Справа № 139/21/26
19 лютого 2026 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , (який приймає участь в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці у приміщенні суду кримінальне провадження №12025020160000572 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Муровані Курилівці Вінницької області, громадянина України, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, -
Молодший лейтенант ОСОБА_4 - заступник начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир, з порушенням ст.ст. 11,16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 41 Конституції України, в умовах воєнного стану, вчинив умисний злочин проти авторитету органів державної влади, за наступних обставин:
29.11.2025 о 22 годині 52 хвилини екіпаж поліції у складі інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 та поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_7 , здійснюючи патрулювання на службовому автомобілі марки «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 знаходячись неподалік АЗС «ОККО» що по вул. Єдності, 7, у селищі Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, було виявлено транспортний засіб ВАЗ 21214 (Нива), д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого порушив п.9.2.б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та ігнорував вимогу працівників поліції, щодо зупинки транспортного засобу, вчиняючи дії щодо втечі, при цьому працівникам поліції було достовірно відомо, що вказаним автомобілем користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами переслідування, вищевказаний транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_4 , заїхав до території домоволодіння АДРЕСА_2 таким чином унеможливив доступ працівникам поліції до себе та автомобіля з метою уникнення відповідальності, чим порушивши п.п.2.4, 8.9 б Правил дорожнього руху.
В свою чергу працівники поліції з метою притягнення водія до адміністративної відповідальності та прийняття відповідного рішення проїхали до будинку АДРЕСА_2 де зупинились.
У подальшому того ж дня, близько 23:30 години ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, підійшов до службового автомобіля марки «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 зі сторони водійської дверки, за кермом автомобіля в той час знаходився ОСОБА_7 .. ОСОБА_4 почав кулаками бити по службовому автомобілі, поводячи себе агресивно та висловлюючись нецензурною лайкою, розуміючи, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є працівниками правоохоронного органу, виконують свої службові обов'язки з підтримання публічної безпеки та порядку, одягнуті у формений одяг Національної поліції, виражаючи свою зневагу до правоохоронних органів, з метою створення перешкоди при фіксації адміністративного правопорушення, діючи з мотивів явної неповаги до працівника поліції, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, виражаючись нецензурними словами вступив у словесну суперечку з поліцейським ОСОБА_7 .
У ході вказаної суперечки, ОСОБА_4 з метою перешкоджання законним діям ОСОБА_7 , схопив своєю рукою останнього за формений одяг пошкодивши його, не зупиняючись на вчиненому, кулаком своєї руки наніс два удари у ліве плече ОСОБА_7 та долонею один удар по обличчі, чим спричинив тілесні ушкодження.
Унаслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_4 працівнику поліції ОСОБА_7 спричинено пошкодження на слизовій оболонці верхньої губи зліва, синець по передній поверхні лівого плечового суглобу які належать до категорії легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасний розлад здоров'я, більше 6 діб, згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у висунутому звинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам. Пояснив, що у вказаний в обвинувальному акті день та у зазначений час він перебував на території автозаправної станції. Прямуючи до свого автомобіля, він помітив припаркований службовий автомобіль поліції, який, за його спостереженням, перебував без увімкнених фар та без проблискових маячків. Після цього він сів до свого автомобіля та поїхав у напрямку дому та не бачив, щоб за ним рухався службовий автомобіль поліції з увімкненими проблисковими маячками, та не усвідомлював, що його переслідують працівники поліції. Заїхавши на подвір'я свого домоволодіння, він згодом помітив, що біля його будинку стоїть автомобіль поліції. Підійшовши до вказаного автомобіля, він звернувся до працівників поліції із запитанням щодо причин їх перебування біля його будинку. У подальшому між ним та працівником поліції ОСОБА_7 виникла словесна суперечка емоційного характеру. Вікно службового автомобіля було відчинене. Перебуваючи у стані емоційного збудження, він декілька разів штовхнув працівника поліції у плече. Також зазначив, що було темно, тому не виключає, що міг зачепити працівника поліції в область обличчя, зокрема губи, однак усіх деталей конфлікту наразі не пам'ятає. У вчиненому щиро кається. Докази його вини, добуті досудовим слідством, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду подав заяву, в якій просив проводити судове засідання за його відсутності, щодо призначення покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти проведення судового розгляду за відсутності потерпілого, вважав за можливе проведення судового розгляду без потерпілого.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорює, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, за згодою усіх учасників судового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого.
При цьому, за основу суд бере до уваги покази обвинуваченого, вважає їх належними, допустимими та достовірними, послідовними, котрі у взаємозв'язку доводять фактичні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення.
Обвинуваченому судом роз'яснено, що він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали провадження, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, які полягали у заподіяні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зокрема, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу винного, який раніше не судимий (а.к.п.53), за місцем проживання характеризується як особа, на яку скарг не надходило (а.к.п.52), одружений, є багатодітним батьком (зворот а.к.п.51), перебуває на військовій службі в Збройних Силах України (а.к.п.51), за медичною допомогою до лікаря нарколога та психіатра не звертався (зворот а.к.п.52).
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає - його щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Також суд враховує позицію потерпілого, який при призначенні покарання покладається на розсуд суду.
Враховуючи всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки, заподіяні потерпілій особі, а також дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті (частини статті) Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковано його діяння.
Разом з тим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, щодо якого скарг і заяв за місцем проживання не надходило, його належну процесуальну поведінку під час досудового та судового розгляду, ставлення до вчиненого,а також наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність таких, які б його обтяжували, суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду № 51-658км17 від 01.02.2018, керуючись своїми дискреційними повноваженнями, вважає за необхідне призначити йому покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України та покладання обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, що на думку суду буде достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 30.11.2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України 30.11.2025. Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.12.2025 року обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту на строк 60 діб до 29 січня 2026 року. В подальшому запобіжний захід відносно обвинуваченого не продовжувався.
Підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили відсутні.
Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являється для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя :