Житомирський апеляційний суд
Справа №274/1929/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/67/26
Категорія ч.3 ст.187 КК Доповідач ОСОБА_2
03 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №274/1929/21 в межах кримінального провадження №1201906000000367 від 29.10.2019 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2025 року стосовно
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення. передбаченого ч.3 ст.187 КК України, та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Початок строку покарання ОСОБА_9 обраховано з 11.04.2025, таким чином зарахувавши в строк покарання строк попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 7790 грн. 56 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 03.08.18 скасований вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.05.2023.
Згідно вироку суду, в невстановлений слідством день, час та місці у ОСОБА_9 та двох осіб, матеріали відносно яких виділені в окремі кримінальні провадження, виник злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_11 вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.
Таким чином, з метою реалізації свого злочинного умислу, керуючись корисливим мотивом, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_9 , та особи, матеріали відносно яких виділені в окремі кримінальні провадження, виник злочинний умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб, 08.10.2017 близько 03 год 15 хв. проникли до домогосподарства АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_11 .
У подальшому, не припиняючи свої злочинні дії, особа №1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, шляхом ривка відкрила вхідні двері до будинку АДРЕСА_3 та разом із ОСОБА_9 проникли до приміщення веранди будинку, де особа №1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 з метою заволодіння майном ОСОБА_11 , вчинила напад, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, тобто нанесла останньому один удар кулаком в обличчя, від якого потерпілий впав на підлогу. При цьому, особа №2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, перебувала на подвір'ї домогосподарства АДРЕСА_3 та спостерігала, щоб їх злочинні дії не були викриті.
У цей же час та місці ОСОБА_9 спільно з особою №1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, реалізували єдиний злочинний умисел, нанесла невстановленим металевим предметом удар по голові ОСОБА_11 від чого він упав на ліжко, де особа №1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, спільно із ОСОБА_9 продовжили наносити йому удари кулаками в обличчя, таким чином, подолавши у потерпілого волю до опору.
Унаслідок своїх злочинних дій, ОСОБА_9 та особа №1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, заподіяли ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді: ран в тім'яній ділянці голови, в ділянці лоба, крововиливів на повіках обох очей, в склеру лівого ока, садна на переніссі та ділянці передпліччя.
Після цього, ОСОБА_9 разом із особою №2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, з кишені тілогрійки, що належала ОСОБА_11 , яка в момент нападу знаходилась в веранді на стільці, вийняли та заволоділи грошовими коштами в сумі 1700 грн.
В подальшому, підійшовши до столу, який розташований в приміщенні веранди вказаного будинку заволоділи мобільним телефоном, що лежав на столі, марки «Samsung GT-E1080i» вартістю 235,56 грн, споряджений сім-картою оператора «Київстар» № НОМЕР_1 вартістю 15 грн, на рахунку якого було 47 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 та особа №1, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, вийшовши з вказаного будинку, разом з особою №2, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження проникли до сараю, що розташований на території домогосподарства АДРЕСА_3 , де заволоділи 20-а кілограмами горіхів вартістю 20 грн за 1 кг, загальною вартістю 400 грн, сокирою з дерев'яною ручкою вартістю 165 грн, 3-ма літрами соняшникової олії вартістю 21 грн за 1 літр, загальною вартістю 63 грн.
Після цього, ОСОБА_9 , діючи спільно з двома особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, утримуючи майно ОСОБА_11 , яким заволоділи під час розбійного нападу з місця вчинення злочину втекли та розпорядились останнім на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_9 , та дві особи, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2625,56 грн.
Умисними діями, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб поєднаним із проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду першої інстанції, як незаконний, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, та виправдати його. При цьому, зазначає, що висновок суду першої інстанції про узгодженість показань свідків є необґрунтованим та безпідставним, оскільки показання ОСОБА_12 містять прямі та непримиренні суперечності щодо часу та обставин події, а свідчення ОСОБА_13 прямо спростовують ключовий доказ - протокол впізнання, що підтверджується показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 які були допитані у судовому засіданні. Вважає, що показання цих свідків, які мають служити основою для встановлення обставин події, є фрагментарним та містять взаємовиключні відомості, що унеможливлює покладення їх в основу обвинувального вироку. Звертає увагу, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , будучи подружжям, яке проживає в одному домоволодінні, надали суду принципово різні відомості щодо часу виявлення потерпілого та обставин події, що ставить під сумнів їхню здатність точно сприймати та відтворювати факти. Крім того, що ідентифікації ОСОБА_18 позиція є непослідовна та суперечлива, є незрозумілим яким чином потерпілий вказує на обвинуваченого, що саме по собі виглядає нелогічним з огляду на дійсну причетність. Наголошує, що суд використовує протокол впізнання, який є недопустимим та спростованим, зокрема, свідком ОСОБА_13 - в суді чітко засвідчив, що потерпілий впізнав ОСОБА_9 , виключно як боржника, який "позичав у нього раніше кошти", чим спростовано ключову тезу обвинувачення про його причетність до розбою, тобто, висновок суду, що він був упізнаний як особа, що вчинила порушення, є припущенням (ст.373 КПК) та ігноруванням засади безпосередності. Крім того, процесуальна недопустимість протоколів впізнання: протокол від 08.10.2017 р. є недопустимим, оскільки не містить описання усіх осіб, які пред'являлися для впізнання, та вказівки на спосіб проведення слідчої дії, що порушує вимоги ч.6 ст.228 КПК України. Крім того, суд послався на протоколи впізнання, здійснені за участі свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ОСОБА_22 , однак явка цих свідків не була забезпечена прокурором у судовому засіданні, а використання їхніх показань у вироку без допиту є істотним порушенням права ОСОБА_9 , на перехресний допит. Звертає увагу суду на те, що стороною обвинувачення були заявлені наступні свідки від яких згодом відмовились у зв'язку з неможливістю забезпечення їх явки. Також, суд використав протокол слідчого експерименту від 24.07.201, незважаючи на його сумнівну достовірність, хоча потерпілий спочатку вказував на трьох чоловіків у капюшонах, яких він "не знав", а пізніше постійно згадується лише прізвище ОСОБА_9 , що свідчить про втручання органів досудового розслідування у формування вигідної для обвинувачення версії. Зазначає, що обвинувачення за ч.3 ст.187 КК України вимагає доведення застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, при цьому, згідно з висновком судово-медичної експертизи №399 від 09.10.17, у потерпілого ОСОБА_11 виявлено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, тобто, в матеріалах справи відсутні медичні докази, які б підтверджували, що тілесні ушкодження були небезпечними для життя чи здоров'я в момент нападу, а застосування більш суворої кваліфікації є неправильним застосуванням закону. Стверджує, що є вагомі підстави вважати, що причетність ОСОБА_9 , була штучно створена слідством. Так. в домоволодінні потерпілого було вилучено паспорт цивільної дружини ОСОБА_9 , який був залишений як застава за позику. А оскільки ОСОБА_9 , був раніше судимий, факт знаходження паспорта став зручною підставою для залучення його до відповідальності. Зазначає, що якби ОСОБА_9 , брав участь у нападі, логічним було б вилучити паспорт дружини, щоб уникнути будь-яких підозр, а той факт, що паспорт залишився на місці, підтверджує, що він був там законно як застава, а не як елемент злочину. Звертає увагу, що сторона обвинувачення не забезпечила можливість допитати понятих даної слідчої дії. Рахує, що викладені у вироку суду щодо ОСОБА_17 відносно ОСОБА_9 обставини є недопустимими доказами у даній справі. Так, суд першої інстанції посилається на вирок Бердичівського міськрайонного суду від 18.05.2023 щодо ОСОБА_17 , який нібито встановив факт вчинення злочину групою осіб, що є неприпустимим, оскільки ОСОБА_9 не був учасником того кримінального провадження, це суперечить принципам безпосередності дослідження доказів та презумпції невинуватості, як і те, що експертизи (трасологічна, молекулярно-генетична) фактично пов'язують з місцем події лише ОСОБА_17 (сліди взуття, генетичні ознаки).
Потерпілий ОСОБА_10 в своїх запереченнях на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 просить залишити вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 без зміни, а апеляційні доводи без задоволення за їх безпідставністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 в підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти поданої апеляційної скарги захисника, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 в заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги захисника слід відмовити з таких підстав.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що вказані вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції дотримані.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, а саме, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаним із проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, - зроблено з дотриманням вимог статті 23 КПК України на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження.
Суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним доказам у їх сукупності, обґрунтовано визнав їх допустимими, належними та взаємопов'язаними, а також достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неповноту судового розгляду є необґрунтованими та не знаходять свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Так. в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та надав показання про те, що не вчиняв даного кримінального правопорушення. В той період проживав у Гришківцях, а потім поїхав у Дніпропетровську область. Потерпілого знав, іноді заходив до нього з дружиною, здавав горіхи. Де перебував в день події, не пам'ятає. ОСОБА_23 відомий йому, чи бачилися з ним тоді, не пам'ятає. З ОСОБА_23 до потерпілого він не ходив, ходив лише з дружиною. Як з дружиною здавали потерпілому горіхи, вона позичила в нього 600 грн і в залог дала йому свій паспорт. Кошти потерпілому повернули. Пам'ятає лише, що їздив того року на похорон рідного брата. Дат не пам'ятає. Вважає себе не винним.
Зазначені показання підтверджено обвинуваченим і в суді апеляційної інстанції.
