79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" лютого 2026 р. Справа №907/801/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від прокуратури: Місінська М.А.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Боднар М.Ю.;
від відповідача-2: Сочка В.І., Бєлоусов П.І.;
від третьої особи на стороні позивача: не з'явився;
від третіх осіб на стороні відповідачів-1,2,3,4,5: не з'явились;
розглянув апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури від 11.04.2024 №15-1120-20 (вх. № апеляційного суду 01-05/1109/24 від 16.04.2024)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року (суддя Ремецькі О.Ф., повний текст рішення складено 28.03.2024, м. Ужгород),
у справі №907/801/20
за позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, м. Київ
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: громадська організація “Міжнародний інститут людини і глобалістики “Ноосфера», м. Ужгород, Закарпатська область
до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород, Закарпатська область
до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “Атлас Воловець Енерджи», смт. Воловець, Воловецький район, Закарпатська область
за участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
1) Закарпатська обласна державна адміністрація, м. Ужгород, Закарпатська область
2) Свалявська міська рада Закарпатської області, м. Свалява, Закарпатська область
3) Неліпинська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області с. Неліпино Свалявський район, Закарпатська область
4) Воловецька селищна рада Воловецького району Закарпатської області смт. Воловець, Воловецький район, Закарпатська область
5) Керецьківська сільська рада Хустського району Закарпатської області, с. Керецьки Свалявський район, Закарпатська область
про визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування наказів щодо зміни цільового призначення землі та надання земельних ділянок в оренду, визнання недійсними договорів оренди загальною площею 42.2247 га вартістю 19 502 118,10 грн.,
Короткий зміст позовних вимог позивача
Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля) звернувся 01.12.2020 до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас Воловець Енерджи" (далі - ТОВ "Атлас Воловець Енерджи"), в якій просив суд:
- визнати неправомірними дії ГУ Держгеокадастру із прийняття наказів щодо надання дозволу, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" зі зміною цільового призначення та надання в оренду земельних ділянок з номерами: 3637-сг, З636-сг, 3635-сг, 3634-сг, 3633-сг, 3632-сг, 3631-сг, З630-сг, 3629-сг, 3628-сг, 3627-сг, 3626-сг, 3625-сг, 3624-сг, 3622-сг, 3621-сг від 20.12.2017; з номерами: 109-сг, 08-сг, 107-сг, 106-сг, 105-сг, 104-сг, 103-сг, 102-сг, 101-сг, 100-сг, 99-сг, 98-сг, 97-сг, 96-сг, 95-сг, 94-сг, 93-сг, 92-сг, 91-сг від 18.01.2018; з номером: 1297-сг від 17.07.2018; з номерами: 1365-сг, 1364-сг, 1363-сг від 23.07.2018;
- визнати недійсними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення" щодо земельних ділянок з номерами: 3637-сг, З636-сг, 3635-сг, 3634-сг, З633-сг, 3632-сг, 3631-сг, 3630-сг, 3629-сг, 3628-сг, 3627-сг, 3626-сг, 3625-сг, 3624-сг, 3622-сг, 3621-сг від 20.12.2017; з номерами: 109-сг, 108-сг, 107-сг, 106-сг, 105-сг, 104-сг, 103-сг, 102-сг, 101-сг, 100-сг, 99-сг, 98-сг, 97-сг, 96-сг, 95-сг, 94-сг, 93-сг, 92-сг, 91-сг від 18.01.2018; з номером 297-сг від 17.07.2018; з номерами: 1365-сг, 1364-сг, 1363-сг від 23.07.2018;
- визнати недійсними та скасувати договори оренди земельних ділянок, укладені між ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Атлас Воловець Енерджи": від 26.12.2017 №32/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 33/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 34/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 35/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 36/57-7-ДО, від 26.12.2017 № 37/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 38/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 39/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 40/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 41/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 42/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 43/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 44/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 45/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 46/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 47/57-17-ДО, від 31.01.2018 № 2/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 3/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 4/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 5/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 6/57-18-ДО, від 31.01.2018 №7/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 8/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 9/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 10/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 11/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 12/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 13/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 14/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 15/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 16/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 17/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 18/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 19/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 20/57-18-ДО, від 24.07.2018 № 43/57-18-ДО, від 24.07.2018 № 46/57-18-ДО, від 24.07.2018 № 44/57-18-ДО, від 24.07.2018 № 45/57-18-ДО.
Позовні вимоги Прокурора мотивовано тим, що під час опрацювання обласною прокуратурою матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді виявлено факт порушення вимог законодавства ГУ Держгеокадастру щодо прийняття наказів про надання дозволу, затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" зі зміною цільового призначення та надання в оренду земельних ділянок (земель полонини Боржава).
Наказами ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області "Про затвердження проєктів землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок зі зміною цільового призначення" надано в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" на різний строк на території Воловецького та Свалявського районів Закарпатської області кілька десятків земельних ділянок загальною площею понад 40 га. Одночасно вказаними наказами затверджено проєкти землеустрою, якими змінено цільове призначення земель сільськогосподарського призначення на землі для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій. На переконання Прокурора, зазначені накази ГУ Держгеокадастру суперечать вимогам земельного, природоохоронного, містобудівного та іншого законодавства. 3 цих підстав Прокурор вважає недійсними також правочини, укладені між відповідачами, щодо цих земельних ділянок.
Підставою позовних вимог є, за позицією прокурора: відсутність проведеної відповідно до законодавства оцінки впливу на довкілля при вирішенні питання про зміну цільового призначення земельної ділянки; порушення порядку виділення земельної ділянки через її особливий правовий режим як земель іншого природоохоронного призначення; порушення містобудівного законодавства; порушення вимог законодавства, покликаного убезпечити життя і здоров'я населення від діяльності об'єктів енергетики, зокрема порушення вимог Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів".
Обґрунтовуючи відсутність проведеної відповідно до законодавства оцінки впливу на довкілля, Прокурор вказував на те, що згідно з вимогами пункту 2 частини 3 статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення (якщо нове призначення належить хоча б до одного виду діяльності, зазначеного в частинах 2 та 3 цієї статті) та зміна цільового призначення особливо цінних земель передбачає здійснення оцінки впливу на довкілля, що є обов'язковою у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планової діяльності. Проте, Державний реєстр оцінок впливу на довкілля не містить такої оцінки стосовно проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" зі зміною цільового призначення.
Зазначаючи про порушення порядку виділення земельної ділянки через її особливий правовий режим як земель іншого природоохоронного призначення, Прокурор зазначав, що територія полонини Боржава площею 4520 га утворена в листопаді 2016 року для забезпечення збереження видів флори і фауни та типів природних оселищ і включена до Смарагдової мережі з присвоєнням охоронного номера UA0000263 "Polonyna Borzhava". При цьому, за твердженням Прокурора, усі надані в оренду ТОВ " Атлас Воловець Енерджи" земельні ділянки розміщені у межах території Смарагдової мережі.
Прокурор зауважував, що системний аналіз ратифікованих Україною міжнародних договорів у взаємозв'язку з положеннями національного законодавства дають підстави стверджувати, що території (землі) в межах Смарагдової мережі та екологічної мережі Закарпатської області є землями природно-заповідного фонду або іншого природоохоронного призначення (пункт "г" частини 1 статті 150 Земельного кодексу України) з особливим правовим режимом, притаманним насамперед землям природно-заповідного фонду. З огляду на наведене, надання в оренду земельної ділянки, включеної до Смарагдової мережі "Polonyna Borzhava" та екологічної мережі Закарпатської області, зі зміною цільового призначення повинно здійснюватися в порядку, встановленому статтями 6, 20, 150, 186 Земельного кодексу України, щодо особливо цінних земель. Крім того, Прокурор, звертав увагу суду на звіт Консультативної місії постійного комітету Бернської конвенції від 20- 23.09.2021 року, за висновками якої плани на забудову необхідно скасувати.
Обставини порушення містобудівного законодавства, Прокурор обґрунтовував відсутністю у схемі планування території Закарпатської області можливості будівництва вітрової електростанції чи інших енергогeнеруючих об'єктів.
Крім того, Прокурор стверджував, що відповідно до Схеми планування території Закарпатської області надані в оренду земельні ділянки віднесені до територій гірсько-рекреаційного та туристичного функціонального призначення.
Обґрунтовуючи доводи щодо порушення вимог Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів", Прокурор зазначав, що відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів" межі спеціальних зон об'єктів енергетики зазначаються в документації із землеустрою з часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об'єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками.
Згідно з положеннями частини 3 статті 50 Закону України "Про землеустрій" акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки) є складовою частиною проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Водночас згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру (лист № 10-7-0.31-353/-23 від 10.02.2023) жоден із проєктів землеустрою не містить відомостей про встановлення таких зон.
Територія гірського масиву Боржава входить до території Смарагдової мережі "UA0000263" "Polonyna Borzhava". Ця територія Смарагдової мережі створена для забезпечення збереження видів флори і фауни та типів природних оселищ, зокрема, тут трапляються 12 типів природних оселищ, включених до Резолюції 4 (1996) Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернської конвенції), а також 14 видів птахів, 3 види ссавців, 3 види рослин і 1 вид безхребетних, включених до Резолюції 6 (1998) Бернської конвенції.
У зв'язку з цим Прокурор вважав, що при плануванні або здійсненні діяльності в межах території Смарагдової мережі або за її межами, але яка може мати вплив на таку територію, потрібно враховувати необхідність забезпечення збереження у довгостроковій перспективі природних оселищ та видів природної фауни і флори, що підлягають особливій охороні в Європі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2024 у справі №907/801/20 (суддя Ремецькі О. Ф.) у задоволенні позову Прокурора відмовлено повністю.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора, виходив із того, що надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду зі зміною цільового призначення відбулося до введення в дію Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", тому дійшов висновку, що дія цього Закону не поширюється на правовідносини, що склалися між сторонами до набрання ним чинності.
Проаналізувавши зміст відповідей ГУ Держгеокадастру від 17.04.2020 № 29-7-0.5-3329/2-20, Державного підприємства "Закарпатський науково-дослідний та проєктний інститут землеустрою" від 26.02.2020 № 01-16/239, Воловецької районної державної адміністрації від 09.04.2020 № 9/4, а також Свалявської районної державної адміністрації від 14.04.2020 № 505/01-14, суд першої інстанції установив, що на земельних ділянках, наданих в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи", немає об'єктів природно-заповідного фонду та земельні ділянки не належать до особливо цінних земель.
