Справа № 274/930/26
Провадження № 3/0274/291/26
20.02.2026 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Мороко С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з міської служби у справах дітей Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП, -
Відповідно до протоколу № 1 про адміністративне правопорушення від 03.02.2026 ОСОБА_1 29.01.2026 та 30.01.2026 в АДРЕСА_1 не надала можливості батькові - ОСОБА_2 спілкуватись з донькою - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушила рішення № 403 від 15.12.2025 виконавчого комітету Бердичівської міської ради про визначення способів участі батька у вихованні дитини.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 5 ст. 184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Скористалася правовою допомогою адвоката для представництва та захисту її інтересів.
Адвокат Мусевич А.І. звернулась із письмовим клопотанням від 19.02.2026, просила закрити провадження в справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, суддя доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 5 статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, надані:
- протокол про адміністративне правопорушення від 03.02.2026 № 1. З наявної у протоколі інформації, вбачається також, що ОСОБА_1 29.01.2026 перебувала на роботі, однак її донька ОСОБА_4 спілкувалася зі своїм батьком в присутності старшої дочки, а 30.01.2026 - в присутності баби, ОСОБА_5 ; з пояснень ОСОБА_1 , спілкуватися з батьком дитина відмовлялася;
- заяву від 02.02.2026 ОСОБА_2 на ім'я начальника служби у справах дітей Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області;
- рішення № 403 від 15.12.2025 Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визначення способів участі батька у вихованні дитини. Рішенням визначено ОСОБА_2 способи участі у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши побачення з дитиною: середа або четвер з 12.00 год. до 17.00 год. в залежності від графіку роботи батька; з 12.00 год. п'ятниці до 12.00 год. суботи або з 12.00 год. суботи до 12.00 год. неділі в залежності від графіку роботи батька.
Будь-яких інших доказів відповідно до ст. 251 КУпАП (пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновка експерта, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо), які могли б підтвердити викладені в протоколі обставини, до протоколу не долучено.
Таким чином, при оформленні матеріалів цієї справи посадовими особами органу опіки та піклування не було зібрано і в ході судового розгляду не встановлено достатніх доказів того, що ОСОБА_1 29.01.2026 та 30.01.2026 діяла всупереч інтересам дитини, умисно перешкоджала спілкуванню батька з дочкою, не виконуючи рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дітей.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява № 36673/04).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 560/751/17 від 27.06.2019 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Суд має обґрунтовувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Оскільки саме на особу, уповноважену на складання протоколу, покладено обов'язок збирання доказів, що належним чином здійснено не було, відсутні підстави для притягнення до відповідальності особи, щодо якої такий протокол було складено.
Окрім того, слід звернути увагу на те, що рішенням № 237 від 08.08.2019 виконавчого комітету Бердичівської міської ради складати протоколи про адміністративні правопорушення уповноважено ОСОБА_6 за посадою завідувача сектора з профілактики злочинності, запобігання бездоглядності дітей служби у справах дітей управління молоді та спорту виконавчого комітету Бердичівської міської ради. Однак, протокол складено в.о. начальника міської служби у справах дітей виконавчого комітету Бердичівської міської ради ОСОБА_6 , на підтвердження відповідних повноважень якої доказів суду не надано.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 184, 245, 247, 251, 280, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 62 Конституції України, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя С.В. Мороко