Разом з цим, апеляційний суд вважає, що невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 у вчиненні розбою є його правом та способом захисту, при цьому апеляційний суд критично оцінює показання останнього та вважає що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв їх до уваги, виходячи з того, що вони не узгоджуються, суперечать та спростовуються сукупністю наявних доказів у даному кримінальному провадженні, які належним чином досліджені та оцінені судом.
Зокрема, вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який будучи допитаним в суді першої інстанції пояснив, що обвинуваченого раніше бачив, коли жив з батьками. Потерпілий ОСОБА_11 був його батьком, який через рік після події помер. Він був пенсійного віку, купував та продавав горіхи. Батько йому розповів, що в жовтні 2017 року о 3 год ночі він почув, як загавкала собака, виглянув у вікно і побачив, як хтось намагався проникнути до гаража. Він відкрив двері будинку і до нього ввірвалися три особи. ОСОБА_18 вдарив його в лице, хтось вдарив його важким предметом по голові, побили, забрали 1700 грн, телефон, горіхи та сокиру. На батькові було тілесне ушкодження на голові - розсічення, без зубів, пухлина під оком. На ранок батько звернувся до сусідки за допомогою, викликали поліцію. Один з трьох осіб був ОСОБА_23 . Батько пізнав ОСОБА_18 під час вчинення злочину, однак через те, що його залякали, не хотів спочатку розповідати, лише через три дні повідомив, що пізнав обвинуваченого. Шкода не відшкодована ніким. Телефон самсунг поліція знайшла, де йому не відомо.
Показаннями свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що з потерпілим ОСОБА_11 були сусідами, мали дружні відносини. Проживає навпроти потерпілого. За сплином часу вже нічого не пам'ятає. Пам'ятає, що їздив по селі, йшло дві особи: невисокий, худощавий, чорнявий нижчий, один втік, інший сів до нього в авто, вони поїхали в сторону газ - заправки. Не може категорично стверджувати, що один з них був ОСОБА_18 . Через півроку він виявив в своєму автомобілі мобільний телефон, який, як пізніше стало відомо, належав потерпілому. Телефон марки самсунг був запхнутий в заднє сидіння, поліція його вилучила.
Згідно показів свідка ОСОБА_15 , з обвинуваченим вона не знайома. Потерпілий проживав навпроти, мали з ним сусідські добрі відносини. Пам'ятає, що була осінь, вихідний день, близько 8 год ранку вона побачила, що в калитці стоїть потерпілий весь в крові, згустки крові на ньому були, вона пішла до нього, викликала швидку, подзвонила до дідової невістки. Голова ОСОБА_24 була побита, волосся залипле на тім'яній ділянці, обличчя подряпане. Потерпілий проживав сам, розповів їй, що тієї ночі собачка почав скавчати, він хотів випустити його і побачив, що троє чоловіків в капюшонах ріжуть замок в його гараж. Дід виглянув, потім хотів сховатися, але чоловіки увірвалися до нього і побили. ОСОБА_24 казав, що упізнав цих людей, що вони викрали в нього гроші, бензопили, сокиру, горіхи забрали, телефон маленький самсунг чорного кольору, олію соняшникову. Особу, що перебуває під вартою вона не знає.
Будучи допитаною в суді першої інстанції свідок ОСОБА_25 повідомила, що потерпілий був рідним дядьком її чоловіка. В той день вона була на нічному чергуванні, подзвонила до сина потерпілого, він сказав, що діда побили, весь в крові. Дід - ОСОБА_26 , сказав, що на нього в хаті напали вночі троє осіб, побили та пограбували. Проникли в сарай та викрали бензопилу, каструлі, відра, горіхи, гроші
Свідок ОСОБА_16 зазначив в суді, що приблизно 2015-2016 роках, точно не пам'ятає, восени він працював охоронцем на ігрових автоматах біля кафе «Молодіжне» по вул. Житомирській в м. Бердичеві. Пам'ятає, що два хлопці довго були у них в кафе на ігрових автоматах вночі, їздили туди сюди. Після того, його викликали до поліції з приводу побиття потерпілого та з приводу цих хлопців, яких він упізнав на фото, нібито вони побили якогось діда.
У відповідності до показань свідка ОСОБА_27 , він знайомий з обвинуваченим, який проживав у них в Гришківцях. Потерпілий був його односельчанином. Йому відомо, що друг - «подєльнік» обвинуваченого вже вийшов на свободу. Знає, що потерпілий ОСОБА_24 приймав горіхи. Чув від людей, що діда пограбували, потім дід помер. Хто причетний до злочину, він не знає. Батько ОСОБА_23 казав, що його син з ОСОБА_28 вчинили злочин і переховувалися. Батько ОСОБА_23 вже помер. Особисто він з потерпілим з приводу злочину не спілкувався, маже не знайомі з ним були, проживали на різних вулицях. Про подію пограбування нічого не знає, нічого не чув. За ОСОБА_23 чув, за ОСОБА_28 мова не йшла, казали «циган». ОСОБА_23 постійно ходив разом з ОСОБА_28 , тому коли казали «циган», думав на ОСОБА_28 .