Суд першої інстанції також зазначив, що Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат не забороняє використання відновлюваних джерел енергії та енергозберігаючих технологій, до яких належить вітроенергетика, а за роз'ясненнями Бюро Бернської конвенції розвиток вітроенергетики на полонині Боржава не суперечить її визначенню. З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняття наказів про надання дозволу на затвердження проєктів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" зі зміною цільового призначення та надання їх в оренду не порушує взятих державою міжнародних природоохоронних зобов'язань.
Як встановлено судом першої інстанції, наданню земельних ділянок в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" передувало затвердження детальних планів території для розміщення вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою, тому наведене спростовує доводи Прокурора про порушення містобудівного законодавства.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прийняття наказів ГУ Держгеокадастру про надання дозволу, затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи» зі зміною цільового призначення та відбулося в межах повноважень ГУ Держгеокадастру та у спосіб, визначений чинним на той час законодавством.
Оскільки не встановлено порушень при прийнятті наказів про надання дозволу, затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи", а матеріалами справи не підтверджено умислу сторін щодо незаконного результату укладених договорів, суд першої інстанції виснував, що відсутні підстави для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.
Суд першої інстанції також звернув увагу на відсутність у позивача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України контрольних повноважень щодо органів Держгеокадастру у процедурі зміни цільового призначення земель чи розпорядження землями сільськогосподарського призначення, а також повноважень з усунення стверджуваних Прокурором порушень закону шляхом звернення до суду з позовними заявами про визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування наказів органів Держегокадастру щодо зміни цільового призначення землі та надання земельних ділянок в оренду, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між органами Держгеокадастру та юридичними особами, в тому числі з визначених Прокурором підстав.
Тому суд першої інстанції виснував, що покладені в основу обґрунтування позовних вимог обставини перебувають поза межами сфери контролю державних інтересів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
16.04.2024 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури від 11.04.2024 №15-1120-20 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2024 у справі №907/801/20.
Прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
- скаржник стверджує про обов'язковість отримання висновку з оцінки впливу на довкілля при зміні цільового призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення через строки введення у дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»;
- порушено порядок відведення земель іншого природоохоронного призначення - території об'єкта Смарагдової зони, що належним чином не надано оцінки судом першої інстанції. Прокурор вказує, що оскільки територія Полонини Боржава включена до Смарагдової мережі, а також до ключової території екологічної мережі Закарпатської області, відповідно, розташованій на ній земельні ділянки є землями природно-заповідного фонду або іншого природоохоронного значення з особливим статусом та режимом охорони, притаманним землям природно-заповідного фонду. А отже вважає, що надання земельних ділянок в оренду зі зміною цільового призначення повинно здійснюватися у порядку встановленому ст. ст. 6, 20, 21, 150, 186 Земельного кодексу України;
- також, звертає увагу скаржник на те, що судом не в повній мірі досліджено те, що за схемою планування території Закарпатської області не передбачено можливості будівництва вітрової електростанції чи інших генеруючи об'єктів;
- звертає увагу на порушення при складанні та затвердженні проєктів землеустрою вимог Закону України «Про землеустрій» та Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» та не застосовано норми міжнародно-правових актів;
- щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в справі, то скаржник вважає, що ним дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України №1697-VII.
Відповідно до цього, просить, скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2024 у справі №907/801/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задоволити.
24.04.2024 відповідач-2 подав відзив на апеляційну скаргу, в яких заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач-2, вказує на те, що рішення про провадження планової діяльності ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» було отримано до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а отже, це виключає поширення на дані правовідносини обов'язку, щодо попереднього отримання висновку з оцінки впливу на довкілля.
Покликання скаржника на те, що рішенням про затвердження планової діяльності є рішення уповноваженого органу про затвердження проєкту землеустрою вважає помилковим, адже з його прийняттям закінчується процедура зміни цільового призначення земельної ділянки, тобто завершується і сама планова діяльність.
Також вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що дозвіл на розроблення проєкту землеустрою не відноситься до визначених Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» видів документів дозвільного характеру, оскільки, положення ч.1 ст. 11 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» включають до поняття рішення про продовження планової діяльності, як документи дозвільного характеру, так і інші акти органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
Вважає, що ГУ ДГК України у Закарпатській області не було допущено порушень законодавства при зміні цільового призначення земельних ділянок, оскільки ні ч.2 ст. 123 Земельного кодексу України , яка встановлює вимоги до клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, ні ч.3 ст. 50 Закону України «Про землеустрій», яка визначає складові частини проєкту землеустрою, не передбачають подання звіту з оцінки впливу на довкілля при зміні цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Щодо природно-заповідного фонду, відповідач -2 зазначає, що жодних об'єктів природно-заповідного фонду в порядку ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на земельних ділянках, переданих в оренду ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» не створено та ці території, в порядку ст. 55 вищезгаданого Закону з цією метою не зарезервовані. Належність того чи іншого об'єкту до Смарагдової мережі не має наслідком набуття ним правового режиму об'єкту природно-заповідного фонду. Щодо даного також відмічає, що текст Бернської конвенції не містить термінів «Мережа Емеральд» або «Смарагдова мережа», і відповідно, не визначає її правовий режим та не покладає на країн - учасниць жодних, пов'язаних з такою мережею обов'язків.
Відтак вважає, що ні розгляд скарг, в рамках міжнародних природоохоронних угод, ні прийняття рішень рекомендаційного характеру, не є доказом порушення національного законодавства при наданні в оренду земельних ділянок ТОВ «Атлас Воловець Енерджи». Відмічає, що як встановлено, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 у справі №260/770/19, на засідання, яке відбулось 10-11.09.2018, Бюро Бернської конвенції повідомило, що визначення території Смарагдової мережі не суперечить розвитку вітроенергетики. У даній справі позов фактично пред'явлений державою ( в особі прокурора) до неї самої ( в особі ГУ ДГК у Закарпатській області), що не відповідає ч.1 ст. 45 ГПК України, яка визначає , що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу. Відповідно до цього просить, рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2024 у справі №907/801/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача - ГО «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера» у відзиві від 29.04.2024 підтримує апеляційну скаргу прокурора Закарпатської обласної прокуратури, погоджується з її доводами, рішення вважає незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що суд першої інстанції не встановив статус земель, за рахунок яких формувалися 53 земельні ділянки, що передані в користування відповідача-2 за спірними наказами та договорами оренди землі; наявна відсутність погодження 12-ти проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з цільовим призначенням для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код 14.01.) з суміжною територіальною громадою (Пилипецька територіальна громада колишнього Міжгірського району Закарпатської області), всупереч вимогам Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» (ч.5 ст. 17), а саме земельних ділянок, межі санітарно-захисних зон ВЕУ (обмеження) яких поширюється на території Пилипецької ТГ із переліченими кадастровими номерами. Також наявна невідповідність проєктів землеустрою, щодо відведення 53-х земельних ділянок містобудівній документації на місцевому рівні - схемі планування території Закарпатської області, проєкту районного планування Воловецького району та схемі планування Свалявського району (ст. 17 Закону України «Про основи містобудування», ч.2 ст. 2 , ч. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відсутність висновку з оцінки впливу на довкілля в процедурі зміни цільового призначення 53-х земельних ділянок (ст. ст. 3, 11 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»), також відсутні погодження відведення та зміни цільового призначення 53-х земельних ділянок, в порядку вимог статей 20 та 186-1 Земельного кодексу України, як особливо цінних земель (земель особливого природоохоронного інтересу).
Також, третя особа відмічає, що вказавши на відсутність повноважень контролю у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів по відношенню до відповідача, суд проігнорував повноваження вказаного центрального органу виконавчої влади, встановлені ст. 14-1 Земельного кодексу України та дійшов хибного висновку, щодо відсутності процесуальної заінтересованості позивача у спорі, коли суб'єктом господарювання не дотримано вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (п.2 ч.3 ст. 3).
Просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року в цій справі та прийняти нове рішення, яким задоволити позов заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в даній справі в повному обсязі.
09.05.2024 відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, в яких заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач 1 - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, вказує на те, що дозвіл на розробку проєктів землеустрою ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» отримало 20.06.2017 та 26.07.2017 на підставі відповідних наказів ГУ ДГК у Закарпатській області. ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» отримало рішення про провадження планової діяльності до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», що виключає його поширення на правовідносини, що розглядаються. Проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення є підставою для внесення відомостей про цільове призначення земельних ділянок до Державного земельного кадастру. Покликаючись на п.121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України №1051 від 17.10.2012, оригінал документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення, яка подається Державному кадастровому реєстратору, є підставою для внесення до Державного земельного кадастру змін щодо цільового призначення земельної ділянки. Відомості про зміну цільового призначення земельних ділянок, які були в подальшому надані в оренду ТОВ «Атлас Воловець Енерджи», були внесені до Державного земельного кадастру впродовж серпня - листопада 2017 року. Отже, цільове призначення даних земельних ділянок станом на день введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» вже було змінено. Також, відмічає, що проведення процедури оцінки планової діяльності мало здійснюватись певним суб'єктом господарювання після оформлення відповідних прав на земельні ділянки , на яких він має намір здійснювати планову діяльність, що мало місце в даному випадку, при цьому зазначає, що протилежного позивачем не доведено. Враховуючи наведене, вважає, що ним не було перевищено своїх повноважень при наданні в оренду спірних земельних ділянок. Також відмічає, що позивач не надав жодних доказів, які б свідчили, що земельні ділянки, надані в оренду відповідачу-2 відносяться до особливо цінних земель і що такі відносяться до земель природоохоронного призначення. Відповідно до цього, просить у задоволенні апеляційної скарги Закарпатської обласної прокуратури в даній справі відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року залишити в силі.
10.05.2024 позивач - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (зараз Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення місцевого господарського суду скасувати, апеляційну скаргу - задоволити.
Позивач - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, вказує, що необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач-2, отримав рішення про провадження планової діяльності до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», що виключає його поширення на дані правовідносини. Щодо даного то посилається на постанови Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №420/2218/19, від 13.12.2016 у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17, від 22.02.2019 у справі №813/1631/14. Вказує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність і надання такого також, не свідчить, що проект радою буде затверджено. Дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення не є рішенням про провадження планової діяльності, оскільки він не є підставою для початку провадження цієї діяльності. Також, зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми ст. 3 Закону «Про оцінку впливу на довкілля», оскільки обов'язковість здійснення оцінки впливу на довкілля при зміні цільового призначення земель сільськогосподарського призначення у спірних правовідносинах встановлена Законом.
