Єдиний унікальний номер справи: 650/2819/25
Номер провадження: 22-ц/819/175/26
18 лютого 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приходько Л. А.,
суддів: Базіль Л.В.,
Радченка С.В.,
секретар Андреєва В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суд Херсонської області від 14 листопада 2025 року, у складі головуючого судді Хомик І.І.,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діяв адвокат Бєліков А.А., звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі, стягнення витрат на судовий збір та витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що позивачці на праві власності належить земельна ділянка площею 13,0697 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6520987300:02:024:0003, яка знаходиться на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
24 січня 2007 року позивач уклав договір оренди землі №4АА002348-040771500001 з ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ».
13 листопада 2015 року в договорі оренди змінено сторону орендаря з ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» на ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».
28 грудня 2017 року між позивачем ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди належної позивачу земельної ділянки перейшло до нового орендаря.
Відповідно до договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 13.0697 га, яка розташована на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, кастровий номер земельної ділянки 6520987300:02:024:0003.
Нормативна грошова оцінка землі складає 526296,58 грн. Відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2017 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4.15% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди. Орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня кожного року. Договір укладено строком до 30 грудня 2027 року.
Однак в порушення умов договору орендар не виконує належним чином свої обов'язки щодо своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, в результаті чого утворилася заборгованість за 2022, 2023 та 2024 роки на загальну суму 65 523,72 грн.
Оскільки відповідач належним чином не виконує взятих на себе обов'язків за договором оренди, позивач істотно позбавляється того, на що він розраховував відповідно до його умов.
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати протягом строку дії договору, що є достатньою правовою підставою для його розірвання відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України та умов договору, а також на відсутність підстав для звільнення від орендної плати, представник позивача просив суд розірвати договір оренди землі від 24 січня 2007 року №4АА002348-040771500001, укладений між орендарем ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та орендодавцем ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520987300:02:024:0003. Також просив суд стягнути з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь позивача витрати, понесені на сплату судового збору та правничу допомогу.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір оренди землі від 24 січня 2007 року № 4АА002348-040771500001 (зі змінами в редакції згідно додаткової угоди від 13 листопада 2015 року та 28 грудня 2017 року), укладений між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 13,0697 га., з кадастровим номером 6520687300:02:024:0003.
Стягнуто з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 969,00 грн.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про стягнення витрат на правничу допомогу.
12 грудня 2025 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журик А.Л. подав апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказував на те, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема скаржник зазначив, що між ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» та орендодавцем існують правовідносини з оренди землі сільськогосподарського призначення. З 24 лютого 2022 року у зв'язку зі збройною агресією військами рф частина території України, включаючи Херсонську область та спірні земельні ділянки, були тимчасово окуповані, у зв'язку з чим ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» не мало можливості здійснювати господарську діяльність на орендованих ділянках.
У зв'язку з потенційною загрозою забруднення земельних ділянок ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» надано пільги з місцевих податків та зборів на території Бериславської міської територіальної громади, що підтверджено рішеннями Бериславської міської військової адміністрації. Ці документи є беззаперечним доказом існування обставин, які об'єктивно унеможливили не лише провадження господарської діяльності ТОВ «ЮТСАГРОПРОДУКТ», але й будь-яке використання орендованих земельних ділянок;
Листом ГУ ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025року підтверджено потенційне забруднення орендованих ділянок вибухонебезпечними предметами та не залучення підрозділів ДСНС до проведення робіт з розмінування території.
У зв'язку з потенційною загрозою забруднення земельних ділянок ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» надано пільги з місцевих податків та зборів на території Новорайської сільської територіальної громади, що підтверджено розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації.
Скаржник зазначає, що дані документи є беззаперечним доказом існування обставин, які об'єктивно унеможливили не лише провадження господарської діяльності ТОВ «ЮТСАГРОПРОДУКТ», але й будь-яке використання орендованих земельних ділянок, що згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України звільняє орендаря від сплати орендної плати.
Товариство зазначило, що суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши положення частини шостої статті 762 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, в яких вказано, що перебування земельних ділянок у зоні бойових дій чи тимчасовій окупації підтверджує неможливість їх використання і звільняє орендаря від обов'язку виплати орендної плати.
Зокрема зазначив, що поза увагою суду залишилось те, що відповідачем надано доказ, а саме лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, який є підтвердженням того, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі, щодо якого подано позов, є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. На думку скаржника, даний доказ підтверджує наявність обставин неможливості використання землі орендарем відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, а не дії обставин непереборної сили або наявності умов для розірвання договору з ініціативи відповідача.
Посилаючись на дані Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) апелянт зазначив, що територія Урожайненської сільської ради, до якої входить належна позивачу земельна ділянка, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.
Товариство зазначило, що суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши положення частини шостої статті 762 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, в яких вказано, що перебування земельних ділянок у зоні бойових дій чи тимчасовій окупації підтверджує неможливість їх використання і звільняє орендаря від обов'язку виплати орендної плати.
Крім того, апелянт вказав, що в ході розгляду справи суд першої інстанції допустив істотні процесуальні порушення. Зазначає, що подану ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» заяву про відвід судді судом першої інстанції розглянуто з порушенням порядку розгляду такого клопотання, внаслідок чого справу розглянуто неповноважним складом суду.
В порушення норм процесуального закону розгляд справи було проведено в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, посилаючись на те, що у позовній заяві було відсутнє клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Бєліков А.А., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зокрема представником позиваач зазначено, що надані відповідачем докази не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, зокрема у частині забезпечення доступу до майна, фактичного перебування на орендованій земельній ділянці чи можливості забезпечення її належного утримання. Викладені відомості в розпорядженнях військової адміністрації, також самі по собі не є достатніми для висновку про відсутність у Відповідача повної можливості володіти чи користуватись об'єктом оренди у спосіб, що унеможливлює його експлуатацію взагалі. Зазначивши, що вказаними розпорядженнями фактично надається пільга зі сплати податків і не звільняє сторону від сплати орендної плати. Рішення місцевих військових адміністрацій в частині визнання непридатними земельних ділянок, які перебувають на праві оренди в ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» приймаються виключно в контексті сплати за землю (земельний податок та орендна плата за землі комунальної/державної власності) у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Зауважив, що відповідач жодним чином не повідомив орендаря, про неможливість використання ним земельної ділянки.
Вказав, що чинним законодавством та сталою практикою Верховного Суду унормовано, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України.Разом з тим, сертифікат Торгово-промислової палати України, який виданий за зверненням ТОВ «ЮТС-Агропродукт» відсутній.
Зауважує, що відповідач жодним чином не комунікує з позивачем більш ніж 3 роки, та не надав жодної інформації про сплату заборгованості за орендовану земельну ділянку, при тому наявні факти продажу права оренди відповідачем (розрахунок 100 гривень за 1 гектар), що свідчить про відсутність у відповідача бажання проводити господарську діяльність на орендованій ділянці.
Разом з тим, відповідачем не доведено той факт, що орендовані ним земельні ділянки є забрудненими вибухонебезпечними предметами, оскільки дані Інтерактивної карти ДСНС не містять інформації про підтверджені або непідтверджені небезпечні зони/скупчення таких зон.
Враховуючи, що вказана справа є справою незначної складності, про що свідчить незначний об'єм доказів, кількість учасників та правова визначеність у справах вказаної категорії, адвокат Бліков А.А. вважає, що справа підлягала розгляду саме в порядку спрощеного позовного провадження.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи учасники справи у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Бєліков А.А. у відзиві на апеляційну скаргу та у заяві від 11 лютого 2026 року просив розгляд справи проводити за його відсутності та за відсутності позивача.
09 лютого 2026 року від представника ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика А.Л. надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач (орендар) не виконав обов'язок зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, що є підставою для його розірвання.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 13.0697 га., кадастровий номер 6520687300:02:024:0003. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1796030065206, номер запису про речове право 30889403, підставою для внесення запису є Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХС №040109, виданий 22 квітня 2003 року.
24 січня 2007 року позивач уклав договір оренди землі №4АА002348-040771500001 з ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ».
13 листопада 2015 року в договорі оренди змінено сторону орендаря з ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» на ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».
28 грудня 2017 року між позивачем ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди належної позивачу земельної ділянки перейшло до нового орендаря.
Відповідно до договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 13.0697 га, яка розташована на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Кадастровий номер земельної ділянки 6520987300:02:024:0003.
Нормативна грошова оцінка землі складає 526 296,58 грн. Відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2017 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4.15% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди. Орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня кожного року. Договір укладено строком до 30 грудня 2027 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору. При цьому відповідач не довів, що невиконання ним своїх зобов'язань за договором оренди сталося з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин, а також існування об'єктивної неможливості використання орендованих земельних ділянок за їх цільовим призначенням. Посилання на воєнний стан або лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є достатніми підставами для безумовного звільнення від виконання зобов'язань, оскільки такий лист носить загальний характер і не містить ідентифікації конкретного зобов'язання відповідача. А відповідачем наявність форс-мажору даному випадку та його безпосередній вплив на виконання зобов'язань Товариства не доведено. Водночас відповідач не довів, що мав об'єктивну неможливість використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням.