В свою чергу, під час надання пояснень суду першої інстанції свідок ОСОБА_17 зазначив, що з обвинуваченим проживали в одному районі селища Гришківці, ніяких відносин між ними немає. З потерпілим були відносини сусідські. Погано пам'ятає події, які сталися у 2017 році. ОСОБА_18 толком не пам'ятає. ОСОБА_29 не пам'ятає. Не заперечив, що його притягнули до кримінальної відповідальності за ст.187 КК, розбій. Події, за які відбував покарання, не пам'ятає, оскільки переніс тяжку операцію. На той момент, якщо він давав покази, значить знав, що казав. Чи оскаржував вирок теж не пам'ятає. Боїться наговорити. Чи ходив він до потерпілого ОСОБА_24 з кимось, не пам'ятає.
Згідно показань свідка ОСОБА_13 (заступник начальника Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області), з обвинуваченим та потерпілим не знайомий. Перебуваючи в селищі Гришківці, працівники поліції запросили його як понятого, на впізнання по фото. На той момент він не працював в поліції. Вони зайшли до потерпілого, розклали перед ним фото, потерпілий впізнав на фото особу ромської національності. ОСОБА_24 сказав, що дана особа заходила до нього перед подією позичала кошти. Потерпілий впізнав обвинуваченого, як особу, що вчинила щодо нього порушення. Більше він нічого не пам'ятає.
Вище зазначені показання потерпілого та свідка, які, на думку суду апеляційної інстанції, є послідовними за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх достовірності, спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_9 та підтверджені іншими наявними в провадженні доказами, а саме:
-копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 08.10.2017, з якого вбачається, що попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявив, що 08.10.2017 близько 03 год 20 хв. в АДРЕСА_3 , невідомі особи шляхом проникнення до будинку, заподіявши ОСОБА_11 тілесні ушкодження, відкрито заволоділи майном останнього;
-копією протоколу огляду місця події від 08.10.2017 з фототаблицею до нього, в ході якого зафіксовано місце скоєння злочину - оглянуто домоволодіння АДРЕСА_3 . В ході огляду зафіксовано пошкодження вхідних дверей та запираючих пристроїв до господарських приміщень, наявність чисельних плям речовини бурого кольору у кімнатах будинку, на тілогрійці, наволочці, з яких зроблено змиви, виявлено та вилучено сліди низу взуття, як на подвір'ї, так і у будинку, вилучено змиви з ручки дверей, пластикового відра, виявлено та вилучено сліди матерії, сліди пальців рук, фрагменти розбитого горщика, недопалок цигарки «Прилуки особливі» на подвір'ї;
-копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.10.2017 та довідкою до нього, при проведенні якого потерпілий ОСОБА_11 серед пред'явлених йому зображень 4-х чоловіків на вигляд циганської національності впізнав на фото № 3 ОСОБА_9 , як чоловіка, який 07.10.2017 позичив у нього 500 грн, а 08.10.2017 близько 03 години зайшов у будинок та наніс йому удари предметом по голові та заволодів його речами;
-копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2017 та довідкою до нього, в ході якого свідок ОСОБА_19 серед пред'явлених йому зображень 4-х чоловіків впізнав на фото № 4 ОСОБА_17 , як особу, яка 07.10.2017 приблизно о 14.20 виходила з двору ОСОБА_11 ;
-копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2017 та довідкою до нього, в ході якого свідок ОСОБА_19 серед пред'явлених йому зображень 4-х чоловіків впізнав на фото № 1 ОСОБА_9 , як особу, яка 07.10.2017 приблизно о 14.20 виходила з двору ОСОБА_11 та була схожа на особу циганської національності;
-копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2017, в ході якого свідок ОСОБА_20 серед пред'явлених йому зображень 4-х чоловіків на вигляд циганської національності впізнав на фото № 2 ОСОБА_9 , як особи, яку він бачив в сел. Гришківці 08.10.2017;
-копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2017, в ході якого свідок ОСОБА_21 серед пред'явлених йому зображень 4-х чоловіків на вигляд циганської національності впізнав на фото № 1 ОСОБА_9 , як особи, яку він бачив в сел. Гришківці на вул. Дзержинського 08.10.2017;
-копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2017, в ході якого свідок ОСОБА_22 серед пред'явлених йому зображень 4-х чоловіків на вигляд циганської національності впізнав на фото № 4 ОСОБА_9 , як особи, яку він бачив в сел. Гришківці на вул. Дзержинського 08.10.2017;
-копією довідок вартості ТОВ «Бердичів» ринок «Привокзальний», згідно з якими станом на 08.10.2017 вартість об'єктів становила: сокири з дерев'яною ручкою - 165 грн, 1 л соняшникової олії - 21 грн, 1 кг горіхів - 20 грн;
-копією довідок вартості магазину «Люцина», згідно з якими станом на 08.10.2017 вартість об'єктів становила: сім-карти оператора мобільного зв'язку «Київстар» - 15 грн, мобільного телефону "Samsung GT-E1080i" - 300 грн;