Щодо твердження в рішенні про те, що прийняття наказів, щодо надання дозволу на затвердження проектів землеустрою, щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» зі зміною цільового призначення та надання їх в оренду не порушує взятих державою міжнародних природоохоронних зобов'язань, то вказує, що у висновках Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №480/2224/19 встановлено, що «вищезазначена територія підлягає збереженню, згідно із Бернською конвенцією та з урахуванням вимог директиви Ради 92/42/ЄЕС від 21.05.1992 про охорону природного середовища існування та дикої флори і фауни, директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/147/ЄС від 30.11.2009 про збереження диких птахів, Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, з іншої сторони. Питання управління територіями Смарагдової мережі в Україні на сьогодні в національному законодавстві не врегульовано. Разом з тим, звертає увагу на те, що охорона природних середовищ, в тому числі Смарагдової мережі, в Україні унормована Законом України №2059-VIII через оцінку впливу на довкілля, шляхом: підготовки суб'єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля, проведення громадського обговорення, аналіз уповноваженим органом інформації , наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої інформації, яку надає суб'єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планової діяльності. Належність території полонини «Боржава» до екологічної мережі, в розумінні ст. 111 Земельного кодексу України є обмеженням у використанні земель безпосередньо встановлені законами та прийнятими до них нормативно-правовими актами , зокрема , - регіональною схемою. З врахуванням даного, вказує на безпідставність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції , щодо того, що земельні ділянки , надані в оренду відповідачу- 2, не відносяться до особливо цінних земель.
Також, позивач відмічає, що судом не надано належної уваги остаточному звіту консультативної місії Постійного Комітету Бюро Бернської конвенції, за висновками якого плани на забудову вказаної території необхідно скасувати та як наслідок , зроблено помилковий висновок, що прийняття оскаржуваних наказів не порушує взятих державою міжнародних природоохоронних зобов'язань.
Таким чином, відведення спірних земельних ділянок відбулось з порушенням вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» , ст. ст. 50, 114 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 1, 3, 6, 7, 14, 17, 18, 24, 25 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів», ст. ст. 46, 111, 123, 150 Земельного кодексу України , що не в повній мірі досліджено судом першої інстанції.
12.06.2024 в канцелярію суду від представника відповідача-2 поступили додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що жодних об'єктів природно-заповідного фонду на земельних ділянках, які надані в оренду ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» не створено та такі території для створення об'єктів природно - заповідного фонду не резервувалися, а тому відсутні підстави вважати їх землями природно-заповідного фонду.
Щодо положень Конвенції 1979 року про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція), то вказує, що така містить заборони тільки, щодо активних дій, безпосереднім предметом яких є охоронювані види, та які спрямовані на умисне заволодіння ними чи їх знищення і не врегульовує особливості здійснення на таких територіях господарської діяльності, відносячи це питання до повноважень держав учасниць. І як наголошувалось, спеціального законодавчого акту, який би визначав правовий статус території, що входить до Смарагдової мережі та врегульовував би особливості провадження на них господарської діяльності, Верховною Радою України не прийнято.
Звертає увагу на те, що площа території UA 0000263 «Polonyna Borzhava» складає 4520 га, а площа наданих в оренду ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» земельних ділянок - складає 42,22 га, тобто менше 1% . І відмічає, що жодних доказів існування охоронюваних Конвенцією видів флори та фауни на кожній з орендованих ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» земельних ділянок матеріали справи не містять.
Третя особа на стороні позивача покликається на обставини, які прокурор не обрав, як підстави позову та якими не аргументував апеляційну скаргу. Дане стосується тверджень про невідповідність розташування ВЕС проєктам районного планування Воловецького району та Схемі планування Свалявського району, про порушення у процедурі поділу земельних ділянок за наслідками якого були утворені надані в оренду ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» земельні ділянки, про порушення Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (Карпатська конвенція), про непогодження розташування ВС з колишньою Пилипецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, а також про віднесення окремих земельних ділянок до Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, які на думку третьої особи, відносяться до Голубинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області не підлягають врахуванню та оцінці Західним апеляційним господарським судом на стадії апеляційного провадження.
19.06.2024 третя особа на стороні позивача - громадська організація “Міжнародний інститут людини і глобалістики “Ноосфера» подала заперечення на додаткові пояснення відповідача-2, в який заперечила доводи останнього та підтримала позицію прокурора та позивача викладених, зокрема, в апеляційній скарзі.
Третя особа, вказує, що міжнародний акт - Бернська конвенція - імплементований в національне законодавство і реалізується рядом Законів України, щодо охорони територій (земель) природоохоронного призначення, флори і фауни, природних комплексів і оселищ, а саме: Законом України «Про Червону книгу України», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про тваринний світ», Законом України «Про рослинний світ», Законом України «Про природно-заповідний фонд України», а також Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення, як територій, регулюється також нормами Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Також, вказує, на те, що розглядаючи скаргу громадської організації «Українська природоохоронна група», щодо проєкту будівництва ВЕС на 120 МВт на об'єкті Смарагдової мережі «Polonyna Borzhava», Постійний комітет Бернської конвенції на засіданні 03 грудня 2021 року, нагадуючи про рекомендацію 109 (2004), щодо мінімізації несприятливого впливу виробництва енергії вітру на дику природу , рекомендував уряду України скасувати плани щодо будівництва ВЕС на об'єкті Смарагдової мережі «Polonyna Borzhava» (UA 0000263) та вказував, що це матиме значний вплив на інтерес до біорізноманіття; таким чином, слід шукати альтернативні місця, де вплив буде набагато меншим і не впливатиме на Смарагдову мережу, але дозволить зробити подібний внесок у досягнення цілей України, щодо відновлювальної енергетики (Recommendation №213 (2021).
Щодо виходу третьою особою за межі предмету спору в цій справі, то така, посилаючись на висновки Верховного Суду, вказує, що при вирішенні спору суд не обмежений доводами позовної заяви і зобов'язаний встановити всі дійсні обставини справи для об'єктивного вирішення спору. Також третя особа відмічає, що учасниками справи відомо і не оспорюється жодним із них факт знаходження спірних земельних ділянок, відведених за спірними наказами ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» в користування на умовах оренди, в межах території Смарагдової мережі об'єкту «Polonyna Borzhava» (UA 0000263).
Після повернення на новий розгляд Верховним Судом справи №907/801/20 сторонами подано наступні додаткові пояснення.
Прокурор подав додаткові пояснення від 31.03.2025 в яких зазначив, що Міндовкіллю було відомо про можливі порушення інтересів держави задовго до звернення прокурора до суду, зокрема у зв'язку з розглядом з 2018 року скарги щодо загрози Смарагдовій території «Полонина Боржава» в межах процедур Бернської конвенції. Попри це, орган, уповноважений здійснювати захист інтересів держави у сфері охорони довкілля, не звертався до суду із самостійним позовом та не вжив інших ефективних заходів правового захисту.
Прокурором дотримано процедури, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру»: до подання позову Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України було письмово повідомлено про виявлені порушення та намір звернення до суду. Водночас позов подано у стислі строки з огляду на наближення закінчення трирічного строку позовної давності, що створювало реальну загрозу невідворотних негативних наслідків для інтересів держави. За таких обставин невжиття органом жодних дій у розумний строк обґрунтовано кваліфіковано як бездіяльність.
Крім того, прокурор обґрунтовує належність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до кола органів, уповноважених державою на захист відповідних інтересів. Повноваження цього органу у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної мережі, природно-заповідного фонду та територій Смарагдової мережі прямо випливають із положень Кабінету Міністрів України про Міндовкілля, а також із міжнародних зобов'язань України за Бернською конвенцією. Отже, визначення прокурором позивача у справі є правильним і відповідає вимогам законодавства.
Щодо питання про «спір держави до держави», прокурор доводить, що предметом спору є не внутрішній розподіл майна між органами влади, а перевірка законності рішень ГУ Держгеокадастру, якими змінено цільове призначення земель та передано їх в оренду приватному товариству. У справі бере участь приватний суб'єкт господарювання, а оскаржувані накази не вичерпали свою дію та безпосередньо впливають на публічний екологічний інтерес.
Окремо прокурор обґрунтовує суспільну значимість спору. Земельні ділянки розташовані в межах території Смарагдової мережі «Полонина Боржава», яка має статус особливо цінної з точки зору збереження біорізноманіття та охороняється міжнародними договорами. Відведення таких земель для будівництва вітроенергетичних об'єктів відбулося з порушенням вимог земельного, природоохоронного та містобудівного законодавства, без належного врахування обмежень використання земель, без визначення охоронних і санітарно-захисних зон та без відповідності схемам планування території області.
З урахуванням наведеного прокурор доводить, що звернення до суду було єдиним ефективним засобом захисту інтересів держави, спрямованим на забезпечення охорони довкілля, землі як національного багатства та дотримання міжнародних природоохоронних зобов'язань України.
01.04.2025 від відповідача-2 надійшли додаткові заперечення на апеляційну скаргу, зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин положення Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій» не передбачали обов'язку подання висновку з оцінки впливу на довкілля як умови затвердження проєкту землеустрою або зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки такий висновок є документом дозвільного характеру, пов'язаним із провадженням планової діяльності, а не з реалізацією земельно-правової процедури. Крім того, товариством було отримано чинний висновок з оцінки впливу на довкілля у 2019 році, а його відсутність на попередньому етапі не свідчить про істотне порушення, яке могло вплинути на законність оскаржуваного рішення.
Додатково зазначається, що спірні земельні ділянки, надані Товариству в оренду, не мали і не мають статусу особливо цінних земель, ані відповідно до норм національного законодавства України, ані згідно з міжнародно-правовими договорами, обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Детальні плани територій є законними, а землевпорядна документація Товариства не суперечить Схемі планування території Закарпатської області. Водночас визначення та встановлення чітких меж спеціальних, охоронних і санітарно-охоронних зон для об'єктів альтернативної енергетики, зокрема вітроенергетики, на етапі відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення та до набуття права власності чи користування такою ділянкою є об'єктивно неможливим, оскільки Кабінетом Міністрів України відповідні нормативні розміри для об'єктів вітрогенерації не встановлені.
Крім того, Прокурором порушено вимоги частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині ненадання Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України достатнього і розумного строку для належного реагування на можливі порушення законодавства.
Також зазначає, що позовні вимоги заявлено Прокурором в особі та в інтересах Міндовкілля до Держгеокадастру, що фактично становить спір держави з державою та виключає наявність публічно-правового або приватноправового спору.
