79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.02.2026 Справа № 914/2747/24
За позовом: Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача 1: Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів
позивача 2: Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради, м. Острог Рівненської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Статус Енерго», м. Львів
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 37 760, 62 грн
Суддя Никон О.З.
Секретар судового засідання Тарас Ю.Р.
За участю представників:
від прокуратури: Букаловська Л.Є. - прокурор;
від позивача 1 (в режимі відеоконференції): Галицька А.О. - представник;
від позивача 2 (в режимі відеоконференції): Мельник І.І. - представник;
від відповідача: не з'явився
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває позовна заява Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Статус Енерго» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 37 760, 62 грн.
Хід розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.11.2024 відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2025 постановлено зупинити провадження у справі № 914/2747/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.01.2026 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 11.02.2026.
У судовому засіданні 19.02.2026 прокурор підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Представники позивачів підтримали позовні вимоги прокуратури.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Аргументи сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок укладення додаткових угод № 2 та 3 ціна за одиницю товару, визначеного в договорі, з початку його дії збільшилась більше ніж на 10%, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (далі - Закон). Тому прокурор просив суд визнати недійсними оспорювані додаткові угоди, оскільки такі не створюють жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з їх недійсністю та стягнути з відповідача 37 760, 62 грн безпідставно одержаних коштів.
Позивачі підтримали доводи прокурора та просили задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
На виконання положень Закону України «Про публічні закупівлі» та за результатами проведення процедури закупівлі № UA-2021-03-05-006831-с 14.05.2021 Відділ освіти виконкому Острозької міської ради (Споживач) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Статус Енерго» (Постачальник) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №1 (далі - договір), відповідно до пункту 2.1. якого Постачальник зобов'язується поставити для забезпечення потреб електроустановок Споживача у терміни та на умовах, визначених Договором електричну енергію, код за ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Згідно з пунктом 2.4 договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період березень-грудень 2021 року становить 600000 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.
Відповідно до пункту 5.2 договору та пункту 1 додатку № 2 до договору, ціна за одиницю товару (кВт/год) становить 2, 89 грн без ПДВ, 3, 468 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 5.5 договору, його умови не повинні відрізнятися від змісту пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону:
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача;
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу ) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
- зміна ціни за одиницю електричної енергії в сторону зменшення відбувається тільки за згодою Сторін та не вимагає документального підтвердження;
- зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/ або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики
індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю. Зміна ціни за одиницю електричної енергії в сторону збільшення відбувається у разі зміни у бік збільшення перемінних тарифів на підставі відповідних постанов НКРЕКП, які встановлюють тариф на послуги з передачі електричної енергії та інші тарифи, з дня введення їх в дію;
- зміни умов у зв'язку із застосуванням положень ч. 6 ст. 41 Закону України «Про закупівлю».
Пунктом 5.8 договору передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку) виданої Торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП «Держзовнішінформ», біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Сторони також можуть використовувати інформацію з веб-сайту ДП «Оператор ринку » (або скріншот з вебсайту) (https://www.oree.com.ua) для документарного підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.
Водночас, перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним.
Під коливанням ціни за одиницю товару на ринку слід розуміти будь-яку зміну ціни за одиницю товару у наданих документах, порівняно із ціною за одиницю товару, визначеною у п. 5.2 Договору. За такої умови ціна за одиницю товару збільшується пропорційно збільшенню середнього показника ціни у наданих документах відносно ціни за одиницю товару, визначеної у п. 5.2 Договору, але не більше ніж на 10%.
Зміна ціни за одиницю товару може бути здійснена не частіше 1 (одного) разу протягом розрахункового періоду, встановленого у п. 5.10 Договору, та не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів після укладення цього Договору.
Згідно з пунктом 5.10 договору розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії.
Додатком № 1 до договору є заява-приєднання, в якій відображені адреси об'єктів, EICкод точки (точок) комерційного обліку.
10 червня 2021 року сторони уклади додаткову угоду № 1.1, якою замінили споживача - Відділ освіти виконавчого комітету Острозької міської ради на Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання.