-копією висновку судово-медичної експертизи № 399 від 09.10.17, згідно з яким у ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді ран в тім'яній ділянці голови, в ділянці лоба, крововиливів на повіках обох очей, в склеру лівого ока, садна на переніссі, в ділянці передпліччя. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до Легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету, що і можливо при обставинах та в термін, вказаних в постанові про призначення експертизи (тобто 08.10.17 близько 03.30 при нанесенні ударів). Враховуючи характер та розташування тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 було як мінімум 9 місць прикладання сили;
-копією висновку судової трасологічної експертизи № 1/1849 від 13.10.2017, згідно з яким фрагмент сліду взуття, виявлений 08.10.2017 в ході огляду місця події на території домогосподарства АДРЕСА_3 та зафіксований на наданому гіпсовому зліпку, придатний для встановлення групової належності взуття та залишений взуттям на праву ногу такого ж типу, як і кросівки синього кольору з написом "Bonote", вилучені у ОСОБА_17 ;
-копією висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 19/10-1/569-СЕ/17 від 15.01.2018, згідно з яким на наданій на дослідження куртці (об'єкти №№ 3, 4) та штанах (об'єкти №№ 5, 6) виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові, виявлених на куртці (об'єкт № 4) та штанах (об'єкти №№ 5, 6) є змішаними, збігаються між собою та містять генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_11 та ОСОБА_17 ;
-копією протоколу огляду місця події від 20.07.2018, при проведенні якого за участі свідка ОСОБА_12 у сторожці по АДРЕСА_4 у м. Бердичеві виявлено та вилучено мобільний телефон "Samsung", імеі НОМЕР_2 , який було викрадено у потерпілого;
-копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.06.2018, в ході якого свідок ОСОБА_16 серед пред'явлених йому зображень 4-х чоловіків впізнав на фото №3 ОСОБА_9 , як чоловіка ромської національності на ім'я ОСОБА_30 , який 08.10.2017 близько 04 години з чоловіком на ім'я ОСОБА_31 грав у ігрові автомати Української державної лотереї по вул. Житомирській, 53 у м. Бердичеві;
-копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.06.2018, в ході якого свідок ОСОБА_16 серед пред'явлених йому зображень 4-х чоловіків впізнав на фото № 1 ОСОБА_17 , як чоловіка на ім'я ОСОБА_31 , який 08.10.2017 близько 04 години з чоловіком на ім'я ОСОБА_30 грав у ігрові автомати Української державної лотереї по вул. Житомирській, 53 у м. Бердичеві і який у ході розмови казав, що у нього руки у крові;
-копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.06.2018, в ході якого свідок ОСОБА_32 серед пред'явлених їй для впізнання зображень 4-х чоловіків впізнала на фото № 2 ОСОБА_9 , як чоловіка на ім'я ОСОБА_30 , який 08.10.2017 близько 04.05 із чоловіком на ім'я ОСОБА_31 приходили у стані алкогольного сп'яніння до Національної державної лотереї по вул. Житомирській, 53 у м. Бердичеві грати на автоматах;
-копією протоколу проведення слідчого експерименту від 24.07.2018 з фототаблицею до нього, під час якого потерпілий ОСОБА_11 на місцевості показав коли, як та де відбувалися події: де саме він спочатку побачив трьох чоловіків на території свого домоволодіння неподалік входу до сарайного приміщення; як через вхідні двері будинку до нього проникли ОСОБА_9 і невідомий чоловік; як цей чоловік наніс йому перший удар кулаком правої руки у підборіддя; як він впав після отриманого удару; як йому, коли він стояв на колінах поруч з диваном, ОСОБА_9 наніс удар у голову металевим предметом, від чого у нього пішла кров; як він впав на ліжко після поштовху ОСОБА_33 і невідомого; яким чином ті наносили йому удари в голову, при цьому кричали та вимагали видати гроші і телефон; звідки ОСОБА_9 з тілогрійки на стільці забрав гаманець з грошима; звідки (зі стола) забрали його мобільний телефон «Самсунг»; де до розбійного нападу у підсобному приміщенні розташовувалися горіхи (на стільці біля вікна) і олія та сокира (поблизу плити, дверей у сараї), яких він потім не виявив; у якому напрямку після подій пішли ОСОБА_9 , невідомий, попередньо вказаний, та ще один невідомий. Дані протоколу про час, місце, спосіб вчинення злочину повністю відповідають обставинам обвинувачення, даним протоколу огляду місця події від 08.10.2017 та іншим дослідженим доказам;
-копією висновку судово-товарознавчої експертизи № 1116/18-25 від 24.07.2018, згідно з яким ринкова вартість неповнокомплектного (без зарядного пристрою) мобільного телефону торговельної марки "Samsung" модель "GT-E1080i", імеі НОМЕР_2 , в корпусі чорного кольору, станом на 08.10.2017, бувшого у використанні, складала 235 грн 56 коп., при умові, що на дату оцінки виріб був у технічно-справному стані та з аналогічним на момент проведення експертизи товарним станом;
-копією вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.05.2023 у справі № 274/364/20, згідно з яким встановлено факт вчинення ОСОБА_17 08.10.2017 року близько 03 год 15 хв. з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та невстановленою досудовим слідством особою, кримінального правопорушення, в результаті якого заподіяно потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 2625 грн 56 коп. ОСОБА_17 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією частини майна, що належить йому на праві приватної власності. Вирок набув законної сили 05.09.2023.
