Справа № 127/33792/24
Провадження № 22-ц/801/268/2026
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.
Доповідач:Береговий О. Ю.
19 лютого 2026 рокуСправа № 127/33792/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Сала Т.Б., Міхасішина І.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Лунегова Олександра Олексійовича на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року, постановлене місцевим судом під головуванням судді Березовської О.А., повний текст додаткового рішення складено 10 листопада 2025 року,
встановив:
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.05.2025 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволений в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 30 000 доларів США та судовий збір в сумі 12 400, 00 грн.
На адресу суду 29.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить ухвалити додаткове рішення у справі №127/33792/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог. У додатку до заяви наданий опис виконаних робіт по справі №127/33792/ 24. Заява вмотивована тим, що під час розгляду справи суд не вирішив питання про судові витрати, які поніс позивач на правничу допомогу - 30 000, 00 грн. Понесені витрати підтверджуються договором про надання правової допомоги №157/24 від 08.07.2024, додатком №1 до нього та квитанцією від 08.07.2024 (додані до позову) та описом виконаних робіт.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року заяву представника позивача - адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково, ухвалено додаткове рішення у справі, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн, а у задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду представник ОСОБА_2 адвокат Лунегов Олександр Олексійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції не звернув увагу на те, що заявлений розмір правової допомоги не доведений, докуентально не підтверджений та не є співмірним із задоволеними позовними вимогами.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 16 грудня 2025 року відкрив апеляційне провадження у цій справі та надав строк на подання відзиву.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького апеляційного суду, про що повідомлено учасників справи.
Проте, згідно відповіді начальника відділу виконання та документального забезпечення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2026 матеріали цивільної справи №127/33792/24 12 листопада 2025 передано до Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду для розгляду касаційної скарги на рішення суду у цій справі.
Матеріали цієї цивільної справи надійшли до апеляційного суду лише 04 лютого 2026 року.
У зв'язку із зазначеним, справу призначено до розгляду на 19 лютого 2026 року об 11:30 год.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно з ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною заявника подано до суду: копію договору № 157/24 про надання правничої допомоги від 08.07.2024 (а. с. 14-16 т. 1); копію умови та порядок розрахунків, які є додатком №157/24 до договору про надання правової допомоги від 08.07.2024 (а. с. 17 т. 1); квитанцію до прибуткового касового ордеру від 08.07.2024 на суму 30 000, 00 грн (а. с. 18 т. 1), опис виконаних робіт по справі №127/33792/24 (а. с. 169 т. 1).
Також, в матеріалах справи наявний ордер про надання допомоги серії АВ №1270710.
Таким чином, заявником подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Апеляційний суд погоджується із висновками, що заявлена сума витрат на правничу допомогу доведена належними та допустимими доказами у повному обсязі.
Разом із тим, при визначенні пропорційності витрат суд бере до уваги ціну позову, яка становить 1 236 900, 00 грн, обсяг і складність правових питань, що потребували правничої допомоги.
Місцевий суд, ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення виходив із того, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за договором позики, справа розглядалась за правилами загального позовного провадження в силу вимог закону, але не є складною, бо не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів; є звичайним договірним спором без факторів, які могли б вплинути на репутацію сторін або викликати публічний інтерес; не потребувала значного обсягу процесуальних дій; в цій категорії спірних правовідносин, наявна усталена судова практика; обсяг досліджених доказів є невеликим.
У цій справі адвокати Мишковська Т. М. та Ткачук В. В. надали позивачу послуги, зокрема, зі складання позовної заяви (а. с. 1- 3 т. 1), досудової вимоги (а. с. 11-13 т. 1), заяви з запереченнями на клопотання представника відповідача (а. с. 120-121 т. 1), приймали участь в трьох підготовчих засіданнях та в п'яти судових засіданнях.
Враховуючи складність справи та виконану роботу, принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням заперечень відповідача, апеляційний суд погоджується із рішенням суду першої інстанції стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Такий розмір витрат, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою.
Доводами апеляційної скарги зазначене не спростовано, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Лунегова Олександра Олексійовича - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.Ю. Береговий
Судді: Т.Б. Сало
І.В. Міхасішин