З огляду на добросовісність і законність дій Товариства під час процедури відведення та отримання в оренду спірних земельних ділянок, задоволення апеляційної скарги прокуратури та відповідно позовних вимог у цій справі призвело б до порушення основоположних принципів верховенства права, законних очікувань і належного урядування, що є неприпустимим.
02.04.2025 та 03.04.2025 від відповідача-1 - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області - надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що оспорювані накази про затвердження проєктів землеустрою та надання спірних земельних ділянок в оренду були прийняті в межах повноважень та у спосіб, визначений Земельним кодексом України, з дотриманням установленої законом процедури. Відповідач наголосив, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало обов'язку отримання висновку з оцінки впливу на довкілля як умови затвердження проєктів землеустрою чи зміни цільового призначення земельних ділянок.
У поясненнях також зазначено, що спірні земельні ділянки не мали і не мають статусу земель природно-заповідного фонду або земель особливо цінного природоохоронного значення, оскільки такий статус їм у передбаченому законом порядку не надавався. Нанесення на публічну кадастрову карту інформаційних шарів, зокрема щодо Смарагдової мережі, має довідковий характер і не може визначати правовий режим земель чи обмеження у їх використанні.
19.05.2025 від відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Воловець Енерджи» - надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що при зверненні з позовом до суду першої інстанції позивач заявив вимоги про визнання неправомірними дій Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо прийняття наказів про затвердження проєктів землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду, скасування відповідних наказів, а також про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених з Товариством. При цьому відповідач-2 наголосив, що заявлені вимоги про визнання договорів недійсними не поєднані з вимогами про застосування наслідків їх недійсності, у зв'язку з чим обраний позивачем спосіб захисту не забезпечує реального відновлення порушених прав та є неналежним і неефективним.
Також, 19.05.2025 відповідач-2 подав заяву про поворот виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 03.09.2024, виданого на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у цій справі та просив задоволити останню у випадку, якщо апеляційний суд при перегляді рішення суду першої інстанції прийме рішення про залишення позову без розгляду, відмову у позові або задоволення позовних вимог у меншому розмірі.
21.05.2025 від третьої особи на стороні позивача - громадської організації «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера» надійшли заперечення на доводи, наведені відповідачем-2 у своїх додаткових поясненнях. Заперечуючи доводи відповідача-2 про неефективність обраного прокурором способу захисту, третя особа зазначає, що вимога про визнання договорів оренди недійсними є передбаченим законом способом захисту, а наслідки недійсності правочину у вигляді реституції є прямим імперативним наслідком, установленим статтею 216 ЦК України, і не залежать від окремого заявлення відповідної позовної вимоги. З огляду на характер спірних правовідносин (оренда землі) та фактичне користування земельними ділянками, єдиним можливим правовим наслідком недійсності договорів є припинення їх дії на майбутнє та повернення земельних ділянок у користування держави, що відповідає завданню господарського судочинства щодо ефективного захисту державних і суспільних інтересів.
02.10.2025 від позивача надійшло клопотання про заміну позивача Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України на правонаступника - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Під час первісного розгляду апеляційної скарги у справі, постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №907/801/20 скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2024 у справі № 907/801/20 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Прокурора задоволено.
Визнано неправомірними дії ГУ Держгеокадастру із прийняття наказів щодо надання дозволу, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" зі зміною цільового призначення та надання в оренду земельних ділянок з номерами: 3637-сг, 3636-сг, 3635-сг, 3634-сг, 3633-сг, 3632-сг, 3631-сг, 3630-сг, 3629-сг, 3628-сг, 3627-сг, 3626-сг, 3625-сг, 3624-сг, 3622-сг, 3621-сг від 20.12.2017, з номерами: 109-сг, 108-сг, 107-сг, 106-сг, 105-сг, 104-сг, 103-сг, 102-сг, 101-сг, 100-сг, 99-сг, 98-сг, 97-сг, 96-сг, 95-сг, 94-сг, 93-сг, 92-сг, 91-сг від 18.01.2018, номером: 1297-сг від 17.07.2018, з номерами: 1365-сг, 1364-сг, 1363-сг від 23.07.2018.
Визнано недійсними та скасовано накази ГУ Держгеокадастру "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення" з номерами: 3637-сг, 3636-сг, 3635-сг, 3634-сг,3633-сг, 3632-сг, 3631-сг, 3630-сг, 3629-сг, 3628-сг, 3627-сг, 3626-сг, 3625-сг, 3624-сг, 3622-сг, 3621-сг від 20.12.2017, з номерами: 109-сг, 108-сг, 107-сг, 106-сг, 105-сг, 104-сг, 103-сг, 102-сг, 101-сг, 100-сг, 99-сг, 98-сг, 97-сг, 96-сг, 95-сг, 94-сг, 93-сг, 92-сг, 91-сг від 18.01.2018, номером: 297-сг від 17.07.2018, з номерами: 1365-сг, 1364-сг, 1363-сг від 23.07.2018.
Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Атлас Воловець Енерджи", а саме: від 26.12.2017 № 32/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 33/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 34/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 35/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 36/57-7-ДО, від 26.12.2017 № 37/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 38/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 39/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 40/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 41/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 42/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 43/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 44/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 45/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 46/57-17-ДО, від 26.12.2017 № 47/57-17-ДО, від 31.01.2018 № 2/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 3/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 4/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 5/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 6/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 7/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 8/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 9/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 10/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 11/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 12/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 13/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 14/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 15/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 16/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 17/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 18/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 19/57-18-ДО, від 31.01.2018 № 20/57-18-ДО, від 24.07.2018 № 43/57-18-ДО, від 24.07.2018 № 46/57-18-ДО, від 24.07.2018 № 44/57-18-ДО, від 24.07.2018 № 45/57-18-ДО.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 1, 3, 6- 8, 13, 14, 16, 41, 1311 Конституції України, частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2 Закону України "Про землеустрій", частини 1 статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, зазначив, що Прокурор правильно визначив позивача у справі (орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах), тому дотримався приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо порядку звернення до суду із цим позовом.
Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" набрав чинності 18.06.2017 і був введений в дію 18.12.2017, дія цього Закону не поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планової діяльності до набрання чинності цим Законом. Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, спірні накази ГУ Держгеокадастру "Про затвердження проєкту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення" ухвалені упродовж грудня 2017-липня 2018 років; на підставі спірних наказів ГУ Держгеокадастру укладено договори оренди земельних ділянок між ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Атлас Воловець Енерджи". При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення не є рішенням про провадження планованої діяльності.
Посилаючись на вимоги Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", дійшов висновку, що як ГУ Держгеокадастру, так і суб'єкт господарювання мали достатньо часу для ознайомлення з вимогами Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" та для вжиття заходів з його виконання. Планована діяльність підлягала оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" планує встановити турбіни висотою 109 метрів з розташованою на верхівці гондолою з ротором та лопатями довжиною 69,3 м на орендованих землях для створення вітрової електростанції, проте Державний реєстр оцінок впливу на довкілля не містить жодного висновку стосовно проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" зі зміною цільового призначення. Суд апеляційної інстанції зазначив, що надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта; дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення не є рішенням про провадження планованої діяльності. Тому суд апеляційної інстанції виснував, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення "рішення про провадження планової діяльності, підміняючи його наявністю у ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" наказів ГУ Держгеокадастру про надання дозволів на розробку проектів землеустрою.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов висновку про належність усіх спірних відведених земельних ділянок до території Смарагдової мережі. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що територія гірського масиву Боржава площею 4520 га створена у листопаді 2016 року для забезпечення збереження видів флори і фауни та типів природних оселищ, зокрема, 14 видів птахів, 3 видів ссавців, 3 видів рослин, 1 виду безхребетних, включених до Резолюції 6 (1998) Бернської конвенції, 12 типів природних оселищ, включених до Резолюції 4 (1996) Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція), і включена до Смарагдової мережі (UA 0000263 "Polonіna Borzhava"); більша частина території полонини Боржава належить до основної території екомережі згідно зі схемою екологічної мережі Закарпатської області, затвердженої рішенням Закарпатської обласної ради від 10.07.2014 № 1033. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що належність території полонини Боржава до екологічної мережі відповідно до статті 111 Земельного кодексу України є обмеженням у використанні земель, безпосередньо встановленим законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, зокрема, регіональною схемою. Отже суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість та безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що земельні ділянки, надані в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи", не належать до особливо цінних земель, а також про те, що прийняття спірних наказів не порушує взятих державою міжнародних природоохоронних зобов'язань. Суд апеляційної інстанції також установив, що схема планування території Закарпатської області не передбачає будівництва вітрової електростанції.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надання дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для розміщення, будівництва та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств та їх погодження вчинено ГУ Держгеокадастру з порушенням вимог статті 123 Земельного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що санітарно-захисні зони встановлюються внаслідок планування розміщення об'єктів енергетики, їх встановлення не пов'язане із фактичним станом навколишнього середовища, а межі санітарно-захисних зон зазначаються в документації із землеустрою із часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об'єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з інформацією ТОВ "Атлас Воловець Енерджи", викладеною в листі від 10.02.2023 № 10-7-0.31-353/-23, жоден із проєктів землеустрою не містить відомостей про встановлення таких зон. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відведення спірних земельних ділянок відбулося з порушенням вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", статей 50, 114 Закону України "Про землеустрій", статей 1, 3, 6, 7, 14, 17, 18, 24, 25 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів", статей 46, 111, 123, 150 Земельного кодексу України.
Постановою КГС у складі Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №907/801/20 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас Воловець Енерджи" задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 скасовано, справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд дійшов висновку, що, вирішуючи спір у цій справі, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог норм матеріального та процесуального права, не забезпечив всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи та не надав належної оцінки доводам і доказам, поданим учасниками процесу.
Зокрема, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із доводами Прокурора щодо наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, не врахував правової позиції Верховного Суду про неможливість збігу в одній особі позивача і відповідача, фактично допустивши розгляд спору, у якому держава в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України пред'явила позов до держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Такі обставини апеляційним судом належним чином не були оцінені з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Крім того, суд апеляційної інстанції, визнаючи дотриманими вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», не здійснив самостійної та належної оцінки бездіяльності компетентного органу, не встановив значимості порушення інтересів держави, можливості настання невідворотних негативних наслідків, а також не з'ясував наявність чи відсутність об'єктивних причин, що могли перешкоджати зверненню відповідного органу до суду, чим порушив вимоги процесуального закону.