Аналізуючи усі вищевказані докази, апеляційний суд приходить до висновку про їх належність та допустимість, будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та їх оцінці, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, суд апеляційної інстанції не вбачає.
В свою чергу, доводи захисника про істотні суперечності між показаннями свідка ОСОБА_12 та ОСОБА_15 щодо часу та обставин події, наданими під час судового розгляду, а показання свідка ОСОБА_13 прямо спростовує протокол впізнання, що підтверджується показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 , апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що зводяться до довільної оцінки доказів стороною захисту.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_15 є послідовними у своїй суті та узгоджуються між собою щодо обставин події в розрізі, стосунків з потерпілим ОСОБА_11 , його заняття, повідомлення останнього про факт його побиття, тощо. Крім того, показаннями свідка ОСОБА_12 зазначено, що саме його дружина - ОСОБА_15 фактично пішла до потерпілого ОСОБА_11 , викликала швидку, зателефонувала до дідової невістки, таким чином перебувала біля потерпілого протягом певного часу, та відповідно отримала більш повну інформацію від (на противагу своєму чоловіку) потерпілого щодо фактично конкретних обставин подій 08.10.2017 близько 03 год 15 хв. в домогосподарстві АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_11 , зокрема, в частині проникнення трьох чоловіків в капюшонах до гаража, побиття ними потерпілого, викрадання відповідного майна, як і те, що він - потерпілий упізнав цих людей.
Вище зазначені показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_15 є підтвердженими потерпілим ОСОБА_10 , згідно яких його батько ОСОБА_11 фактично розповідав обставини подій 08.10.2017 в його домогосподарстві, як і наводив факт звернення батька до сусідки ( ОСОБА_15 ) за допомогою, виклик поліції, тощо.
Як вважає апеляційний суд вище зазначене фактично спростовує апеляційні посилання захисника на істотні суперечності у показаннях свідків ОСОБА_12 (у тому числі й стосовно кількості нападників на потерпілого) та ОСОБА_15 .
Крім того, показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 (відповідно повідомлені про відповідальність передбачену ст.ст.384, 385 КК України) належно оцінені судом першої інстанції та покладенні у висновки щодо винності обвинуваченого в інкримінованих діях в розрізі їх достовірності, належності та допустимості, з огляду на об'єктивний зв'язок з іншими доказами у провадженні, незначні суперечності в цих показаннях, на думку апеляційного суду, не є тими факторами котрі спростовують фактичні обставини цього провадження.
Слід взяти до уваги і значний строк між часом вчинення кримінального правопорушення та часом судового розгляду провадження, що об'єктивно не може не призвести до опосередкованих ризиків, зокрема забування деталей, разом з цим, показання цих свідків, як і свідка ОСОБА_14 (час вчинення правопорушення та ін. обставини), ретельно перевірено судом першої інстанції в призмі поєднання з іншими доказами у провадженні, за відсутності суттєвих суперечностей з показаннями свідків, як доказам винності.
