09.09.2025)
відповідача - не з'явився;
Фізична особа-підприємець Панін Андрій Павлович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фермерського господарства «Яквіл» (нерезидента України) (далі - відповідач) 2487,37 доларів США (що еквівалентно 102280,65 грн, за офіційним курсом НБУ станом на 10.09.2025 (день звернення до суду з позовною заявою)) з яких:
2303,00 дол. США - сума боргу;
184,37 дол. США - 3% річних;
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 291 від 01.04.2021 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані позивачем послуги.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2025 позовну заяву залишено без руху; надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви; визначено спосіб усунення недоліків.
Позивач звернувся до суду з заявою про усунення недоліків (вх. № 21606 від 18.09.2025).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3286/25; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19 січня 2026 року об 11:00; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору; постановлено звернутись до Центрального органу Республіки Білорусь - Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь із судовим дорученням про надання правової допомоги про вручення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами та ухвали Господарського суду Харківської області від 19.09.2025 про відкриття провадження у справі № 922/3286/25; зобов'язати позивача у строк протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали надати суду три нотаріально засвідчені копії перекладу на російську або білоруську мову ухвали Господарського суду Харківської області від 19.09.2025 про відкриття провадження у справі № 922/3286/25 та копії позовної заяви з доданими до неї документами, три нотаріально засвідчені копії перекладу на білоруську мову прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; постановлено що після отримання від позивача вказаних документів звернутись до Центрального органу Республіки Білорусь - Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь з приводу вручення документів відповідачу; зупинено провадження у справі № 922/3286/25 до призначеного у справі підготовчого засідання.
23.09.2025 року судом на адресу позивача супровідним листом направлено документи для здійснення їх нотаріального перекладу з метою подальшого надсилання на адресу відповідача через Центральний орган Республіки Білорусь - Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь.
Позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 23470 від 09.10.2025) про виконання вимог ухвали суду від 23.09.2025.
З метою звернення до Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь, як центрального органу уповноваженого Республікою Білорусь, з приводу вручення документів відповідачу, та на виконання положень Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 та Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 N 1092/5/54, суд направив відповідні документи до Міністерства Юстиції України.
Міністерство Юстиції України звернулось до суду з листом (вх. № 27256 від 24.11.2025) в якому повідомило про неможливість надсилання судового доручення для виконання у Республіці Білорусь, оскільки Білоруська сторона не приймає документи дипломатичними каналами, тоді як поштове сполучення між Україною та Білоруссю припинено.
Ухвалою Господарського суду від 19.01.2026 провадження у справі № 922/3286/25 поновлено.
Протокольною ухвалою від 19.01.2026 відкладено розгляд справи на 02.02.2026 о 10:40 год.
Позивач надав до суду клопотання про приєднання доказів (вх. № 2549 від 02.02.2026), в якому просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення відповідачу засобами електронного зв'язку копії ухвал у даній справі.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16 лютого 2026 року о 10:10 год.
У судове засідання 16.02.2026 прибув представник позивача, який просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання свого представника не направив.
Щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд зазначає, що за приписами ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Як вже зазначалось судом, ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї направлялись до Міністерства юстиції України з метою вирішення питання про звернення до Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь, як центрального органу уповноваженого Республікою Білорусь, з приводу вручення документів Фермерському господарству «Яквіл».
Однак, Міністерство Юстиції України звернулось до суду з листом (вх. № 27256 від 24.11.2025) в якому повідомило про неможливість надсилання судового доручення для виконання у Республіці Білорусь, оскільки Білоруська сторона не приймає документи дипломатичними каналами, тоді як поштове сполучення між Україною та Білоруссю припинено.
В матеріалах справи наявний список реєстрованих поштових відправлень, який підтверджує намагання суду направити копії ухвал на адресу реєстрації відповідача, однак через відсутність поштового сполучення між Україною та Білорусією зазначені ухвали направлені не були.
Згідно з відомостей з офіційного веб-сайту Укрпошти поштове сполучення між Україною та Білоруссю припинено.
Крім того, інформація про час та місце проведення судових засідань у справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Також відповідні повідомлення про проведення судових засідань розміщались на веб-сайті Господарського суду Харківської області.
Додатково, як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на електрону адресу відповідача копії ухвал по даній справі з метою повідомлення останнього про розгляд даної справи.
З огляду на вищевказане, судом з дотриманням вимог чинного законодавства було вжито всі можливі та залежні від суду процесуальні заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Статтею 15 Конвенції, зокрема, встановлено, що кожна договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:
a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,
b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,
c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
З огляду на викладені вище обставини, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 01.04.2021 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником, було укладено договір №291 (далі - «Договір»).