Верховний Суд також зазначив, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи спір по суті, не врахував, що оспорювані накази ГУ Держгеокадастру щодо затвердження проєктів землеустрою та зміни цільового призначення земельних ділянок не вичерпують свою дію виконанням, а отже потребували ретельної правової оцінки з огляду на характер спірних правовідносин, суб'єктний склад сторін та спосіб захисту, обраний Прокурором.
Внаслідок зазначених порушень суд апеляційної інстанції не дослідив усі зібрані у справі докази в їх сукупності, не надав належної оцінки аргументам сторін та дійшов передчасних і необґрунтованих висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 справу № 907/801/20 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судового засідання.
Як зазначено в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025, колегія суддів апеляційного суду протокольною ухвалою (відображеною у протоколі судового засідання від 03.12.2025) постановила задоволити клопотання позивача від 02.10.2025 та замінити Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України його правонаступником Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України.
В судових засіданнях проведених в процесі розгляду справи, прокурор, позивач та третя особа на стороні позивача - громадська організація «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера» підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях представників поданих після направлення Верховним Судом справи на новий розгляд, просили рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2024 скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.
Представники відповідачів-1,2 заперечили доводи викладені в апеляційній скарзі, просили відмовити в її задоволенні.
Треті особи на стороні відповідачів участі в судових засіданнях проведених в межах розгляду справи не забезпечили.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі №907/801/20 на 28.01.2026.
В судове засідання 28.01.2026 з'явився прокурор та представники відповідачів-1,2, інші учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
В стадії ухвалення рішення Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Голова Воловецької районної державної адміністрації прийняв розпорядження від 15.05.2017 № 123 "Про затвердження детального плану території для розміщення вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою на території Воловецької селищної ради".
Голова Свалявської районної державної адміністрації прийняв розпорядження від 12.06.2017 року № 154 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки".
Згідно з розпорядженням в. о. голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 05.07.2019 № 361 "Про приведення у відповідність до вимог законодавства розпоряджень голів районних державних адміністрацій" визнано такими, що суперечать статті 5 Закону України "Про основи містобудування", статтям 2 і 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не відповідають Схемі планування території Закарпатської області, Проєкту районного планування Воловецького району, Проекту районного планування Свалявського району, розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації від 15.05.2017 №123 та Свалявської районної державної адміністрації від 12.06.2017 №154.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі № 260/102/20 позов ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи" до Закарпатської обласної державної адміністрації задоволено, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови облдержадміністрації від 05.07.2019 за № 361 «Про приведення у відповідність до вимог законодавства розпоряджень голів районних державних адміністрацій".
Згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі № 260/102/20 залишено без змін.
Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації 02.08.2018 оприлюднив у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля повідомлення, отримане від ТОВ "Атлас Воловець Енерджи", про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля (реєстраційна справа № 2018821379); 31.08.2018 - зауваження та пропозиції громадськості до планованої діяльності та обсягу досліджень; 04.09.2018 - зауваження та пропозиції до обсягу досліджень органу державної влади; 15.01.2019 - звіт з оцінки впливу на довкілля будівництва вітрової електростанції 120 МВт та повідомлення про початок громадського обговорення звіту.
30.01.2019 у приміщеннях Воловецької селищної ради та Березняківської сільської ради Свалявського району, а 31.01.2019 року в приміщеннях Тибавської, Дусинської та Неліпинської сільських рад Свалявського району, Департаментом забезпечено громадські обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, під час яких представниками громадськості було задано 79 усних запитань, 8 усних та 5 письмових зауважень та пропозицій.
04.03.2019 Департаментом підготовлено звіт про громадське обговорення планованої діяльності, який 12.03.2019 разом з висновком з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності було внесено до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, а також оприлюднено на офіційному веб-сайті Департаменту.
Згідно з рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі № 260/771/19 задоволено адміністративний позов ГО "Міжнародний інститут людини і глобалістики "Ноосфера" до Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування Висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності.
Відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі № 260/771/19 скасоване.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив постанову від 13.04.2022 у справі № 260/771/19, якою залишив без змін постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020.
Суд першої інстанції зазначив, що Висновок з оцінки впливу на довкілля щодо планованої діяльності будівництва вітрової електростанції 120 МВт, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, є дійсним та не скасованим.
Суд першої інстанції також зазначив, що відповідно до Закону України від 29.10.1996 № 436/96-ВР "Про приєднання України до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі" Україна приєдналася до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі із застереженнями щодо вовка та ведмедя бурого, добування дупеля, використання пасток, сіток і капканів.
Згідно із частиною 1 статті 3 Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі кожна Договірна Сторона відповідно до положень цієї Конвенції вживає заходів для здійснення національної політики охорони дикої флори, дикої фауни та природних середовищ існування, приділяючи особливу увагу видам, яким загрожує зникнення, та вразливим видам, особливо ендемічним, та середовищам існування, яким загрожує зникнення.
Відповідно до частини 2 статті 4 Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі договірні Сторони у своїй політиці планування забудови і розвитку територій враховують потреби охорони природних територій, що охороняються згідно із попереднім пунктом, для того, щоб уникнути будь-якої деградації таких територій або у міру можливості звести її до мінімуму.
Цією Конвенцією Україна зобов'язана вживати необхідних заходів для підтримання популяції дикої флори та фауни на такому рівні або для приведення їх до такого рівня, який відповідає, зокрема, екологічним, науковим і культурним вимогам, та враховувати при цьому економічні та рекреаційні вимоги, а також потреби підвидів, різновидів чи форм, що знаходяться під загрозою на місцевому рівні, враховувати у своїй політиці планування забудови і розвитку територій та у своїх заходах, спрямованих на боротьбу із забрудненням, необхідність охорони дикої флори та фауни.
Суд першої інстанції зазначив, що згідно з Рекомендацією №16 та резолюцією №5 Постійного комітету Бернської конвенції запроваджено створення країнами-учасницями території особливого природоохоронного інтересу (Areas of Special Conservation Interest, АСІ) та встановлено офіційну назву - Смарагдова мережа (Emerald Network). Конвенцією також визначено, що сторони мають прийняти законодавчі або інші заходи для визначення територій мережі Емеральд (ASCI) та забезпечити їх збереження. До мережі Емеральд включаються лише території, які важливі для збереження видів і оселищ із Резолюцій № 4 та № 6 Бернської конвенції в розрізі біогеографічних регіонів.
27.06.2014 укладено Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яку ратифіковано Україною 16.09.2014. Угода набрала чинності 01.09.2017. Відповідно до цієї Угоди Україна зобов'язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу у терміни, визначені в Додатку ХХХ до Угоди, в тому числі до 01.09.2021 має бути завершена робота із створення територій Смарагдової мережі та впровадження захисних заходів та заходів управління ними.
Суд першої інстанції зазначив, що станом на час розгляду справи відсутні законодавчі акти національного законодавства з питань функціонування (менеджменту) території Смарагдової мережі, встановлення захисних заходів та не визначено її межі як земель природоохоронного призначення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлас Воловець Енерджи" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотаннями про надання дозволів на розробку проєктів відведення 39 земельних ділянок загальною площею 42,2247 га у довгострокове користування (оренду) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для зміни цільового призначення на землі енергетики, а саме: для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою на території Воловецької селищної ради Воловецького району (за межами населеного пункту) та на території Дусинської, Березниківської, Тибавської, Неліпинської сільських рад (за межами населеного пункту) Свалявського району Закарпатської області.
До зазначених клопотань додано розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області від 15 травня 2017 року № 123 "Про затвердження детального плану території для розміщення вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою на території Воловецької селищної ради", розпорядження голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області від 12 червня 2017 року № 154 "Про затвердження детального плану території , копію Меморандуму включаючи календарний рік, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельних ділянок, правовстановлюючі документи.
ГУ Держгеокадастру видало накази про надання ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду зі зміною цільового призначення загальною площею 42,2247 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 14.01), розташованих за межами населеного пункту на території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області та Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області.
На підставі зазначених наказів за замовленням ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" фізичною особою-підприємцем Соломко О.О. розроблено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду зі зміною цільового призначення.
Згідно з наказами ГУ Держгеокадастру "Про затвердження проєкту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок зі зміною цільового призначення":
- від 20.12.2017 з номерами: 3637-сг, 3636-сг, 3635-сг, 3634-сг, 3633-сг, 3632-сг, 3631-сг, 3630-сг, 3629-сг, 3628-сг, 3627-сг, 3626-сг, 3625-сг, 3624-сг, 3622-сг, 3621-сг надано в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" 16 земельних ділянок (за кадастровими номерами: 2121555100:09:003:0007 площею 0,7163га; 2121555100:08:001:0017 площею 0,4952 га; 2121555100:09:002:0013 площею 0,9860 га; 2121555100:08:001:0020 площею 0,6319 га; 2121555100:09:003:0010 площею 0,7172 га; 2121555100:09:003:0006 площею 0,6758 га; 2121555100:09:001:0020 площею 1,0000 га; 2121555100:09:002:0010 площею 0,3448 га; 2121555100:09:002:0008 площею 1,0000 га; 2121555100:09:001:0017 площею 0,6594 га; 2121555100:09:003:0011 площею 1,0000 га; 2121555100:09:001:0022 площею 0,2960 га; 2121555100:08:001:0018 площею 0,8400 га; 2121555100:09:002:0012 площею 0,7372 га; 2121555100:09:002:0011 площею 0,5470 га; 2121555100:09:002:0009 площею 0,5000 га) загального площею 11,5968 га строком на 25 років зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що знаходяться за межами населеного пункту на території Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області;
- від 18.01.2018 з номерами: 109-сг, 108-сг, 107-сг, 106-сг, 105-сг, 104-сг, 103-сг, 102-сг, 101-сг, 100-сг, 99-сг, 98-сг, 97-сг, 96-сг, 95-сг, 94-сг, 93-сг, 92-сг, 91-сг надано в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" 30 земельних ділянок (за кадастровими номерами: 2124082300:01:003:0004 площею 0,9994 га; 2124080300:11:001:0032 площею 0,9993 га; 2124080300:11:001:0036 площею 0,9994 га; 2124080300:11:001:0019 площею 0,3998 га; 2124080300:11:001:0018 площею 0,3998 га; 2124080300:06:001:0015 площею 0,9293 га; 2124080300:06:001:0014 площею 0,9993 га; 2124080300:06:001:0013 площею 0,9993 га; 2124080300:06:001:0016 площею 0,9993 га; 2124080300:06:001:0012 площею 0,9993 га; 2124080300:11:001:0020 площею 0,9993 га; 2124080300:06:001:0023 площею 0,9993 га та 2124080300:06:001:0024 площею 0,9793 га; 2124087200:02:001:0003 площею 0,5996 га та 2124087200:02:001:0004 площею 0,5496 га; 2124080300:11:001:0023 площею 0,5172 га та 2124080300:11:001:0024 площею 0,5958 га, та 2124080300:11:001:0025 площею 0,5996 га, та 2124080300:11:001:0026 площею 0,3498 га; 2124083500:08:001:0002 площею 0,2998 га та 2124083500:08:001:0003 площею 0,9994 га, та 2124083500:08:001:0004 площею 0,7750 га, та 2124083500:08:001:0005 площею 0,8495 га, та 2124083500:08:001:0006 площею 0,9994 га, та 2124083500:08:001:0007 площею 0,8439 га; 2124080300:06:001:0017 площею 0,9993 га; 2124080300:11:001:0021 площею 0,9993 га; 2124080300:06:001:0019 площею 0,9993 га; 2124080300:11:001:0033 площею 0,9994 га та 2124080300:11:001:0034 площею 0,9994 га) загальною площею 24,6711 га строком на 25 років зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що знаходяться за межами населеного пункту на території Дусинської, Березниківської, Тибавської, Неліпинської сільських рад Свалявського району Закарпатської області;
- від 17.07.2018 № 1297-сг надано в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" земельну ділянку кадастровий номер 2124087200:02:001:0007 загальною площею 0,5997 га строком на 7 років зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що знаходяться за межами населеного пункту на території Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області;
- від 23.07.2018 з номерами: 1365-сг, 1364-сг, 1363-сг надано в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" 6 земельних ділянок (за кадастровими номерами: 2124080300:11:001:0038 площею 0,9993 га; 2124080300:06:001:0026 площею 0,7601 га та 2124080300:06:001:0027 площею 0,9993 га; 2124080300:11:001:0028 площею 0,5996 га та 2124080300:11:001:0029 площею 0,9994 га, та 2124080300:11:001:0030 площею 0,9994 га) загальною площею 5,3571 га строком на 7 років зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що знаходяться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.
