ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2026Справа № 910/6891/25
За заявою Державного підприємства “Гарантований покупець»
про відстрочення виконання рішення суду
у справі № 910/6891/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 1 806 075,87 грн
Суддя Удалова О.Г.
Секретар судового засідання Літовка М.В.
Представники учасників справи:
від позивача не з'явився
від відповідача Курдюмов М.М.
від третьої особи не з'явився
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/6891/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП" до Державного підприємства “Гарантований покупець», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго», про стягнення 1 806 075,87 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 1 806 075,87 грн, з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 1 721 697,64 грн, 3% річних у розмірі 18 289,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 65 865,64 грн, судовий збір у розмірі 21 670,23 грн.
29.01.2026 від Державного підприємства “Гарантований покупець» надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду, в якій останній просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду м. Києва від 01.09.2025 у справі № 910/6891/25 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» до Державного підприємства “Гарантований покупець» про стягнення заборгованості на термін один рік з моменту ухвалення рішення.
Матеріали справи № 910/6891/25 18.12.2025 направлені до Північного апеляційного господарського суду та станом на момент подачі відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення не повертались.
Ухвалою від 05.02.2026 розгляд заяви Державного підприємства “Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення суду призначено в судовому засіданні на 12.02.2026, а також запропоновано позивачу та третій особі надати суду письмові пояснення щодо поданої заяви про відстрочення виконання рішення у справі.
06.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП" надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення у справі.
У судовому засіданні 12.02.2026 відповідач вимоги заяви про відстрочення виконання рішення суду підтримав та просив задовольнити заяву, представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, подану відповідачем заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, відповідач посилається на те, що:
- платежі відповідача залежать від оплати НЕК «Укренерго» послуги Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, розмір вартості якої затверджується НКРЕКП. При цьому загальна заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за надану у розрахунковому періоді послугу становить 16,10 млрд. грн. Таким чином, як вказує відповідач, обсяг виконання зобов'язання Гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробникам за «зеленим» тарифом ставиться Законом в залежність від виконання зазначених спеціальних обов'язків НЕК «Укренерго»;
- у період воєнного стану Гарантований покупець бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури. Разом з іншими учасниками ринку, на яких покладено виконання спеціальних обов'язків, Гарантований покупець здійснює забезпечення населення України доступною електричною енергією за фіксованим, пільговим тарифом до 31.05.2024, включно по 2,64 грн за 1 кВт/год, а з 01.06.2024 - 4,32 грн за 1 кВт/год;
- збройна агресія ворога спричинила тяжкі наслідки для підприємств енергетичного сектору країни, у т.ч. для відповідача, зокрема, у зв'язку з окупацією державою-агресором найбільшого об'єкту генерації електричної енергії в Україні - Запорізької АЕС, знищенням великої кількості об'єктів генерації електричної енергії, в т.ч. з альтернативних джерел енергії, та зменшенням виробництва електричної енергії, істотно зменшилось надходження коштів у електроенергетичну галузь;
- регулятором було надано настанову на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії;
- примусовим списанням коштів без відстрочення виконання рішення суду буде порушено баланс розрахунків на ринку електричної енергії, що унеможливить виконання Гарантованим покупцем зобов'язань на ринку електричної енергії, призведе до неможливості забезпечити безперебійне фінансування постачальників універсальних послуг, які, у свою чергу, не зможуть реалізовувати електричну енергію населенню за пільговим тарифом 4,32 грн. за 1 кВт/год;
- відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) заборгованість за товари, роботи та послуги перед Гарантованим покупцем становить понад 40,9 млрд грн. (рядок 1125 балансу); заборгованість відповідача перед контрагентами складає понад 45 млрд грн. (рядок 1615); відповідно до рядка 1420 балансу непокритий збиток Гарантованого покупця складає понад 243,79 млн. грн.
Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача, позивач вказав, що:
- відповідачем не надано суду жодних доказів неможливості проведення фінансових розрахунків, відсутності на рахунках грошових коштів;
- заява ДП «Гарантований покупець» не містить належних обґрунтувань та доказів на підтвердження виконання судового рішення у добровільному порядку через рік з моменту ухвалення рішення, у випадку відстрочення виконання рішення у справі № 910/6891/25;
- між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи чинного законодавства не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань;
- відповідач не надав жодних доказів того, що він вживає усіх необхідних заходів для стягнення боргу з НЕК «Укренерго» та інших контрагентів;
- відповідачем не доведено, що протягом одного року відбудеться зміна його фінансового стану, яка дозволить виконати зобов'язання перед позивачем за рішенням суду у даній справі;
- позивач не заперечує обставини війни, але зауважує, що її негативний вплив на фінансовий стан стосується як відповідача, так і позивача; воєнний стан створив додаткові труднощі для господарської діяльності обох сторін; позивач (виробник електричної енергії за "зеленим" тарифом) теж зазнає значних фінансових втрат, зокрема через недоотримання належних платежів за поставлену електроенергію. Ця обставина погіршує фінансову стабільність позивача, який, попри складнощі, продовжує виконувати свої договірні зобов'язання, намагаючись забезпечити безперервне виробництво та розвиток у сфері альтернативної енергетики;
- сплата позивачу заборгованості за рішенням суду не створить значного фінансового навантаження на відповідач; сума боргу, яка є предметом виконання, є незначною для підприємства державного рівня, відтак виплата цієї суми жодним чином не може призвести до припинення господарської діяльності відповідача чи до нездатності виконувати спеціальні зобов'язання з постачання електроенергії за пільговими тарифами для населення;
- тривале невиконання відповідачем зобов'язань за договором має значний негативний вплив на фінансовий стан позивача; несвоєчасне отримання коштів за поставлену електроенергію ускладнює можливість своєчасно розраховуватися з контрагентами, виплачувати заробітну плату працівникам, виконувати податкові зобов'язання та інвестувати у розвиток виробничих потужностей. Крім того, це підриває довіру до стабільності ринку відновлюваної енергетики в Україні, відлякує потенційних інвесторів та гальмує розвиток галузі, що має стратегічне значення для енергетичної незалежності та безпеки держави.
Розглянувши подану відповідачем заяву, суд вказує про наступне.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Доказів на підтвердження вказаної обставини відповідачем не надано.
Суд відзначає, що між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.
Окрім того, статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують відповідача та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Суд звертає увагу заявника на те, що відстрочення виконання рішення суду спрямовано саме на забезпечення виконання такого рішення, проте заявником не надано доказів того, що при наданні відстрочки відповідач виконає рішення суду у даній справі.
Крім того, при вирішенні питання відстрочення виконання рішення суд має врахувати матеріальні інтереси обох сторін.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої відповідачем заяви.
Керуючись ст.ст. 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства “Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6891/25 від 01.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складено та підписано 20.02.2026.
Суддя О.Г. Удалова