Колегія суддів вцілому погоджується з вказаним висновком суду.
Відповідно до частини другої статті792 ЦК України відносини щодонайму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі, відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець, відповідно до абзацу п'ятого частини першоїстатті 24 Закону України «Про оренду землі», має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату» орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» систематично протягом 2022-2024 років не виплачувало позивачам орендну плату у строки, визначені умовами укладеного між ними договору та додатковими угодами про оренду землі, що відповідно до наведених норм права є підставою для розірвання договору оренди відповідно до пункту «д» частини першої статті141 ЗК України.
Відповідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі№ 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Оскільки позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вчасно не сплачувало орендну плату за 2022 - 2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін до 31 грудня поточного року, чого ним зроблено не було.
Відповідач факт невиплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки не заперечує, посилаючись на те, що заборгованість по орендній платі за вказаний період виникла виключно з обставин, пов'язаних з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення військового стану з 24 лютого 2022 року та окупацією Херсонської області.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
У зв'язку із запровадження на території України УказомПрезидента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі №913/20/21».
Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов'язань, або ж виконання договірних зобов'язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до системного аналізу глави58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення ЗаконуУкраїни «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених у статті762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).
Згідно з положеннями частини шостої статті762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Спірна земельна ділянка розташована на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що відноситься до Милівської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, яка у період з 09 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 11 листопада 2022 року віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376, який є чинним..
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території Чарівненської сільської ради Бериславського (до реорганізації Великоолександрівського) району Херсонської області, в період з 03 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, тому в 2022 році орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів в 2022 році.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки та висновок суду першої інстанції про неврахування даного періоду під час встановлення систематичності невиконання своїх обов'язків по сплаті орендної плати товариством у цей період.
Обґрунтовуючи свої заперечення щодо неможливості виплати орендної плати за 2023, 2024 роки відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період, зокрема не можливості використання орендованих земельних ділянок позивача через її потенційне замінування та існування загрози загроза для життя і здоров'я працівників при обробітку земельної ділянки.
Проте належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.
Спірнаі земельна ділянка розташована на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка з 11 листопада 2022 року віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376, який є чинним.
Бойові дії у 2023 та 2024 роках на вказаній території не велися.
Документів на підтвердження забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами матеріали справи не містять.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання за цільовим призначенням.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про відсутність протягом 2023-2024 років, за який відповідачем не вносилася орендна плата, можливості користуватися земельною ділянкою через військову агресію рф проти України, потенційну загрозу забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а також через знищення та розкрадання належного Товариству майна.
Також, відповідачем не надано будь-яких доказів, що відповідач здійснював дії щодо, наприклад, звернення до компетентних органів з приводу обстеження та розмінування земельних ділянок з метою усунення перешкод у користуванні ними, звернення з листами до позивача про наявність вказаних перешкод та звільнення відповідача у зв'язку з цим від сплати орендної плати тощо, що могло б свідчити про здійснення відповідачем дій щодо доведеності наявності дійсних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання, що, в свою чергу, могло б розглядатися як підстава для застосування частини шостої статті 762 ЦК України.
Відповідачем не доводилося, що в межах реалізації Закону України« Про протимінну діяльність в Україні», товариство зверталося до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки), та повідомляло орендодавця про неможливість використання земельних ділянок та неможливості сплати орендної плати, а посилання в апеляційній скарзі на лист ГУ ДСНС України у Херсонській області, отриманий за зверненням відповідача після ухвалення рішення суду першої інстанції у сукупності з іншими обставинами, не містить в собі підстав для застосування ч.6 ст. 762 ЦК України, оскільки містить в собі інформацію про припущення щодо земельних ділянок.
Даний лист не доводить належним чином факту дії обставин непереборної сили, не підтверджує виникнення правових підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконання грошового зобов'язання за договором оренди землі та не свідчить про наявність передбачених законом умов для розірвання договору з ініціативи відповідача. Так, відповідно до інформації, що міститься у вказаному листі піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт з розмінування на відповідних земельних ділянках не залучались, а самі роботи проводились іншими фаховими відомствами, при цьому не вказано, які саме органи виконували такі роботи, на підставі яких документів і в яких межах. Твердження щодо потенційної забрудненості ділянок вибухонебезпечними предметами носить гіпотетичний та попереджувальний характер, оскільки жодного обстеження земельної ділянки, яка є предметом даного спору, ГУ ДСНС не проводило, як і не зазначало факту наявності на ній вибухонебезпечних предметів або неможливості її використання. Крім того, лист не містить відомостей неможливості використання саме спірної земельної ділянки.
Потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробки конкретної земельної ділянки. У межах приватно-правових договірних зобов'язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належним доказовим матеріалом, який у справі відсутній.
Що стосується посилання на дані Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України, територія Урожайненської сільської ради до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, не віднесена, оскільки інтерактивна карта містить зазначення щодо потенційної можливості забруднення, а отже не є доказом реальної неможливості обробітку конкретної земельної ділянки та не звільняє товариства від виконання зобов'язання за договором оренди.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Так, загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік.
Посилання представника Товариства на Розпорядження начальника Бериславської міської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, якими надано пільги зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю, висновків суду першої інстанції щодо недоведеності наявності обставин, яка унеможливлювали сплату орендної плати за 2023, 2024 роки не спростовують. Вказані розпорядження видані лише щодо надання певних податкових пільг у зв'язку з потенційною загрозою забруднення земельних ділянок господарства вибухонебезпечними предметами, та не містять відомостей щодо визнання спірних земельних ділянок забрудненими вибухонебезпечними предметами, а надають пільги внаслідок цих земельних ділянок, як потенційною загрозою їх забруднення і не звільняють Товариство від обов'язку сплачувати орендну плату за орендовані земельні ділянки приватної власності.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування обставин, за які він не відповідає, та які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов'язок з виплати позивачам орендної плати за 2023 та 2024 роки.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою представника позивача Бєлікова А.А в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, встановлено відповідачу строк 5 (п'ять днів) з дня вручення ухвали про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження, у який відповідач має право надіслати суду заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження ( а.с.42).
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження ( а.с.129).
Згідно частини першої, другої, третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1)ціну позову; 2)значення справи для сторін; 3)обраний позивачем спосіб захисту; 4)категорію та складність справи; 5)обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6)кількість сторін та інших учасників справи; 7)чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1)справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судоммалозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4)справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом року, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Згідно пункту 5 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження врахував ціну позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, предмет спору та характер спірних правовідносин, які не свідчать про складність справи, не вимагають проведення підготовчого судового засідання для повного, об'єктивного та всебічного встановлення обставин справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи неповноважним складом суду, а саме суддею Хомик І.І., якій було заявлено відвід і який було вирішено з порушеннями вимог процесуального законодавства, колегія суддів вважає такі доводи неприйнятними з огляду на те, що відвід судді було вирішено судом першої інстанції в порядку, визначеному статтею 44 ЦПК України. За змістом частини третьої зазначеної статті, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Крім того, за положеннямип.2 ч.3 ст.376 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції являється виключно та обставина, що підстави відводу судді першої інстанції визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, тоді як вбачається зі змісту заяви про відвід судді, вона грунтується виключно процесуальними діями судді в інших справах, що за вимогами статті 26 ЦПК України не може бути підставою для відводу суду.
Оскільки у цій справі апеляційним судом не встановлено обставин, що свідчать про упередженість або необ'єктивність суду першої інстанції у розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість відповідних доводів відповідача.
Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на неврахування правових висновків Верховного Суду у релевантних правовідносинах, оскільки правовідносини у цій справі та справах № 910/7495/16, № 911/255/23 не є подібними.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2023-2024 роки за договором оренди земельної ділянки.
Отже, суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку, що спірний договір оренди землі за вимогою позивача може бути достроково розірваний з підстав неналежного виконання умов договору, а саме: систематичного (два і більше разів) невиконання обов'язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору.
Дослідивши обставини у справі та надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди землі.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне врахувати доводи апеляційної скарги, щодо неможливості, через тимчасову окупацію, використання орандарем за призначенням об'єкту оренди в період з березня 2022 року по листопад 2022 року і як наслідок виконання зобов'язань зі сплати у 2022 році орендної плати, відповідно до умов договору, та змінити рішення, виключивши з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на можливість використання відповідачем об'єкту оренди у період з березня по листопад 2022 року.
Керуючись статтями 374,375,381-384 ЦПК України, суд
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 листопада 2025 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на можливість використання відповідачем об'єкту оренди у період з березня по листопад 2022 року.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 18 лютого 2026 року.
Головуючий: Л.А. Приходько
Судді: Л.В.Базіль
С.В.Радченко