Відведення здійснювалось за рахунок земельних ділянок із кадастровими номерами 2121555100:09:002:0005 площею 157,5876 га, 2121555100:09:003:0003 площею 18,6814 га, 2121555100:09:003:0005, 2121555100:09:001:0009 площею 21,4822 га, 2121555100:09:001:0005 площею 10,3838 га, 2121555100:08:001:0010 площею 10,2755 га, 2121555100:08:001:0016 площею 76,0045 га, 2124080300:11:001:0017 площею 60,1045 га, 2121555100:09:001:0006, 2124080300:11:001:0016 площею 75,8551 га, 2124080300:11:001:0006 площею 26,4976 га, 2124087200:02:001:0002 площею 42,8623 га, 2124087200:02:001:0001 площею 88,9844 га, 2124083500:08:001:0001 площею 139,0204 га, 2124082300:01:003:0002 площею 80,2190 га, 2124080300:11:001:0004 площею 38,5087 га, які були сформовані в результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та належать ГУ Держгеокадастру згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕТ № 932332 від 01.04.2015, реєстраційний номер 611005821215.
Згідно з відповіддю ГУ Держгеокадастру від 17.04.2020 № 29-7-0.5-3329/2-20 надані в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" земельні ділянки не належали та не належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення та/або земель рекреаційного призначення. ГУ Держгеокадастру зазначало, що у нього відсутні відомості про наявність на цих земельних ділянках об'єктів природно-заповідного фонду та об'єктів рекреаційного призначення, про їх резервування із вказаною метою, а також про їх включення до складу екологічної мережі області.
Держане підприємство "Закарпатський науково-дослідний та проєктний інститут землеустрою" у відповіді від 26.02.2020 № 01-16/239 зазначало, що на цих земельних ділянках відсутні особливо цінні ґрунти.
Згідно з відповідями Воловецької районної державної адміністрації від 09.04.2020 № 9/4, а також Свалявської районної державної адміністрації від 14.04.2020 № 505/01-14 рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення як територій рекреаційного та природо-заповідного фонду щодо земельних ділянок, наданих в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи", районними державними адміністраціями не приймалися.
За результатами співставлення відомостей про земельні ділянки, надані в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" на підставі спірних договорів, із шаром "Природно-заповідний фонд" Публічної кадастрової карти України суд першої інстанції встановив, що жодна з них не знаходиться на землях природно-заповідного фонду України.
На виконання наказів ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 20.12.2017 з номерами: 3637-сг, 3636-сг, 3635-сг, 3634-сг, 3633-сг, 3632-сг, 3631-сг, 3630-сг, 3629-сг, 3628-сг, 3627-сг, 3626-сг, 3625-сг, 3624-сг, 3622-сг, 3621-сг між ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" укладено договори оренди землі від 26.12.2017 № 32/57-17-ДО, № 33/57-17-ДО, № 34/57-17-ДО, № 35/57-17-ДО, № 36/57-7-ДО, № 37/57-17-ДО, № 38/57-17-ДО, № 39/57-17-ДО, № 40/57-17-ДО, № 41/57-17-ДО, № 42/57-17-ДО, № 43/57-17-ДО, № 44/57-17-ДО, № 45/57-17-ДО, № 46/57-17-ДО, № 47/57-17-ДО.
Відповідно п.1.1 вищезазначених договорів, орендодавець (Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області) надає, а Орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас Воловець Енерджі» приймає в строкове платне користування земельні ділянки, цільове призначення яких змінено із земель сільськогосподарського призначення в землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення; будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об?єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (КВЦПЗ 14.01) з кадастровими номерами: 2121555100:09:003:0007; 2121555100:08:001:0017; 2121555100:09:002:0013; 2121555100:08:001:0020; 2121555100:09:003:0010; 2121555100:09:003:0006; 2121555100:09:001:0020; 2121555100:09:002:0010; 2121555100:09:002:0008; 2121555100:09:001:0017; 2121555100:09:003:0011; 2121555100:09:001:0022; 2121555100:08:001:0018; 2121555100:09:002:0012; 2121555100:09:002:0011; 2121555100:09:002:0009, які знаходяться за межами населеного пункту на території Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області (Закарпатська область, Воловецький район, Воловецька селищна рада, за межами населеного пункту на території Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області).
Згідно з п.3.1 договорів, такі укладено на 25 років.
Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (п.3.2 Договорів).
Відповідно до пункту 4.1 Договорів, орендна плата за користування земельною ділянкою становить 6 відсотків нормативної грошової оцінки. Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності, грошова оцінка якої проведена додається до Договору (Додаток до Договору оренди землі).
Розділом 5 Договорів встановлено умови використання земельної ділянки, зокрема п.5.1.передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва,експлуатації та обслуговування вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою.
Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організації (п. 5.2). Орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (п.5.3).
На виконання наказів ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2018 з номерами: 109-сг, 108-сг, 107-сг, 106-сг, 105-сг, 104-сг, 103-сг, 102-сг, 101-сг, 100-сг, 99-сг, 98-сг, 97-сг, 96-сг, 95-сг, 94-сг, 93-сг, 92-сг, 91-сг між ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" укладено договори оренди землі від 31.01.2018 № 2/57-18-ДО, № 3/57-18-ДО, № 4/57-18-ДО, № 5/57-18-ДО, № 6/57-18-ДО, № 7/57-18-ДО, № 8/57-18-ДО, № 9/57-18-ДО, № 10/57-18-ДО, № 11/57-18-ДО, № 12/57-18-ДО, № 13/57-18-ДО, № 14/57-18-ДО, № 15/57-18-ДО, № 16/57-18-ДО, № 17/57-18-ДО, № 18/57-18-ДО, № 19/57-18-ДО, № 20/57-18-ДО.
Відповідно п.1.1 вищезазначених договорів, орендодавець (Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області) надає, а Орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас Воловець Енерджі» приймає в строкове платне користування земельні ділянки, цільове призначення яких змінено із земель сільськогосподарського призначення в землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об?єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (КВЦПЗ 14.01) з кадастровими номерами: 2124082300:01:003:0004, 2124080300:11:001:0032, 2124080300:11:001:0036, 2124080300:11:001:0019, 2124080300:11:001:0018, 2124080300:06:001:0015, 2124080300:06:001:0014, 2124080300:06:001:0013, 2124080300:06:001:0016, 2124080300:06:001:0012, 2124080300:11:001:0020, 2124080300:06:001:0023, 2124080300:06:001:0024, 2124087200:02:001:0003, 2124087200:02:001:0004, 2124080300:11:001:0023, 2124080300:11:001:0024, 2124080300:11:001:0025, 2124080300:11:001:0026, 2124083500:08:001:0002, 2124083500:08:001:0003, 2124083500:08:001:0004, 2124083500:08:001:0005, 2124083500:08:001:0006, 2124083500:08:001:0007, 2124080300:06:001:0017, 2124080300:11:001:0021, 2124080300:06:001:0019, 2124080300:11:001:0033, 2124080300:11:001:0034, які знаходяться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області (Закарпатська область, Свалявський район, Березниківська сільська рада, за межами населеного пункту).
Згідно з п.3.1 договорів, такі укладено на 25 років.
Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (п.3.2 Договорів).
Відповідно до пункту 4.1 Договорів, орендна плата за користування земельною ділянкою становить 6 відсотків нормативної грошової оцінки. Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності, грошова оцінка якої проведена додається до Договору (Додаток до Договору оренди землі).
Розділом 5 Договорів встановлено умови використання земельної ділянки, зокрема п.5.1.передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва,експлуатації та обслуговування вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою.
Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організації (п. 5.2). Орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (п.5.3).
На виконання наказів ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 17.07.2018 № 1297-сг та від 23.07.2018 з номерами: 1365-сг, 1364-сг, 1363-сг між ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" укладено договори оренди землі від 24.07.2018 № 43/57-18-ДО, № 46/57-18-ДО, № 44/57-18-ДО, № 45/57-18-ДО.
Відповідно п.1.1 вищезазначених договорів, орендодавець (Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області) надає, а Орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас Воловець Енерджі») приймає в строкове платне користування земельні ділянки, цільове призначення яких змінено із земель сільськогосподарського призначення в землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об?єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (КВЦПЗ 14.01) з кадастровими номерами: 2124087200:02:001:0007, 2124080300:11:001:0038, 2124080300:06:001:0026, 2124080300:06:001:0027, 2124080300:11:001:0028, 2124080300:11:001:0029, 2124080300:11:001:0030, які знаходяться за межами населеного пункту на території Тибавської сільської ради та Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області (Закарпатська область, Свалявський район, Тибавська сільська рада та Березниківська сільської ради, за межами населеного пункту).