Надалі Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус Енерго» та Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради підписали три додаткові угоди, якими збільшували ціну електричної енергії, зокрема:
додатковою угодою № 1.2 від 21.06.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 3,6120 грн з ПДВ. У пункті 4 додаткової угоди зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 21.06.2021;
додатковою угодою № 2 від 29.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 3,8160 грн з ПДВ У пункті 4 додаткової угоди зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 31.07.2021;
додатковою угодою № 3 від 06.09.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 4,040 грн з ПДВ. У пункті 4 додаткової угоди зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 11.08.2021.
Також 01.10.2021 сторони уклади додаткову угоду № 4, якою вирішили розірвати договір з 01.10.2021, в а додатковій угоді № 5 від 25.10.2021 виклали пункт 5.1 договору в такій редакції: Загальна ціна Договору становить 522 407, 91 грн з ПДВ.
На виконання умов договору сторони підписали акти приймання-передачі електроенергії, які підтверджують, що упродовж червня-вересня 2021 року відповідач поставив позивачу-2 електричну енергію у кількості 135 362 кВт/год на загальну суму 522 407, 91 грн з ПДВ, а саме:
- згідно з актом від 26.07.2021 за червень 2021 року - 29 724 кВт/год на суму 103 082, 83 грн з ПДВ;
- згідно з актом від 26.08.2021 за липень 2021 року - 14 106 кВт/год на суму 50 950, 87 грн з ПДВ;
- згідно з актом від 23.09.2021 за серпень 2021 року - 19 584 кВт/год на суму 77 704, 34 грн з ПДВ;
- згідно з актом від 22.10.2021 за вересень 2021 року - 71 948 кВт/год на суму 290 669, 87 грн з ПДВ.
Позивач-2 сплатив за поставлену електричну енергію, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області провело ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 та встановило порушення законодавства, що відображені в акті ревізії № 13-17-03-06/63 від 07.05.2024.
У акті ревізії зазначено, що збільшення ціни за одиницю товару - 1 кВт/год спожитої електричної енергії, при укладенні додаткових угод № 1.2, 2 та 3 здійснювалось без належного документального підтвердження ринкових коливань ціни електричної енергії у бік збільшення. Тому внаслідок допущеного порушення Управлінню завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 52 972, 50 грн.
Позивач 2 звертався до відповідача з претензією № 314 від 28.06.2024 про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) на суму 52 972, 50 грн.
Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Водночас прокурор звернувся до суду та доводить, що укладені сторонами додаткові угоди 2 та 3 слід визнати недійсними, оскільки вони суперечать вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі». Враховуючи недійсність зазначених додаткових угод, прокурор також просив стягнути з відповідача на користь позивача-2 зайво сплачені кошти на суму 37 760, 62 грн.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з позовом.
Згідно з абзацом 1-2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Матеріали справи містять листування прокуратури та позивачів. Позивач-1 у листі-відповіді від 07.10.2024 зазначив, що за результатами ревізії Управлінням претензійно-позовна робота не проводилась, а позивач-2 у листі - відповіді від 04.10.2024 зазначив, що від відповідача відповіді про результат розгляду претензії не надходило.
05 листопада 2024 року прокуратура скерувала позивачам листи, в яких повідомила про вжиття заходів представницького характеру та звернулась до суду з позовом у цій праві.
Як вбачається із позовної заяви, у ситуації, що склалася, встановлено порушення інтересів держави, зокрема, використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства, що підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.
Водночас попри виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави в спірних правовідносинах не вжито належних заходів щодо оскарження вищевказаних додаткових угод, та повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений, незважаючи на очевидний характер порушень.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Суд встановив, що протягом тривалого часу позивачі не вживали заходів щодо відновлення порушеного права шляхом визнання додаткових угод недійсними та стягнення зайво сплачених коштів, які належать територіальній громаді.
Зазначене вище свідчить про бездіяльність позивачів та доводить необхідність застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави та звернення до суду з позовом.
Щодо суті позовних вимог.