Відповідно до п. 1 договору предметом цього договору є:
- виконання виконавцем, від імені та за рахунок замовника робіт з оформлення вантажів у митному відношенні;
- консультування з питань митного оформлення експортно-імпортних операцій, а також з інших питань зовнішньоекономічної діяльності;
- надання додаткових послуг, оформлення транзиту по території України, оформлення транзиту по території Туреччини, оформлення транзиту по території Російської Федерації, оформлення транзиту по території Республіки Білорусь, оформлення транзиту по території Узбекистану, оформлення транзиту по території Євросоюзу, пов'язаних з виконанням виконавцем своїх обов'язків за цим договором.
Згідно з п. 2.1.2 договору в межах і в терміни дії цього договору виконавець зобов'язаний оплачувати митні процедури, мито, акциз, і оплату за перебування вантажу під митним контролем відповідно до оплати, що надійшла раніше від замовника у вигляді передоплати за митне оформлення за рахунком, що виставляється на кожну партію товару, що оформляється.
Відповідно до п. 2.2.3. договору в межах і в терміни дії цього договору замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату виконавцю за виконання робіт, передбачених цим договором.
Пунктом 3.1.1. договору сторони погодили, що виконавець має право вносити зміни до ставок оплати робіт, що виконуються виконавцем за договором, у разі зміни цін на матеріали, енергоносії, послуги систем зв'язку, транспортні та інші витрати, що використовуються виконавцем, а також у зв'язку з інфляцією та зміною переліку послуг, що надаються.
Виконавець має право надавати додаткові послуги, не зазначені в договорі, за договірними ставками оплати (пункт 3.1.2. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, в інтересах замовника, замовник здійснює 100% передоплату на розрахунковий рахунок виконавця, згідно з рахунком, виписаним завчасно.
Пунктом 4.5. договору передбачено, що послуги вважаються наданими належним чином і в повному обсязі, якщо протягом 3-х днів з моменту надання послуги, замовником не виставлена рекламація. У разі відсутності рекламації, акт приймання здачі виконаних послуг вважається підписаним, а послуги - наданими належним чином.
Згідно з п. 5.2.1. договору, замовник несе відповідальність в розмірі фактично доведених збитків у випадках: - якщо, вказані вищі відомості є неповними або не відповідні характеру переміщення грузів.
Претензії, що виникли у процесі реалізації цього договору, мають бути виставлені протягом 10 днів після виникнення для її пред'явлення (пункт 6.1. договору).
Відповідно до п. 6.5. договору, у випадку необґрунтованої відмови в задоволенні претензії, сторони звертаються за вирішенням спору в суд відповідно до діючого законодавства України.
Згідно з п. 8.6. договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє цей договір 1 (один) календарний рік. Термін дії цього договору вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не заявить про його припинення за 1 (один) календарний місяць до моменту закінчення терміну дії цього Договору.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зазначеного договору позивачем було надано відповідачу послуги з митного оформлення транзитних декларацій по території України, оформлення загальної декларації прибуття та оформлення фінансової гарантії по території України.
Факт надання послуг з оформлення транзитних митних декларацій підтверджується митними деклараціями, наданими позивачем, а саме: №UA205060/2021/008925 від 09.08.2021, №UA209060/2022/000526 від 31.01.2022, №UA401080/2021/002073 від 18.05.2021, №UA401080/2021/002074 від 18.05.2021, №UA401080/2021/002206 від 26.05.2021, №UA401080/2021/002476 від 11.06.2021, №UA401080/2021/002599 від 18.06.2021, №UA401080/2021/002931 від 07.07.2021, №UA401080/2021/003487 від 12.08.2021, №UA401080/2021/004168 від 16.09.2021, №UA401080/2021/004536 від 02.10.2021, №UA401080/2021/004874 від 16.10.2021, №UA401080/2021/005586 від 13.11.2021, №UA401080/2021/006827 від 24.12.2021, №UA401080/2021/006841 від 24.12.2021, №UA401080/2022/000522 від 26.01.2022, №UA401080/2022/000682 від 02.02.2022, №UA401080/2022/000892 від 09.02.2022, №UA408070/2021/000987 від 25.08.2021, №UA408070/2021/001317 від 10.09.2021, №UA408070/2021/001963 від 07.10.2021, №UA408070/2021/002746 від 11.11.2021, №UA408070/2021/002942 від 20.11.2021, №UA408070/2021/002984 від 20.11.2021, №UA408070/2021/003693 від 30.12.2021, №UA408070/2021/003694 від 30.12.2021, №UA500160/2021/204149 від 07.10.2021, в яких зазначено відомості про відповідача та вказано, що декларантом є саме позивач.
Також надання послуг позивачем підтверджується і загальною декларацією прибуття з Єдиного вікна для міжнародної торгівлі».
Після надання вказаних послуг з боку позивача було оформлено інвойс №345 від 22.02.2022 до договору на суму 2819,00 USD, який передбачає оплату за оформлення транзитних декларацій по території України та надання фінансової гарантії по території України.
Як зазначено в даному інвойсі - оплата згідно з даним інвойсом одночасно є підтвердженням виконаних робіт, наданих послуг, кінцевих розрахунків між сторонами і того, що сторони не мають взаємних претензій і не вимагають підписання додаткових документів.
За результатами наданих послуг позивачем складено Акт надання послуг № 345 від 22.02.2022 року, згідно з яким позивачем було проведено роботи з оплати за допоміжні послуги у сфері транспорту на загальну суму 2819,00 USD.
Позивач зазначає, що відповідач отримавши відповідний Акт будь-яких претензій щодо змісту та вартості наданих послуг не заявляв, в порядку, визначеному п. 4.5. договору будь-яких рекламацій з цього приводу не виставляв.
При цьому, як зазначає позивач, відповідач повністю не розрахувався з позивачем за надані послуги згідно договору та інвойсу №345 від 22.02.2022 на суму 2819,00 USD.
Зокрема, 03.01.2023 відповідач частково сплатив за надані послуги відповідно до договору №291 від 01.04.2021 в розмірі 516,00, що підтверджується платіжною інструкцією № N0102B746S, що міститься в матеріалах справи.
Решта вартості наданих послуг в розмірі 2303,00 USD відповідачем оплачена не була.
З огляду на викладене, 22.07.2025 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія на суму 2303,00 USD разом із необхідними для її розгляду документами. Відповідне поштове відправлення за №RR969535999DE, було здійснено позивачем з місто Бернау (Німеччина).
Вказану претензію відповідач отримав 31.07.2025, про що свідчать відомості з міжнародного відправлення за №RR969535999DE, проте існуючої заборгованості в розмірі 2 303,00 USD на користь позивача не сплатив.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань зі сплати боргу за договором позивачем на підставі ст. 625 ЦК України додатково нараховано відповідачу 3% річних на суму боргу у сумі 184,37 USD.
Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі в якому останній просить стягнути з відповідача на свою користь 2303,00 дол. США - боргу та 184,37 дол. США - 3% річних, що еквівалентно 102280,65 грн, за офіційним курсом НБУ станом на 10.09.2025 (день звернення до суду з позовною заявою).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У даному випадку, як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором №291 від 01.04.2021 надавши відповідачу обумовлені цим договором послуги на суму 2819,00 доларів США.
Про зазначені обставини свідчать залучені до матеріалів справи митні декларації: №UA205060/2021/008925 від 09.08.2021, №UA209060/2022/000526 від 31.01.2022, №UA401080/2021/002073 від 18.05.2021, №UA401080/2021/002074 від 18.05.2021, №UA401080/2021/002206 від 26.05.2021, №UA401080/2021/002476 від 11.06.2021, №UA401080/2021/002599 від 18.06.2021, №UA401080/2021/002931 від 07.07.2021, №UA401080/2021/003487 від 12.08.2021, №UA401080/2021/004168 від 16.09.2021, №UA401080/2021/004536 від 02.10.2021, №UA401080/2021/004874 від 16.10.2021, №UA401080/2021/005586 від 13.11.2021, №UA401080/2021/006827 від 24.12.2021, №UA401080/2021/006841 від 24.12.2021, №UA401080/2022/000522 від 26.01.2022, №UA401080/2022/000682 від 02.02.2022, №UA401080/2022/000892 від 09.02.2022, №UA408070/2021/000987 від 25.08.2021, №UA408070/2021/001317 від 10.09.2021, №UA408070/2021/001963 від 07.10.2021, №UA408070/2021/002746 від 11.11.2021, №UA408070/2021/002942 від 20.11.2021, №UA408070/2021/002984 від 20.11.2021, №UA408070/2021/003693 від 30.12.2021, №UA408070/2021/003694 від 30.12.2021, №UA500160/2021/204149 від 07.10.2021, в яких зазначено відомості про відповідача та вказано, що декларантом є саме позивач.
Також надання послуг позивачем підтверджується і загальною декларацією прибуття з «Єдиного вікна для міжнародної торгівлі».
За результатами наданих послуг позивачем складено Акт надання послуг № 345 від 22.02.2022 року, згідно з яким позивачем було проведено роботи з оплати за допоміжні послуги у сфері транспорту на загальну суму 2819,00 USD.
Пунктом 4.5. договору передбачено, що послуги вважаються наданими належним чином і в повному обсязі, якщо протягом 3-х днів з моменту надання послуги, замовником не виставлена рекламація. У разі відсутності рекламації, акт приймання-здачі виконаних послуг вважається підписаним, а послуги - наданими належним чином.
Оскільки в даному випадку матеріали справи не містять будь-яких доказів виставлення відповідачем рекламації щодо послуги вказаних Акті надання послуг № 345 від 22.02.2022 року, відповідно цей Акт вважається підписаним а послуги - наданими належним чином.
Зазначене породжує у відповідача обов'язок зі сплати цих послуг в порядку, передбаченому умовами укладеного між сторонами договору.
В даному ж випадку, як уже зазначалося вище, відповідач сплатив на користь позивача за надані послуги лише в сумі 516,00 доларів США.
Таким чином, станом на дату винесення даного судового рішення заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 2303,00 доларів США.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в процесі розгляду даної справи не спростував зазначені обставини та не надав суду доказів оплати цієї заборгованості, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 2303,00 доларів США, що еквівалентно 94699,36 грн, за офіційним курсом НБУ станом на 10.09.2025 (день звернення до суду з позовною заявою).
Щодо позову в частині стягнення 3% річних, суд зазначає.
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості отримані послуги у період з 03.01.2023 до 03.09.2025 підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене надає позивачу право на нарахування 3% річних за таке прострочення.
У даному випадку, за допущене прострочення оплати позивачем нараховано до стягнення з відповідача 184,37 доларів США 3% річних за загальний період прострочення платежів з 03.01.2023 до 03.09.2025
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно.
За таких обставин, заявлений позов в цій частині також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 184,37 доларів США 3% річних що еквівалентно 7581,29 грн, за офіційним курсом НБУ станом на 10.09.2025 (день звернення до суду з позовною заявою), за вказаний вище період прострочення оплати.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача, та необхідністю їх судового захисту, позивач (далі - клієнт) звернувся до адвоката Філенко Сергія Олександровича (далі - адвокат).
В подальшому позивач та адвокат уклали договорі про надання правничої (правової) допомоги №16/12-24 від 16.12.2024, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується за дорученням або заявою клієнта надавати останньому правничу допомогу в порядку та на умовах, визначених даним договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень (п. 1.1 договору).
Відповідно до п.п. 4.1-4.2 договору розмір гонорару за надання правничої допомоги за даним договором, а також конкретний вид правничої допомоги визначається у рахунках. Гонорар сплачується клієнтом в гривнях безготівковим переказом протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку за надання конкретного виду правничої допомоги за цим договором.
Як свідчать матеріали справи, адвокат надав клієнту відповідні послуги за договором, про що сторонами договору складено рахунок-фактуру № СФ-2 від 19 серпня 2025, за змістом якого вбачається, що адвокат надав клієнту наступну послугу: надання правничої допомоги, зокрема, щодо складення та подання до суду позовної заяви про стягнення коштів з нерезидента Фермерського господарства "Яквіл" (Білорусь) та представництва прав та інтересів Клієнта в суді першої інстанції - на загальну суму 7000,00 грн.
Платіжною інструкцією № 822 від 02.09.2025 клієнт сплатив на користь адвоката за надані послуги 7000,00 грн.
З посиланням на зазначені документи, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд констатує, що відповідач клопотань про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат не заявляв.
При вирішенні даного питання судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 у справі № 922/1964/21 та об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.
Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, зокрема, у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У даному випадку, як зазначалось, позивач просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з відповідача 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В розумінні ст. 126 ГПК України розмір заявлених до стягнення витрат є спів розмірним щодо вказаних в даній статті критеріїв.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фермерського господарства “Яквіл» (адреса: 225103, Республіка Білорусь, Брестська обл., Жабінківський р.-н, с. Федьковичі, вул. Нова, буд. 18; код ОНП: 290378729) на користь Фізичної особи-підприємця Паніна Андрія Павловича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ):
2303,00 дол. США - суми боргу;
184,37 дол. США - 3% річних
(що разом еквівалентно 102280,65 грн за офіційним курсом НБУ станом на 10.09.2025);
7000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу;
2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "20" лютого 2026 р.
СуддяО.І. Байбак