Згідно з п.3.1 договорів, такі укладено на 7 років.
Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (п.3.2 Договорів).
Відповідно до пункту 4.1 Договорів, орендна плата за користування земельною ділянкою становить 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності, грошова оцінка якої проведена додається до Договору (Додаток до Договору оренди землі).
Розділом 5 Договорів встановлено умови використання земельної ділянки, зокрема п.5.1.передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій
Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організації (п. 5.2). Орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (п.5.3).
Спір у цій справі виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру щодо зміни цільового призначення земельних ділянок та надання земельних ділянок в оренду, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті ч.5. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року у цій справі оскаржується прокурором в повному обсязі.
Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання неправомірними дій ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із прийняття наказів щодо надання дозволу, затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" зі зміною цільового призначення та надання в оренду земельних ділянок, визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру щодо затвердження проєктів землеустрою та надання в оренду земельних ділянок зі зміною цільового призначення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Атлас Воловець Енерджи".
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Так, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (тепер, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України).
Статті 13, 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 324 Цивільного кодексу України визначають, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Отже, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.
Водночас інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб'єктом господарювання відповідно конституційних обов'язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об'єктами права власності народу виключно відповідно до вимог Закону.
Як вказав прокурор у позовній заяві, незаконне володіння спірною земельною ділянкою порушує інтереси держави у сфері використання та охорони земель, ефективного використання земельних ресурсів, суперечить державній політиці у сфері земельних відносин.
Відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Як було зазначено судом вище, відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов'язок представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме - має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Прокуратуру»).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб'єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру»).
По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв'язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.
Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, прокурор посилається на протиправну бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, що проявляється у незверненні останньої до суду із позовом для відновлення порушених прав держави.
З посиланням на положення ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 16, 41 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України “Про землеустрій» та мотиви позову, прокурор робить висновки, що правовідносини, пов'язані порушенням зміни цільового призначення землі та протиправне і невиправдане вилучення особливо цінних земель безумовно становлять “суспільний» , “публічний» інтерес, а незаконність наказів відповідача-1 (якщо така буде встановлена), на підставі якого земельна ділянка надана у користування, такому суспільному інтересу не відповідає.
З урахуванням наведеного, вказує, що з тих же підстав порушення інтересів держави полягає також у загрозі знищення природних об'єктів. Частиною 1 ст. 4 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що природні ресурси є власністю Українського народу.
Згідно п.1 положення про Міністерство захисту довкілля природних ресурсів України, затвердженого постановою КМ України від 25.06.2020 №614 - Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який, зокрема, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; формування державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища , раціонального використання , відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно положення до повноважень Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України віднесено, зокрема: здійснення управління, формування, збереження в використання національної екологічної мережі, веде державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду; забезпечує відповідно до компетенції відображення в інтернеті геопросторових даних та метаданих, а також безперешкодний доступ користувачів до Державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, у тому числі : забезпечує замовлення, створення, використання, оновлення, оприлюднення та виконання інших дій з геопросторовими даними та метаданими для територій та об'єктів природно-заповідного фонду , їх функціональних та охоронних зон, територій, зарезервованих з метою наступного заповідання, території Смарагдової мережі, водно - болотних угідь міжнародного значення, біосферних резерватів програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера», об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Таким чином, прокурор вказує, органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави з питань викладених в позові є Міністерство захисту довкілля природних ресурсів України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 виснувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що, звертаючись до компетентного органу перед пред'явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Вказане також узгоджується і з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Як убачається з матеріалів справи, 11.11.2020 прокурор звернувся до Міністерства екології та природних ресурсів України із запитом № 15-200вих-20 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у якому повідомив про виявлені порушення інтересів держави та запропонував надати правову позицію щодо встановлених обставин порушень законодавства та вжитих заходів щодо їх усунення (том 2 а.с.46-48). Відповідді від цього компетентного органу прокурору не надійшло.
Повторно 27.11.2020 Міністерству екології та природних ресурсів України прокурором направлено повідомлення № 39-252вих-20 про наявність підстав для представництва інтересів держави, проінформовано останнє про підготовлений позов та роз'яснено право на його оскарження, яке того ж дня скеровано до Міндовкілля (том 2 а.с.49-51). Водночас позов подано до суду 01.12.2020.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що у компетентного органу було достатньо часу для вжиття заходів реагування на порушення інтересів держави.
За таких обставин бездіяльність уповноваженого органу державної влади обґрунтовано оцінена прокурором як невиконання функцій із захисту інтересів держави, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави шляхом звернення до суду.
Попри це, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи прокурора про сплив у грудні 2020 року трирічного строку позовної давності за заявленими вимогами, що зумовлювало необхідність невідкладного реагування з метою недопущення втрати можливості судового захисту інтересів держави, з огляду на наступне.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Отже початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, апеляційний суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що прокурор обґрунтовано визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, та дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо порядку звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з чим підстави для здійснення представництва інтересів держави прокурором у цій справі є наявними та оцінені апеляційним господарським судом.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд при новому розгляді справи виконав вказівки Верховного Суду викладені у постанові від 18.02.2025 у цій справі та надав самостійну оцінку наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором відповідно до вимог абзаців 1- 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Щодо позовних вимог Прокурора до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі, якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пп. 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018, пп. 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).
В судовому процесі, зокрема в цивільному, держава також бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п. 35 постанови Великої Палати від 27.02.2019 справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу. Верховний Суд у постановах від 18.04.2024 у справі № 914/2503/22 та від 08.05.2024 у справі №914/2635/22, також сформулював висновки щодо неможливості збігу в одній особі позивача і відповідача у спорах за участю органів державної влади
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Як було зазначено вище, законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас, в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
Колегія суддів зазначає, що у справі № 907/801/20 прокурор звернувся до суду в інтересах держави, визначивши позивачем Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, а відповідачем - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, як орган, дії якого, на думку прокурора, порушують інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із прийняттям ГУ Держгеокадастру оспорюваних наказів щодо затвердження проектів землеустрою та надання цих земельних ділянок в оренду зі зміною цільового призначення загальною площею 42,2247 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 14.01).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Підпунктом 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, встановлених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Отже, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області є державним органом (центральним органом виконавчої влади).
Враховуючи вищевикладене, у цій справі прокурор, діючи в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, зокрема заявив вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, а відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред'явлений державою (в особі заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області).
Зазначене не відповідає ч. 1 ст. 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі №826/3115/17.
Таким чином, звертаючись з позовом у цій справі, прокурор фактично створив ситуацію, за якої позивачем та відповідачем у справі є одна і та ж особа - держава. Отже, цей позов є позовом держави до неї самої.
Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття «неналежний позивач», не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із «самим собою» (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2023 у справі №922/3589/21 та від 15.03.2023 у справі №911/32/20).
Враховуючи вищевикладене, у цій справі спір виник між державою в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та державою в особі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області з приводу скасування наказів останнього щодо зміни цільового призначення земельних ділянок та надання їх в оренду.Таким чином, у зазначеній частині позов фактично пред'явлений державою до самої себе.
Отже, у цій справі позов прокурора в інтересах держави звернутий до держави, що суперечить положенням статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (пункт 7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19).
За таких обставин, з урахуванням (заперечень відповідача-1 та відповідача-2, що знайшли підтвердження в судовому засіданні) та викладеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, у задоволенні позовних вимог, заявлених прокурором до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, слід відмовити у зв'язку з порушенням вимог норм процесуального права та змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині, оскільки такі вимоги фактично спрямовані державою до самої себе, що не враховано було судом першої інстанції.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди
Приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під час вирішення господарського спору суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду від 03.03.2021 у справі № 521/20937/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Суд також зазначає, що норма ст. 16 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 917/733/14.
На основі матеріалів справи, судами встановлено про належність усіх спірних відведених земельних ділянок до території Смарагдової мережі (візуалізація ділянок ВЕУ для ідентифікації оселищ “Смарагдової мережі, Т-4, а.с. 1-194, 61-133).
Україна є стороною ряду міжнародних договорів, в частині охорони видів флори і фауни: - Конвенції про охорону дикої фауни і флори і природних середовищ існування в Європі 1979 року (Бернська конвенція); яка ратифікована із застереженнями 29.10.1996; - Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення 1973 року (CITES); ратифікована 14.05.1999; - Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин 1979 року (Боннська конвенція); ратифікована 19.03.1999.
Зазначені Конвенції є частиною національного законодавства України, відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV “Про міжнародні договори України».
Із ратифікації Бернської конвенції в України виникли зобов'язання перед Договірними Сторонами, зокрема, щодо: - вжиття заходів для здійснення національної політики охорони дикої флори, дикої фауни та природних середовищ існування, приділяючи особливу увагу видам, яким загрожує зникнення, та вразливим видам, особливо ендемічним, та середовищам існування, яким загрожує зникнення (ч. 1 ст. 3 Конвенції); - врахування у своїй політиці планування забудови і розвитку територій та у своїх заходах, спрямованих на боротьбу із забрудненням, необхідність охорони дикої флори та фауни (ч. 2 ст. 3 Конвенції); - вживання відповідних і необхідних законодавчих та адміністративних заходів для забезпечення охорони середовищ існування видів дикої флори та фауни, а також охорони природних середовищ існування, яким загрожує зникнення (ч. 1 ст. 4 Конвенції).
З метою виконання статей Конвенції у 1989 році, шляхом прийняття Рекомендацій №16, Постійний комітет Бернської конвенції, рекомендував Договірним сторонам визначити території особливого природоохоронного значення (Areas of Special Conservation Interest), щоб вжити необхідних і достатніх заходів для збереження кожного природного середовища (оселища), розташованого в межах цих територій і взяти відповідальність за їх збереження.
У 1996 році Постійний комітет Бернської конвенції, прийняв Резолюцію №3, щодо створення Загальноєвропейської екологічної мережі, яка буде включати в себе території особливого природоохоронного значення.
На підставі зазначених вище Рекомендації № 16 та Резолюції № 3 була заснована Смарагдова мережа.
Відповідальними за створення та функціонування територій Смарагдової мережі є державні органи, а також органи Бернської конвенції.