Згідно з частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Суд встановив, що сторони у справі уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 14.05.2021 та 3 додаткові угоди до договору, якими внесено зміни в його ціну.
Додатковою угодою № 1.2 від 21.06.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год до 3,612 грн з ПДВ, тобто на 4,2 %; додатковою угодою № 2 від 29.08.2021, збільшено ціну за 1 кВт/год до 3,816 грн. з ПДВ, тобто на 10 %; додатковою угодою № 3 від 06.09.2021, збільшено ціну за 1 кВт/год до 4,040 грн. з ПДВ, тобто на 16,5 %.
Враховуючи межі позовних вимог, суд не надає оцінки додатковій угоді № 1.2.
У пункті 5.5.2 договору фактично продубльовано частину пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», який передбачає обмеження збільшення ціни - 10%.
Верховний Суд неодноразово зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону “Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Суд зазначає, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Надавши оцінку наявним в матеріалам справи доказам, суд встановив, що інформацією, розміщеною на сайті ДП «Оператор ринку» щодо середньозважених цін упродовж 2021 року не підтверджується факт збільшення ціни. Цінові довідки Харківської торгово-промислової палати також не підтверджують коливання ціни на ринку, не містять розрахунку його вартості станом на дату подання цінової пропозиції і дату укладення додаткових угод до договору; такими доказами не наведено динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення, тому не можуть бути належним доказом у справі. Більше того, такі цінові довідки є орієнтованими, повинні уточнюватись з урахування конкретного періоду та умов договору та можуть бути використані для проведення консультацій щодо рівня роздрібних цін палива на внутрішньому ринку.
Отже, відповідач не довів обставин такого коливання цін станом на дату укладення кожної з додаткових угод, а тому їх укладенням порушено визначену зазначеним Законом граничну межу зміни ціни товару, що спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону.
Також суд враховує приписи частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зміна в договорі після його виконання не допускається.
Водночас, в оскаржуваних додаткових угодах сторони фактично збільшили ціну електричної енергії після її поставки споживачу, що суперечить приписам закону.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи наведене, розглянувши матеріали та перевіривши обставини справи суд зазначає, що укладені додаткові угоди № 2,3 суперечить вимогам законодавства, зокрема, частині 5 статті 41 Закону “Про публічні закупівлі» та положенням статей 203, 632 Цивільного кодексу України, оскільки ціна, зазначена у договорі в порівнянні з ціною, зазначеною в додатковій угоді № 3 збільшилась на 16,5%, таке збільшення відбулось після фактичної поставки електричної енергії та не підтверджено належними та допустимими доказами.
Тому суд дійшов висновку, що такі угоди слід визнати недійсними.
Щодо вимоги про стягнення відповідача зайво сплачених коштів.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Недійсність додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються договором.
Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Упродовж липня-вересня 2021 року відповідач поставив позивачу-2 електричну енергію на загальну кількість 105 638 кВт/год, вартістю 419 325, 08 грн.
Однак розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, погодженою сторонами в додатковій угоді 1.2, а саме - 3, 612 грн з ПДВ.
Тому за поставлену кількість електричної енергії позивач-2 мав сплатити 381 564, 46 грн.
Оскільки додаткові угоди № 2, 3 є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України на суму 37 760, 62 грн відповідач має повернути позивачу-2.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судові витрати.
Судовий збір на підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 29.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 14.05.2021.
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 06.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 14.05.2021.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Статус Енерго» (місцезнаходження: 79026, місто Львів, вул. Стрийська, будинок 86В, офіс 6; ідентифікаційний код 42892355) на користь Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради (місцезнаходження: 35800, Рівненська обл., місто Острог, пр. Незалежності, будинок 34 А; ідентифікаційний код 44218340) 37 760, 62 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Статус Енерго» (місцезнаходження: 79026, місто Львів, вул. Стрийська, будинок 86В, офіс 6; ідентифікаційний код 42892355) на користь Рівненської обласної прокуратури (місцезнаходження: 33028, місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52; ідентифікаційний код: 02910077) 7 267, 20 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 20.02.2026.
Суддя Никон О.З.