В свою чергу, апеляційні посилання захисника на показання свідка ОСОБА_13 , котрі спростовують ключовий доказ - протокол впізнання за фотознімками від 08.10.2017 (т.3 а.п.225-226), на думку апеляційного суду є безпідставними. Так, згідно змісту цього протоколу, потерпілий ОСОБА_11 серед пред'явлених йому зображень 4-х чоловіків на вигляд ромської національності впізнав на фото №3 ОСОБА_9 , як чоловіка, який 07.10.2017 позичив у нього 500 грн, а 08.10.2017 близько 03 години зайшов у будинок та наніс йому удари предметом по голові та заволодів його речами. Апеляційний суд в даному випадку звертає увагу, на те, що 08.10.2017 пред'явлення потерпілому ОСОБА_11 особи для впізнання за фотознімками проведений працівниками поліції у відповідності до вимог ст.228 КПК України, з залученням понятих (один з яких свідок ОСОБА_13 ), при цьому, цей протокол є відповідними вимогам ст.ст.104, 231 КПК України. В даному випадку, слід звернути увагу, що впізнання за фотознімками - це окрема процесуальна дія, якою зафіксовано результати пред'явлення потерпілому ОСОБА_11 відповідних фотографій для ідентифікації особи (обвинуваченого), та може бути визнаний недопустимим доказом в разі порушення процедури впізнання (таких обставин судом апеляційної інстанції не встановлено), при цьому показання свідка ОСОБА_13 , як і інших свідків, наданні ним в суді першої інстанції, жодним чином не суперечать зазначеному протоколу, як і не спростовують саму процедуру проведення впізнання та впізнання потерпілим ОСОБА_11 на фото №3 ОСОБА_9 (т.3 а.п.226). Таким чином апеляційні посилання захисника на недопустимість цього доказу є необґрунтованими.
Крім того, процесуальна недопустимість протоколів впізнання обвинуваченого ОСОБА_9 здійснених за участі свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 (т.3 а.п.231-242), яка фактично зводиться до апеляційних посилань сторони захисту на незабезпечення прокурором явки цих свідків до суду першої інстанції, що потягнуло неможливість їх безпосереднього допиту судом першої інстанції, та відповідно істотне порушення прав обвинуваченого на допит останніх, є також безпідставним. Так, як зазначалось вище пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, в цих випадках, проведено працівниками поліції у відповідності до вимог ст.228 КПК України, з залученням понятих, а протоколи є окремими доказами, відповідними вимогам ст.ст.104, 231 КПК України. Знову ж таки, впізнання за фотознімками - це окрема процесуальна дія, якою зафіксовано результати пред'явлення зазначеним свідків відповідних фотографій для ідентифікації особи (обвинуваченого), за відсутності встановлених обставин порушення процедури впізнання. Крім того, підлягає взяттю до уваги і те, що у цьому провадженні, сторона обвинувачення відмовилась від допиту всіх заявлених свідків сторона захисту не наполягала на їх допиті, як і не заявляла клопотань про допит інших свідків, ніж тих котрі допитані судом, тобто не наполягала на допиті свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , фактично вільно розпорядилась своїми процесуальними правами на їх допит, що призвело виключення судом першої інстанції цих свідків зі списку осіб, які підлягають допиту. За таких умов, підстави стверджувати про порушення прав обвинуваченого на допит цих свідків - відсутні.
Що стосується протоколу слідчого експерименту від 24.07.2018 (т.4 а.п.54-70), апеляційний суд зазначає те, що ті доводи адвоката, котрими останній аргументує його недопустимість, як доказу, в основу поклавши розбіжності в показаннях потерпілого ОСОБА_11 при проведенні цієї слідчої дії, спростовуються змістом зазначеного протоколу. Так, при його проведенні останній чітко та послідовно показав коли, як та де відбувалися події, точну кількість нападників, як через вхідні двері будинку до нього проникли ОСОБА_9 і невідомий чоловік; як цей чоловік наніс йому перший удар кулаком правої руки у підборіддя; як він впав після отриманого удару; як йому, коли він стояв на колінах поруч з диваном, ОСОБА_9 наніс удар у голову металевим предметом, від чого у нього пішла кров; як він впав на ліжко після поштовху ОСОБА_33 і невідомого; яким чином ті наносили йому удари в голову, при цьому кричали та вимагали видати гроші і телефон; звідки ОСОБА_9 з тілогрійки на стільці забрав гаманець з грошима, тощо.
Відмінностей у викладенні деталей подій потерпілим ОСОБА_11 апеляційним судом не встановлено, під час проведення слідчого експерименту 24.07.2018 останнім підтверджуються фактичні події 08.10.2017 близько 03 год 15 хв. у домогосподарстві АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_11 , наведені потерпілим обставин подій не містять істотних суперечностей та узгоджуються між собою, як і з іншими доказами у провадженні.
При цьому, слідчі дії - впізнання обвинуваченого ОСОБА_9 потерпілим та свідками, як і слідчого експерименту від 24.07.2018 за участі потерпілого ОСОБА_11 були проведені у повній відповідності до вимог КПК України, з дотриманням участі понятих, фіксації результатів у протоколах та без порушення прав обвинуваченого. Твердження сторони захисту про нібито неправомірність зазначених слідчих дій не ґрунтуються на фактичних даних і не підтверджуються доказами.