У програмі інтеграції України до Європейського Союзу, схваленій Указом Президента України від 14.09.2000 № 1072/2000 (втратив чинність 07.07.2015), Держава вперше окреслила пріоритетним розвиток в Україні Смарагдової мережі, згідно з рішенням Постійного Комітету Бернської конвенції (як продовження ініціативи Natura 2000, яка поширюється тільки на держави ЄС) та виконання конкретних планів дій щодо збереження видів дикої флори та фауни.
Формування Смарагдової мережі також є одним із завдань, визначених Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами (набрала чинності 01.09.2017), в частині поступового наближення національного законодавства до Директиви № 92/43/ЄС про збереження природного середовища існування, дикої флори та фауни, зі змінами і доповненнями, внесеними Директивами № 97/62/ЄС, 2006/105/ЄС та Регламентом (ЄС) № 1882/2003, а саме, підготовка реєстру місць, призначення цих місць та встановлення пріоритетів управління ними (включаючи завершення реєстру потенційних територій Смарагдової мережі та впровадження захисних заходів та заходів управління ними) (Додаток № XXX до Угоди про асоціацію).
Мапа затверджених територій Смарагдової мережі доступна на офіційних ресурсах Бернської конвенції (http://emerald.eea.europa.eu/), а також на Публічній кадастровій карті України (https://map.land.gov.ua/).
У грудні 2020 року у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт про території Смарагдової мережі, проте на теперішній час відповідний закон не прийнято.
Поряд з цим, в Україні продовжує існувати мережа об'єктів природно-заповідного фонду у вигляді природних та біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ін., що передбачена ст. 3 Закону України “Про природно-заповідний фонд України».
Між тим, за відсутності спеціального закону, який регулював би питання охорони територій Смарагдової мережі, суд першої інстанції не врахував, що в Україні діють норми міжнародних договорів (зокрема, Бернська конвенція), щодо охорони дикої флори та фауни.
Частиною 1 ст. 9 Конституції України встановлено , що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України “Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Відповідно до п. “г» ч.1 ст. 150 Земельного кодексу України встановлено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного значення, землі історико-культурного призначення.
Згідно з ч.1 ст. 46 Земельного кодексу України до земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.
Як встановлено з обставин справи та не заперечується учасниками процесу, територія гірського масиву “Боржава» площею 4520 га створена у листопаді 2016 року для забезпечення збереження видів флори і фауни та типів природних оселищ, зокрема, 14 видів птахів, 3 види ссавців, 3 види рослин, 1 вид безхребетних, включених до Резолюції 6 (1998) Бернської конвенції, 12 типів природних оселищ, включених до Резолюції 4 (1996) Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) і включена до Смарагдової мережі (UA 0000263 “Polonіna Borzhava»).
З урахуванням установлених судом обставин та наведених висновків щодо належності спірних земельних ділянок до території Смарагдової мережі (зокрема, UA0000263 «Polonina Borzhava»), а також з огляду на міжнародно-правові зобов'язання України за Бернською конвенцією, які відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, правове регулювання спірних правовідносин має здійснюватися у системному зв'язку з положеннями Закону України “Про природно-заповідний фонд України».
У преамбулі Закону України "Про природно-заповідний фонд" зазначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв'язку із цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
За змістом статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд" до природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд" території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.
Статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" установлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором. Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Належність земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим режимом цільового використання. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 904/917/23.
У постановах Верховного Суду від 09.01.2025 у справі № 709/480/23, від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 26.02.2020 у справі № 911/3315/17, від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19 викладено висновки про те, що до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується з положеннями частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов'язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.
Крім того, в постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/14803/17, від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 зазначено, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку як об'єкта природно-заповідного фонду, не змінює цільового призначення земельної ділянки як земель природно-заповідного фонду.
З огляду на викладене, після прийняття уповноваженим органом рішення про оголошення чи створення території або об'єкта природно-заповідного фонду (зокрема, території Смарагдової мережі), земельні ділянки, що знаходяться в межах такої території відповідно до проєкту її створення, в силу імперативних приписів статей 3 і 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» належать до категорії земель природно-заповідного фонду.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.01.2026 у справі №921/671/24.
При цьому режим земельних ділянок у межах оголошених чи створених територій природно-заповідного фонду визначається насамперед фактом їх розташування в межах відповідного об'єкта, що зумовлює застосування особливого режиму охорони та використання відповідно до вимог національного законодавства та міжнародних зобов'язань України, у тому числі за Бернською конвенцією та в рамках формування Смарагдової мережі.
Крім того, більша частина території полонини “Боржава» віднесена до ключової території екомережі, згідно із схемою екологічної мережі Закарпатської області, затвердженої рішенням Закарпатської обласної ради від 10.07.2014 №1033.
Отже, належність території полонини “Боржава» до екологічної мережі в розумінні ст. 111 Земельного кодексу України є обмеженням у використанні земель безпосередньо встановлених законами та прийнятими до них нормативно-правовими актами , зокрема - регіональною схемою.
Колегія суддів зазначає, що статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2019 № 911/476/17 та від 19.09.2019 у справі № 924/831/17.
З цих підстав апеляційним судом зроблено висновок, що права держави в цьому спорі порушені, а тому суд з'ясовує чи спосіб захисту обраний прокурором є ефективним.
Як встановлено апеляційним судом, позивачем при зверненні із позовом до суду першої інстанції були заявлені позовні вимоги, зокрема, про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок укладених між ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ТОВ «Атлас Воловець Енерджи».
З врахуванням вищевикладеного (стосується позовних вимог прокурора в інтересах - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до ТОВ «Атлас Воловець Енерджи») про визнання недійними укладених угод оренди земельних ділянок державної форми власності, де при цьому апеляційним судом враховано, що позовні вимоги до однієї із сторін, а саме ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вже аналізувалися як пред'явлені з порушенням вимог норм процесуального права, в частині позову «держави до держави» та саме з цих підстав підлягають відмові в позові. Щодо вимоги однієї з сторін договорів, а саме ТОВ «Атлас Воловець Енерджи», то вони є неефективним способом захисту, що є самостійною підставою у відмові в позові.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 зазначила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у п. 22 постанови від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20 наголосила, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (п.п. 58, 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
Аналізуючи спосіб захисту, який було обрано позивачем, суд має з'ясувати: (1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; (2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; (3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; (4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
При цьому, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Іншими словами, обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Однією із матеріально-правових вимог позивача до відповідача є визнання недійсними та скасування Договорів оренди відповідно до статті 215 ЦК України як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства та укладені органом без належної цивільної дієздатності (стор. 12 позовної заяви Прокуратури).
Частинами 1 та 2 статті 216 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності правочину. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 зробила наступні правові висновки щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України: «48. Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача».
Аналогічний правовий висновок в частині необхідності заявлення позивачем окремої вимоги про застосування наслідків недійсності правочину (стягнення грошових коштів, повернення майна, тощо) за умови, якщо заявлена вимога про визнання правочину недійсним, робить Верховний Суд за результатами розгляду справ у подібних правовідносинах.
Так, Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 7 травня 2024 року у справі № 910/11383/23 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави до Київської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Нова Вигурівщина» про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію вказав, що: « 5.49. […] як установили господарські суди попередній інстанцій, Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі № 910/11383/23, зокрема, заявив позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ОК "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина", без пред'явлення позовної вимоги про зобов'язання ОК "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку.
5.50. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що задоволення позовної вимоги Прокурора в інтересах держави про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ОК "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина", без пред'явлення позовної вимоги про зобов'язання ОК "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку в цьому випадку не є ефективним способом захисту права держави».
Аналогічні правові висновки в частині обрання Прокурором неефективного способу захисту в якості відмови у задоволенні позовних вимог у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 924/128/21, від 11 лютого 2025 року у справі № 911/2748/21, від 11 березня 2025 року у справі № 924/1341/23.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Ураховуючи, що спірні договори оренди є виконаними з обох сторін, орендна плата за користування земельними ділянками сплачується, а прокурором не заявлено вимог про застосування наслідків недійсності правочинів, колегія суддів доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню саме з підстав обрання неефективного способу захисту порушених прав держави.
Колегія суддів звертає увагу, що обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. У зв'язку з цим висновки місцевого господарського суду щодо безпідставності та недоведеності позовних вимог є передчасними, а тому відповідні підстави відмови у позові підлягають виключенню з мотивувальної частини оскаржуваного рішення як такі, що не відповідають установленим апеляційним судом підставам відмови у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2024 у справі №907/801/20 слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину рішення слід залишити без змін.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта, оскільки рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову підлягає зміні, з викладом мотивувалої частину рішення в редакції цієї постанови, водночас як резолютивна частина оскаржуваного рішення підлягає залишенню без змін.
ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» подав до суду апеляційної інстанції заяву про поворот виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 03.09.2024, виданого на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у цій справі, за яким з відповідача-2 стягнуто на користь Прокуратури 122 967,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 184 473,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Заяву обґрунтовано тим, що відповідач-2 виконав наказ Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2024, виданий на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024, та сплатив кошти Прокуратурі. До заяви додано копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 76010327 від 10 вересня 2024 року, копія платіжної інструкції № 339 від 11 вересня 2024 року та копія постанови про закінчення виконавчого провадження № 76010327 від 19 вересня 2024 року.
Заява відповідача-2 про поворот виконання судового рішення у справі підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 333 ГПК України врегульовано питання повороту виконання рішення, постанови.
Відповідно до положень частин п'ятої - шостої статті 333 ГПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
З урахуванням того, що за результатами нового розгляду апеляційної скарги після скасування попередньої постанови апеляційного суду Верховним Судом апеляційний господарський суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, змінивши рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини в новій редакції, а також беручи до уваги, що наданими відповідачем-2 документами підтверджується фактичне стягнення з відповідача на користь прокурора 122 967,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 184 473,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів доходить висновку про необхідність здійснення повороту виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024.
У зв'язку з цим колегія суддів здійснює поворот виконання зазначеної постанови шляхом стягнення з Прокуратури на користь відповідача-2 122 967,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 184 473,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури від 11.04.2024 №15-1120-20 - задоволити частково.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2024 у справі №907/801/20 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Резолютивну частину рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2024 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Атлас Воловець Енерджи» про поворот виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 03.09.2024, виданого на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №907/801/20 - задовольнити.
Здійснити поворот виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 03.09.2024, виданого на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №907/801/20, шляхом: стягнення з Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а; код ЄДРПОУ 02909967) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Воловець Енерджи» (89100, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Воловець, вул. Пушкіна, 7; код ЄДРПОУ 41074414) 122967,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 184473,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Місцевому господарському суду видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.