Також, є необґрунтованими і апеляційні посилання захисника на розбіжностях наведення потерпілими ОСОБА_11 обставин подій 08.10.2017 при прийнятті заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.10.2017 (т.3 а.п.193-194) відносно кількості нападників, їх зовнішнього виду, предметів одягу, як і відсутність конкретизації осіб цих нападників. Як то вважає адвокат, вище зазначене ставить під сумнів подальше впізнання потерпілим ОСОБА_9 за фотознімками (протокол впізнання за фотознімками від 08.10.2017 (т.3 а.п.225-226). В даному випадку, апеляційний суд бере до уваги показання свідків - сина потерпілого ОСОБА_10 (батько пізнав ОСОБА_18 під час вчинення злочину, однак через те, що його залякали, не хотів спочатку розповідати, лише через три дні повідомив, що впізнав обвинуваченого) та свідка - сусідки ОСОБА_15 (в день нападу ОСОБА_11 казав, що упізнав цих людей, що вони викрали в нього гроші, тощо…), психологічно стресовий стан потерпілого при поданні цієї заяви, як особи, яка зазнала нападу більше 3-ох годин тому. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд вважає такі розбіжності незначними (мають відповідне пояснення), оскільки ці розбіжності не впливають на суть події, і об'єктивно не свідчать про недостовірність показань/повідомлень потерпілого щодо подій, особи нападника, впізнання ОСОБА_9 , як і місця/способу вчинення правопорушення.
Доводи апеляційної скарги захисника стосовно не доведення в даному випадку застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи потерпілого ОСОБА_11 , при тому, що згідно до висновку судово-медичної експертизи №399 від 09.10.2017, у останнього виявлено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, що фактично ставить під сумнів доведеність обвинувачення за ч.3 ст.187 КК України, є необґрунтованими. Так, диспозицією ч.3 ст.187 КК України визначено те, що це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством (психічному або фізичному насильстві, яке має реальний характер: воно здатне подавити волю потерпілого і примусити його передати майно винному), небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаним із проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища. При цьому, саме фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, охоплюються, зокрема і легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності. Тобто, виявлені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у потерпілого ОСОБА_11 є підтвердженням правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 .
Що стосується версії сторони захисту щодо непричетності обвинуваченого ОСОБА_9 до інкримінованих йому злочинних дій, апеляційний суд звертає увагу на відсутність переконливих доказів її підтвердження з боку сторони захисту. Версія висунута стороною захисту базується на формальних посиланнях/припущеннях, об'єктивно не дозволяє спростувати (навіть опосередковано) обвинувачення, та не підкріплюється матеріалами провадження. Факт вилучення в домоволодінні потерпілого ОСОБА_11 було паспорту цивільної дружини ОСОБА_9 , який був залишений як застава за позику, що став підставою для притягнення останнього відповідальності, хоча в разі участі ОСОБА_9 у нападі він мав би можливість вилучити паспорт дружини у домоволодінні потерпілого, щоб уникнути будь-яких підозр, явно іде в розріз із наявними з доказами у провадженні. Допит свідків вилучення паспорту цивільної дружини ОСОБА_9 (на чому акцентує увагу адвокат), в даному випадку може підтвердити виключно сам факт вилучення цього паспорту, та не має належного доказового впливу на спростування встановлених судом першої інстанції фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Є не обґрунтованими і апеляційні доводи сторони захисту стосовно посилання при доведеності винності ОСОБА_9 на вирок Бердичівського міськрайонного суду від 18.05.2023 щодо ОСОБА_17 . Апеляційний суд звертає увагу, що прямої заборони використання вироку щодо іншого обвинуваченого, який набрав законної сили як доказ винності для підтвердження обставин вчинення кримінального правопорушення у співучасті процесуальний закон не містить. Такий вирок в якості доказу може бути використаний у відповідності до положень ст.ст.84, 94 КПК України. Разом з цим, такий доказ не повинен мати преюдиціального значення. В даному випадку, цей доказ ретельно перевірено судом першої інстанції в своїй сукупності з іншими доказами у провадженні, та належно покладено в доказову базу винності обвинуваченого.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції констатує, що всі досліджені у цьому провадженні докази, як кожен окремо, так і у їх сукупність, підтверджують обставини, що регламентовані ст.91 КПК України щодо події кримінального правопорушення (його часу, місця, способу, обставин його вчинення, у тому числі й перебігу події), причетності обвинуваченого до учинення інкримінованого йому діяння, його винуватості, форми вини, мотивів і мети та водночас дають повне уявлення щодо усіх елементів і ознак інкримінованого ОСОБА_9 у даному провадженні кримінального правопорушення.
Як вважає апеляційний суд, оспорювання захисником встановлених за результатами судового розгляду фактичних обставин кримінального провадження, а також незгода з оцінкою судом доказів винуватості ОСОБА_9 з посиланням на власну оцінку, є непереконливими.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, відтак апеляційні вимоги захисника обвинуваченого не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_9 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді :